Рішення № 139439297, 24.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р. Справа № 918/738/26

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А.,

за участі секретаря судового засідання Костюкович Ю.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом керівника Здолбунівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія",

Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів у сумі 230 795 грн 26 коп.,

у судовому засіданні приймали участь:

від позивача - не з`явився;

від відповідача-1 - Крук В.Р., довіреність № 6 від 01.01.2026 р.;

від відповідача-2 - не з`явився;

від прокуратури - Немкович І.І.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

У судовому засіданні 24 серпня 2026 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2026 року керівник Здолбунівської окружної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - відповідач-1), Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради (далі - відповідач-2), в якій просить:

- визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 14.08.2023 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.09.2023 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- визнати недійсною Додаткову угоду № 5/а від 30.11.2023 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія";

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь Рівненської обласної ради в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 230 795 грн 26 коп.

Також керівник Здолбунівської окружної прокуратури просить стягнути з відповідачів на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 10 756 грн 74 коп.

До позовної заяви керівником Здолбунівської окружної прокуратури долучено платіжну інструкцію від 4 червня 2026 року № 1192 (внутрішній номер 513580259) про оплату судового збору за подання даної позовної заяви до Господарського суду Рівненської області в розмірі 10 756 грн 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10 січня 2023 року між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 11079-ВЦ.

Згодом сторони підписали ряд додаткових угод, якими збільшено ціну за одиницю товару: за умовами додаткової угоди № 2 від 01.05.2023 року - 4,75132 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 1,1%); за умовами додаткової угоди № 3 від 14.08.2023 року - 5,47227 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 16,4%); за умовами додаткової угоди № 4 від 19.09.2023 року - 5,98968 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 27,4%); за умовами додаткової угоди № 5а від 30.11.2023 року - 6,19477 грн/кВт*год без ПДВ (збільшено на 31,8%).

Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 31,8% ціни, визначеної сторонами при укладенні договору.

Враховуючи положення Закону України "Про публічні закупівлі", додаткові угоди до договору № 3, 4, 5а підлягають визнанню недійсними в судовому порядку, а безпідставно отримані постачальником кошти - поверненню до місцевого бюджету.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року позовну заяву керівника Здолбунівської окружної прокуратури прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче засідання на 6 липня 2026 року.

30 червня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву відповідач-1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", позовні вимоги не визнає. Зазначає, що додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені між сторонами у відповідності до діючих як на час укладення основного договору, так і на час їх підписання Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178. Крім того відповідач-1 вказує, що вимога прокурора про перерахування ціни виникла після виконання договору, що заборонено законом. Внесення змін до додаткових угод здійснювалося за погодженням сторін. А тому вважає, що підстави для задоволення позову відсутні.

3 липня 2026 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

3 липня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 6 липня 2026 року підготовче провадження у даній справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 24 серпня 2026 року.

16 липня 2026 року від керівника Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на пояснення позивача.

21 серпня 2026 року від відповідача-1 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, в якому просить повернутись у справі № 918/738/26 до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі № 918/738/26 до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11553/25. Клопотання мотивоване тим, що у справі № 910/11553/25 на вирішення ОП КГС ВС передано питання про наявність підстав для зупинення провадження до вирішення Конституційним Судом питання щодо конституційності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а правовідносини у справах, на думку заявника, є подібними. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" посилається на існування різної практики Верховного Суду щодо такого зупинення та вважає, що майбутній висновок ОП КГС ВС має значення для розгляду цієї справи.

24 серпня 2026 року від Здолбунівської окружної прокуратури через систему "Електронний суд" надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 24 серпня 2026 року представник відповідача-1 підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі. Прокурор у справі у судовому засіданні 24 серпня 2026 року заперечив проти задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання. Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду (частини 2, 3 статті 177 ГПК України).

Підготовче провадження у справі закрито 06.07.2026 року та призначено справу до розгляду по суті 24.08.2026 року, що підтверджується відповідною ухвалою суду.

Частиною першою статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність.

При цьому, суд зазначає, що норми ГПК України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні. При здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Водночас, повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин, які об`єктивно унеможливлюють реалізацію учасником справи відповідних процесуальних прав під час підготовчого провадження та мають істотне значення для правильного вирішення спору. У свою чергу саме на заявника покладається обов`язок доведення існування таких виняткових обставин.

