Рішення № 139439623, 03.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

РІШЕННЯ

(додаткове)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. ХарківСправа № 922/2663/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 20685/26 від 24.08.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (04107, м. Київ, вул. Якубенівська, буд. 1, оф. 4/1) до Фізичної особи-підприємця Бочарової Евеліни Едуардівни ( АДРЕСА_1 ) про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Бочарової Евеліни Едуардівни, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Бочарової Евеліни Едуардівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (код ЄДРПОУ: 30655306) попередню оплату у сумі 57 500,00 грн та судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (вх.№ 2663/26) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; уточнення місцезнаходження відповідача, зокрема, поштового індексу та назви вулиці.

30.07.2026 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 18615/26), де позивач зазначив відомості щодо наявності у позивача та відповідача електронних кабінетів, а також уточнив місцезнаходження відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2663/26. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні на "19" серпня 2026 р. о 11:00.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.08.2026 позовні вимоги ухвалено задовольнити повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бочарової Евеліни Едуардівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (04107, м. Київ, вул. Якубенівська, буд. 1, оф. 4/1, код ЄДРПОУ 45673698, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК») попередню оплату у сумі 57 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

24.08.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 20685/26), в якій заявник просить стягнути з Фізичної особи підприємця Бочарової Евеліни Едуардівни (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (код ЄДРПОУ: 30655306) витрати на професійну правничу допомогу у сумі 21 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2026 прийнято до розгляду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 20685/26 від 24.08.2026) та постановлено вирішити питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Бочаровій Евеліні Едуардівні надати письмові пояснення (заперечення) щодо заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» про ухвалення додаткового рішення у строк до 02.09.2026.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 20685/26 від 24.08.2026), суд встановив наступне.

Положеннями ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, зокрема, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 цього ж Закону договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частинами 1-3 ст. 27 цього ж Закону визначено, що договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках:

1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди);

2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми випливає, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру чи погодинної оплати. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Верховний Суд у постанові від 24.06.2021 у справі № 922/902/19 зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача до матеріалів справи долучено копії Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20.02.2026 (далі - Договір), Акту наданої правничої допомоги №1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20.02.2026 від 20.08.2026, ордеру серія АХ № 1368841 від 27.07.2026

Відповідно до п. 1.1 Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20.02.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛЮТЕМ 2.0" (Клієнт) та Адвокатським бюро "АНТОНА МАРТИНЕНКА" (Адвокатське бюро) Клієнт доручає, а Адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання надати правничу допомогу в обсязі, умовах та порядку, визначеному цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору Адвокатське бюро за попереднім дорученням (усним та/або письмовим, в тому числі за допомогою електронної пошти) Клієнта забезпечує надання останньому наступних видів правничої допомоги:

- правовий супровід, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правовою характеру;

- захист прав, свобод і законних інтересів Клієнта або іншої особи за його вказівкою, як підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, заставодавця, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

- надання правової допомоги свідку в рамках кримінального провадження;

- представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в рамках кримінального провадження;

- представництво інтересів Клієнта або іншої особи за його вказівкою у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в органах державної виконавчої служби (приватних виконавців) та інших органах державної влади (органами національної поліції, прокуратури, органами досудового розслідування тощо) та місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами;

- представництво інтересів Клієнта або іншої особи за його вказівкою в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або чинними міжнародними договорами;

- надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;

- інші види правничої допомога, які не заборонені законом.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що конкретна правнича допомога визначається та фіксується в акті (актах) наданої правничої допомоги. У разі виникнення конфлікту відносно надання/ненадання Клієнтом усного доручення, право визначення конкретної допомоги, що надається (підлягає наданню), залишається за Адвокатським бюро. Місце надання правничої допомога обумовлюється в залежності від виду правничої допомоги, що надається.

Відповідно до п. 2.3 Договору обсяг виконання доручення визначається Адвокатським бюро самостійно, виходячи з необхідності захисту прав, законних інтересів Клієнта та його власної уяви про оптимальний варіант виконання такого доручення.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокатському бюро винагороду за надану допомогу (гонорар).

Розмір гонорару обчислюється на умовах погодинної оплати та встановлюється за домовленістю Сторін в сумі 3 000,00 грн. (три тисячі гривень) за годину надання правничої допомоги.

Загальний розмір гонорару погоджується Сторонами в акті наданої правничої допомоги, який складається в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Розмір гонорару та порядок його обчислення може бути змінений лише за домовленістю Сторін, про що укладається окрема Додаткова угода до цього Договору (п. 4.2 Договору).

Обсяг, зміст наданої правничої допомоги та розмір гонорару визначається в акті (актах) наданої правничої допомоги (надалі - «Акт»), які формуються Адвокатським бюро в міру необхідності та направляються на адресу Клієнта засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручаються Клієнту чи уповноваженій особі Клієнта під розписку. Акт може складатись як за певний період надання правничої допомоги, так і на певний її вид. Акт, надісланий Адвокатським бюро засобами поштового, комунікаційного зв`язку або вручений Клієнту чи уповноваженій особі Клієнта під розписку, вважається погодженими та підписаними Клієнтом, якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту отримання від Клієнта не надійшли обґрунтовані зауваження щодо такого акту.

