Рішення № 139439496, 02.09.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2163/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Сидоренко О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Київської окружної прокуратури м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76) в інтересах держави в особі: Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 7) про припинення права володіння на об`єкт нерухомого майна за участю :

прокурора - Пєскової Ю.В.;

представника позивача - не з`явився;

представника відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Київською окружною прокуратурою м. Харкова пред`явлено до Господарського суду Харківської області позовну заяву в інтересах держави в особі: Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані", в якій прокурор просить суд (з урахуванням заяви прокурора про виправлення помилки в позовній заяві від 17.08.2026) припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Б-1", розташовану за адресою: м.Харків, пров. Шевченківський, 50 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101) з закриттям розділу 1402673663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2026 відкрито загальне провадження у справі; призначено підготовче засідання на 15 липня 2026 року о 14:00.

Ухвалою суду від 22.06.2026 заяву прокурора про забезпечення позову у справі задоволено та вжито заходів забезпечення позову шляхом встановлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об`єднання та вчинення інших реєстраційних дій щодо нежитлової будівлі: літ. "Б-1" (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1402727963101), розташованої за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

03.07.2026 відповідач подав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що після реєстрації права власності на збудований об`єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об`єкту до експлуатації, остання вичерпала свою дію фактом виконання. Сам факт реєстрації такої декларації та отримання свідоцтва на право власності на підставі неї виключає можливість віднесення спірного об`єкту нерухомого майна до самочинного. Договір купівлі-продажу спірної нежитлової будівлі також є дійсним та не оспорений. На думку відповідача, ТОВ "Європартнер компані", як власник нерухомого майна, має право на користування земельною ділянкою за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, а відповідно вимога прокурора щодо припинення права володіння призведе до порушення прав ТОВ "Європартнер компані", обмежить або ж взагалі унеможливить реалізацію належного ТОВ ""Європартнер компані" права на безперешкодне користування розміщеним на цій земельній ділянці об`єктам нерухомого майна, які належать йому на праві приватної власності, таким чином вимога прокурора щодо припинення володіння нежитлової будівлі літ. "Б-1" є необгрунтованою та такою, що порушує права ТОВ "Європартнер компані", як власника нерухомого майна.

08.07.2026 прокурор подав відповідь на відзив, в якій вказав, що здійснення державної реєстрації права власності на зазначені нежитлові будівлі не означає припинення правового режиму цього майна як самочинного будівництва.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12 серпня 2026 року о 15:30 год.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.08.2026 розгляд справи по суті відкладено на 02 вересня 2026 року о 15:00 год.

17.08.2026 прокурор подав заяву про виправлення помилки в позовній заяві, в якій вказав, що при написанні позову допущено технічну помилку та у резолютивній (прохальній) частині позову зазначено невірно реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна та просив врахувати правильний реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1402673663101.

19.08.2026 прокурор подав додаткові пояснення, які досліджені судом та приєднані до матеріалів справи.

Прокурор в судовому засіданні 02.09.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання 02.09.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання 02.09.2026 не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення прокурора, суд установив такі обставини.

Згідно з п. 7 додатку 2 до рішення Харківської міської ради (далі - Позивач) від 18.04.2018 за №1049/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" ТОВ "АРХЕЛАЙ" надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею орієнтовно 6,0085 га із земель територіальної громади м.Харкова для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 у м.Харкові. Будівництво об`єкту виконати з урахуванням знесення нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" по пров. Шевченківському, 50 у м.Харкові, які належать на праві власності ТОВ "АРХЕЛАЙ".

Вказані нежитлові будівлі належали ТОВ "АРХЕЛАЙ" на підставі договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель (1/2 частина нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1") від 01.03.2018 за № 410 та договору купівлі-продажу частини нежитлових будівель (1/2 частина нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1") від 02.03.2018 за № 416. Вказаними договорами ТОВ "АРХЕЛАЙ" набуло право власності на нежитлові будівлі літ. "Б-1" загальною площею 53,1 кв.м., літ. "В-1" загальною площею 52 кв.м., літ. "Г-1" загальною площею 54 кв.м., літ. "Е-1" загальною площею 58,8 кв.м., літ. "Ж-1" загальною площею 57,2 кв.м. по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові. Земельна ділянка під вказаними нежитловими будівлями не була сформована.

Одразу після розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 6,0085 га, її формування та присвоєння кадастрового номеру 6310136600:08:004:0014, пунктом 25 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 17.10.2018 № 1231/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" надано дозвіл на розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0014 із земель територіальної громади м.Харкова площею 6,0085 га для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50.

Згідно з п. 1 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 №1297/18 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" погоджена вказана технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 6,0085 га (кадастровий номер 6310136600:08:004:0014) на земельні ділянки: ділянка № 1 площею 5,2678 га та ділянка № 2 площею 0,7407 га.

Пунктом 9 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1459/19 "Про надання земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів, припинення права користування земельними ділянками" ТОВ "АРХЕЛАЙ" надано в оренду земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) площею 5,2678 га із земель територіальної громади м.Харкова, за рахунок земель житлової та громадської забудови для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50 до 01.03.2022.

Проте договір оренди вказаної земельної ділянки ТОВ "АРХЕЛАЙ" не укладає та відмовляється від землі, у зв`язку з чим п. 9 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1459/19 скасовується пунктом 4 додатку до рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2014/20 у зв`язку з добровільною відмовою ТОВ "АРХЕЛАЙ" (лист від 29.01.2020 № 29/01-1).

Таким чином, жодні правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0015 площею 5,2678 га по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові ТОВ "АРХЕЛАЙ" не оформлюються.

Водночас ТОВ "АРХЕЛАЙ" відчужує нежитлову будівлю літ. "Б1", площею 54,1 кв.м по пров. Шевченківському, 50 в м. Харкові на користь ТОВ "Європартнер компані" (далі - Відповідач) договором купівлі-продажу № 71 від 14.01.2020. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1402673663101)

У пункті 5 вказаного договору купівлі-продажу зазначено, що вказана нежитлова будівля розташовується на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:08:004:0015, проте у продавця ТОВ "АРХЕЛАЙ" відсутні речові права на вказану земельну ділянку.

Відповідно до ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України до особи, яка набула права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, переходить право власності/оренди на земельну ділянку на тих самих умовах і в тому обсязі, що і у попереднього землекористувача.

Проте жодних речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:08:004:0015 у ТОВ "АРХЕЛАЙ" не виникало.

У подальшому, пунктом 17 додатку 1 до рішення Харківської міської ради від 26.02.2020 № 2009/20 територіальній громаді м. Харкова надається дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) площею 5,2678 га із земель територіальної громади м. Харкова для будівництва житлового комплексу по пров. Шевченківському, 50. Фінансування робіт із землеустрою (технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015)) по пров. Шевченківському, 50 забезпечити за рахунок коштів ТОВ "Європартнер компані" за його згодою (лист від 29.01.2020 № 012920), згідно з укладеним договором із розробником документації із землеустрою.

Пунктом 2 додатку 4 до рішення Харківської міської ради від 22.04.2020 №2089/20 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об`єктів" територіальній громаді м.Харкова погоджена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) площею 5,2678 га із земель територіальної громади м. Харкова на земельні ділянки: ділянка № 1 - площею 1,8191 га, ділянка № 2 - площею 0,7345 га, ділянка № 3 - площею 2,7142 га для будівництважитлового комплексу по провулку Шевченківському, 50. Фінансування робіт із землеустрою (технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер 6310136600:08:004:0015) по пров. Шевченківському, 50 забезпечено за рахунок коштів ТОВ "Європартнер компані" за його згодою (лист від 29.01.2020 № 012920), згідно з укладеним договором із розробником документації із землеустрою.

Водночас встановлено, що відповідно до записів про право власності № 23271044, 23270816, 23270565, 23270301, 23270074, 23269787 від 07.11.2017, внесених до Реєстру державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Борко А.С., здійснено державну реєстрацію права приватної власності на нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", "Г-1", "Д-1", "Е-1" і "Ж-1", розташовані по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові, за Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІРМА "АРКА" на підставі договору купівлі-продажу б/н від 15.03.2002, укладеного між ТОВ "ФІРМА "АРКА" (продавцем) та ТОВ "ФІРМА "КРЕНОЛЬ" (покупцем), відповідно до якого майно належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 16.08.2001, зареєстрованого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 21.08.2001 за реєстровим № 2108.

Проте в КП "ХМБТІ" відсутні будь-які дані щодо договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 16.08.2001.

У подальшому, за договорами від 01.03.2018 № 410 та від 02.03.2018 № 416, посвідченими приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., ТОВ "ФІРМА "КРЕНОЛЬ" продано по 1/2 частці нежитлових будівель літ. "Б-1", "В-1", "Г-1", "Е-1" і "Ж-1" Товариству з обмеженою відповідальністю "АРХЕЛАЙ".