Як вбачається зі змісту поданого клопотання, необхідність повернення до стадії підготовчого провадження відповідач-1 обґрунтовує необхідністю зупинити провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Доводи відповідача-1 зводяться виключно до необхідності вирішення судом питання щодо зупинення провадження у справі, що, на думку суду, не є винятковою обставиною для повернення до стадії підготовчого провадження, оскільки положеннями ГПК передбачені чіткі підстави для зупинення при розгляді справи по суті, серед яких неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Також, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

По-перше, підставою для зупинення провадження заявник визначав передачу справи № 910/11553/25 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Предметом такої передачі було питання щодо наявності правових підстав для зупинення касаційного провадження до вирішення Конституційним Судом України питання про конституційність пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто процесуальне питання щодо зупинення провадження, а не вирішення матеріально-правового питання щодо правомірності зміни ціни за договором про закупівлю. Об`єктивної неможливості розгляду справи № 918/738/26 до вирішення справи № 910/11553/25 не вбачається, оскільки наявні у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини, що є предметом апеляційного перегляду.

По-друге, в ухвалі від 18.08.2026 року Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених частиною другою статті 302 ГПК України, для прийняття справи № 910/11553/25 до розгляду об`єднаною палатою та повернула її відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Отже, на час вирішення цього клопотання справа № 910/11553/25 не знаходиться на розгляді Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, у зв`язку з чим підстави для зупинення провадження, відсутні.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення провадження у справі № 918/738/26.

У судовому засіданні 24 серпня 2026 року прокурор у справі підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні 24 серпня 2026 року позов заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судове засідання 24 серпня 2026 року не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 06.07.2026 року, до електронного кабінету Рівненської обласної ради (а.с. 135). В той час 6 липня 2026 року від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання, в якому просить розглянути дану справу без участі представника Рівненської обласної ради за наявними матеріалами у справі.

Крім того відповідач-2 у судове засідання 24 серпня 2026 року також не з`явився, про дату, час і місце даного засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою за підписом відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а саме ухвали суду від 06.07.2026 року, до електронного кабінету Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради (а.с. 137). В той час про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача-2 про судове засідання, призначене на 24.08.2026 року, та заяву позивача, а також неповідомлення відповідачем-2 про причини неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Рівненської обласної ради та Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника відповідача-1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

За результатами проведеної закупівлі у формі відкритих торгів UA-2022-12-22-018582-a, 10 січня 2023 року між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради (далі - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі - Постачальник) укладено договір про закупівлю електричної енергії у постачальника № 11079-ВЦ (далі - Договір), відповідно до предмету якого за цим договором Постачальник продає електричну енергію на 2023 рік за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5 - Електрична енергія. Кількість очікуваного споживання (постачання) електричної енергії за цим договором визначено в обсязі 405 000 КВт*год, у тому числі за місяцями 2023 року, КВт*год, згідно Додатку 3 до цього договору.

Відповідно до п. 2.4. Договору строк постачання електричної енергії по 31.12.2023 року.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Постачальник за цим договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору (пункт 3.3. Договору).

У відповідності до п. 5.1. Договору, ціна договору 2 284 856,10 грн. (два мільйони двісті вісімдесят чотири тисячі вісімсот п`ятдесят шість грн 10 коп.), у тому числі ПДВ 380 809,35 грн. (триста вісімдесят тисяч вісімсот дев`ять грн 35 коп.). Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. - п. 5.4. Договору, ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до Споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, інформаційно відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання зобов`язань сторонами - до повного їх виконання (пункт 13.1. Договору).

Відповідно до п. 13.3. Договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків Споживача;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" (далі - РДН) за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua i це є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії, та підставою для коригування ціни на електричну енергію;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлі;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт, послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку зі зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", яка визначається за даними опублікованими ДП "Оператор ринку" на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua. У разі зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію Постачальник здійснює коригування шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової з дати її введення в дію на підставі відповідних постанов НКРЕКП.

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону України від 25.12.2015 р. № 922-VIII "Про публічні закупівлі" (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до Заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору про закупівлі електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ), підписаною споживачем - 10.01.2023 року, початок постачання з 10.01.2023 року.

Згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до Договору, ціна на електричну енергію: Ціна за електричну енергію (кВт*год) (одиницю товару) становить 4,70135 грн/кВт*год без ПДВ.

1 травня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, відповідно до якої керуючись пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", а саме зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 4,75132 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з квітня 2023 року.

