Рішення № 139439218, 31.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 917/2171/25

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засідання Сьомкіна А.В., представники сторін не з`явились, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/2171/25

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна", вул. Дніпровська набережна, 26Ж, 60, м. Київ, 02132

до Фізичної особи підприємниці Терещенко Марини Іріківни, АДРЕСА_1

про стягнення 1 695 684,67 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕНЬ ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНА» (надалі по тексту позивач) та фізичною особою-підприємцем Терещенко Марина Іріківна (надалі за текстом - відповідач) було укладено договір купівлі-продажу №02/11-23_20 (надалі Договір), за яким позивач (продавець) зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором, передати відповідачу (покупцю) товар, а відповідач зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором оплатити та прийняти товар. На виконання умов Договору позивач поставив та передав у власність відповідача: вантажна шина KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сім шт. на загальну суму 67 116,00 грн. відповідно до видаткової накладної №2 від 03.01.2024 року; вантажна шина KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сорок дев`ять шт. на загальну суму 414 645,84 грн. відповідно до видаткової накладної №6 від 06.03.2024 року; вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 в кількості двадцять сім шт. на загальну суму 258 876,00 грн. відповідно до видаткової накладної №63 від 02.11.2023 року; вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сорок шт., вантажна шина КAPSEN TBR 315/70R22.5-20PR HS201 23.05.2023 в кількості десять шт. та вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості п`ять шт. на загальну суму 458 498,40 грн. відповідно до накладної №68 від 05.12.2023 року.

Однак відповідач, взяте на себе договірне зобов`язання щодо оплати поставленого позивачем та прийнятого відповідачем товару за Договором, належним чином не виконав. За даними позивача заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить: основна заборгованість - 1 199 136,24 грн. (один мільйон сто дев`яносто дев`ять тисяч сто тридцять шість грн. 24 коп.); пеня 182 757,36 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят сім грн. 36коп.); 3% річних 67 778,00 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 00 коп.); інфляційні втрати 246 013,07 грн. (двісті сорок шість тисяч тринадцять грн.07 коп.), разом 1 695 684,67 грн. (один мільйон шістсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 67 коп.).

Як докази позивач надав до позову: копії Договору від 02.11.2023 року, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, витяги з Опендатабот щодо позивача та відповідача.

Відповідач у встановлений судом строк відзив не надав, правом на подачу доказів не скористався.

Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

24.11.2025 до суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" до Фізичної особи підприємниці Терещенко Марини Іріківни про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу від 02.11.2023 № 02/11-23_20 у розмірі 1 695 684,67 грн, з яких: 1 199 136,24 - основна заборгованість, 182 757,36 грн - пеня, 67 778,00 грн - 3% річних, 246 013,07 грн - інфляційні втрати (вх. №2258/26).

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/2171/25 між суддями справу передано на розгляд судді Байдуж Ю. С.

25.11.2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказу сплати судового збору (платіжна інструкція № 792 від 24.11.2025 року).

Ухвалою від 01.12.2025 року позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22.01.2026 року на 10:00 год.

19.12.2025 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №16499).

13.01.2026 до суду надійшла заява представника позивача (вх. № 357) про участь у судовому засіданні 22.01.2026 та у всіх наступних судових засіданнях по справі №917/2171/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою "Підсистеми відеоконференцзв`язку" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою від 20.01.2026 року суд задовольнив заяву представника позивача (вх. № 357 від 14.01.2026) про участь у судовому засіданні по справі № 917/2171/25 у режимі відеоконференції. Доручив забезпечення проведення відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику позивача по справі - Гойдику Віктору Михайловичу.

21.01.2026 до суду від відповідача надійшла заява (вх. №701) про участь у судовому засіданні 22.01.2026 та у всіх наступних судових засіданнях по справі №917/2171/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою "Підсистеми відеоконференцзв`язку" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Ухвалою від 22.01.2026 року суд відклав підготовче судове засідання на 24.02.2026 р. на 09:30 год. та доручив забезпечення проведення відеоконференції поза межами суду з використанням власних технічних засобів представнику відповідача по справі - Куксову В. Г.

18.02.2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи ордеру на надання правничої допомоги (вх. № 2165).