У свою чергу, ТОВ "АРХЕЛАЙ" на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2020 № 79, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.Ю., відчужило нежитлову будівлю літ. "Г-1" Товариству з обмеженою відповідальністю "ПРОВЕНТУС".

Нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", "Е-1" і "Ж-1" продані ТОВ "АРХЕЛАЙ" Товариству з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" на підставі договорів купівлі-продажу від 14.01.2020 №№ 71, 73, 77 і 75, посвідчених приватним нотаріусом ХМНО Куксіним С.Ю.

Право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1" залишилось у ТОВ "ФІРМА "КРЕНОЛЬ" та було припинено в Реєстрі 14.03.2018 на підставі довідки про знищення об`єкта нерухомого майна від 05.03.2018 № 3005/18, виданої ФОП Содоль М.С.

Крім того, в Реєстрі 31.05.2021 закрито розділ по об`єкту нерухомого майна нежитловій будівлі літ. "Е-1", внаслідок її поділу власником, ТОВ "Європартнер компані".

Отже, на даний час в Реєстрі зареєстровано право власності за вказаною адресою на нежитлову будівлю літ. "Г-1" за ТОВ "ПРОВЕНТУС", та на нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1" і "Ж-1" за ТОВ "Європартнер компані".

Також, в реєстрі будівельної діяльності наявна інформація щодо об`єкта будівництва: "Реконструкція нежитлових будівель літ. "Б-1", літ. "В-1", літ. "Г-1", літ. "Е-1", літ. "Ж-1" під магазини по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові" (повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 05.11.2019 № ХК 061193091612, декларація про готовність до експлуатації об`єкта від 18.12.2019 № ХК 141193522300, замовник: ТОВ "АРХЕЛАЙ").

Зазначені документи зареєстровані Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради.

Згідно з ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво", затверджених наказом Мінрегіону України від 04.06.2014 № 163:

реконструкція - перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об`єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко- економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його технікоекономічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг (п. 3.21).

Разом з цим, як слідує з відповідей КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 20.08.2021 та від 22.11.2021, згідно з наявними архівними матеріалами реєстрація права власності на об`єкти нерухомості про пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові станом на 31.12.2012 та їх інвентаризація не проводилась. У відділі збереження технічної документації КП "ХМБТІ" наявна лише одна інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомого майна за адресою: м. Харків, вул. Шевченківська, 50. Інші архівні справи (інвентаризаційні, реєстраційні тощо) в БТІ на зберіганні не перебувають.

Листом Департаменту реєстрації Харківської міської ради від 25.05.2026 №3030/0/50-26 підтверджено, що за інформацією комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради, згідно з даними відділу збереження технічної документації КП "БТІ" у відділі обліковується інвентаризаційна справа за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50.

Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, буд. 50, інвентаризація нежитлової будівлі літ. "Б-1" КП "БТІ" не проводилась.

Також КП "БТI" зазначає, що вивченням матеріалів інвентаризаційної справи по пров. Шевченкiвському, 50 у мiстi Харковi встановлено, що договiр купiвлi- продажу вiд 15.03.2002 та реестрацiйне посвiдчення вiд 18.03.2002, р. № 3008 на нежитлові будiвлi лiт. "Б-1", загальною площею 53,1 кв.м, лiт. "В-1" загальною площею 52,0 кв.м, лiт. "Г-1" загальною площею 54,0 кв.м, лiт. "Д-1" загальною площею 52,0 кв.м, лiт. "Е-1" загальною площею 58,8 кв.м, лiт. "Ж-1" загальною площею 57,2 кв.м пiд № 3008 в матеріалах зазначеної інвентаризаційної справи відсутні.

Згiдно з наявними архівними матеріалами реєстрація права власності на нежитлові будівлі літ. "Б-1" загальною площею 53,1 кв.м, лiт. "В-1" загальною площею 52,0 кв.м, лiт. "Г-1" загальною площею 54,0 кв.м, лiт. "Д-1" загальною площею 52,0 кв.м, літ. "Е-1" загальною площею 58,8 кв.м, лiт. "Ж-1" загальною площею 57,2 кв.м за вищевказаною адресою станом на 31.12.2012 КП "БТI" не проводилась.

