Рішення № 139438993, 03.09.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р.

м. Київ

Справа № 904/2420/26

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами справу

за позовом 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області (51931, Дніпропетровська обл., місто Кам`янське, вул. Героїв-рятувальників, будинок 11, код 38283752)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроукрсітігрін" (07809, Київська обл., Бучанський р-н, селище міського типу Бородянка, вул.Вокзальна, будинок 2, код 40165275)

про стягнення 47750,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2026 позовну заяву 1 Державного пожежно-рятувального загону головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроукрсітігрін" про стягнення 47750,59 грн заборгованості за Договором про надання послуг від 01.04.2025 №2/25 передано за підсудністю до Господарського суду Київської області.

Матеріали справи №904/2420/26 надійшли до Господарського суду Київської області.

Ухвалою суду від 28.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Через систему «Електронний суд» 08.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.06.2026 відкрито провадження у справи та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив, що у визначений судом строк для подання відзиву на позов відповідач своїм процесуальним правом не скористався. Відповідач не подавав жодних письмових клопотань, пов`язаних з розглядом спору, не надав заперечень та доказів на спростування вимог позивача. Матеріалами справи підтверджується, що відповідач не виявляв наміру ознайомлюватися з матеріалами справи, а також не подавав заяв про визнання чи заперечення будь-яких обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не реалізував надане йому законом право на участь у судовому процесі та доступ до правосуддя, що не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Обставини спірних правовідносин.

01.04.2025 між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОУКРСІТІГРІН» (Замовник) укладено Договір №2/25 про надання платної послуги (далі Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору Виконавець зобов`язався надати Замовнику платні послуги з ремонту і технічного обслуговування пожежних водоймищ, їх наповнення та відкачування із залученням спеціальної техніки, а Замовник прийняти та оплатити надані послуги.

29.05.2025 сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору, якою скориговано вартість послуг та загальну суму Договору, визначивши її у розмірі 140032,77 грн.

Згідно з пунктом 2.4 Договору Виконавець щомісяця складає акт виконання умов договору та направляє його Замовнику. Пунктом 2.5 Договору передбачено обов`язок Замовника у п`ятиденний строк підписати відповідний акт або надати мотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до пункту 3.2 Договору оплата наданих послуг здійснюється на підставі підписаного сторонами акта.

Позивач зазначає, що ним належним чином виконувалися передбачені Договором зобов`язання щодо надання послуг, що, за його твердженням, підтверджується відповідними розрахунками та актами виконаних робіт.

Разом з тим, за твердженням Позивача, Відповідач акти виконаних робіт не повернув, мотивованої відмови від їх підписання не надав та своєчасно не здійснив оплату наданих послуг.

Позивач посилається на наявність заборгованості за виставленими рахунками, а саме:

рахунком №3 від 10.01.2025 на суму 7856,88 грн;

рахунком №27 від 03.02.2025 на суму 7202,14 грн;

рахунком №137 від 15.05.2025 на суму 12011,45 грн;

рахунком №191 від 30.06.2025 на суму 9731,84 грн;

рахунком №224 від 30.07.2025 на суму 8515,33 грн;

рахунком №258 від 28.08.2025 на суму 2432,95 грн.

Позивач зазначає, що пунктом 4.1 Договору сторони погодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором відповідно до чинного законодавства України.

За твердженням Позивача, станом на 30.04.2026 заборгованість Відповідача перед ним становить 47750,59 грн, яка складається з вартості неоплачених послуг за період їх надання у січні-лютому та травні-серпні 2025 року.

Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати наданих послуг, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ «ЄВРОУКРСІТІГРІН» на його користь 47750,59 грн заборгованості.

Письмові пояснення позивача

На виконання ухвали від 28.05.2026 про залишення позовної заяви без руху Позивачем подано письмові пояснення щодо встановлених судом недоліків позовної заяви.

Позивач зазначив, що у позовній заяві ним помилково вказано період березень-квітень 2025 року як період, за який Відповідачем не здійснено оплату наданих послуг. За твердженням Позивача, правильним періодом надання послуг, за який утворилася заборгованість, є січень-лютий та травень-серпень 2025 року.

Щодо доказів надання послуг Позивач пояснив, що акти виконаних робіт у двох примірниках та рахунки в одному примірнику передавалися Відповідачу нарочно для підписання. При цьому, за твердженням Позивача, після передачі Відповідач зазначені документи не повернув.

У зв`язку з цим Позивач зазначив, що не має можливості надати до суду оригінали або примірники актів виконаних робіт та рахунків, які перебувають у Відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено - цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України; у редакції чинній на моменти виникнення спірних правовідносин) є господарський договір.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст 612 ЦК України).

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Дослідивши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.04.2025 між 1 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління ДСНС України у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРОУКРСІТІГРІН» укладено Договір № 2/25 про надання платної послуги, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язався надавати Замовнику платні послуги з ремонту і технічного обслуговування пожежних водоймищ, їх наповнення та відкачування, очищення колодязів із залученням спеціальної техніки, а Замовник приймати та оплачувати надані послуги.

Пунктом 1.2 Договору визначено вартість однієї послуги, яка до 28.05.2025 становила 1 091,95 грн з ПДВ, а з 29.05.2025 1 216,48 грн з ПДВ.