23.02.2026 року до суду від представника відповідача надійшли клопотання про призначення почеркознавчої експертизи (вх. № 2400) та про відкладення розгляду справи (вх. №2394).

В обґрунтування клопотання про призначення експертизи представник відповідача зазначив, що предметом позову є стягнення заборгованості на підставі договору купівлі-продажу товару від 02.11.23 року № 02/11-23_20 та видаткових накладних № 2 від 03.01.2024 р., № 6 від 06.03.2024 р., № 63 від 02.11.2023 р., № 68 від 05.12.2023 р„ які відповідач не підписував, виникла необхідність з`ясування обставин, що мають значення для справи, а саме: факт виконання підписів, зображення яких вміщено на договорі купівлі-продажу товару від 02.11.23 року № 02/11-23 20 та видаткових накладних № 2 від 03.01.2024 р., № 6 від 06.03.2024 р., № 63від 02.11.2023р., № 68 від 05.12.2023 р. ОСОБА_1 , а тому у даній справі необхідно призначити судову почеркознавчу експертизу, проведення експертизи доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства Юстиції України.

24.02.2026 року суд продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 24.03.2026 року на 09:30 год.

Відповідно до розпорядження №71 від 11.03.2026 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади, призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №917/2171/25 за результатами якого 11.03.2026 року справу передано на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою від 12.03.2026 року суддя Тимощенко О.М. прийняла справу до свого провадження, призначила підготовче засідання на 06.04.2026 року на 09:00 год., ухвалила забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/2171/25, призначеного на 06.04.2026 року на 09.00 год., зал №35 (ВКЗ), для представника позивача - Гойдика В. М. та представника відповідача - Куксова В. Г. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

06.04.2026 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату (вх.№ 4419).

Також 06.04.2026 року від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення експертизи (вх. № 4455). У своїх запереченнях позивач зазначив, що 01 березня 2023 року між позивачем і відповідачем укладено комерційний агентський договір на надання послуг №0103-23, предметом якого є надання відповідачем комерційних агентських послуг позивачу. На виконання умов комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року між позивачем і відповідач складено та підписано звіти за період надання агентських комерційних послуг, предметом яких є, зокрема, і видаткові накладні №63 від 02.11.2023 року, №68 від 05.12.2023 року, №2 від 03.01.2024 року та №6 від 06.03.2024 року, стягнення заборгованості за якими є предметом даного судового спору.

Зважаючи на те, що спірні видаткові накладні, звіти за період надання агентських комерційних послуг, акти приймання-передачі на надання послуг до комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року, комерційний агентський договір на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року, договір купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року скріплені печаткою відповідача, то і твердження представника відповідача про те, що підпис на спірних видаткових накладних та підпис у договорі купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року від імені відповідача зроблений невідомою особою та дані підписи на вказаних документах не належить відповідачу, є безпідставним, таке твердження об`єктивно спростоване матеріалами даної справи та її фактичними обставинами, а також, на думку позивача, такі умисні дії відповідача спрямовані на введення суду в оману з метою затягування розгляду даної справи. Детально аналізуючи дану ситуацію очевидним та беззаперечним є факт того, що відповідач у даній справі є покупцем за договором є купівлі-продажу №02/11 23_20 від 02 листопада 2023 року та комерційним агентом за комерційним агентським договором на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року. На виконання умов комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року відповідач знаходить клієнта на купівлю в позивача вантажних шин та сам виступає таким клієнтом. Відповідач звітує перед позивачем про виконання умов комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року та надає позивачу підписані та скріплені зі своєї сторони печаткою первинні бухгалтерські документи, що перелічені вище (акти наданих агентських послуг та звіти комісіонера про продажі). У відповідності до цих документів відповідач вказує, що позивачем за допомогою агентських комерційних послуг відповідача було реалізовано відповідачу вантажні шини за видатковими накладними №2 від 03.01.2024 року, №6 від 06.03.2024 року, №63 від 02.11.2023 року та №68 від 05.12.2023 року, що є предметом даного судового спору. Однак, незважаючи на об`єктивні, неспростовні фактичні обставини даної справи, представник відповідача стверджує про те, підписи саме у цих видатковими накладними №2 від 03.01.2024 року, №6 від 06.03.2024 року, №63 від 02.11.2023 року та №68 від 05.12.2023 року від імені відповідача зроблені невідомою особою та дані підписи на вказаних документах не належить відповідачу. Дане твердження відповідача є безпідставним, нормативно не обґрунтованим а клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з таких підстав не підлягає задоволення з абсолютно об`єктивних підстав. Не можливо також залишити поза увагою і той факт, що у відповідності до договору є купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року позивач поставив та передав у власність відповідача вантажні шини KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості одинадцять шт. та вантажні шини KAPSEN TBR 315/70R22.5-20PR HS201 в кількості дві шт. на загальну суму 121 668,00 грн. (сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят вісім грн. 00 коп.) відповідно до видаткової накладної №62 від 02 листопада 2023 року. У відповідності до платіжної інструкції №65896342fd6729120899819b від 25 грудня 2023 року відповідач оплатив дану поставку в повному обсязі у відповідності до розрахункового документу (рахунку №138 від 02 листопада 2023 року), що виписаний позивачем на виконання договору купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року згідно із видатковою накладною №62 від 02 листопада 2023 року. Враховуючи те, що відповідач за договором купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року отримував від позивача товарно-матеріальні цінності (вантажні шини), підписував первинні товаро-супровідні документи (видаткові накладні, ТТН) та здійснював оплати за отриманні від позивача товарно-матеріальні цінності, - то очевидним і беззаперечним є безпідставність, нормативна необґрунтованість та абсолютна надуманість твердження представника відповідача про те, що підписи на видаткових накладних №2 від 03.01.2024 року, №6 від 06.03.2024 року, №63 від 02.11.2023 року та №68 від 05.12.2023 року чи підпис у договорі купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року від імені відповідача зроблений невідомою особою та дані підписи на вказаних документах не належить відповідачу.

В судовому засіданні 06.04.2026 року суд оголосив протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 05.05.2026 року на 11.00.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 05.05.2026 року суд протокольною ухвалою в судовому засіданні зобов`язав позивача надати суду оригінали Договору та спірних накладних, а також суд дійшов висновку про визнання обов`язковою особистої явки відповідача - ФОП Терещенко М.І. для надання пояснень з метою з`ясування дійсних обставин справи, оскільки сама відповідач не надала суду заперечень щодо своїх підписів на спірних Договорі та накладних, вирішення питання про призначення експертизи, відібрання зразків підписів відповідача (у випадку призначення експертизи), що відповідає засадам та завданню господарського судочинства.

З огляду на що ухвалою від 05.05.26 року суд визнав обов`язковою явку відповідача - ФОП Марини Іріківни в судове засідання 13.05.2026 року о 09:05 год.

05.05.2026 року до суду від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку (вх. №6060), відповідно до якої останній просив визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання доказів, долучених до заяви про спростування клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, та поновити строк на подачу доказів та долучити їх до матеріалів справи.

Ухвалою від 05.05.2026 року суд вирішив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" про поновлення строку для надання доказів (вх. №6060 від 05.05.2026 року) - задовольнити. Визнати поважними причини пропуску строку на подання позивачем доказів. Поновити позивачу строк на подання доказів. Прийняти до розгляду докази (копії), подані позивачем, а саме: товарно - транспортну накладну №Р62 від 02.11.2023 р., звіт про виконання робіт Згідно Комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23 від 01.03.2023 р., акт №2 від 16.12.2023 р. приймання - передачі на надання послуг до Комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23 від 01.03.2023 р., видаткову накладну №63 від 02.11.2023 р., звіт про виконання робіт згідно Комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23_20 від 02.11.2023 р., Акт №3 від 29.12.2023 р. приймання - передачі на надання послуг до Комерційного агентського договору на надання послуг №0103-23_20 від 02.11.2023 р., видаткову накладну №68 від 05.12.2023 р., звіт комісіонера про продажі №2 від 31.01.2024 р., видаткову накладну №2 від 03.01.2024 р., Звіт комісіонера про продажі №4 від 31.03.2024 р., видаткову накладну №6 від 06.03.2024 р., товарно - транспортні накладні №Р63 від 02.11.2023 р., №Р71 від 05.12.2023 р., №Р72 від 05.12.2023 р., №Р2 від 03.01.2024 р., №Р6.1 від 06.03.2024 р., №Р6.2 від 06.03.2024 р., №Р6.3 від 06.03.2024 р., комерційний агентський договір на надання послуг №0103-23 від 01.03.2023 р., рахунок на оплату №138 від 02.11.2023 р., видаткову накладну №62 від 02.11.2023 р., платіжну інструкцію №65896342fd6729120899819b.

