Рішення № 139438240, 02.09.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/538/26

Провадження № 2/139/370/26

РІШЕННЯ

іменем України

02 вересня 2026 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої - судді Тучинської Н.В.,

з участю:

представника позивача - адвоката Олійника О.Л.,

представника третьої особи - Державної іпотечної установи - адвоката Старовойта В.П.,

секретаря судових засідань Хонькович Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Муровані Курилівці справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Державна іпотечна установа та Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, про зобов`язання вчинити дії,

у с т а н о в и в:

Від представника позивача - адвоката Олійника Олександра Леонідовича засобами поштового зв`язку 28 липня 2026 року до Мурованокуриловецького районного суду надійшов цей позов.

Предметом позову є вимога про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України зареєструвати за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, та передати цю квартиру з державної у комунальну власність Мурованокуриловецької селищної ради у порядку, передбаченому постановою КМУ № 891 від 06 листопада 1995 року.

Підставою для позову названо такі обставини: ОСОБА_1 як військовослужбовцю та членам його сім`ї 29 грудня 2009 року видано ордер № 114 на квартиру АДРЕСА_1 і з тих пір вона перебуває в користуванні сім`ї; відповідно до свідоцтва про право власності від 11.12.2009 та витягу про реєстрацію права власності на майно від 13.12.2009 ця квартира є власністю Державної іпотечної установи; відповідно до акту приймання-передачі від 23.12.2009 квартиру було передано до МВС України для забезпечення житлом громадян, які потребують поліпшення житлових умов; згідно акту приймання-передачі квартир від 04.05.2012 квартири в будинку по АДРЕСА_2 (за виключенням, зокрема, спірної), передано безоплатно від ДІУ в управління МВС України; згідно витягу з протоколу № 6 засідання центральної житлово-побутової комісії Головного управління внутрішніх військ МВС України від 16.08.2012, комісією ухвалено затвердити рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 стосовно виключення з розряду службового житла квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що відпала потреба у використанні її як службового житла, а також прийнято рішення надати квартиру АДРЕСА_1 в постійне користування ОСОБА_1 ; рішенням № 51 від 18.06.2018 Мурованокуриловецька селищна рада виключила, зокрема, житлову квартиру АДРЕСА_1 з числа службових; МВС України відмовилось приймати квартиру АДРЕСА_1 , оскільки ця квартира була виключена з числа службового житла та надана ОСОБА_1 у постійне користування; наразі неможливо зареєструвати право власності на квартиру, оскільки не дотримано процедури її приватизації через те, що МВС України не вчинило необхідні дії щодо реєстрації права на цю квартиру та подальшу передачу її у комунальну власність.

Ухвалою від 29 липня 2026 року (а.с. 47) було відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче провадження.

14 серпня 2026 року від представника відповідача ОСОБА_2 через підсистему "Електронинй суд" надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 64-70).

Із тексту відзиву слідує, що відповідач вважає позовну вимогу ОСОБА_1 безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню в повному обсязі. Позиція відповідача ґрунтується на тому, що на виконання Постанови КМУ № 855, відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 03 травня 2012 року № 632 «Про затвердження складу комісії з безоплатної передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» та на підставі Акту приймання-передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою від 04 травня 2012 року, затвердженого Міністром внутрішніх справ України, квартиру АДРЕСА_1 виключено з реєстру прийнятих в управління МВС, оскільки на момент його підписання квартира була виключена із числа службових; згідно із відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на цю квартиру зареєстровано за Державною іпотечною установою, на балансі апарату МВС вона не перебуває, а тому Міністерство внутрішніх справ України є неналежним відповідачем у цій справі, належним відповідачем має бути Державна іпотечна установа; позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання МВС України зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_3 за собою є юридично безпідставною та такою, що фактично спонукає відповідача до вчинення протиправних дій за відсутності належних правовстановлюючих документів та без наявних на те законних повноважень; прийняття рішення щодо передачі квартири до комунальної власності належить до дискреційних повноважень суб`єктів управління об`єктами державної власності, але МВС України не є уповноваженим органом управління (власником) квартири № 26, МВС України позбавлене будь-яких законних підстав та не наділено повноваженнями ухвалювати рішення чи вчиняти дії щодо передачі спірної квартири у комунальну власність Мурованокуриловецької об`єднаної територіальної громади.