Відповідно до пункту 1.3 Договору в первісній редакції загальна сума договору становила 131 034,00 грн. Додатковою угодою № 1 від 29.05.2025 пункт 1.3 Договору викладено у новій редакції, відповідно до якої загальна сума Договору складає 140 032,77 грн з ПДВ.

Згідно з пунктом 2.3 Договору послуги надаються особовим складом за допомогою транспорту та обладнання Виконавця на підставі отриманої від Замовника заявки, яка подається Виконавцем не менше ніж за два робочих дні до початку надання послуг.

Пунктом 2.4 Договору передбачено, що в кінці кожного місяця Виконавець складає акт виконання умов договору та направляє його Замовнику для підписання.

Відповідно до пункту 2.5 Договору Замовник у п`ятиденний термін підписує акт виконання умов договору або надає мотивовану відмову від прийняття послуг.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що оплата вартості виконаних платних послуг здійснюється Замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця згідно з виставленим рахунком та розрахунком.

Водночас пунктом 3.2 Договору визначено, що оплата за послуги здійснюється Замовником на підставі підписаного відповідно до кількості наданих за місяць послуг акта виконання умов договору.

Таким чином, умовами укладеного між сторонами Договору передбачено не лише обов`язок Замовника оплатити надані послуги, а й визначено порядок документального оформлення їх надання, зокрема складання Виконавцем щомісячного акта виконання умов договору та його підписання Замовником або надання ним мотивованої відмови від прийняття послуг. При цьому здійснення оплати відповідно до пункту 3.2 Договору пов`язане сторонами з наявністю підписаного акта, складеного відповідно до кількості фактично наданих протягом відповідного місяця послуг.

Звертаючись до суду з даним позовом, Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем обов`язку з оплати наданих за Договором послуг та зазначає про наявність заборгованості у розмірі 47750,59 грн.

На підтвердження заявлених вимог Позивач у позовній заяві посилається, зокрема, на виставлені Відповідачу рахунки № 3 від 10.01.2025 на суму 7856,88 грн, № 27 від 03.02.2025 на суму 7202,14 грн, № 137 від 15.05.2025 на суму 12011,45 грн, № 191 від 30.06.2025 на суму 9731,84 грн, № 224 від 30.07.2025 на суму 8515,33 грн та № 258 від 28.08.2025 на суму 2432,95 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що Договір № 2/25 укладено сторонами 01.04.2025.

Отже, посилання Позивача на рахунки № 3 від 10.01.2025 та № 27 від 03.02.2025 як на підставу виникнення заборгованості за Договором № 2/25 не узгоджується з датою укладення цього Договору, оскільки зазначені рахунки датовані періодом, який передує виникненню договірних правовідносин між сторонами за вказаним Договором.

При цьому будь-яких доказів укладення між сторонами іншого договору, на підставі якого у Відповідача міг виникнути обов`язок з оплати послуг за січень та лютий 2025 року, Позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, матеріали справи не містять самих рахунків, на які посилається Позивач, а також актів виконання умов Договору за відповідні місяці, які, відповідно до пунктів 2.4 та 3.2 Договору, є документами, що підтверджують кількість наданих за місяць послуг та є підставою для здійснення їх оплати.

Позивач у письмових поясненнях зазначив, що акти виконаних робіт у двох примірниках та рахунки в одному примірнику передавалися Відповідачу нарочно для підписання, однак останній зазначені документи не повернув. У зв`язку з цим Позивач вказав на неможливість їх подання до суду.

Однак самі лише посилання Позивача на передачу Відповідачу актів та рахунків не підтверджують факту їх складання, передачі, отримання Відповідачем, обсягу фактично наданих послуг та їх вартості.

Доказів, які б підтверджували передачу Відповідачу зазначених документів нарочно, матеріали справи не містять. Зокрема, відсутні докази отримання Відповідачем актів та рахунків, листування сторін з цього приводу, розписки, супровідні документи чи інші документи, які б підтверджували відповідні обставини.

При цьому відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відтак, у даній справі саме на Позивача покладається обов`язок доведення обставин, на які він посилається як на підставу заявлених позовних вимог, зокрема факту надання Відповідачу відповідних послуг, їх обсягу та вартості, а також виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати у заявленому до стягнення розмірі.

Разом з тим, надані до матеріалів справи докази не дають можливості встановити, які саме послуги, у якій кількості та за який конкретно період були фактично надані Відповідачу Позивачем, а також на підставі яких документів сформовано заявлену до стягнення суму 47750,59 грн.

При цьому суд зазначає, що відповідно до умов Договору підставою для оплати є не лише виставлений рахунок, а й підписаний акт виконання умов договору, складений відповідно до кількості наданих за відповідний місяць послуг.

За таких обставин, за відсутності у матеріалах справи відповідних актів, рахунків та інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували обсяг та вартість фактично наданих Відповідачу послуг, суд позбавлений можливості встановити факт виникнення у Відповідача грошового зобов`язання перед Позивачем у заявленому розмірі.

Крім того, з огляду на те, що частина заявленої Позивачем заборгованості припадає на січень та лютий 2025 року, тобто на період, який передує укладенню Договору № 2/25, посилання на вказані суми як на заборгованість, що виникла саме за цим Договором, є непідтвердженим належними доказами.

Отже, Позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупність обставин, на які він посилається як на підставу для стягнення з Відповідача 47750,59 грн заборгованості, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судові витрати позивача, понесені ним в межах розгляду спору, залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 03.09.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз