Рішення № 139439320, 03.09.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/232/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача Західного квартирно - експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, буд. 71-а, код ЄДРПОУ 26642374)

про стягнення в сумі 36142 грн..

Заяву представника Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Хилуха Петро Вікторович (далі за текстом Позивач, ФОП Хилуха П.В.) звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Західного квартирно-експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України (далі по тексту Відповідач, КЕУ) в якому просив стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 36 142 гривень.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 30 березня 2026 року позов Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича задоволено. Стягнуто з Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України (33001, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Дубенська, будинок 71-а, ЄДРПОУ 26642374) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 36 142 грн. 00 коп. та 3328 грн. 00 коп. судового збору.

03.04.2026 через систему Електронний суд представником Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича подано Заяву, в якій просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Західного квартирно-експлуатаційного управління Сил логістики Збройних Сил України 20 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. До Заяви додано: копію Договору про надання правничої допомоги №15-12-1 від 15.12.2025; замовлення №2/2025 на надання правничої допомоги від 11.02.2026; Акт 2-1/2025 від 31.03.2026.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року Заяву представника Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду.

Супровідним листом від 24 квітня 2026 р. № 918/232/26/488/26 матеріали справи №918/232/26 за позовом Фізичної особи підприємця Хилухи Петра Вікторовича до відповідача Західного квартирно-експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України про стягнення в сумі 36142 грн. направлені до Північно-західного апеляційного Господарського суду у зв`язку із апеляційним оскарженням рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 року.

25.08.2026 року матеріали справи №918/232/26 за позовом Фізичної особи підприємця Хилухи Петра Вікторовича до відповідача Західного квартирно-експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України про стягнення в сумі 36142 грн. повернуто до Господарського суду Рівненської області.

25.08.2026 року на виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 30.03.2026 року, яке набрало законної сили 17.08.2026 року, видано наказ на примусове виконання рішення.

31.08.2026 року через систему Електронний суд представником Західного квартирно - експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України подано заперечення на Заяву Фізичної особи підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення, в яких просить у задоволенні Заяви відмовити, у разі задоволення - зменшити заявлені витрати до мінімального розумного, необхідного та співмірного фактичному обсягу наданої у цій справі правничої допомоги розміру.

Розглянувши Заяву представника Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Заява підлягає частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до справи надано копію Договору про надання правничої допомоги №15/12-1 від 15.12.2025; замовлення на надання правничої допомоги №2/2025 від 11.02.2026, Акт 2-1/2025 від 31.03.2025 року про надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві ФОП Хилухою П.В. зазначено, що документи, які підтверджують розмір витрат на професійну правничу допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Так судом встановлено, що 15 грудня 2025 року між Адвокатським об`єднанням "Еф Ті Лігал" в особі керуючого партнера Ярошенко Дмитра Валерійовича та ФОП Хилухою Петром Вікторовичем, як Клієнтом укладено Договір про надання правничої допомоги №15/12-1.

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язується за завданням Клієнта протягом дії даного Договору надавати за винагороду Клієнту правничу допомогу, а Клієнт зобов`язується оплатити вартість наданої Виконавцем правничої допомоги та відшкодувати (за наявності) фактичні витрати, у тому обсязі та на тих умовах, що закріплені за взаємною згодою Сторін у даному Договорі.

Пунктом 3.1 Договору сторони узгодили, що плата (гонорар) за Договором та порядок розрахунків визначається та погоджується Сторонами в Замовленні. Якщо, у виключних випадках, Сторони не визначили плату (гонорар) у Замовленні, він вказується в Акті надання правничої допомоги в залежності від обсягу витраченого співробітниками Виконавця часу на надання правничої допомоги, виходячи з узгодженого порядку оплати.

Відповідно до п.2.1, п. 2.2 Замовлення №2/2025 до Договору №15/12-1 від 15.12.2025 про надання правничої допомоги винагорода Адвоката за надані по Договору послуги визначається: у позасудовий час встановлюється у формі погодинної оплати за ставкою у розмірі 2500,00 грн. за годину роботи адвоката Адвокатського об`днання та включає в себе оплату аналізу документів спору, збору доказів, пошук судової практики, формування правової позиції, консультації Клієнта щодо розгляду справи, підготовку процесуальних документів та подання їх до суду; розмір гонорару за участь адвоката в кожному окремому судовому засіданні становить 4000,00 грн..

Судом також встановлено, що між сторонами Договору складено та підписано Акт 2-1/2025 від 31.03.2026 про надання правничої допомоги за Договором №15/12-1 від 15.12.2025 року, в якому, зокрема, погоджено вартість професійної правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн..

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі вартість професійних правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору та становить 20 000,00 грн..

Судом встановлено, що представником Західного квартирно-експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України подано заперечення, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення від 03.04.2026 щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у разі задоволення - зменшити заявлені витрати до мінімального розумного, необхідного та співмірного фактичному обсягу наданої у цій справі правничої допомоги розміру.

Мотивуючи заперечення, відповідач звертає увагу на те, що заявлена сума у розмірі 20 000 грн є завищеною та не відповідає критеріям розумності, оскільки: справа не є складною; не потребувала значного обсягу процесуальних дій; відсутні докази значного часу, витраченого адвокатом. Вважає, що заявлений розмір на відшкодування правової допомоги в розмірі 20 000,00 грн за написання одного документу - позовної заяви є надмірною та необґрунтованою. Крім того, 20 000,00 грн. становить понад 55% ціни позову. Відповідач не довів фактичного понесення витрат, їх необхідності та їх розумного розміру. З огляду на викладене, заява представника позивача вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Суд звертає увагу, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.02.2021 у справі №922/2503/20.

Так, відповідно до пунктів 69-73 постанови КГС ВС від 18.05.2022 у справі №910/4268/21 суд, вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на правничу допомогу співмірним, повинен враховувати, чи змінювалась позиція сторін під час розгляду справи, в тому числі у судах першої та апеляційної інстанції, чи є аргументи, наведені в різних процесуальних документах, що подавались сторонами під час розгляду справи судом апеляційної та касаційної інстанцій, аналогічними аргументам, викладеним в позовній заяві та інших процесуальних документах, що подавались під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо.

Подібна позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №902/1051/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №925/1546/20, де зазначено, що вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що правова позиція, викладена у відзиві на апеляційну скаргу не відрізняється від правової позиції, викладеної у відзиві на позовну заяву. Тобто фактично позиція та доводи відповідача під час усього розгляду справи були незмінними, натомість коригувалась лише структура документа.

Суд враховує, що правова позиція представника Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору у суді першої інстанції, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, а тому підготовка позовної заяви не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства, значних витрат часу та зусиль, і в тому числі аналізу судової практики.

Також суд зазначає, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як вбачається із наданих доказів на підтвердження понесених на професійну правову допомогу, в останніх достатньо деталізовано обсяг наданих послуг для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Судом враховується, що Велика Палата Верховного Суду зауважила у справі №922/1964/21, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

За таких обставин суд вважає, що заявлені до стягнення витрати в сумі 20000,00 грн не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки не мають характеру необхідних, є неспівмірними з виконаною адвокатом роботою, не містять обґрунтування обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату, а їх відшкодування матиме надмірний характер.

З огляду на ступінь складності справи, наданий адвокатом обсяг послуг, затрачений ним час на надання таких послуг, суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу, не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), такі витрати не мають характеру необхідних і неспіврозмірні з виконаною роботою у суді, отже їх розмір є необґрунтованими у зазначеному вище розмірі.

Крім того суд зазначає, що така правнича послуга, як "аналіз документів, наданих Клієнтом, пошук судової практики у аналогічних спорах, формування правової позиції та узгодження її з Клієнтом" по своїй структурі має включатися в послугу "складання та подання позовної заяви".

Враховуючи наведене, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши подані позивачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, вартість наданих послуг на правову допомогу з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих послуг, суд дійшов висновку про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, у розмірі 10000 грн. 00 коп., який відповідає критеріям розумності та пропорційності та є співмірним з виконаною роботою адвокатом.

З огляду на вищевказане Заява представника Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/230/26 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.

2. Стягнути із Західного квартирно - експлуатаційного Управління Сил Логістики Збройних Сил України (33001, м. Рівне, вул. Дубенська, буд. 71-а, код ЄДРПОУ 26642374) на користь Фізичної особи-підприємця Хилухи Петра Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.