Відповідно до реєстрової книги під реєстраційним № 3008 станом на 31.12.2012 КП "БТІ" зареєстровані об`єкти нерухомого майна, які розташовані по вул. Данилевського, 3 у м. Харкові.

Суд враховує, що відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5, бюро технічної інвентаризації до 01.01.2013 були монополістами у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Одночасно, БТІ були монополістами у сфері технічної інвентаризації об`єктів нерухомості.

Крім того, відсутні будь-які відомості про вказану нежитлову будівлю в проєкті внесення змін до генерального плану м. Харкова станом на 2019 рік, розроблених ТОВ "ФІРМА САТОР" та затверджених рішенням Харківської міської ради від 18.12.2019 № 1902/19.

Єдиний адресний реєстр міста Харкова містить інформацію лише про 1 об`єкт адресації по пров. Шевченківському, 50 без вказівки на літеру відповідної будівлі.

Також, відповідно до даних аерокосмічної зйомки місцевості в районі пров. Шевченківського у м. Харкові (за даними Google Earth Pro) у період з 16.11.2000 по 07.04.2020 будь-які будівлі по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові відсутні. При цьому, станом на 08.10.2020 нежитлові будівлі вже наявні.

Таким чином, слід дійти висновку, що нежитлові будівлі по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові з`явились у період з квітня по жовтень 2020 року.

Оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0017, площею 1,8191 га, проведеного в рамках кримінального провадження №12025221130001484 від 01.10.2025, встановлено, що за координатами 50о0042.3N 36о1759.6E на ній розташована нежитлова будівля літ. "В-1", яка являє собою складені один на одного будівельні фундаментні блоки у формі прямокутника з перемичкою, які між собою ніяк не скріплені.

Оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0018, площею 0,7345 га, проведеного в рамках кримінального провадження № 12025221130001484 від 01.10.2025, встановлено, що за координатами 50о0047.7N 36о1804.0E на ній розташована нежитлова будівля літ. "Г-1", яка являє собою складені один на одного будівельні фундаментні блоки, які між собою ніяк не скріплені, та має Г-образну форму.

Оглядом земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:08:004:0019, площею 2,7142 га, проведеного в рамках кримінального провадження №12025221130001484 від 01.10.2025, встановлено, що на ній розташовані недобудована будівля (№ 1) та фундамент недобудованої будівлі (№ 2).

Таким чином, будівля літ. "Б-1" по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові фактично не існує й дотепер.

Вказана інформація в сукупності з наявними відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Публічній кадастровій карті, генеральному плані м. Харкова, Єдиному адресному реєстрі міста Харкова тощо, свідчить про факт фізичної відсутності будівлі літ. "Б-1" по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові на момент укладення вищевказаного договору купівлі-продажу та подання документів, що дозволяли право на будівництво за декларативним принципом.

Також встановлено, що ТОВ "ФІРМА "АРКА" і ТОВ "ФІРМА "КРЕНОЛЬ" припинили свою діяльність, про що до ЄДРПОУ внесені відповідні записи від 01.12.2016 та 03.07.2018.

Прокурор зазначає, що сама лише певна кількість відчужень спірного майна (у 2002, 2017, 2018 роках) не створює майно та не надає певним правочинам формальних ознак правомірного відчуження за відсутності належних первинних документів на підтвердження реального створення, існування та державної реєстрації зазначеного майна саме як об`єкту нерухомості. Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що хтось збудував у 2002 - 2020 роках зазначений об`єкт літ. "Б-1", що він відповідав ознакам нерухомого майна, що цей об`єкт у встановленому порядку проінвентаризовано БТІ (виготовлено технічний паспорт), введено в експлуатацію із отриманням відповідних первинних документів, на підставі яких відбувалася подальша передача права на нерухоме майно між ТОВ "ФІРМА "АРКА" і ТОВ "ФІРМА "КРЕНОЛЬ". Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження правового статусу цього об`єкта саме як об`єкта нерухомого майна у справі відсутні.

З огляду на викладене, прокурор звернувся до господарського суду з вимогою про припинення права володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Б-1", розташовану за адресою: м.Харків, пров. Шевченківський, 50 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101) з закриттям розділу 1402673663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Щодо правомірності представництва інтересів держави в суді прокурором у цій справі суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.

Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не підлягають точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 по справі № 806/1000/17).

Прокурор набуває право на реалізацію своїх функцій, визначених законом, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захист або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є належною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захист або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

У справах за позовами прокурорів, заявлених в інтересах держави в особі уповноважених органів, позивачами є відповідні уповноважені органи, а прокурор у таких справах здійснює представництво їх інтересів в суді. Статус позивача прокурор набуває лише у випадках, коли звертається з позовом в інтересах держави у разі відсутності уповноваженого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду (постанова Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження такого захисту (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц). Інакше кажучи, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Згідно із ст. 327 ЦК України та ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Відчуження об`єктів нерухомості з комунальної власності з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, що в свою чергу завдає шкоду інтересам держави, яка згідно із ст. 7 Конституції України, гарантує місцеве самоврядування.

Тож право власності на комунальне майно належить територіальним громадам, від імені та в інтересах яких діють відповідні органи місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, оскільки спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, під об`єктом самочинної забудови нежитлової будівлі літ. "Б-1", належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, то саме Харківська міська рада є суб`єктом владних повноважень, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.

Разом з цим, Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо припинення права володіння ТОВ "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) нерухомим майном - нежитловою будівлею літ. "Б-1", розташовану за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101). Відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред`являвся, заходи досудового врегулювання спору не вживалися.

Київська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог, установлених абз.4 ч.4 ст.23 Закону, листами №50-106-6143ВИХ-25 від 15.12.2025, №50-100-348ВИХ-26 від 19.01.2026, №50-100-908ВИХ-26 від 20.02.2026, №50-100- 1601ВИХ-26 від 23.03.2026, №50-100-2982ВИХ-26 від 19.05.2026 повідомила Харківську міську раду про існування порушення інтересів держави у зв`язку з реєстрацією речових прав на об`єкт самочинного будівництва нежитлову будівлю літ. "Б-1", розташовану за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101).

Зазначеним листом також витребувано відомості щодо визначення позиції Харківської міської ради як власника земельної ділянки, а також висловлено пропозицію самостійно вжити заходи для захисту порушених інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова шляхом подання відповідно позову до суду на захист таких інтересів.

У відповідь на зазначений лист окружної прокуратури, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради листом №3117/0/225-26 від 23.04.2026 повідомлено, що відповідні заходи цивільно-правового характеру міськрадою не вживались.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав у прокурора для звернення до суду з даним позову, який спрямований на дотримання встановленого Конституцією України принципу верховенства права та задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Щодо вимоги про припинення права володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) на об`єкт нерухомого майна суд зазначає таке.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Земельна ділянка за адресою: м. Харків, провулок Шевченківський, 50 розташована у межах міста Харкова та не перебуває у приватній та державній власності, у зв`язку з чим в силу закону є комунальною власністю територіальної громади міста в особі Харківської міської ради.

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №916/1608/18).

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду у п. 88 постанови від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 зробила висновок, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодуванням завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, крім іншого, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи №202/7377/16-ц.

За висновками Верховного Суду стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №316/2082/19. Тому посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав.

При цьому законами України не встановлено способу захисту для випадків, коли за особою зареєстроване право власності чи інше речове право, яке не може бути зареєстроване за жодною особою. Тобто у законах наявна прогалина, яка має бути заповнена за аналогією закону чи права (стаття 8 ЦК України).

Так, функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48).

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)).

Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь- який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності позивача, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини другої статті 376 ЦК України (як і сам спірний об`єкт не виник як об`єкт права власності).

Такі висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (пункти 6.43, 6.44) та у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/959/22. Крім того, як встановлено судами, жодному з відповідачів не належало право власності на об`єкт нерухомості. Більше того, право власності на цей об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належало і не належить жодній особі, оскільки спірне майно не є об`єктом нерухомого майна. Тому також і з цієї причини право власності відповідачів на це майно не може бути припинено судовим рішенням.

Натомість відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 (пункт 6.45) та постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №916/959/22,виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Більше того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 (провадження №12-31гс24, пункт) зазначено, якщо суд дійшов висновку, що право власності позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за відповідачами, з якими позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правоможності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18).

При цьому в силу положень абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону №1952-IV у чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення [див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі №914/2350/18 (914/608/20)].

У ч. 1 ст. 14 Закону №1952-IV зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону №1952-IV у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Таким чином, зважаючи на вищезазначені актуальні правові позиції Верховного Суду, належним способом захисту прав територіальної громади міста Харкова у даній справі є вимога про припинення володіння ТОВ "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) нерухомим майном - нежитлову будівлю літ. "Б-1", загальною площею 40,2 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101).