Сторони також погодили можливість документування господарських операцій за цим Договором з урахуванням положень, передбачених абз. 8 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: якщо Акт містить інформацію про дату (період) надання послуг, то вимога про вказування в Акті відповідальної за здійснення та оформлення операції особи, а також його підписання зі сторони Клієнта не вимагається (п. 4.3 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору гонорар сплачується Клієнтом протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту підписання Акта (якщо інші строки сплати не визначені Додатковими угодами до цього Догвоору) у безготівковому порядку шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського бюро. Клієнт повинен забезпечили індивідуалізацію платежу та документів, на підставі яких здійснюється перерахування коштів шляхом зазначення у рядку «Призначення платежу» реквізитів цього Договору та за необхідністю інших індивідуалізуючих ознак.

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання та діє один рік. Строк дії цього Договору вважається продовженим на кожен наступний рік на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі Сторін не заявила про розірвання Договору або про внесення до нього змін (п. 6.1 Договору).

20 серпня 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "САЛЮТЕМ 2.0" та Адвокатським бюро "АНТОНА МАРТИНЕНКА" підписано Акт наданої правничої допомоги №1 до Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20.02.2026, за яким Сторони підтверджують, що Адвокатське бюро надало, а Клієнт отримав правничу допомогу, що надана згідно умов Договору про надання правничої допомоги № б/н від 20.02.2026, а саме:

Правовий супровід в суді першої інстанції господарської справи №922/2663/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» до ФОП Бочарової Евеліни Едуардівни про стягнення попередньої оплати у сумі 57 500,00 грнта судових витрат, в тому числі, але не виключно:

- правовий аналіз наданих та додатково запитаних документів;

- збір необхідних доказів, проведення претензійної роботи (підготовка проекту претензії-вимоги, моніторинг стану направлення, отримання та розгляду);

- підготовка та подання до Господарського суду Харківської області позовної заяви про стягнення з ФОП Бочарової Е.Е. попередньої оплати у сумі 57 500,00 грн (27.07.2026);

- моніторинг стану розгляду справи № 922/2663/26 в Електронному суді, ознайомлення з процесуальними документами, інформування Клієнта про стан розгляду справи;

- представництво в Господарському суді Харківської області під час судового засідання у справі № 922/2663/26 за позовною заявою Клієнта до ФОП Бочарової Е.Е. про стягнення попередньої оплати у сумі 57 500,00 грн (19.08.2026);

- підготовка заяви щодо судових витрат у справі № 922/2663/26.

Період надання послуг: 20.02.2026 20.08.2026.

Всього: 21 000,00 грн.

Гонорар (винагорода) Адвокатського бюро за надану правничу допомогу та зафіксовану цим Актом, що підлягає сплаті, складає 21 000,00 грн (двадцять одна тисяча грн 00 копійок), без ПДВ.

Претензій та зауважень, в тому числі щодо повноти, кількості, якості наданої правничої допомоги та розміру гонорару за її надання, Сторони один до одного не мають.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21 000,00 грн.

Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 ГПК України, має обов`язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У контексті наведеного вище, суд наголошує на тому, що подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 ГПК України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат, як вже зазначалося, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ятої, шостої статті 126 ГПК України). Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі №921/370/24 від 24.06.2025.

При визначенні розміру суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зокрема, визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постанові від 31.05.2022 у справі №927/727/21 Верховний Суд сформував наступний висновок: Судами з урахуванням відповідних законодавчих приписів та правових висновків, викладених у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18, правильно відзначено, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено.

Частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд наголошує на тому, що за загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним в частині четвертій статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Касаційного господарського суду від 16.07.2020 у справі № 909/452/19, 02.11.2020 у справі № 922/3548/19 та 18.11.2020 у справі № 923/1121/17.

У додатковій постанові від 20.05.2026 у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25) Велика Палата Верховного Cуду виснувала, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності обґрунтованих заперечень сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, зокрема через їх неспівмірність відповідно до частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України статті, та/або за власним розсудом, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

Зокрема, суд може змінити розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу згідно з приписами частин четвертої - шостої статті 126 ГПК України як шляхом зменшення загальної суми таких витрат, зокрема у разі їх неспівмірності зі складністю справи, ціною позову чи значенням справи для сторони, так і шляхом відмови у відшкодуванні чи зменшення розміру витрат на оплату окремих послуг адвоката, зокрема у разі їх невідповідності критеріям реальності та розумності або через неспівмірність суми оплати із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) / обсягом наданих адвокатом послуг (коли одна послуга охоплюється і дублюється іншою послугою адвоката, внесеною до розрахунку) тощо.

Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на положення статті 126 ГПК України, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, проаналізувавши надані представником позивача докази витрат на професійну правничу допомогу, суд констатує, що розмір останніх співмірний зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обсягом і обґрунтованістю підготовлених та поданих до суду документів, а також предметом і строком розгляду справи, відтак, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, заявлена сума в розмірі 21 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» про ухвалення додаткового рішення (вх.№ 20685/26 від 24.08.2026) задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бочарової Евеліни Едуардівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (04107, м. Київ, вул. Якубенівська, буд. 1, оф. 4/1, код ЄДРПОУ 45673698, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК») витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.

Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «САЛЮТЕМ 2.0» (04107, м. Київ, вул. Якубенівська, буд. 1, оф. 4/1, код ЄДРПОУ 45673698).

Відповідач: Фізична особа-підприємець Бочарова Евеліна Едуардівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Додаткове рішення складено та підписано 03.09.2026.

Суддя О.О. Присяжнюк