Рішення № 139438818, 03.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3876/26

Провадження № 2/487/4015/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді А.А. Лагоди,

за участю секретаря К.Е. Мамчур,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача 20.05.2026 звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги мотивовані тим, що 20.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем, в електронній формі, було укладено кредитний договір №511232400. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надав відповідачу кредит у розмірі 4200,00грн. та збільшив суму кредиту до 22000грн.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №135 від 25.05.2021. 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором, що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023. 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором, що підтверджується витягом з Реєстру боржників №б/н від 14.07.2025. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу кредитора за договором №511232400 від 20.03.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем. Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання щодо погашення кредитної заборгованості не виконала і станом на момент подачі позову загальна сума заборгованості становить 65497,68грн., в т.ч. 19115,39грн. борг за тілом кредиту, 46382,29грн. борг по відсотках, яку позивач просить стягнути з відповідача по справі на свою користь та судові витрати по сплаті судового збору, витрати на професійну правову допомогу.

Ухвалою суду від 21.05.2026 по справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Заочним рішенням суду від 17.06.2026 позов задоволено.

06.08.2026 сторона відповідача звернулась до суду з заявою про скасування заочного рішення. В обґрунтування своєї заяви відповідач зазначає, що трирічний строк позовної давності сплив, оскільки договір укладено 20.03.2021. а позивач звернувся до суду у травні 2026.

Ухвалою суду від 13.08.2026 заочне рішення від 17.06.2026 скасовано, та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

16.08.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач наголошує, що строк позовної давності сплив у 2024 та просить застосувати наслідки такого строку, не погоджується із розміром заборгованості, бо не надано зрозумілого розрахунку, відповідач не має можливості перевірити достовірність і повноту документів.

17.08.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив. Суть заперечень та аргументів позивача зводиться до того, що оскільки законодавець зупинив перебіг позовної давності, позивач дотримався її строків та реалізує своє беззаперечне право на справедливий суд відповідно до Конституції України, строк позовної давності щодо повернення коштів на момент подачі позовної заяви не закінчився. Відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод до нього кредитодавець надав відповідачу кредит на суму 22 000,00 грн строком на 30 днів. Однак, відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту у встановлений кредитним договором строк не виконав. Відтак, позивач вправі вимагати від відповідача повернення отриманих за кредитним договором коштів, а також процентів за неправомірне користування такими коштами, що передбачено ч.2 ст.625 ЦК України. З аналізу умов кредитного договору вбачається, що сторонни погодили два різні механізми нарахування процентів залежно від строку користування кредитом: нарахування за дисконтною та базовою ставками. Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2018 у справі №10/1238/17, проценти за користування кредитом поділяються на два види: «ПРОЦЕНТИ ЗА КОРИСТУВАННЯ КРЕДИТОМ проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч. 1 ст. 1048 ЦК України. ПРОЦЕНТИ ЗА НЕПРАВОМІРНЕ КОРИСТУВАННЯ ЧУЖИМИ ГРОШОВИМИ КОШТАМИ проценти, які нараховуються внаслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, порядок виплати якого врегульований ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування». Тобто, виходячи з умов кредитного договору, нараховані відповідачу проценти за користування кредитом поза межами встановленого кредитним договором строку кредитування є погодженою сторонами мірою відповідальності за порушення відповідачем строків повернення кредиту, які підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

В судове засідання сторона позивача не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, про причини неявки суду не повідомлено. Однак в позові заявлено про проведення розгляду справи за відсутністю позивача.

Сторона відповідач в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином, надано заяву про розгляд справи без участі.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги стягнення кредитної заборгованості.

Судом встановлено, що 20.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір №511232400 з графіком розрахунків.

Позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор MNV65BM3 для підписання договору №511232400 від 20.03.2021 (далі договір кредиту), підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими супутніми документами.

Відповідно до умов договору кредиту кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту 4200,00 грн., строк кредитування 30 днів; базова % ставка 1,70% в день (620,50% річних).

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила, що ознайомлена із вказаними документами та зобов`язується виконувати їх умови. Усі зазначені документи підписані відповідачем за допомогою електронного цифрового підпису. На виконання умов договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 4200,00 грн. шляхом перерахунку на її банківський (картковий) рахунок 4149-43XX-XXXX-6297 о 13:47год 20.03.2021, що не заперечується відповідачем.

21.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 200грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_1 -XXXX-6297 о 3:36год 21.03.2021, що не заперечується відповідачем.

21.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 200грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_1 -XXXX-6297 о 6:36год 21.03.2021, що не заперечується відповідачем.

22.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 250грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_1 -XXXX-6297 о 0:12год 22.03.2021, що не заперечується відповідачем.

25.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 500грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_2 о 21:17год 25.03.2021, що не заперечується відповідачем.

26.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 200грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_2 о 2:25год 26.03.2021, що не заперечується відповідачем.

27.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 200грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_2 о 23:25год 27.03.2021, що не заперечується відповідачем.

28.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 350грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок НОМЕР_2 о 16:03год 28.03.2021, що не заперечується відповідачем.

29.03.2021 між між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (maneyveo.ua), було укладено додаткову угоду до договору кредиту. За умовами додаткової угоди позивач надав відповідачу додаткові кошти в сумі 15900грн. шляхом перерахунку на його банківський рахунок (картковий) рахунок 4149-43XX-XXXX-6297 о 4:33год 29.03.2021, що не заперечується відповідачем.

Вказані перерахування також підтверджуються платіжними інструкціями та довідками позивача, що свідчить про надання відповідачу коштів в кредит на загальну суму 22000,00грн.

Також, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за договором кредиту (в редакції додаткової угоди №26 від 31.12.2020, з урахуванням додаткової угоди №27 від 31.12.2021, додаткової угоди №31 від 31.12.2022, додаткової угоди №32 від 31.12.2023) в розмірі 42196,23грн. в т.ч. борг за тілом кредиту в сумі 19115,39грн. та по відсоткам в сумі 23080,84грн., що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги №135 від 25.05.2021.

Також, 05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу №05/0820-01 (з урахуванням додаткової угоди №2 від 03.08.2021, додаткової угоди №3 від 30.12.2022), на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за договором кредиту в розмірі 65497,68грн. в т.ч. борг за тілом кредиту в сумі 19115,39грн. та по відсоткам в сумі 46382,29грн., що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023.

Також, 11.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу №11/07/25-Е, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за договором кредиту в розмірі 65497,68грн. в т.ч. борг за тілом кредиту в сумі 19115,39грн. та по відсоткам в сумі 46382,29грн., що підтверджується витягом з Реєстру боржників №б/н від 14.07.2025.

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло статусу кредитора за договором кредиту, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 526, 612, 625 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором кредиту вбачається що його укладено в електронній формі.

Ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій ст. 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч.1 ст. 642 ЦК України).

Спору щодо укладення договору кредиту, отримання позичальником коштів немає, а суд погоджується, що зобов`язання, що виникли за таким договором підлягають виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Долучені до матеріалів справи письмові докази підтверджують укладення відповідачем договору кредиту та отримання кредитних коштів.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора, заборгованість відповідача за договором кредиту станом на 25.05.2021, становить 43096,23грн., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом 22000,00грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами 23096,23грн.

ТОВ «Таліон плюс» нараховує одночасно на суму боргу 19115,39грн. та на суму відсотків 23080,84грн., за період з 25.05.2021 30.05.2023, щомісячно відсотки шляхом їх додавання, тобто до тіла кредиту і відсотків кредитор нараховує відсотки вже на збільшену суму.

Разом з тим, за положеннями п.1.4 договору №511232400 за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 62,05% річних, що становить 0,17% від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 604,99% річних, що становить 1,66% в день від суми кредиту за кожний день користування ним; у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50% річних, що становить 1,70% в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до пп.1.7.1 договору №511232400 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Згідно п.4.2 договору №511232400 строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.3 та п.1.7 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, не надано позивачем, що доводять продовження дисконтного періоду за умовами п.1.3 договору №511232400, а відповідно строку дії договору, оскільки поза межами цього строку позивач не вправі здійснювати нарахування, а тому позивач вправі вимагати відсотки за період з 20.03.2021 по 20.04.2021 з розрахунку на суму кредиту яка збільшувалась за додатковими угодами за дисконтний період і загалом склала 22000грн. яку множимо на розмір процентів 0,17 та множимо на кількість днів за п.1.2 договору, що визначена у 30 днів.

Таким чином, розрахунок відсотків становить 776,05грн. (791,44грн. 15,39грн.), що нараховується на: 4200грн. х 0,17% х 1 д.(20.03.2021) = 7,14грн., 4600грн. х 0,17% х 1д. (21.03.2021) = 7,82грн., 1965,39 х 0,17% х 3д.(22.-24.03.2021) = 10,02грн., 2465,39грн. х 0,17% х 1д. (25.03.2021) = 4,19грн., 2665,39грн. х 0,17% х 1д. (26.03.2021) = 4,53грн., 2865,39грн. х 0,17% х 1д. (27.03.2021) = 4,87грн., 3215,39грн. х 0,17% х 1д. (28.03.2021) = 5,46грн., 19115,39грн. х 0,17% х 23д. (29.03-20.04.2021) = 747,41грн.

Таким чином, вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення боргу за тілом кредиту в сумі 19115,39грн. та нарахованих відсотків в сумі 776,05грн.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивач сплатив судовий збір в сумі 2662,40 грн. Ціна позову 65497,68 грн, позов задоволено на суму 19891,44 грн., тобто на 30,36 % (19891,44 грн. : 15037,50 грн. х 100,0 %), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 808,30 грн. судового збору (2662,40грн. / 100,0 % х 30,36 %).

Щодо вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

При зверненні з позовом у позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» було зазначено про наявність судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантоване статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи 20.08.2025 ТОВ «ФК «Ейс» уклало з адвокатським бюро «Соломко та партнери» договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01. Відповідно до заявки додаткової угоди від 01.09.2025 до договору №20/08/25-01, акту прийому-передачі від 29.12.2025 вартість послуг складає 7000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вважає, що ця справа не є складною, позовна заява не є значною за обсягом та складною за своїм змістом. Справа є типовою для позивача у відносинах із боржниками, розгляд справи у суді здійснювався в спрощеному порядку, адвокат участі у судовому засіданні не приймав, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги не є значним.

Враховуючи вищевикладене, характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, частковості задоволення позову, складності справи та виконаної адвокатським об`єднанням роботи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу позивача мають становити 2000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, частиною 2 статті 247, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №511232400 від 20.03.2021 у розмірі 19891 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто одна) гривень 44 коп., а також 2808 (дві тисячі вісімсот вісім) гривень 30 коп. понесених судових витрат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф.13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.А. Лагода