14 серпня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору, відповідно до якої керуючись пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 дня з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося в моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести не збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення, що не залежить від волевиявлення Постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 31.07.2023 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,47227 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2023 року.

19 вересня 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 4 до договору, відповідно до якої керуючись пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 дня з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося в моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести не збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення, що не залежить від волевиявлення Постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 31.08.2023 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 5,98968 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з серпня 2023 року.

30 листопада 2023 року сторони уклали додаткову угоду № 5а до договору, відповідно до якої керуючись пп. 2 п. 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 дня з дня його припинення або скасування", а саме погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося в моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести не збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення, що не залежить від волевиявлення Постачальника, беручи до уваги зміст звітів про результати роботи РДН/ВДР та діяльності ДП "Оператор ринку", документальним підтвердженням якого є експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати про моніторинг ринкових цін електричної енергії (дата складання 30.11.2023 року), сторони домовилися внести зміни до договору в частині зміни ціни за одиницю товару в бік збільшення, зокрема:

1. Ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становить 6,19477 грн/кВт*год без ПДВ та починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з листопада 2023 року.

Як слідує з долучених прокурором актів прийняття-передавання товарної продукції за січень 2023 року - січень 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" поставлено Комунальному підприємству "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради 276 391 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 803 089 грн 01 коп.

Зокрема, упродовж липня-грудня 2023 року та січня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" реалізовано Комунальному підприємству "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради 151 657 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 095 480, 38 грн. з ПДВ.

Прокурор у справі вказує, що додаткові угоди № 3 від 14.08.2023 року, № 4 від 19.09.2023 року та № 5а від 30.11.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ укладені всупереч Закону України "Про публічні закупівлі", а тому мають бути визнані недійсними в судовому порядку, а безпідставно сплачені кошти підлягають стягненню.

Відтак, оскільки вищевказані додаткові угоди № 3 від 14.08.2023 року, № 4 від 19.09.2023 року, № 5а від 30.11.2023 року визнаються недійсними, то розрахунок за поставлену у липні-грудні 2023 року та січні 2024 року електроенергію повинен здійснюватися за ціною, вказаною за умовами додаткової угоди № 2 від 01.05.2023 року, а саме 4,75132 грн. без ПДВ.

Зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" отримано на 230 795, 26 грн. більше, ніж передбачалось Договором:

151 657 кВт*год х 4,75132 грн. без ПДВ = 864 685,12 грн. з ПДВ (споживання за ціною Договору, з урахуванням додаткової угоди № 2 від 01.05.2023 року)

1 095 480, 38 грн. - 864 685,12 грн. = 230 795, 26 грн. (різниця).

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються поставки товару. Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає порушеними інтереси держави з огляду на недотримання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при укладенні додаткових договорів, якими внесено зміни до вартості товару що закуповувався.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону № 1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 8 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

У справі, яка розглядається, прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної ради, зазначив, що укладенням додаткових угод до Договору порушені матеріальні інтереси, оскільки Комунальне підприємство "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради фактично отримано менший обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за значно вищою ціною. Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків.

За твердженням прокурора, укладення оспорюваних додаткових угод до Договору всупереч норм Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" є порушенням законності в бюджетній системі, порушує принципи добросовісної конкуренції, об`єктивної та неупередженої оцінки тендерних пропозицій, та принципу запобігання корупційним діям і зловживанням при проведенні публічних закупівель.

Так, внаслідок необґрунтованого збільшення ціни за одиницю товару (електричну енергію) та безпідставного укладення оспорюваних додаткових угод до Договору, Рівненською обласною радою недоотримано кошти у сумі 230 795,26 грн., що становить більш як 10% від загальної суми виконання Договору. Таким чином, територіальна громада в особі Рівненської обласної ради зазнала фінансових втрат, хоча зазначена сума коштів могла бути використана органом місцевого самоврядування для забезпечення інших нагальних потреб, зокрема, для закупівлі інших товарів, робіт чи послуг та фінансування соціальних програм.

Водночас суд встановив, що прокурор звертався до Рівненської обласної ради з листами № 54/2-305вих-26 від 25.03.2026 та № 54/2-480вих-26 від 27.05.2026 про вжиття заходів, в тому числі представницького характеру, щодо усунення порушень закону, зокрема визнання недійсними додаткових угод до Договору та стягнення безпідставно сплачених коштів.