12.05.2026 року на виконання вимог суду від позивача надійшли оригінали документів (арк. справи 133-146), а саме:

- договір купівлі-продажу №02/11-23_20 від 02 листопада 2023 року;

- видаткова накладна №2 від 03.01.2024 року з ТТН №Р2 від 03.01.2024 року;

- видаткова накладна №6 від 06.03.2024 року з ТТН №Р6.1 від 06.03.2024 року, ТТН№Р6.2 від 06.03.2024 року, ТТН №Р6.3 від 06.03.2024 року,;

- видаткова накладна №63 від 02.11.2023 року з ТТН №Р63 від 02.11.2023 року;

- видаткова накладна №68 від 05.12.2023 року з ТТН №Р71 від 05.12.2023 року, з ТТН №Р71 від 05.12.2023, з ТТН №Р72 від 05.12.2023 року.

ФОП Терещенко М.І. в судове засідання 13.05.2026 року не з`явилась, надіслала до суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншій день у зв`язку з перебуванням на лікарняному.

З огляду на неявку відповідачки під час розгляду справи у підготовчому засіданні 13.05.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 08.06.2026 року до 10:00 год.

В судове засідання 08.06.2026 року відповідач та її представник знову не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 08.06.2026 року судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 09.07.2026 року на 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання суду 09.07.2026 року не відбулося.

Ухвалою від 21.07.2026 року суд призначив розгляд справи по суті у судове засідання на 31.08.2026 року на 09.30, ухвалив забезпечити проведення судового засідання у справі № 917/2171/25, призначеного на 31.08.2026 року на 09.30 год., зал №35 (ВКЗ), для представника позивача - Гойдика В. М. та представника відповідача - Куксова В. Г. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням їх власних технічних засобів.

28.08.2026 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представник відповідача, адвокат Куксов В. Г. зайнятий в іншому судовому засіданні (справа № 914/3007/25 за позовом Фізичної особи-підприємця Скиби Сергія Михайловича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення, за апеляційною скаргою ФОП Скиби С. М. на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2026 року, розгляд якої відбудеться в Західному апеляційному господарському суді 31.08.2026 року об 11 год 00 хв.).

31.08.2026 року від позивача надійшло клопотання (вх. №11713), в якому позивач просив суд судове засідання 31.08.2026 року проводити без участі позивача (та його представника), позовні вимоги у даній справі підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити повністю.

В судове засідання 31.08.2026 року представники учасників справи не з`явились.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке. Неявка у судове засідання будь - якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та нарівні з протилежною стороною користуватися правами, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 ст. 6 Конвенції надає Державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження. Отже, питання особистої присутності, форми здійснення судового розгляду, усної чи письмової, а також представництва у суді є взаємопов`язаними та мають аналізуватися у більш ширшому контексті «справедливого суду», гарантованого ст. 6 Конвенції. Суд повинен встановити, чи було надано заявнику, стороні цивільного провадження, розумну можливість ознайомитися з зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, та представити свою справу в умовах, що не ставлять його у явно гірше становище порівняно з опонентом протилежною стороною (рішення у справі "Лопушанський проти України"). Суд вважає за необхідне також зазначити, що у справі «Смірнова проти України» зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Суд також враховує, що справа № 914/3007/25 призначена до розгляду в судове засідання на 31.08.2026 року на 11.00 год., тоді як справа № 917/2171/25 призначена на 31.08.2026 року на 09.30 год. Отже, у представника відповідача було достатньо часу для участі в судовому засіданні у справі № 917/2171/26 у цій справі в режимі відеоконференції з будь-якого місця, для чого Господарським судом Полтавської області було заброньовано відповідний зал, тобто створено всі умови для такої участі, що підтверджується ухвалами суду.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження клопотання відповідача (відповідач подав лише ухвалу апеляційного суду без доказів наявності повноважень представництва адвоката відповідача у тій справі), а також ту обставину, що явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, беручи до уваги строки розгляду справи, визначені ГПК України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки явка учасників справи у призначене засідання обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд також враховує, що згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

При цьому суд також враховував, що у представника відповідача, як і у самого відповідача, було більше ніж достатньо часу для підготовки до розгляду справи та можливість скористатися усіма наданими правами, позивач звернувся до суду із даним позовом ще у листопаді минулого року, а провадження у даній справі було відкрито 01.12.2025 року.