21 серпня 2026 року представник третьої особи - Державної іпотечної установи адвокат Старовойт Віталій Петрович через підсистему "Електронний суд" подав пояснення на позовну заяву (а.с. 79-81), а також пояснення щодо відзиву (а.с. 83-87).

Із цих заяв по суті вбачається, що Державна іпотечна установа підтримує позов ОСОБА_1 та не погоджується із позицією МВС України.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 24 серпня 2026 року (а.с. 95-96) закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Сторони, їх представники та представники третіх осіб належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання судових повісток до електронних кабінетів.

Представник позивача та Державної іпотечної установи приймають участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку на підставі відповідних клопотань (а.с. 49-50, 56-57) та ухвал суду (а.с. 55, 61).

Представник відповідача Рябушиць Я.М. також подавала клопотання (а.с. 72-73) про свою участь в засіданнях в режимі ВКЗ, таке клопотання було задоволено (а.с. 75). Представник підключилася до відеоконференцзв`язку, однак не забезпечила можливість бути почутою судом та іншими учасниками справи. В чаті відеоконференцзв`язку ОСОБА_2 02.09.2026 написала про розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи - Мурованокуриловецької селищної ради - селищний голова Цибульська Галина Миколаївна 19 серпня 2026 року через підсистему "Електронний суд" подала заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, в якій зазначила, що не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 (а.с. 77).

Заслухавши думки учасників судового розгляду, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, п. 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, судом на місці постановлено ухвалу про розгляд справи в судовому засіданні за відсутності позивача представника відповідача та представника третьої особи -Мурованокуриловецької селищної ради.

Представник позивача адвокат Олійник О.Л. позовні вимоги в інтересах ОСОБА_1 підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник третьої особи Державної іпотечної установи адвокат Старовойт В.П. наголосив на тому, що саме Міністерство внутрішніх справ України умисно замовчує обставину, що квартира АДРЕСА_1 , була передана, за Актом прийому-передачі квартир від 23 грудня 2009 року, з господарського відання Державної іпотечної установи в оперативне управління Міністерства внутрішніх справ України, а згідно Акту прийому-передачі квартир АДРЕСА_4 від 30 грудня 2009 року - від Міністерства внутрішніх справ України до Головного управління Внутрішніх військ МВС України; актом прийому-передачі документів від 04 травня 2012 року від Державної іпотечної установи до Міністерства внутрішніх справ України були передані всі документи щодо квартири АДРЕСА_3 , необхідні для здійснення подальших реєстраційних дій: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на квартиру, витяг з бухгалтерського балансового рахунку. Вважає, що відмова МВС України прийняти квартиру АДРЕСА_3 в оперативне управління та виключення її з акту приймання-передачі від 04.05.2012 є протиправною бездіяльністю, яка порушує право позивача на отримання житла.

У судовому засіданні судом було досліджено письмові докази, подані представником позивача разом з позовною заявою (а.с. 14-41) та представником відповідача разом з відзивом (в матеріалах електронної справи).

Розглянувши справу у судовому засіданні, дослідивши та оцінивши пояснення представника позивача та третьої особи в суді, надані сторонами докази в їх сукупності, з урахуванням норм чинного законодавства та вимог актів міжнародного права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, виходячи з такого:

На підставі рішення (протоколу) засідання житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 4 від 22.06.1999 ОСОБА_1 як заступник командира батальйону з виховної роботи перебував на квартирному обліку (інформація із Поіменного списку, а.с. 15).

Відповідно до Свідоцтва про право власності від 11 грудня 2009 року (а.с. 17) та Витягу № 24768421 від 13.12.2009 (а.с. 18) про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Державною іпотечною установою зареєстровано право державної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 832 від 05.08.2009, Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 1047-р та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1640-р, за Актом прийому-передачі квартир від 23 грудня 2009 року (а.с. 19, 32) Державна іпотечна установа передала десять квартир у будинку АДРЕСА_2 Міністерству внутрішніх справ України для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов. До списку таких квартир ввійшла і квартира АДРЕСА_3 загальною площею 44,2 кв.м. Відповідно до Поіменного списку громадян, яким надаються квартири, що придбані Державною іпотечною установою, погодженого Координаційною радою з питань розподілу квартир та затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1640 від 23 грудня 2009 року (а.с. 15), двокімнатна кватира АДРЕСА_1 надається ОСОБА_1 .