Відповідно до інформацій Рівненської обласної ради № 09-1058/01 від 13.04.2026 та № 09-1058/01 від 01.06.2026, заходи щодо усунення порушень, в тому числі шляхом пред`явлення позовної заяви до суду про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів не вживались. Натомість орган місцевого самоврядування наполягає, що не є головним розпорядником бюджетних коштів, а також органом, що здійснює державний фінансовий контроль та контроль у сфері публічних закупівель.

5 червня 2026 року прокуратура скерувала лист позивачу щодо здійснення представництва з метою пред`явлення позову.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Рівненської обласної ради щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та зобов`язане ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Рівненську обласну раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки остання є розпорядником бюджетних коштів у спірних правовідносинах.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII (тут і надалі - у редакції, чинній станом на час укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього).

Відповідно до преамбули Закону № 922-VIII метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така мета розкрита у ст. 5 Закону № 922-VIII, в якій, зокрема, закріплений перелік принципів здійснення публічних закупівель, до яких віднесені: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону № 922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього урегульовані ст. 41 Закону № 922-VIII, ч. 1 якої визначено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 652 ЦК України разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 4 ст. 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

Суд підкреслює, що у спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ІХ від 03.06.2021).

Тож під час оцінки цих правовідносин слід застосовувати законодавство, чинне на момент їх виникнення. Наступні зміни до Закону № 922-VIII внесені 19.04.2024, тому судом не застосовуються.

Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10% залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Іншими словами, зміни та доповнення до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин не застосовуються висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22, оскільки в даній справі № 922/2321/22 вирішувалось питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

Натомість до спірних правовідносин у справі № 918/738/26 суд застосовує правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), котрі стосуються застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ.

Філологічне тлумачення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII унормовано на рівні не більше 10%.

У пункті 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) наведено правові висновки про те, що визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Отже, норми п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону № 922-VIII.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує, що із моменту укладення Договору від 10.01.2023 року до укладення оспорюваної додаткової угоди № 3 від 14.08.2023 ціна за одиницю товару була збільшена з 4,70135 грн. без ПДВ до 5,47227 грн. без ПДВ, тобто збільшено ціну на 16,4%. Додатковою угодою № 4 від 19.09.2023 року збільшено ціну на 27,4%; додатковою угодою № 5а від 30.11.2023 року збільшено ціну на 31,8%. Отже, внаслідок укладання вищевказаних додаткових угод, ціна за 1 кВТ/год. електричної енергії зросла на 31,8%.

Надавши оцінку доводам відповідача-1, про те що п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII дозволяє щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - суд вважає їх безпідставними. При цьому суд вважає, що таке трактування ст. 41 Закону № 922-VIII призводить до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої. Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону № 922-VIII.

Велика Палата Верховного Суду у п. п. 152, 154 постанови від 21.11.2025 року у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25) виснувала, що укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням підходу до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10%, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10% ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, - спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону № 922-VIII. До того ж застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10% пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що підписання оспорюваних додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, котрі не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 37 розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі", установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт та послуг для замовників, передбачених цим Законом (далі - Особливості), визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз та з дотриманням вимог, встановлених пунктом 38 цього розділу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

За змістом п. 19 Постанови КМ України №1178 від 12.10.2022 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", - істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку з зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування, а також у зв`язку із зміною системи оподаткування пропорційно до зміни податкового навантаження внаслідок зміни системи оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку на добу наперед, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої статті 41 Закону;

9) зменшення обсягів закупівлі та/або ціни згідно з договорами про закупівлю робіт з будівництва об`єктів нерухомого майна відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 р. № 382 "Про реалізацію експериментального проекту щодо відновлення населених пунктів, які постраждали внаслідок збройної агресії Російської Федерації" (Офіційний вісник України, 2023 р., № 46, ст. 2466), якщо розроблення проектної документації покладено на підрядника, після проведення експертизи та затвердження проектної документації в установленому законодавством порядку.

У разі внесення змін до істотних умов договору про закупівлю у випадках, передбачених цим пунктом, замовник обов`язково оприлюднює повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей.