Відповідно до частини 1 статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (частина 2 статті 161 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 161 ЦК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Відповідно до частин 3, 4 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з частиною 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Матеріали справи не містять заяв відповідача щодо неможливості подати відзив та докази у встановлені строки.

Відповідач мав би подати усі наявні у нього докази разом із відзивом або ж, на вимогу суду, за умови встановлення судом такої необхідності.

Однак, відповідач правом на подачу відзиву на позов та доказів разом із відзивом не скористався, подав у даній справі ряд клопотань про відкладення судових засідань.

За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У ст. 43 ГПК України встановлено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається, а суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Судом досліджено всі наявні в матеріалах справи докази.

За результатами розгляду справи в судовому засіданні 31.08.2026 року прийнято дане рішення.

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

02 листопада 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЙКЕНЬ ЕНЕРГЕТИКА УКРАЇНА» та фізичною особою підприємцем Терещенко Марина Іріківна укладено договір купівлі-продажу №02/11-23_20 (Договір, арк. справи 11-12), за умовами якого позивач (продавець) зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором, передати відповідачу (покупцю) товар, а відповідач зобов`язується на умовах та в порядку, що визначені цим Договором оплатити та прийняти товар.

При укладенні Договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- розрахунки за кожну партію товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат позивача (у разі поставки товару транспортом позивача) здійснюється в безготівковому порядку протягом 3-х банківських днів з дати фактичного отримання відповідачем товару (п. 3.1 Договору).

- Оплата здійснюється шляхом переказу Покупцем грошових коштів на поточний рахунок Постачальника, що визначений у цьому Договорі (п.3.2)

- Розрахунок за фактично одержану партію Товару здійснюється Покупцем на підставі належним чином оформлених видаткових накладних, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур Постачальника (п.3.3).

- Продавець передає Покупцю Товар у порядку визначеному законодавством України. Під час передачі Товару Сторони підписують видаткову накладну (п.5.1, 5.2).

- У відповідності до п. 6.2 Договору у випадку порушення строків оплати товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

- Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до З 1.12.2023 р., але у будь-якому випадку до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором (п. 9.1).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором позивач поставив відповідачу:

- вантажна шина KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сім шт. на загальну суму 67 116,00 грн. (шістдесят сім тисяч сто шістнадцять грн. 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною №2 від 03.01.2024 року та ТТН №Р2 від 03.01.2024 року (арк. справи 13-14);

- вантажна шина KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сорок дев`ять шт. на загальну суму 414 645,84 грн. (чотириста чотирнадцять тисяч шістсот сорок п`ять грн. 84 коп.), що підтверджується видатковою накладною №6 від 06.03.2024 року та ТТН №Р6.1 від 06.03.2024 року, ТТН №Р6.2 від 06.03.2024 року, ТТН №Р6.3 від 06.03.2024 року (арк. справи 15-18);

- вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 в кількості двадцять сім шт. на загальну суму 258 876,00 грн. (двісті п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною №63 від 02.11.2023 року та ТТН №Р63 від 02.11.2023 року (арк. справи 19-20);

- вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сорок шт., вантажна шина КAPSEN TBR 315/70R22.5-20PR HS201 23.05.2023 в кількості десять шт. та вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості п`ять шт. на загальну суму 458 498,40 грн. (чотириста п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто вісім грн. 40 коп.), що підтверджується видатковою накладною №68 від 05.12.2023 року та ТТН №Р71від 02.12.2023 року, ТТН №Р72 від 02.12.2023 року (арк. справи 21-23),

всього на суму 1 199 136,24 грн.

Отриманий товар відповідач не оплатив.

Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом. За даними позивача заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить: основна заборгованість - 1 199 136,24 грн. грн. (один мільйон сто дев`яносто дев`ять тисяч сто тридцять шість грн. 24 коп.); пеня 182 757,36 грн. (сто вісімдесят дві тисячі сімсот п`ятдесят сім грн. 36коп.); 3% річних 67 778,00 грн. (шістдесят сім тисяч сімсот сімдесят вісім грн. 00 коп.); інфляційні втрати 246 013,07 грн. (двісті сорок шість тисяч тринадцять грн.07 коп.), разом 1 695 684,67 грн. (один мільйон шістсот дев`яносто п`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 67 коп.).

Відповідач відзив на позов не надав.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст.627 ЦК України).

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлено інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 334 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд зазначає, що двосторонній характер договору зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Як вже зазначив суд вище, за Договором позивач поставив відповідачу:

- вантажна шина KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сім шт. на загальну суму 67 116,00 грн. (шістдесят сім тисяч сто шістнадцять грн. 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною №2 від 03.01.2024 року та ТТН №Р2 від 03.01.2024 року (арк. справи 13-14);

- вантажна шина KAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сорок дев`ять шт. на загальну суму 414 645,84 грн. (чотириста чотирнадцять тисяч шістсот сорок п`ять грн. 84 коп.), що підтверджується видатковою накладною №6 від 06.03.2024 року та ТТН №Р6.1 від 06.03.2024 року, ТТН №Р6.2 від 06.03.2024 року, ТТН №Р6.3 від 06.03.2024 року (арк. справи 15-18);

- вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 в кількості двадцять сім шт. на загальну суму 258 876,00 грн. (двісті п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят шість грн. 00 коп.), що підтверджується видатковою накладною №63 від 02.11.2023 року та ТТН №Р63 від 02.11.2023 року (арк. справи 19-20);

- вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості сорок шт., вантажна шина КAPSEN TBR 315/70R22.5-20PR HS201 23.05.2023 в кількості десять шт. та вантажна шина КAPSEN TBR 385/65R22.5-20PR HS166 03.07.2023 в кількості п`ять шт. на загальну суму 458 498,40 грн. (чотириста п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто вісім грн. 40 коп.), що підтверджується видатковою накладною №68 від 05.12.2023 року та ТТН №Р71від 02.12.2023 року, ТТН №Р72 від 02.12.2023 року (арк. справи 21-23).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар у встановлені строки, заборгованість останнього складає 1 199 136,24 грн.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати в повному обсязі отриманого Товару, пред`явлення претензій щодо його якості та кількості, неотримання Товару за вказаними накладними.

Отже, матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 1 199 136,24 грн.

Суд критично оцінює заперечення представника відповідача, наведені у клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи стосовно того, що відповідач не підписувала договір купівлі-продажу товару від 02.11.23 року № 02/11-23_20 та видаткові накладні № 2 від 03.01.2024 р., № 6 від 06.03.2024 р., № 63 від 02.11.2023 р., № 68 від 05.12.2023 р.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі №915/825/17, від 13.06.2018 року у справі №916/4225/15, від 13.06.2018 року у справі №916/2144/17.

Крім того, призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.04.2021 року у справі №927/685/20.

При цьому суд у даній справі з метою належного з`ясування всіх обставин справи та перевірки заперечень адвоката відповідача щодо не підписання відповідачем Договору та видаткових накладних (оскільки сама відповідач таких заперечень суду не надала) двічі викликав відповідачку в судові засідання, визнаючи її явку обов`язковою, що необхідно і для відбирання експериментальних зразків підписів відповідача, у випадку призначення експертизи, також суд витребовував у позивача оригінали спірного Договору та видаткових накладних. Позивач надав суду оригінали сказаних документів.

Неявка самого відповідача в судові засідання унеможливила призначення та проведення експертизи, оскільки для проведення досліджень орган (особа), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), повинен(на) надати експерту вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки почерку (цифрових записів, підпису) особи, яка підлягає ідентифікації. Експериментальні зразки підписів суд відбирає в судовому засіданні ( «Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень» та «Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», затверджені наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5).

Крім того, спірні Договір купівлі-продажу товару від 02.11.23 року № 02/11-23_20 та видаткові накладні № 2 від 03.01.2024 р., № 6 від 06.03.2024 р., № 63 від 02.11.2023 р., № 68 від 05.12.2023 р. скріплені також печатками відповідача, дійсність яких він не заперечує. Доказів звернення до правоохоронних органів з приводу викрадення та незаконного використання його печатки відповідач не надав.