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Перший протокол ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року та з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому, розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477- IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Європейський суд з прав людини, оцінюючи можливість захисту права особи за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося у зв`язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали у справах "Раймондо проти Італії" від 22.02.1994, "Філліпс проти Сполученого Королівства" від 05.07.2001, "Аркурі та інші проти Італії" від 05.07.2001, «Ріела та інші проти Італії» від 04.09.2001, "Ісмаїлов проти Російської Федерації" від 06.11.2008).

Таким чином, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Згідно зі ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і Законами України.

Таким чином, правовідносини пов`язані з використанням земельних ділянок державної чи комунальної власності становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність використання земель комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Звернення прокурора до суду відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо користування майном, яке становить власність територіальної громади.

Виходячи з вищевикладеного, у правовідносинах щодо самочинного будівництва особою нерухомого майна на земельній територіальної громади, відсутній критерій законності та добросовісності набуття майна у власність.

Відповідно до позиції ЄСПЛ у справі "Жидов та інші проти Росії" (Zhidov and Others v. Russia), 2018, §§ 94-95, суд установив, що будинок мав усі ознаки самочинного будівництва у розумінні національного Цивільного кодексу, а саме: будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без необхідних дозволів та з грубим порушенням містобудівних і будівельних норм і правил. З огляду на ці аргументи, ЄСПЛ дійшов висновку, що рішенням про знесення такого майна заявник не зазнав непропорційного втручання у своє право власності. Отже, порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції не було.

Отже, в даному випадку не порушується принцип справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Таким чином, гарантії, передбачені ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не порушуються.

Щодо заперечень відповідача суд зазначає, що сама лише певна кількість відчужень цього майна (у 2002, 2017, 2018 роках) не створює майно та не надає певним правочинам формальних ознак правомірного відчуження за відсутності належних первинних документів на підтвердження реального створення, існування та державної реєстрації зазначеного майна саме як об`єкту нерухомості.

Матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що хтось збудував у 2002 - 2020 роках зазначений об`єкт літ. "Б-1", що він відповідав ознакам нерухомого майна, що цей об`єкт у встановленому порядку проінвентаризовано БТІ (виготовлено технічний паспорт), введено в експлуатацію із отриманням відповідних первинних документів, на підставі яких відбувалася подальша передача права на нерухоме майно між ТОВ "Фірма "Арка" та ТОВ "Фірма "Креноль". Будь-які належні та допустимі докази на підтвердження правового статусу цього об`єкта саме як об`єкта нерухомого майна у справі відсутні.

Крім того, слід врахувати, що відповідно до ч. 6 ст. 120 ЗК України (у редакції від 18.01.2018) істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, договори купівлі-продажу від 01.03.2018 і 02.03.2018, на підставі яких ТОВ "Фірма "Креноль" продано нежитлові будівлі літ. "Б-1", "В-1", "Г-1", "Е-1", "Ж-1" ТОВ "Архелай", не містили інформації про кадастровий номер земельної ділянки, на якій ці будівлі були розташовані на час укладення цих договорів.

Починаючи з 2002 року та до моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1" (14.01.2020) жоден із попередніх власників цього об`єкта не оформлював право користування та не отримував в оренду земельну ділянку для його обслуговування. Так само у справі відсутні первинні документи, які б підтверджували фактичне створення, введення в експлуатацію та існування спірної будівлі саме як об`єкта нерухомості.

Вказана інформація в сукупності з наявними відомостями в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Публічній кадастровій карті, генеральному плані м. Харкова, Єдиному адресному реєстрі міста Харкова тощо, свідчить про факт фізичної відсутності перелічених 5 нежитлових будівель, у тому числі й літ. "Б-1", на момент укладення договорів купівлі-продажу (14.01.2020) та подання документів, що дозволяли право на будівництво за декларативним принципом.

Таким чином, ТОВ "АРХЕЛАЙ" не набуло і не могло набути право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1".

За таких умов фактично діє правило: "ніхто не може передати іншому більше прав на річ, ніж має сам" (Nemo plus iures transferre potest quam ipse habet). Отже, ТОВ "АРХЕЛАЙ", яке не набуло і не могло набути право власності на нежитлову будівлю літ. "Б-1", не могло передати будь-які права щодо зазначеного майна, у тому числі й право власності, будь-яким іншим особам.