Щодо доводів відповідача-1 про те, що підписання оспорюваних додаткових угод здійснювалось відповідно до Особливостей, затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, котрі не містять обмежень щодо відсоткового збільшення ціни за одиницю товару, - суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у п. 156, 157 постанови від 21.11.2025 року у справі № 920/19/24 (провадження № 12-16гс25), згідно з якими:

"156. Варто наголосити на тому, що, з`ясовуючи законодавчу еволюцію пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на нормативне закріплення подібної можливості у постанові КМУ № 1178, у підпункті 2 пункту 19 (в редакції постанови КМУ № 1067) якої, з-поміж іншого, визначено, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін), а змінена ціна за одиницю товару не повинна перевищувати 50% ціни за одиницю товару, що передбачена в початковому договорі про закупівлю.

157. Тобто положеннями постанови КМУ № 1178, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, чітко визначені як можливість застосування 10-відсоткового обмеження щодо збільшення ціни щодо кожного окремого випадку збільшення (без обмеження кількості змін), а не в цілому до усіх внесених змін, так і граничне значення на рівні 50%, на яке може бути змінена передбачена в початковому договорі про закупівлю ціна за одиницю товару, що вкотре додатково підтверджує, що приписи частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII не передбачають можливість збільшення ціни за одиницю товару на 10% під час кожного внесення змін до договору про закупівлю."

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 не передбачає внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 922/2595/23, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23).

Верховний Суд у постанові від 28.08.2024 у справі № 918/694/23 вказав на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та не встановлює іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою.

Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринкового ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18).

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).

Як вбачається, ініціюючи укладення оспорюваної додаткової угоди № 3 від 14.08.2023 року до Договору ТОВ "РОЕК" враховувало інформаційно-аналітичні з офіційного сайту ДП Оператор Ринку", відповідно до яких відбулось значне зростання цін на електричну енергію на "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) у липні місяці 2023 року.

Водночас, опрацюванням інформації з вебпорталу ДП "Оператор ринку" встановлено, що ціни за одиницю товару не збільшились, а навпаки - зменшились з урахуванням наступного.

Так, станом на 10.01.2023 (дата укладення Договору) середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН становила 3 331,25 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 3 797,92 грн/МВт.год (без ПДВ). У січні 2023 року середньозважена ціна на електричну енергію на ринку РДН становила 3 289,12 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 3 684,26 грн/МВт.год (без ПДВ).

Проте, станом на 01.07.2023 (дата, на яку фактично поширюється дія додаткової угоди № 3, ціна електричної енергії на ринку РДН становила - 2 928,67 грн/МВт.год (без ПДВ), а на ринку ВДР - 3 134,56 грн/МВт.год (без ПДВ).

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 3 від 14.08.2023, ТОВ "РОЕК" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати № В-148 від 31.07.2023, який відображає коливання середньозваженої ціни на електроенергію у сторону збільшення у липні 2023 року у порівнянні з червнем 2023 року.

Водночас, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення додаткової угоди № 2 від 01.05.2023 до моменту укладення додаткової угоди № 3 від 14.08.2023, також не надано інформації про коливання ціни з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни.

Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції). Така позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

Враховуючи вказане, на переконання суду відповідачем не обґрунтовано збільшення тарифу ціни на електричну енергію та необхідності підписання додаткової угоди № 3 від 14.08.2023, а укладена угода суперечить ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому наявні підстави для визнання її недійсною.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд констатує, що Додатковою угодою № 4 від 18.09.2023 року збільшено ціну на 16,4%.

Як вбачається, ініціюючи укладення оспорюваної додаткової угоди № 4 від 18.09.2023 року до Договору ТОВ "РОЕК" враховувало інформаційно-аналітичні з офіційного сайту ДП Оператор Ринку", відповідно до яких відбулось значне зростання цін на електричну енергію на "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) у серпні місяці 2023 року.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 4 від 18.09.2023, ТОВ "РОЕК" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати № В-184 від 31.08.2023, який відображає коливання середньозваженої ціни на електроенергію у сторону збільшення у серпні 2023 року у порівнянні з липнем 2023 року.

Водночас, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення додаткової угоди № 3 від 14.08.2023 до моменту укладення додаткової угоди № 4 від 19.09.2023, також не надано інформації про коливання ціни з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни.

Крім того, додатковою угодою № 5а від 30.11.2023 збільшено ціну за 1 кВт*год до 6,19477 грн. без ПДВ (на 31,8%). Згідно із п. 3 вказаної додаткової угоди, відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, умови даної угоди розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01.11.2023.