На підставі рішення виконавчого комітету Мурованокуриловецької селищної ради № 144 від 29.12.2009 ОСОБА_1 та членам його сім`ї (дружина - ОСОБА_3 , донька - ОСОБА_4 ) видано ордер № 114 від 29.12.2009 на жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

За Актом приймання-передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою, від 04 травня 2012 року (а.с. 20) від Державної іпотечної установи до Міністерства внутрішніх справ України були безоплатно передані в управління десять квартир у будинку АДРЕСА_2 , в тому числі і квартира АДРЕСА_3 , а також документи, необхідні для здійснення подальших реєстраційних дій: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на квартиру, витяг з бухгалтерського балансового рахунку. Цей акт підписано членами Комісії, утвореної відповідно до Наказу МВС України № 632 від 03.05.2012, та затверджено Міністром внутрішніх справ України.

Згідно Витягу з протоколу № 6 засідання центральної житлово-побутової комісії ГУ ВВ МВС України від 16 серпня 2012 року (а.с. 21), затверджено рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 про виключення з розряду службового житла квартири АДРЕСА_1 та про передачу цієї квартири у постійне користування ОСОБА_1 .

Рішенням Мурованокуриловецької селищної ради Вінницької області № 51 від 18 червня 2018 року (а.с. 22) квартира АДРЕСА_1 виключена з числа службових на підставі клопотання ГУ НГУ від 02.03.2018.

Станом на 20 квітня 2026 року, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 473321382 (а.с. 41) право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Державною іпотечною установою, реєстраційний номер майна 29168055, дата внесення запису 13.12.2009, форма власності державна.

У 2021 році ОСОБА_1 звертався до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної іпотечної установи, Міністерства внутрішніх справ України, Мурованокуриловецької селищної ради щодо бездіяльності відповідачів, а саме: невчинення дій стосовно квартири АДРЕСА_1 , спрямованих на її передачу в комунальну власність для можливості подальшої приватизації.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року у справі № 120/8134/21 -а (а.с. 24-27) ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову, в тому числі і з підстави, що Державна іпотечна установа виконала всі необхідні дії щодо передачі спірної квартири в управління МВС України.

На звернення ОСОБА_1 до Головного управління Національної гвардії України від 16.02.2026 (а.с. 28) з проханням розглянути питання щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у його власність та вчинити дії для оформлення передачі вказаного житла, ГУ НГУ листом № 27/5/5/4М2761ЕП від 23.03.2026 (а.с 29) повідомило, що правомірність отримання та проживання позивача та членів його сім`ї у вказаній квартирі під сумнів не ставиться, а можливість її приватизації не заперечується, однак, зазначене в заяві питання не належить до компетенції Національної гвардії України.

Державна іпотечна установа листом № 675/15/36 від 26.02.2026 (а.с. 30-31) повідомила, що Установа здійснила всі необхідні дії щодо передачі спірної квартири в оперативне управління МВС України, в тому числі передала всі необхідні документи для подальших реєстраційних дій з квартирою, однак, МВС України дії щодо реєстрації не вчинило, а передача квартири з державної у приватну власність виходить за межі статутної діяльності ДІУ.

Мурованокуриловецька селищна рада листами № 02-13/757 від 17.03.2026 (а.с. 34) та № 02-13/1939 від 14.07.2026 (а.с. 38) повідомляла ОСОБА_1 на його звернення (а.с. 37), що спірна квартира в комунальну власність Мурованокуриловецької селищної територіальної громади не передавалась, тому відсутні повноваження щодо передачі її в приватну власність ОСОБА_1 , а також, що дії Мурованокуриловецької селищної територіальної громади щодо ініціювання передачі квартири з державної у комунальну власність результату не дали.

05 червня 2026 року позивач звернувся з листом (а.с. 35) до МВС України з проханням зареєструвати спірну квартиру та передати її з державної в комунальну власність Мурованокуриловецької об`єднаної територіальної громади.