На момент вчинення правочину - договору купівлі-продажу від 14.01.2020, укладеного між ТОВ "АРХЕЛАЙ" і ТОВ "ЄВРОПАРТНЕР КОМПАНІ", такого об`єкта як літ. "Б-1", площею 54,1 кв.м, фактично не існувало, позаяк, згідно зі ст. 655 ЦК України, договір купівлі-продажу неможливо вчинити за відсутності такої його суттєвої умови, як умова щодо предмета.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 05.06.2026 № 480607792 по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові наявний об`єкт нерухомого майна нежитлова будівля літ. "Б-1" площею 54,1 кв.м., що належить на праві власності Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2020.

Отже, фактичний стан місцевості в районі пров. Шевченківського, 50 у м.Харкові, який відображений на знімках аерокосмічної зйомки та міститься у відкритому доступі веб-сервісу Google Earth Pro на даний час (фактична відсутність нежитлової будівлі літ. "Б-1"); зафіксований у протоколах огляду місця події, суперечить відомостям, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - щодо зареєстрованої нежитлової будівлі літ. "Б-1" площею 54,1 кв.м.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовану презумпцію права такої особи (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 911/3594/17).

Отже, сама по собі реєстрація речового права на об`єкти нерухомості за певною особою (у даному випадку відповідачем) не є безспірним підтвердженням фактичного існування об`єктів.

Водночас сам по собі факт державної реєстрації права власності за відповідачем на підставі чинного договору купівлі-продажу 14.01.2020 не свідчить про створення такого майна як нежитлова будівля літ. "Б-1" та його існування саме як об`єкту матеріального світу, за наявності у справі інших доказів, які свідчать про відсутність на той час будь-яких об`єктів по пров. Шевченківському, 50 у м. Харкові.

Крім того, ані попереднім власникам, ані Відповідачу не належало право власності на об`єкт нерухомості. Більше того, право власності на цей об`єкт саме як на об`єкт нерухомого майна не належало та не належить жодній особі, оскільки спірне майно не є об`єктом нерухомого майна. Тому також і з цієї причини право власності відповідача на це майно не може бути припинено судовим рішенням.

Натомість відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21 (пункт 6.45) та від 07.06.2023 у справі № 916/959/22, виходячи з правової природи реєстрації прав на нерухоме майно як способу володіння ним та беручи до уваги загальні засади цивільного законодавства (аналогія права), колегія дійшла висновку, що у випадку, якщо заінтересована особа - позивач (власник земельної ділянки, інший правоволоділець) вважає, що зареєстроване за відповідачем право власності чи інше речове право на певний об`єкт насправді не існує і нікому не належить, то належному способу захисту відповідає вимога про припинення володіння відповідача відповідним правом. Судове рішення про задоволення таких позовних вимог є підставою для внесення до Державного реєстру запису про відсутність права. Якщо на відповідний об`єкт, право на який не може бути зареєстроване за жодним суб`єктом, був відкритий розділ Державного реєстру прав, таке судове рішення є також підставою для закриття розділу Державного реєстру прав на цей об`єкт.

Суд також враховує, що прокурор не міг звернутись в даному випадку з позовною вимогою про знесення спірної нежитлової будівлі літ. "Б-1", оскільки на спірній земельній ділянці взагалі відсутня нежитлова будівлі літ. "Б-1".

Отже, у даній справі належною позовною вимогою є вимога про припинення володіння відповідачем спірним об`єктом нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позову про припинення права володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (код ЄДРПОУ 40368286) на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Б-1", розташовану за адресою: м.Харків, пров. Шевченківський, 50 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101) з закриттям розділу 1402673663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як такі, що не спростовують зазначених вище висновків суду.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у зв`язку з задоволенням позову, покладається на Відповідача.

Керуючись ст.74, 129, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Припинити право володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 7; код ЄДРПОУ 40368286) на об`єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Б-1", розташовану за адресою: м. Харків, пров. Шевченківський, 50 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №1402673663101) з закриттям розділу 1402673663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 7; код ЄДРПОУ 40368286) на користь Харківської обласної прокуратури (ідент. код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, код 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 2662,40 грн та судовий збір у розмірі 1331,20 грн за подання заяви про забезпечення позову.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Учасники справи:

Прокурор - Київська окружна прокуратура м. Харкова (61002, м. Харків, вул. Сумська, 76).

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Європартнер компані" (61058, м. Харків, вул. Чичибабіна, 7; код ЄДРПОУ 40368286).

Повний текст рішення складено 02.09.2026

СуддяІ.В. Трофімов