Постанова № 13943800, 24.01.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 січня 2011 року Справа № 2а-10040/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чиркіна С.М.

при секретарі Черніковій Я.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Луганську адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області від 14.12.2010 про арешт грошових коштів Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради, що знаходяться на р/рНОМЕР_1 у сумі 1933,81 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.12.2010 старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у Луганській області Топольською І.С. , в звязку з виконанням постанови суду на користь ОСОБА_2 винесено постанову про арешт грошових коштів боржника на суму 1933,81 грн., на розрахунковий рахунок, що належить УПСЗН Стахановської міської ради . Вважає, що такі дії державного виконавця є неправомірними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства. Звертає увагу, що виконати рішення суду неможливо у звязку з тим, що на даний момент Управління не профінансоване для цих потреб і видатків, а саме на виконання рішень суду, стягнення грошових коштів зі спеціалізованого р/р для виконання рішення суду неможливо, так як кошти на даному р/р призначені для виплати допомоги на поточний 2010 рік.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника та наполягав на позовних вимогах у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не доповів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;

Статтею 2 Закону України “Про виконавче провадження ” № 606-XIV від 21.04.1999 року примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції (далі - державні виконавці).

Отже, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються субєктами владних повноважень.

Згідно частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Частиною першою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Таким чином, відповідно до ст. 181 КАС України, яка регулює порядок розгляду позовних заяв з приводу рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, до компетенції адміністративних судів відносяться справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби щодо виконання рішень в адміністративних справах, рішень інших органів та посадових осіб, що можуть виконуватися примусово, рішень, для яких не встановлено іншого порядку судового оскарження, особами, які не наділені правом оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби у цивільному та господарському судочинстві.

Предметом оскарження по даній справі є постанова державного виконавця про арешт грошових коштів боржника від 14.12.2010.

Судом встановлено, що постановою Стахановського міського суду Луганської області у справі № 2-а- 303 стягнуто на користь ОСОБА_2 з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року у сумі 1933,81 грн. Вказана постанова ухвалена в порядку адміністративного судочинства.

01.04.2010 Стахановським міським судом Луганської області видано виконавчий лист, за яким боржником є Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області, а стягувачем ОСОБА_2

Таким чином, спір, який виник між сторонами по справі є публічно-правовим, інший порядок судового оскарження дій державного виконавця при проведені примусового виконання постанов державного виконавця не передбачено законодавством, тому справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження ” визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України “Про виконавче провадження ” державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Таким чином, законодавцем встановлені певні обмеження повноважень державного виконавця, відповідно до яких всі рішення приймаються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Законом “Про виконавче провадження ”, вони повинні бути повними, неупередженими та своєчасними, виконавчі дії не можуть порушувати права та законні інтереси громадян та юридичних осіб.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 р. № 609 "Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ" (далі - Постанова № 609) встановлений порядок накладання арешту на кошти, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках.

Так, згідно з п. 30 Постанови № 609 арешт на кошти установ та організацій, що перебувають на відкритих в органах Державного казначейства рахунках, може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або державного виконавця (далі - постанова про арешт).

Постанова про арешт може виконуватися протягом бюджетного періоду, але не пізніше ніж протягом останнього робочого дня з обслуговування клієнтів, визначеного регламентом роботи у період завершення бюджетного року. Постанова про арешт знімається з обліку в останній робочий день одночасно із закриттям рахунка боржника, після чого повертається протягом трьох робочих днів органу, який її прийняв, з повідомленням про стан її виконання або причини невиконання.

Згідно з п. 32 Постанови № 609 постанова про арешт та за наявності копія виконавчого документа і рішення суду надсилається органу Державного казначейства, який обслуговує боржника, для визначення коду економічної класифікації видатків бюджету, на який накладатиметься арешт.

Арешт накладається на відкриті асигнування, які обліковуються на рахунках загального та спеціального фонду бюджету за відповідними кодами економічної класифікації видатків, та на кошти, які обліковуються на рахунках спеціального фонду в частині власних надходжень у межах загальної суми їх залишку на рахунку.

Орган Державного казначейства приймає до виконання постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, оформлену в порядку, встановленому Мін'юстом, із зазначенням найменування боржника та суми коштів, яка підлягає арешту та списанню.

У разі потреби накладення арешту на окремий рахунок боржника чи окремий код економічної класифікації видатків бюджету державний виконавець у постанові про арешт може зазначити номер такого рахунка чи коду економічної класифікації.

14.12.2010, як було зазначено вище, державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області Топольсковою І.С. при примусовому виконанні виконавчого листа Стахановського міського суду Луганської області по справі № 2а-303 від 01.04.2010 про стягнення недоотриманої суми допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 року у сумі 1933,81 грн., прийнята постанова про арешт грошових коштів боржника, згідно з якою накладено арешт на грошові кошти у межах суми 1933,81 грн., що належать боржнику та містяться на р/р НОМЕР_1, КФК 090303, УДК м.Стаханова, ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788 ( а.с.5).

Враховуючи правомірність накладення арешту на грошові кошти позивача в межах суми 1933,81 грн., що знаходяться на розрахунковому рахунку Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради Луганської області НОМЕР_1,КФК 090303, УДК м.Стаханова, ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196788 суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що на даний момент Управління не профінансоване для цих потреб і видатків, а саме на виконання рішень суду. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України ” від 29.06.2004 року.

З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі доказів, наявних в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 94, 158-160, 163, 167, 181 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови про арешт грошових коштів відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М. Чиркін