Обґрунтовуючи необхідність внесення змін до Договору шляхом підписання оскаржуваної додаткової угоди № 5а від 30.11.2023, ТОВ "РОЕК надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати № В-273 від 30.11.2023, який відображає коливання середньозваженої ціни на електроенергію у сторону збільшення у листопаді 2023 року у порівнянні з липнем-жовтнем 2023 року.

Водночас, постачальником не обґрунтовано і документально не підтверджено факт коливання ціни на електричну енергію на ринку з моменту укладення додаткової угоди № 4 від 19.09.2023 до моменту укладення додаткової угоди № 5а від 30.11.2023, також не надано інформації про коливання ціни з дати встановлення попередньої ціни до дати застосування нової (зміненої) ціни.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).

При цьому судом враховується, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).

Так, підприємство, яке мало беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписало оспорені додаткові угоди, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.

З аналізу спірних додаткових угод слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила 31,8%.

При цьому судом звертається увага на те, що відповідач-1 не міг не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія, ефективність та пропорційність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників та рівне ставлення до них; об`єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідачем-1 не спростовано неправомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання. При цьому суд враховує, що аналізуючи вищевказану практику Верховного Суду, котра є релевантною до спірних правовідносин у справі № 918/738/26, - вбачається, що відповідач-1 ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав. В матеріалах справи відсутні довідки/інформації (або інші документальні форми), видані Торгово-промисловою палатою України, або Регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які підтверджували б зростання ціни по кожному місяцю у порівнянні з моменту укладення договору 10.01.2023 до моменту підписання оспорюваних додаткових угод № 3, 4, та 5а.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 3 від 14.08.2023 сторони внесли зміни до Договору, згідно з якими ціна за (одиницю товару) кВт*год спожиту електричну енергію становила 5,47227 грн/кВт*год без ПДВ та застосовувалася до договірних величин споживання електричної енергії з липня 2023 року. За цією додатковою угодою ціну було збільшено на 16,4% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі.

Відтак суд дійшов висновку, що укладення Додаткової угоди № 3 від 14.08.2023 із підвищенням ціни за одиницю електричної енергії на 16,4% від початкової ціни, визначеної в Договорі за результатами процедури закупівлі, суперечить приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки перевищує гранично допустиме порогове значення у 10%, встановлене законодавцем для сукупного збільшення ціни за одиницю товару. Крім цього, відповідач ініціював укладення додаткових угод без документально обґрунтованих підстав.

Таке підвищення ціни не узгоджується з принципами здійснення публічних закупівель, визначеними Законом № 922-VIII, спотворює результати торгів, нівелює досягнуту за їх результатами економію бюджетних коштів та свідчить про неправомірну зміну істотних умов договору про закупівлю після його підписання, що є підставою для визнання відповідної додаткової угоди № 3 від 14.08.2023 недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Інші дві додаткові угоди № 4 та № 5а також підлягають визнанню недійсними відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України, оскільки внаслідок їх укладення відбулося збільшення ціни на товар на 27,4% та 31,8% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в Договорі за результатами процедури закупівлі, що суперечить приписам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України, визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів.

За приписами ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, установлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається із Додаткової угоди № 3 від 14.08.2023, вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами з липня 2023 року. Із Додаткової угоди № 4 від 19.09.2023 вбачається, що вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами з серпня 2023 року. Додаткова угода № 5а від 30.11.2023 поширює свою дію на правовідносини між сторонами з листопада 2023 року. Відтак суд констатує, що дані додаткові угоди (окрім вищевказаних підстав невідповідності її ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") - порушують також ст. 632 ЦК України, згідно з якою зміна ціни в договорі після виконання не допускається.

Окрім цього, з приводу доводів відповідача викладених у відзиві щодо неналежного способу захисту суд зазначає, що правовою підставою для визнання недійсності додаткових угод до договору визначено їх невідповідність вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі". За таких обставин, суд виснує, що у даному випадку вимога про визнання додаткових угод до Договору недійсними є належним способом захисту.

За таких обставин у сукупності суд дійшов висновку про визнання недійсними додаткових угод № 3, № 4 та № 5а, які укладені між сторонами, оскільки ними передбачено підвищення цін на електричну енергію на 31,8%, тобто з перевищенням максимального ліміту у 10%, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Враховуючи, що оспорювані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, у зв`язку із чим не породжують правових наслідків, правовідносини між сторонами щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором у період липень-грудень 2023 року, січень 2024 року мали регулюватись за ціною, визначено додатковою угодою № 2 від 01.05.2023, в якій визначено, що ціна за одиницю товару (кВт*год) становить 4,75132 грн. без ПДВ.