Факт поставки та отримання відповідачем товару підтверджується і товарно-транспортними накладними, складеними до спірних видаткових накладних, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками. Свій підпис та цих товарно-транспортних накладних відповідач не заперечував (арк. справи 13-14,16-18, 20,22-23).

Також суд враховує, що згідно платіжної інструкції №65896342fd6729120899819b від 25 грудня 2023 року на суму 121 668 грн. відповідач оплатив поставку шин за іншою видатковою накладною №62 від 02 листопада 2023 року за Договором від 02.11.2023 року у повному обсязі на підставі рахунку №138 від 02 листопада 2023 року (арк. справи 116-117).

Тобто фактична оплата відповідачем отриманого товару на підставі Договору додатково підтверджує факт підписання відповідачем спірного Договору та отримання товару від позивача.

Крім того, суд вважає слушними і посилання позивача на укладений між сторонами комерційний агентський договір на надання послуг №0103-23 від 01 березня 2023 року, складені до нього акти та звіти, предметом яких є, зокрема, і спірні видаткові накладні №63 від 02.11.2023 року, №68 від 05.12.2023 року, №2 від 03.01.2024 року та №6 від 06.03.2024 року (арк. справи 94-115).

Суд вважає поведінку відповідача суперечливою.

Водночас необхідно зазначити, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 28.09.2021 у справі № 918/1045/20, від 11.08.2021 у справі № 909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20).

Доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі № 911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Позовні вимоги в цій частині відповідачем не спростовані, докази оплати отриманого товару відповідач суду не надав.

Жодних доказів у спростування позовних вимог відповідач суду не надав.

Отже, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1 199 136,24 грн. - суми основного боргу обґрунтованими та правомірними, а тому задовольняє їх в цій частині.

Щодо нарахованих позивачем пені, 3% річних, інфляційних втрат суд враховує таке.

Невиконання відповідачем зобов`язання з оплати отриманого товару, є порушенням виконання грошового зобов`язання, і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов`язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов`язання, зокрема, згідно з приписами ст. ст. 611, 625 ЦК України.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Позивач нарахував та заяви до стягнення з відповідача:

- пеню в сумі 182 757,36 грн.;

- 3% річних в сумі 67 778,00 грн.;

- інфляційні втрати 246 013,07 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку інфляційних нарахувань та річних за допомогою програми "Ліга. Закон" в межах періодів, визначених позивачем, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних нарахувань та 3% річних є арифметично вірним. Відповідач контррозрахунку не надав.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У відповідності до п. 6.2 Договору у випадку порушення строків оплати товару, відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку неустойки (пені), то він був зроблений без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання.

За розрахунками суду з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України розмір пені становить 170 388,66 грн. (розрахунок суду по кожній накладній окремо залучено до матеріалів справи).

Отже, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення пені у сумі 170 388,66 грн., 3% річних в сумі 67 778,00 грн. інфляційні втрати 246 013,07 грн.

В частині стягнення пені в сумі 12 368,70 грн. суд відмовляє у задоволенні вимог.

Статтею 129 Конституції України та статтею 2 Господарського процесуального кодексу України до основних засад судочинства віднесено рівність і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зміст принципу змагальності господарського судочинства наведений у статтях 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до норм яких судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005). У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 також зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав в межах, визначених процесуальним законом, зокрема, кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, реалізувати право на витребування доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати за поставлений товар і позовні вимоги про стягнення 1 199 136,24 основного боргу, 170 388,66 грн пені, 67 778,00 грн 3% річних, 246 013,07 грн інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог позов є безпідставним, а отже задоволенню не підлягає (відмовлено у стягненні пені в розмірі 12 368,70 грн).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

5. Розподіл судових витрат.

Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір в розмірі 20 199,80 грн, сплачений позивачем, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 126, 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємниці Терещенко Марини Іріківни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейкень Енергетика Україна" (вул. Дніпровська набережна, 26Ж, 60, м. Київ, 02132, ідентифікаційний код ЄДРПОУ41602068) 1 199 136,24 основного боргу, 170 388,66 грн пені, 67 778,00 грн 3% річних, 246 013,07 грн інфляційних втрат та 20 199,80 витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення підписано 03.09.2026 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко