Ухвала суду № 139439242, 02.09.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

02.09.26 Справа № 917/1707/26

Суддя Господарського суду Полтавської області Мацко О.С., розглянувши

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал К» (адреса: 36007, м. Полтава, провулок. Перспективний, 6, код ЄДРПОУ 38609880)

до боржника Товариство з обмеженою відповідальністю «Газтехнологія» (36007, м. Полтава, вул. Орлика Пилипа, 28, код ЄДРПОУ 42439383)

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехнологія» заборгованості в розмірі 58 000,80 грн,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал К» до суду надійшла заява про видачу судового наказу з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехнологія» заборгованості в розмірі 58 000,80 грн.

В обґрунтування поданої заяви ТОВ «Факторіал К» посилається на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтехнологія» не виконано зобов`язання з оплати заборгованості в розмірі 58 000,80 грн за договором, укладеним шляхом виставлення та прийняття до виконання рахунку-фактури № 1 від 06.01.2026 р.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке:

Відповідно до ч. 1 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.

Частиною ст. 148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Також згідно з ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Як зазначено вище, заявник обґрунтовує необхідність видачі судового наказу тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Газтехнологія» не виконано зобов`язання з оплати заборгованості в розмірі 58 000,80 грн за договором, укладеним шляхом виставлення та прийняття до виконання рахунку-фактури № 1 від 06.01.2026 р.

Також до заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал К» про видачу судового наказу додано копію рахунку на оплату № 1 від 06.01.2026 р. та видаткової накладної № 1 від 06.01.2026 р.

Однак, як вже зазначалось, за приписами ч. 1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Таким чином, заявником не дотримано вимоги ч. 1 ст. 148 ГПК України щодо звернення до суду із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.

Судом не приймаються пояснення заявника про те, що договір укладено в спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку та його оплати, оскільки ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачає саме видачу наказу за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, а не за договором, що укладений у спрощений спосіб.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.

З огляду на наведене вбачається, що подана Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторіал К» заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, що в силу п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, невідповідність вимогам статті 148 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 147, 148, 152, 153, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у видачі судового наказу про стягнення з стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтехнологія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторіал К» заборгованості в розмірі 58 000,80 грн.

Ухвала підписана 02.09.2026 р.

Ухвала набирає законної сили 02.09.2026 р. та може бути оскаржена у апеляційному порядку в частині повернення позовної заяви протягом 10 днів з моменту складення повного тексту ухвали (ст.ст.235, 255-256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Мацко