Як стверджується матеріалами справи, відповідачем-2 у періоді липень-грудень 2023 року, січень 2024 року було спожито 151 657 кВт*год електричної енергії на загальну суму 1 095 480 грн 38 коп.

В той же час здійснюючи розрахунок за поставлену впродовж липень-грудень 2023 року, січень 2024 року електричну енергію за тарифом, визначеним у додатковій угоді № 2 від 01.05.2023, Комунальне підприємство "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради повинне було сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 151 657 кВт*год кошти у розмірі 864 685 грн 12 коп. (151 657 кВт*год * 4,75132 грн. + 20% ПДВ).

Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання додаткових угод № 3 від 14.08.2023, № 4 від 19.09.2023 та № 5а від 30.11.2023 з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 230 795 грн 26 коп. (1 095 480,38 грн. - 864 685,12 грн.).

Відповідно до розрахунку надмірно отриманих грошових коштів, грошові кошти в сумі 230 795 грн 26 коп. є такими, що були безпідставно одержані ТОВ "РОЕК", підстава їх набуття відпала, а тому відповідач-1 зобов`язаний їх повернути до місцевого бюджету, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Аналогічний підхід щодо правозастосування статей 216, 1212 Цивільного кодексу України викладений у постановах Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 918/323/23, від 05.03.2024 у справі № 927/68/23, від 26.03.2024 у справі № 927/373/22, від 03.07.2024 у справі № 910/13579/23, від 12.03.2025 у справі № 924/524/24.

Щодо інших доказів, доводів та заперечень сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст.ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що оспорювані додаткові угоди № 3, 4, та 5а до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ укладено між сторонами після виконання продавцем зобов`язання з передачі товару, обумовленого Договором, що є порушенням частини 3 статті 632 ЦК України. Окрім того, зібрані у справі докази свідчать про відсутність правових підстав на день укладення цих правочинів для збільшення ціни, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" та вказані додаткові угоди укладені з перевищенням максимального ліміту щодо можливої зміни ціни на товар (10%), а відтак суд вважає обґрунтованою та правомірною позовну вимогу прокурора про визнання таких додаткових угод недійсними.

Крім того судом встановлено, що внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладення оспорюваних додаткових угод грошові кошти в сумі 230 795 грн 26 коп. є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія"), підстава їх набуття відпала, а тому останній зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України. Відтак, вимога прокурора про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" зазначених коштів також визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

В позовній заяві прокурор просить судові витрати у справі покласти на відповідачів та стягнути на користь Рівненської обласної прокуратури.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні даного позову Рівненською обласною прокуратурою було сплачено 10 756 грн 74 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією від 4 червня 2026 року № 1192 (внутрішній номер 513580259).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 10 756 грн 74 коп. покладаються на відповідачів у справі, по 5 288 грн 37 коп. на кожного.

Керуючись ст. ст. 73-79, 91, 123, 129, 178, 202, 222, 233, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсною Додаткову угоду № 3 від 14.08.2023 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнати недійсною Додаткову угоду № 4 від 19.09.2023 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Визнати недійсною Додаткову угоду № 5/а від 30.11.2023 року до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника від 10 січня 2023 року № 11079-ВЦ, укладеного між Комунальним підприємством "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної ради (33013, Рівненська обл., м. Рівне, м-н Просвіти, буд. 1, код ЄДРПОУ 21085816) в дохід місцевого бюджету кошти у сумі 230 795 (двісті тридцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 26 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (33013, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71-Б, код ЄДРПОУ 42101003) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 5 288 (п`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 37 коп. витрат по оплаті судового збору.

Стягнути з Комунального підприємства "Острозька обласна психіатрична лікарня" Рівненської обласної ради (35800, Рівненська обл., м. Острог, проспект Незалежності, буд. 40А, код ЄДРПОУ 02010422) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, Рівненська обл., місто Рівне, вул. 16 липня, буд. 52, код ЄДРПОУ 02910077, р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, код класифікації видатків бюджету 2800, банк: Державна казначейська служба м. Київ) 5 288 (п`ять тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 37 коп. витрат по оплаті судового збору.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 3 вересня 2026 року.

Суддя Політика Н.А.