Рішення № 139438420, 03.09.2026, Шаргородський районний суд Вінницької області

Справа № 152/1423/26

2-а/152/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2026 року м. Шаргород

Шаргородський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Войнаровського І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

у с т а н о в и в :

20 серпня 2026 року позивач звернувся до суду із зазначеним вище позовом.

Позов обґрунтовано тим, що постановою серії ЕНА № 7733606 від 17 серпня 2026 року, складеною поліцейським відділення поліції №2 (м. Шаргород) Жмеринського районного відділу поліції ГУНП у Вінницькій області капралом поліції Мамайчуком Юрієм Володимировичем, на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн за керування електроскутером марки Forte без реєстраційного документа. Вважає накладене на нього стягнення необґрунтованим, оскільки на момент зупинки його працівниками поліції він знаходився за кермом електроскутера, номінальна максимальна потужність якого становить 2,5 кВт, що підтверджується технічними характеристиками, вказаними на заводській табличці та мотор-колесі даного транспортного засобу. Відповідна інформація про тип та потужність двигуна даного скутера також зазначена у сертифікаті відповідності колісного транспортного засобу № UA.010.14628-25 та акті огляду реалізованого транспортного засобу №7604/25/006883 від 04 липня 2025 року. Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ), механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Згідно п. 30.1 Правил дорожнього руху України, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов`язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів. Оскільки зазначений у постанові транспортний засіб має номінальну потужність двигуна меншу за 3 кВт, він не відноситься до механічних транспортних засобів і, відповідно, не підлягає обов`язковій державній реєстрації. Під час складання постанови інспектору поліції було наголошено на цих фактах та вказано на характеристики скутера, зазначені на заводській табличці та мотор-колесі транспортного засобу. Проте поліцейський їх проігнорував. У зв`язку із вищевикладеним позивач просить скасувати постанову серії ЕНА № 7733606 від 17 серпня 2026 року про накладення адміністративного стягнення, винесену поліцейським ВП № 2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області Мамайчуком Ю.В. від імені відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. та провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення (на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП).

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року прийнято до розгляду цю позовну заяву та відкрити провадження у справі. Розгляд адміністративної справи постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.30-31).

Сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи.

При цьому, 26 серпня 2026 року від представника відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона зазначає, що 17 серпня 2026 року відносно ОСОБА_1 було винесено постанову, серії ЕНА №7733606 від 17 серпня 2026 року, по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, який керував мопедом Forte Leon не маючи відповідних реєстраційних документів на ТЗ, чим допустив порушення п.2.1б ПДР (тобто не зареєстрований в законному порядку в ТСЦ МВС України). Вказує, що порядок дорожнього руху на території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. №3353, встановлений правилами дорожнього руху, затвердженими постановою КМУ від 10.10.2001 р. №1306 (далі ПДР). Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ "Про дорожній рух": «До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин». Відповідно до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух»: «Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати та неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам та організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух». Згідно п.1.3. ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Відповідно до ст.16 Закону України «Про дорожній рух»: «Водій зобов`язаний на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка") або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на паперовому чи електронному носії або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), інші документи, що визначені законодавством». Отже, перелік документів передбачених ст.16 Закону України «Про дорожній рух» не є вичерпним. Відповідно до п.8 та п.8-1 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998р. №1388: «Для державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортного засобу, оформлення та видачі реєстраційних документів (зокрема за бажанням заявника в електронній формі без виготовлення їх на бланку) і присвоєння буквено-цифрової комбінації номерних знаків з їх видачею або без такої власник такого транспортного засобу або його уповноважений представник надають згоду володільцям персональних даних, які обробляються в державних реєстрах, базах даних, доступ до яких має МВС, на передачу до територіальних сервісних центрів МВС інформації (відомостей, даних) в обсягах і за змістом, необхідних для надання відповідних послуг або здійснення інших повноважень відповідно до цього Порядку, зокрема для перевірки поданих відомостей, із дотриманням вимог законодавства про захист персональних даних, захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах, про електронні довірчі послуги, електронний документообіг та порядків електронної інформаційної взаємодії. Відомості про фізичну особу, яка є власником транспортного засобу, фізичну особу, яка виявила бажання його придбати, та транспортний засіб, який є предметом договору, перевіряються за відповідними реєстрами та базами даних, визначеними п. 15 цього Порядку». Відповідно до п.3 р.ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого наказом МВС України 06.11.2020 р. №779: «До ЄДРТЗ уноситься інформація про транспортні засоби, що використовуються на вулично-дорожній мережі загального користування і підлягають державній або відомчій реєстрації , відомості про їх власників (співвласників), належних користувачів, закріплені номерні знаки та реєстраційні документи на такі транспортні засоби». Отже, у базах даних МВС наявна інформація щодо реєстрації транспортних засобів та посвідчень на право керування транспортними засобами. Відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не надала відповідні документи про державну реєстрацію ТЗ, передбачена ч.1 ст.126 КУпАП. Згідно ст.222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: ч.1 ст.126 КУпАП. Таким чином, поліцейські уповноважені здійснювати розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачені ч.1 ст.126 КУпАП. Згідно ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Згідно ст.258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції… У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими вчинення органами (посадовими особами) на місці правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 цього Кодексу…. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі… Відповідно до ст.32 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках: якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення; якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення; якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю». Відповідно до п.1, п.3 та п.5 ч.1 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути». Оскаржувана постанова відповідає даним вимогам у повному обсязі, при цьому положення даної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу та зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин і нормативного акта, що передбачає відповідальність. Відповідно до ст.25 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція здійснює інформаційно-аналітичну діяльність виключно для реалізації своїх повноважень, визначених законом. Поліція в рамках інформаційно-аналітичної діяльності: 1) формує реєстри та бази (банки) даних, що входять до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України; 2) користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади; 3) здійснює інформаційно-пошукову та інформаційно-аналітичну роботу; 4) здійснює інформаційну взаємодію з іншими органами державної влади України, органами правопорядку іноземних держав та міжнародними організаціями». Таким чином, в межах виконання покладених завдань та повноважень поліція формує відповідні бази даних, а також користується реєстрами та базами (банками) даних Міністерства внутрішніх справ України та інших органів державної влади, зокрема і судової. Відповідно до ст.251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами». Отже, доказами є будь-які фактичні дані та документи, які встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення… Іх перелік не є вичерпним. Відповідно до ст.252 КУпАП: «Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю». Перевірка особи за наявними базами даних та виявлення факту правопорушення являється підставою для реагування у тому числі притягнення до адміністративної відповідальності, при цьому є загальновідомим той факт, що є неможливим долучення відповідної інформації до постанови по справі про адміністративне правопорушення під час розгляду справи на місці вчинення правопорушення. Одночасно зазначає, що притягуючи особу до адміністративної відповідальності за результатами перевірки по наявних базах даних поліцейський фактично констатує наявність відповідної інформації у базах даних МВС. Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою ст.77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Таким чином, позивач посилаючись на ряд обставин зобов`язаний їх підтвердити належними та допустимими доказами. Також слід також зазначити, що недотримання окремих положень КУпАП щодо порядку розгляду справи, винесення (заповнення) постанови по справі про адміністративне правопорушення являється підставою для направлення справи на новий розгляд відповідно до ст. ст.247, 293 КУпАП та ст.286 КАС України. Також відповідно до ст. 1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану»: «Воєнний стан - це особливий правовий режим , що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень». Під час перевірки документів у позивача на всій території України діяв особливий правовий режим воєнний стан. Крім того, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України: «При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду». У постанові від 25.09.2019, справа №127/19283/17, адміністративне провадження №К/9901/17925/18, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду роз`яснив, що в р.2 ПДР України закріплено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів. Відповідно до п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст.16 ЗУ «Про дорожній рух» від 30.06.1993р. №3353-XII. Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Верховний Суд наголошує, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. Відповідно до ч.1 ст.40 ЗУ «Про Національну поліцію»: «Поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні». Вказує, що відео з бодікамери поліцейського додається (798339). При огляді відеозапису з бодікамери встановлено, підставою для зупинки ТЗ під керуванням ОСОБА_1 було те що позивач керував ТЗ Forte Leon на якому був відсутній відповідний державний номерний знак, тобто ТЗ немає державної реєстрації. Згідно з пунктом 2.1 «б» ПДР України, вимагає від водія механічного транспортного засобу мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб. Окрім того, згідно п. 2.9"в" ПДР України, водієві забороняється: керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака...... Далі водієві було роз`яснено його права, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено суть вчинених правопорушень та про подальше винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Жодних заяв, клопотань чи заперечень водій не висловлював. Після винесення оскаржуваної постанови водієві було доведено її зміст та вручено копію. Вказані обставини спростовують доводи викладені у позовній заяві та підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом, враховуючи і зокрема поведінку водія, реагування на запитання поліцейського та пред`явлення запитуваних поліцейським реєстраційних документів і страхового поліса. Норми чинних ПДР України визначають, як класифікуються транспортні засоби і які вимоги висуваються до водіїв. Електроскутери до 0,25кВт і швидкість до 25км/год. Відповідно до п.1.10 ПДР, такі пристрої прирівнюються до велосипедів з електроприводом. Керувати ними можна без посвідчення водія, а рух здійснюється за правилами, зазначеними в р.6 ПДР («Велосипедисти»). Електроскутери потужністю від 0,25 до 3кВт і швидкістю до 50км/год. У п1.10 ПДР такі засоби підпадають під визначення «мопед». Для керування ними, відповідно до п.2.1 і 2.4, водій зобов`язаний мати посвідчення водія категорії А1, реєстраційні документи та номерний знак. Електроскутери потужністю понад 3кВт або зі швидкістю понад 50км/год. Така техніка вважається мотоциклом (п.1.10 ПДР). Для керування потрібна категорія А, обов`язкова реєстрація, а також дотримання вимог розділу 24 ПДР («Додаткові обов`язки водіїв мотоциклів і мопедів»). Спортивні версії легко досягають 120 км/год . В даному випадку, оскільки електроскутер прирівняний до мопеда або мотоцикла, його обов`язково потрібно зареєструвати в сервісному центрі МВС і отримати номерний знак. Без цього експлуатація вважається порушенням. Також просить звернути увагу суду, що позивач надав до суду АКТ огляду реалізованого ТЗ №7604/25/006883 від 04.07.2025 (відомості про суб`єкта господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю ТЗ) у розділі 4 "Відомості по ТЗ" де вказано що - тип ТЗ МОПЕД. Отже, оскільки мопед є транспортним засобом, а відсутність реєстраційних документів на ТЗ передбачає відповідальність позивача за ч.1. ст. 126 КУпАП. Постановою КМУ №511 від 20.05.2009 року внесено зміни до Постанови КМУ від 08.05. 1993 року №340 та затверджено нову редакцію Положення про порядок надання посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їхніх типів і призначення, поділяються на категорії, в т.ч. А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт. Таким чином, з 01.01.2010 року в Україні встановлена реєстрація мопедів як транспортних засобів та необхідність отримання посвідчення водія на їх керування, незалежно від їх користування на вулично-дорожній, чи на автомобільній дорозі державного значення. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 17 травня 2018 року справа №681/972/17. Відповідно до ст. 283 КУпАП: «Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі . Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Оскаржувана постанова відповідає даним вимогам у повному обсязі, при цьому положення даної норми не встановлюють обов`язку зазначення доказів в постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також їх долучення до примірника, який вручається особі щодо якої розглянуто справу та зобов`язують лише зазначення опису встановлених обставин і нормативного акта, що передбачає відповідальність. Відповідно до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений частиною другою статті 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Таким чином, позивач посилаючись на ряд обставин зобов`язаний їх підтвердити належними та допустимими доказами. Також зазначає, що недотримання окремих положень КУпАП щодо порядку розгляду справи, винесення (заповнення) постанови по справі про адміністративне правопорушення являється підставою для направлення справи на новий розгляд відповідно до ст. ст. 247, 293 КУпАП та ст. 286 КАС України. Разом з тим, відповідно до ч.4 ст.46 КАС України: «Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом». Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»: «Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання». Відповідно до постанови КМУ №730 від 16.09.15 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема, Головне управління Національної поліції у Вінницькій області. Головне управління Національної поліції у Вінницькій області (ідентифікаційний код 40108672) зареєстроване як юридична особа, про що до ЄДР внесений запис за номером 1 174 102 0000 013621. Крім того, відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про Національну поліцію»: «Поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави». Згідно ст.222 КУпАП, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Тобто поліцейський під час розгляду справи діє від імені відповідного органу Національної поліції, у даному випадку від ГУНП у Вінницькій області. У постанові від 17.09.2020 року у справі №742/2298/17 Верховний Суд роз`яснив, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення посадові особи відповідного орану діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органу, а отже, відповідні посадові особи не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган. На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить залишити постанову, серії ЕНА №7733606 від 17.08.2026, по справі про адміністративне правопорушення без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення без задоволення (а.с.32-36).

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, повно та всебічно з`ясувавши усі обставини справи, вивчивши докази, якими обґрунтовує свою позицію позивач, відзив відповідача, суд доходить висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Рішення відповідача - постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 6 КАС України.

Відповідно до копії постанови від 17 серпня 2026 року серії ЕНА № 7733606 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, 17 серпня 2026 року о 10-22 год в м. Шаргород по вул. Героїв Майдану, водій ОСОБА_1 керував електроскутером марки Форте без реєстраційного документа, чим порушив п. 2.1.(б) ПДР, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с.4).

28 червня 2025 року видано сертифікат відповідності колісного транспортного засобу марки FORTE, номінальна максимальна потужність становить 2,5 кВт, максимальна конструктивна швидкість ставить 45 км/год (а.с.5).

Згідно з копією акта огляду реалізованого транспортного засобу №7604/25/006883 від 04 липня 2025 року, у графі відомості про транспортний засіб зазначено: марка, модель FORTE LEON, тип транспортного засобу (за конструкцією) Мопед, тип транспортного засобу (за призначенням) Загальний, тип кузова Мопед, вид палива Електро, потужність двигуна 2,5 кВт (а.с.3).

В якості доказів законності прийнятих постанов про накладення адміністративного стягнення за порушення позивачем Правил дорожнього руху, відповідачем додано відеозаписи з нагрудної камери поліцейського.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з ст. 40 «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Поліція може використовувати інформацію, отриману за допомогою фото- і відеотехніки, технічних приладів та технічних засобів, що перебувають у чужому володінні.

Отже, положеннями статей 31, 40 «Про Національну поліцію» передбачено можливість використання поліцією застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

З фрагменту відеозапису, наданого ГУНП у Вінницькій області вбачається, що ОСОБА_1 спілкується з працівником поліції, який повідомив про відсутність документа про реєстрацію транспортного засобу, однак ОСОБА_1 вказав, що при купівлі транспортного засобу, йому повідомили, що електроскутер не підлягає реєстрації, оскільки його потужність двигуна 2,5 кВт. В подальшому, працівником поліції повідомлено ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ст. 126 КУпАП та складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17 серпня 2026 року серії ЕНА № 7733606.

Таким чином, на момент керування позивачем транспортним засобом, у позивача був відсутній реєстраційний документ транспортного засобу, що встановлено працівником поліції під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п. 2.1.(б) ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюється Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, порушення яких є підставою для відповідальності згідно із законодавством (п.п. 1.1, 1.9 Правил).

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху, передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 2.1 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: a) посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон).

Пунктом 2.4 Правил дорожнього руху встановлено, що на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.

Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» від 24 лютого 2023 року № 2956-IX електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 керував електроскутером, який має двигун потужністю 2,5 кВт, за допомогою якого він приводиться у рух, а тому такий електроскутер є електричним транспортним засобом.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, системний аналіз вимог ПДР України та «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 р. № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. № 1371) дозволяє стверджувати про те, що не підлягають обов`язковій реєстрації в сервісних центрах МВС всі транспортні засоби обладнанні електричними двигунами потужністю до 3 кВт, номерний знак для таких транспортних засобів не присвоюють.

Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.

Статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України , судом перевірено та встановлено, що в даному випадку відповідач прийняв оскаржувану постанову на підставі та у межах повноважень, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, проте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такої постанови; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; без урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Суд вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

Враховуючи викладене, а також беручи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами, які б обґрунтовано стверджували на наявність адміністративного правопорушення, беручи до уваги положення КАС України про необхідність суб`єктом владних повноважень доводити правомірність своїх дій, а також не доведено відповідачем правомірність винесення постанови відносно позивача, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з задоволенням позову, відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір компенсувати за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 9, 77, 78, 139, 242-246, 286 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7733606 від 17 серпня 2026 року, складену поліцейським відділення поліції № 2 (м. Шаргород) Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області старшим капралом поліції Мамайчуком Юрієм Володимировичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Закрити відносно ОСОБА_1 провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Войнаровський