Листом МВС України № 34474/252026 від 13.07.2026 (а.с. 36) ОСОБА_1 поінформовано, що Міністерство внутрішніх справ України не є уповноваженим органом управління (власником) квартири АДРЕСА_1 , на сьогодні відсутні правові підстави для проведення державної реєстрації права власності за МВС щодо цієї квартири та передачі її в комунальну власність Мурованокуриловецької селищної територіальної громади.

Із відзиву на позов (а.с. 64-70) слідує, що відповідач не визнає позову з таких підстав:

1)квартиру АДРЕСА_1 виключено з реєстру прийнятих в управління МВС, оскільки на момент його підписання ця квартира була виключена із числа службових, а до Акту приймання-передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою, від 04 травня 2012 року, квартири АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_6 не увійшли;

2)реєстрація права власності є власним повноваженням МВС України, тобто таке зобов`язання через судове рішення є втручанням у дискреційні повноваження державного органу та спонукання до вчинення протиправних дій, а вимога про зобов`язання передати спірну квартиру з державної у комунальну власність, не узгоджується з обставиною, що власником квартири МВС України не є, тому й не має права вчиняти будь-які дії щодо неї;

3)обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним.

З такою позицією відповідача суд погодитися не може з огляду на таке:

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а ч. 1 ст. 16 ЦК України, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У цій справі, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неможливість реалізувати своє право на приватизацію займаного ним на законних підставах житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки спірну квартиру не передано до комунальної власності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 05 травня 2025 року в справі № 759/1426/22 (провадження № 61-15198сво23) зазначено, що «неналежне виконання обов`язку щодо обліку житлових приміщень (квартир) державного житлового фонду, що перешкоджає їх приватизації громадянами, які на законних підставах вселилися та проживають у цих приміщеннях (квартирах) та відповідно до закону мають право на їх приватизацію, не може покладати на цих громадян негативні наслідки такої бездіяльності уповноважених органів державної влади / місцевого самоврядування та тягар ризиків відмови у приватизації житлових приміщень (квартир) з цих підстав».

Державна іпотечна установа була утворена згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.10.2004 № 1330 «Деякі питання Державної іпотечної установи».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 № 832 «Питання забезпечення житлом окремих категорій громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов» та цілого ряду окремих розпоряджень Кабінету Міністрів України, Державна іпотечна установа у 2009 році купувала готове житло або майнові права на незавершені будівництвом об`єкти нерухомого майна. Розподіл квартир, придбаних ДІУ, здійснювався Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, положення про яку було затверджено постановою КМУ від 23.09.2009 № 1037 «Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою», та відбувався у порядку, затвердженому цією ж постановою. Після придбання житла та реєстрації права власності на нього, Установа згідно розпоряджень Кабінету Міністрів України, здійснювала передачу квартир залежно від того, який отримувач був вказаний у розпорядженні: або до головних розпорядників бюджетних коштів - міністерств та відомств (в оперативне користування), або до органів місцевого самоврядування (у комунальну власність), для подальшого надання громадянам, які потребували поліпшення житлових умов.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана Державною іпотечною установою на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 1047-р "Про придбання квартир для забезпечення житлом громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов".

13 грудня 2009 року на підставі Свідоцтва про право власності НОМЕР_2 , виданого Мурованокуриловецькою селищною радою 11.12.2009 (а.с. 17) було зареєстровано право державної власності на квартиру АДРЕСА_1 за Державною іпотечною установою (реєстраційний номер майна 29168055).

На виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.12.2009 № 1640-р, «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у смт Муровані Курилівці», придбані Державною іпотечною установою у будинку АДРЕСА_2 десять квартир були передані в управління Міністерству внутрішніх справ України за Актом приймання передачі квартири від 23 грудня 2009 року (а.с. 19, 32), для забезпечення житлом співробітників МВС, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов, і які зазначені у Поіменному списку, затвердженому цим же розпорядження КМУ № 1640-р (а.с. 15).

Згідно вказаного Акту приймання-передачі квартир від 23.12.2009 (а.с. 19, 32) спірна квартира АДРЕСА_3 також була передана в оперативне управління Міністерству внутрішніх справ України, та прийнята ним без будь-яких претензій (п. 2 Акту).

На виконання ст. 30 Закону України "Про Державний бюджет на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 27 липня 2011 року № 855 "Деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою", якою було затверджено Порядок безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою.

Відповідно до п. 1 Порядку № 855, цей Порядок визначає механізм безоплатної передачі квартир, що придбані Державною іпотечною установою відповідно до актів Кабінету Міністрів України, закріплені за нею на праві повного господарського відання та перебувають на її балансі (далі - квартири), визначеним у таких актах органам.

Безоплатна передача квартир оформляється актом приймання-передачі, складеним на підставі актів Кабінету Міністрів України щодо надання громадянам квартир. Акт приймання-передачі квартир складається у п`яти примірниках за формою, встановленою Мінрегіоном, підписується головою та членами комісії з питань безоплатної передачі квартир та затверджується органом, який утворив таку комісію.

Державна іпотечна установа та органи, яким передані квартири, відображають в установленому порядку факт здійснення операції з передачі квартир у бухгалтерському обліку (п. 8 Порядку № 855). Акт приймання-передачі квартир ураховується під час прийняття в установленому порядку рішення про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно (п. 9 Порядку № 855).

Актом приймання-передачі квартир від 04 травня 2012 року (а.с. 20) від Державної іпотечної установи до Міністерства внутрішніх справ України були безоплатно передані в управління десять квартир у будинку АДРЕСА_2 , в тому числі і квартира АДРЕСА_3 . Цей акт підписано членами Комісії, утвореної відповідно до Наказу МВС України № 632 від 03.05.2012, та затверджено Міністром внутрішніх справ України.

В той же час, у цьому Акті від 04.05.2012 за підписом голови комісії Лекарь С.І. зроблено виправлення та вказано, що приймаються квартири у кількості лише «7 штук за винятком квартир АДРЕСА_5 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 ».

Коли зроблені ці виправлення, та чи відомо про них іншим членам комісії, які підписували Акт, зокрема, представнику Державної іпотечної установи, чи доводилися вони до відома осіб, яким було видано ордери на відповідні квартири, і тому подібне, в Акті не зазначено. Також стороною відповідача, яка посилається на обставину, що МВС України не приймало від ДІУ в управління квартиру АДРЕСА_1 , будь-яких належних доказів про це суду не надано.

Одночасно, суд враховує, що на підставі цього ж Акту приймання-передачі квартир від 04 травня 2012 року (а.с. 20) відповідачу - Міністерству внутрішніх справ України було передано документи, необхідні для здійснення подальших реєстраційних дій: свідоцтво про право власності на нерухоме майно, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, технічний паспорт на квартиру, витяг з бухгалтерського балансового рахунку (п. 3 Акту). У цьому пункті 3 Акту виправлення про винятки щодо квартири АДРЕСА_3 відсутні.

Тобто, відповідач прийняв від державної іпотечної установи документи, необхідні для здійснення подальших реєстраційних дій щодо квартири АДРЕСА_1 .

Цей факт також стверджується ксерокопією Акта прийому-передачі документів від 04 травня 2012 року (а.с. 33), підписаного і представником ДІУ, і представником МВС України, у пунктах 9-12 якого підтверджується прийняття першим заступником Міністра внутрішніх справ України Черних С.П. наступних документів: Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в тому числі, квартиру АДРЕСА_1 , витяг про реєстрацію права власності, в тому числі, на це нерухоме майно, технічний паспорт на, в тому числі, спірну квартиру АДРЕСА_3 , витяг з бухгалтерського балансового рахунку ДІУ, на якому обліковується, в тому числі, квартира АДРЕСА_1 .

Також обставина, що МВС України фактично прийняло спірну квартиру до сфери свого оперативного управління, свідчать: прийняття рішення у формі протоколу № 6 засідання центральної житлово-побутової комісії ГУ ВВ МВС України від 16 серпня 2012 року (а.с. 21), яким затверджено рішення житлово-побутової комісії військової частини НОМЕР_1 про виключення з розряду службового житла квартири АДРЕСА_1 та про передачу цієї квартири у постійне користування ОСОБА_1 , а також факт звернення ГУ НГУ № 27/30/2-1398 від 02 березня 2018 року до органу місцевого самоврядування з клопотанням про виключення спірної квартири з числа службових, за результатами розгляду якого Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області Рішенням № 51 від 18 червня 2018 року (а.с. 22) квартиру АДРЕСА_1 виключила з числа службових.

Таким чином, із наведених вище документів слідує, що квартира АДРЕСА_1 перебувала на балансі МВС України з 23 грудня 2009 року до 18 червня 2018 року.

При цьому, суд не враховує позицію відповідача про те, що листом від 12 листопада 2012 № 17550/Лк МВС України повідомило Державну іпотечну установу про те, що з метою запобігання та протидії корупції в Міністерстві внутрішніх справ України відповідними підрозділами було здійснено службове розслідування щодо приймання-передачі квартир, які придбані ДІУ та передані до МВС відповідно до актів-приймання передачі квартир протягом 2009-2010 років згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2009 року № 1037 «Про розподіл квартир, що придбані Державною іпотечною установою», за результатами якого було встановлено, що ряд квартир, право управління яких пропонується передати виключені з числа службових, приватизовані, а деякі відчужені, що унеможливлює підписання актів приймання-передачі квартир, як майна державної форми власності.

Так, стороною відповідача не подано до суду доказів про те, що такий лист дійсно був доведений до відома ДІУ, що він стосувався саме квартири АДРЕСА_1 та Акту приймання-передачі квартир від 23.12.2009.

Твердження відповідача про те, що на підставі Акту приймання-передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою, від 04 травня 2012 року, затвердженого Міністром внутрішніх справ України, квартиру АДРЕСА_1 було виключено з реєстру прийнятих в управління МВС, оскільки на момент його підписання квартира була виключена із числа службових, не відповідає істині та спростовано Рішенням виконкому Мурованокуриловецької селищної ради № 51 від 18 червня 2018 року (а.с. 22).

Цим Рішенням, більше ніж через шість років після підписання Акту приймання-передачі квартир від ДІУ до МВС України, на яке посилається відповідач (а.с. 20), та через вісім з половиною років після підписання первісного акту приймання-передачі квартир від 23 грудня 2009 року (а.с. 19), за клопотанням ГУ НГУ від 02 березня 2018 року було виключено квартиру АДРЕСА_1 із числа службових.

Доказів, які б доводили, що станом на 23 грудня 2009 року чи хоча б станом на 04 травня 2012 року квартира АДРЕСА_1 була виключена із числа службових суду відповідач не надав.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 473321382 (а.с. 41) право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за Державною іпотечною установою, реєстраційний номер майна 29168055, дата внесення запису 13.12.2009, форма власності державна.

Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 344/11671/23 зазначив: «Державна реєстрація прав не є способом набуття права власності, а лише становить засіб підтвердження фактів набуття речових прав на нерухоме майно, наявність підписаного 13 січня 2010 року акта приймання-передавання квартири між ДІУ та МВС України навіть за відсутності відповідних змін до записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є правовою підставою вважати, що саме МВС України, а не ДІУ є суб`єктом, уповноваженим управляти державним майном (зазначеною квартирою)».

Правовідносини у згаданій вище справі № 344/11671/23 є аналогічними правовідносинам між сторонами у справі, яка розглядається судом, а тому така позиція Верховного Суду підлягає застосуванню.

З наведених обставин вбачається, що позивач ОСОБА_1 та члени його сім`ї на законних підставах отримали та понад шістнадцять років безперервно користуються квартирою АДРЕСА_1 . Правомірність набуття та користування спірним житлом жодним державним органом не оспорюється, ордер на жиле приміщення не скасований та не визнаний недійсним, а можливість приватизації зазначеної квартири прямо не заперечується.

Водночас саме бездіяльність та неналежне виконання Міністерством внутрішніх справ України своїх повноважень щодо належного оформлення правового статусу квартири та вчинення необхідних дій, спрямованих на передачу квартири у комунальну власність територіальної громади, призвели до виникнення ситуації, за якої Позивач фактично позбавлений можливості реалізувати гарантоване законом право на приватизацію житла.

Позивач не може нести негативні наслідки недотримання державними органами власних процедур, помилок в обліку державного майна чи відсутності належної взаємодії між органами державної влади. Ризик таких помилок та їх наслідків покладається виключно на державу, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, правовими висновками Верховного Суду, принципом юридичної визначеності та принципом належного урядування.

У пунктах 70-71 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року в справі «Рисовський проти України» наголошено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Потреба державного органу виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» регулює відносини, пов`язані з передачею об`єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об`єктів права комунальної власності у державну власність (ч. 1 ст. 1 Закону).

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» ініціатива щодо передачі об`єктів права державної та комунальної власності може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, Національної академії наук, інших аналогічних самоврядних організацій, яким передано в користування державне майно (далі - самоврядні організації), місцевих органів виконавчої влади, відповідних органів місцевого самоврядування.

Об`єктами передачі згідно з ч. 1 ст. 2 цього Закону є нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі приміщення (після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об`єкт) на підставі розподільного балансу), інше окреме індивідуально визначене майно підприємств, об`єкти житлового фонду.

Передача об`єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням відповідних органів, визначених частиною першою статті 4 цього Закону та за наявності згоди відповідних сільських, селищних, міських рад, а також погодженням пропозицій належними органами за ст. 4 Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

У постанові Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891 «Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій» визначено порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій, а передача в комунальну власність відомчого житлового фонду в інших випадках здійснюється в такому ж порядку з дотриманням вимог законів України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», «Про місцеве самоврядування в Україні» та інших законодавчих актів. Така передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться також комісією разом з відповідною технічною документацією, складанням акта приймання-передавання.

Відповідно до Акта приймання-передачі квартир між ДІУ та МВС України, підписаного 23 грудня 2009 року, МВС України прийняло у своє господарське відання службову квартиру АДРЕСА_1 без будь-яких застережень. Цим фактом підтверджується, що МВС України, відповідно до положень Закону України «Про управління об`єктами державної власності», має повноваження направити клопотання на адресу Мурованокуриловецької селищної ради щодо передання квартири з державної у комунальну власність.

У постанові Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 року № 855 «Про деякі питання передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою» та Законі України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» передбачено передачу квартири не тільки в управління МВС, а й у комунальну власність органу місцевого самоврядування.

У цій справі доведено чинним Рішенням виконкому Мурованокуриловецької селищної ради № 51 від 18.06.2018 (а.с. 22), що квартиру АДРЕСА_1 було виключено з числа службових. Тому, з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 344/11671/23, суд прийшов до висновку, що зазначене рішення органу місцевого самоврядування надає можливість прийняття подальших рішень МВС України щодо передання спірної квартири в комунальну власність, оскільки спірна квартира вже не має статусу службової.

Особа у взаємовідносинах із суб`єктами владних повноважень може презюмувати, що їх рішення та дії відбуваються в межах законодавчого поля і на таку особу не покладено обов`язку перевіряти саме законність дій відповідних органів влади чи місцевого самоврядування. Це є виключно правом приватної особи. Перекладати тягар відповідальності на фізичних осіб, які обґрунтовано сподівалися на правомірність дій органу місцевого самоврядування, не відповідає засадам, закріпленим як у Конституції України, так і в міжнародних актах з прав людини та прецедентній практиці ЄСПЛ, та створює можливість зловживання своїми правами органами державної влади та місцевого самоврядування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, підтверджуються належними, достатніми і перевіреними в судовому засіданні доказами та підлягають задоволенню, що слугуватиме забезпеченню поновлення порушеного права позивача.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, в тому числі, питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 134 ЦПК України).

На вимогу п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складають витрати на судовий збір в сумі 2662,4 гривні.

Дійсно, при зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 2662 гривні 40 копійок судового збору (а.с. 12). Суд у цьому рішенні прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог. Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору підлягають компенсації позивачу у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, код ЄДРПОУ 00032684, зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 29168055, за собою, шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, код ЄДРПОУ 00032684, передати квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 29168055, з державної у комунальну власність Мурованокуриловецької об`єднаної територіальної громади у порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України № 891 від 06 листопада 1995 року.

Стягнути з Міністерства внутрішніх справ України, код ЄДРПОУ 00032684, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , судові витрати у вигляді сплаченого при зверненні до суду судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_8 .

Відповідач: Міністерство внутрішніх справ України, код ЄДРПОУ: 00032684, юридична адреса: 00024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, буд. 10.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача:

1) Державна іпотечна установа, код ЄДРПОУ: 33304730, юридична адреса: 01113, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34;

2) Мурованокуриловецька селищна рада Вінницької області, код ЄДРПОУ 04325974, юридична адреса: вул. Соборна, 45 в селищі Муровані Курилівці Могилів-Подільського району Вінницької області.

Суддя: _____