Рішення № 139437780, 03.09.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026Справа № 910/5992/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гера

до Приватного підприємства Гера Сервіс

про стягнення 186 622, 09 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Гера (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства Гера Сервіс (далі-відповідач) про стягнення 186 622, 09 грн, з яких: 3% річних за прострочення сплати орендних платежів за період з 26.01.2025 по 11.05.2026 у сумі 13 186, 01 грн; інфляційні втрати за прострочення сплати орендних платежів у сумі 38 444, 03 грн; пеня за прострочення сплати орендних платежів за абз. 2 п. 7.11 Договору № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 за період з 26.01.2025 по 11.05.2026 у сумі 134 992, 05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020, стягнення заборгованості за яким було предметом спору у справі № 910/9133/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Гера - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

28.05.2026 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Гера про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Суд зазначає, що 18.10.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 року №3200-ІХ на підставі якого внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) ч. 5 ст. ст.6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 37 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами), підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).

Так, відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Тож, судом було надіслано ухвалу від 03.06.2026 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 03.06.2026 отримана відповідачем 04.06.2026, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 03.06.2026) доставлено в електронний кабінет відповідача 03.06.2026 о 21:10 год.

Крім того, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 03.06.2026 також у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено у рішенні суду у справі №910/9133/25:

- 01.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гера" (далі - Орендодавець) та Приватним підприємством "Гера-Сервіс" (далі - Орендар) було укладено Договір №А0103202-004 оренди нежилого приміщення (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар (далі - Сторони) приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 408, 6 кв. м. (Перший поверх лівого крила 119,7 кв. м., другий поверх лівого крила 39,3 кв. м, підвал лівого крила 130 кв. м., підвал правого крила 119,6 кв. м.), яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж ). Нежиле приміщення вважається переданим Орендарю з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі уповноваженими представниками сторін (п. 3.2 Договору).

- Строк дії Договору - з моменту підписання Договору по 01.03.2021 (п. 4.1 Договору). Термін оренди починається з дня підписання Сторонами Акту прийому-передачі нежилого приміщення згідно п.3.1. Договору (п. 4.2 Договору). Якщо Орендар продовжує користуватися орендованим нежитловим приміщенням після закінчення строку, то, за відсутності заперечень Орендодавця протягом одного місяця, даний договір вважається поновленим на 1 рік (п. 4.3 Договору).

- Розділом 5 Договору встановлена орендна плата та порядок розрахунків, зокрема, п. 5.1 Договору, розмір орендної плати становить 49 032 грн 00 коп. з ПДВ за один місяць. Орендна плата сплачується авансом на розрахунковий рахунок чи готівкою в касу Орендодавця за кожен місяць орендної плати не пізніше 25-того числа поточного місяця. Підставою, для сплати орендної плати є рахунок Орендодавця, який має бути наданий Орендарю. В рахунках Орендодавець включає орендну плату та комунальні платежі, якщо інше не передбачено прямими договорами. Якщо сума вказана в рахунку підтверджується Орендарем, Сторони підписують акт виконаних робіт (п.5.2 Договору). Орендна плата починає нараховуватись Орендодавцем з дня підписання Сторонами Акту прийому - передачі нежилого приміщення (п. 5.3 Договору). Орендар зобов`язаний своєчасно здійснювати орендні платежі за цим Договором (п. 7.5 Договору).

- Відповідно до п. 7.11 Договору, орендар несе таку відповідальність за даним Договором: у випадку прострочення в прийнятті чи в передачі нежилого приміщення, пеня в розмірі 1 % від суми місячної орендної плати за кожен день прострочення; у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення; у випадку нецільового використання нежилого приміщення - штраф у розмірі 50 % від суми місячної орендної плати.

- Після закінчення терміну дії оренди, Орендар зобов`язаний протягом 3 (трьох) днів повернути нежиле приміщення Орендодавцю (п. 8.1 Договору). При передачі нежилого приміщення Сторони складають Акт прийому-передачі нежилого приміщення (п. 8.2 Договору). Орендоване приміщення вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами Акту прийому-передачі (п. 8.3 Договору).

- Дія Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який він був укладений; загибелі об`єкту оренди; за письмовою згодою Сторін; на вимогу Орендодавця, при цьому Орендодавець зобов`язаний повідомити про припинення дії Договору за 30 днів; на вимогу Орендаря, при цьому Орендар зобов`язаний повідомити про припинення дії Договору за 30 днів (п. 9.7 Договору).

- Додатковою угодою №1, яка є Додатком №1 до Договору №А0103202-004 від 01.03.2020, сторони дійшли згоди, що Орендодавець додатково передає, а Орендар (далі - Сторони) приймає в строкове платне користування нежиле приміщення загальною (до Договору №А0103202-004 від 01.03.2020), площею 147,1 м. кв. , (на перший поверх правого крила 107,9 кв. м, та другий поверх лівого кріла 39,2 кв. м), що розташоване за адресою: 04128 м. Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж ).

- Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1, передача Орендарю нежилого приміщення (згідно додаткової угоди до договору № A0103202-004 від 01.03.2020) здійснюється в строк з 01.11.2021 по 01.03.2022. Згідно п. 3 Додаткової угоди №1, загальний розмір орендної плати за договором № А0103202-004 від 01.03.2020 становить 66 684 грн 00 коп. з ПДВ за один місяць.

- Додатковою угодою № 2, яка є Додатком № 2 до Договору №А0103202-004 від 01.03.2020, сторони дійшли згоди п. 5.1 Договору викласти у наступній редакції: «Розмір орендної плати становить 86 700 грн 00 коп. з ПДВ за один місяць».

- 01.03.2020 на виконання умов Договору оренди, ТОВ «Гера» (Орендодавець) та ПП «ГЕРА-СЕРВІС» (Орендар) укладено акт приймання-передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, який підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого Орендодавець фактично передав (повернув), а Орендар прийняв нежиле приміщення (частину приміщення) площею 408, 6 м. кв., що знаходиться у першому поверху лівого крила 119, 7 кв. м., другий поверх лівого крила 39, 3 кв. м., підвал лівого крила 130 кв. м., підвал правого крила 119, 6 кв.м., що розташований за адресою: 04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж).

- 01.11.2021 на виконання умов Договору оренди, ТОВ «Гера» (Орендодавець) та ПП «ГЕРА-СЕРВІС» (Орендар) укладено акт приймання-передачі приміщення до Договору оренди нежитлового приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, який підписаний сторонами та скріплений печатками, відповідно до якого Орендодавець фактично передав (повернув), а Орендар прийняв нежиле приміщення (частину приміщення) площею 147, 1 м. кв. (на перший поверх правого крила 107, 9 кв. м. та другий поверх лівого крила 39, 2 кв. м.), що розташований за адресою: 04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж).

- Позивач на адресу відповідача направив повідомлення про припинення дії Договору оренди від 26.11.2024 №49 в якому повідомив, що дія Договору №0103202-004 оренди нежилого приміщення за адресою: місто Київ, вул. Стеценка, 19 укладеного 01.03.2020 між Орендодавцем ТОВ «ГЕРА» та Орендарем ПП «ГЕРА-СЕРВІС», а також усіх додаткових угод до нього припиняється з 31.12.2024 на підставі п. 9.7 та інших положень вказаного Договору. Відтак, просив не пізніше 31.12.2024 звільнити нежитлове приміщення, яке орендується ПП «ГЕРА-СЕРВІС» на підставі Договору №0103202-004 від 01.03.2020 та передати його у відповідному стані повноважному представнику ТОВ «ГЕРА» за актом приймання-передавання; підписати та надати для підписання ТОВ «ГЕРА» акт звіряння взаємних розрахунків за Договором оренди нежилого приміщення №0103202-004 від 01.03.2020; забезпечити проведення повного остаточного розрахунку за Договором оренди нежилого приміщення №0103202-004 від 01.03.2020.

- 15.05.2025 ТОВ «ГЕРА» та ПП «ГЕРА-СЕРВІС» складено та підписано акт приймання-передачі (повернення) від 15.05.2025 до Договору оренди нежилого приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, відповідно до якого Орендар фактично передав (повернув), а Орендодавець прийняв нежиле приміщення загальною площею 40, 6 м. кв. (перший поверх лівого крила 119, 7 кв. м., другий поверх лівого крила 39, 3, кв. м., підвал правого крила 119, 6 кв. м.), та нежиле приміщення загальною площею 147, 1 кв. м. (на першому поверсі правого крила 107, 9 кв. та на другому поверсі лівого крила 39, 2 кв. м.), що знаходиться за адресою: 04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж).

- За твердженням позивача, Договір оренди нежилих приміщень №А0103202-004 від 01.03.2020 та Додаткова угода №1, Додаткова угода №2 був припинений з 31.12.2024, однак орендар у встановленому законом та договором оренди порядку не повернув об`єкт оренди орендодавцю, не підписав акт приймання - передачі (повернення) від 31.12.2024 до Договору оренди нежилого приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, та продовжував ним користуватись в період з 01.01.2025 по 15.05.2025, чим порушив зобов`язання за Договором оренди щодо своєчасного повернення об`єкта оренди.

- Судом встановлено, що матеріали справи не містять підписаного Орендарем акта приймання - передачі (повернення) від 31.12.2024 до Договору оренди нежилого приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, разом з тим, матеріали справи містять акт приймання-передачі (повернення) від 15.05.2025 до Договору оренди нежилого приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, відповідно до якого Орендар фактично передав (повернув), а Орендодавець прийняв нежиле приміщення загальною площе 40, 6 м. кв. (перший поверх лівого крила 119, 7 кв. м., другий поверх лівого крила 39, 3, кв. м., підвал правого крила 119, 6 кв. м.), та нежиле приміщення загальною площею 147, 1 кв. м. (на першому поверсі правого крила 107, 9 кв. та на другому поверсі лівого крила 39, 2 кв. м.), що знаходиться за адресою: 04128, місто Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж).

- Повідомлення про припинення дії Договору оренди нежилого приміщення позивачем було направлено на адресу відповідача 26.11.2024, в якому повідомлено, що строк дії Договору та Додаткових угод припиняється з 31.12.2024, разом з тим, відповідачем повернуто нежиле приміщення відповідно до акту приймання-передачі (повернення) 15.05.2025.

- Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушені зобов`язання зі сплати орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати становить 388 751 грн 61 коп.

- Наявність в матеріалах справи підписаного між сторонами акту приймання-передачі (повернення) від 15.05.2025 до Договору оренди нежилого приміщення №А0103202-004 від 01.03.2020, відповідно до якого Орендар фактично передав (повернув), а Орендодавцеь прийняв нежиле приміщення загальною площею 408, 6 м. кв. , що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Стеценка, 19 (внутрішня вул. Сторожева, діл. 68) будинок (літ. Ж), свідчить про використання відповідачем до 15.05.2025 зазначеним приміщенням.

- Відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025. Натомість факт користування приміщенням за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 підтверджується матеріалами справи.

- Зважаючи на те, що відповідачем допущено заборгованість свого зобов`язання з оплати орендних платежів за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 на загальну суму 388 751 грн 61 коп., то позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» в даній частині підлягають задоволенню. Також, суд дійшов висновку про обгрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 116 178 (сто шістнадцять тисяч сто сімдесят вісім) грн 00 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 у сумі 388 751 грн 61 коп., пеню за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 116 178 грн 00 коп. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 059 грн 16 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/9133/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» про ухвалення додаткового рішення у справі №910/9133/25 - задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 400 (п`ять тисяч чотириста) грн 00 коп.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 залишено без змін.

Як зазначає позивач, незважаючи на наявність судових рішень, що набрали законної сили, Відповідач не здійснив добровільного виконання.

Так, 30.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80893477 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 щодо стягнення з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» заборгованості з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 у сумі 388 751 грн 61 коп., пеню за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 116 178 грн 00 коп.

Також, 30.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80893682 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 щодо стягнення з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» витрат по сплаті судового збору в розмірі 6 059 грн 16 коп.

Крім того, 30.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80893730 з примусового виконання додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 у справі № 910/9133/25 про стягнення з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 400 грн 00 коп.

Позивач зазначає, що стягнення здійснено приватним виконавцем Д`яченком Євгенієм Станіславовичем у межах відкритого виконавчого провадження. Кошти на користь позивача надходили частковими платежами, що підтверджується банківськими виписками, а саме:

- 01.05.2026 сплачено 252 222,70 грн в погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 910/9133/25;

- 05.05.2026 сплачено 32 926,06 грн в погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 910/9133/25, а також сплачено 6 059,16 грн на погашення витрат по сплаті судового збору та 5 400,00 в погашення витрат на правничу допомогу;

- 07.05.2026 сплачено 118 476,52 грн в погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 910/9133/25;

- 11.05.2026 сплачено 101 304, 33 грн в погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 910/9133/25.

Тож, 05.05.2026 та 08.05.2026 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Д`яченком Є.С. винесено постанови про закінчення виконавчих проваджень № 80893682, № 80893730 та № 80893477.

Позивач зазначає, що кошти за рішенням суду стягнуто лише в період з 01.05.2026 по 11.05.2026 - тобто через 16 місяців після виникнення першого простроченого платежу (січень 2025) і через майже 12 місяців після фактичного повернення відповідачем приміщення (15.05.2025). Весь цей період грошові кошти позивача неправомірно знаходилися у відповідача, а позивач зазнавав втрат у вигляді знецінення коштів через інфляцію та упущених процентних доходів.

Отже, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої обов`язки щодо сплати орендної плати у розмірі 388 751, 61 грн, яка була стягнута в судовому порядку у справі №910/9133/25, у зв`язку з чим просить суд стягнути з Приватного підприємства Гера Сервіс на користь позивача 3% річних за прострочення сплати орендних платежів у сумі 13 186, 01 грн за період з 26.01.2025 по 11.05.2026; інфляційні втрати за прострочення сплати орендних платежів у сумі 38 444, 03 грн за період з лютого 2025 по квітень 2026; пеня за прострочення сплати орендних платежів за абз. 2 п. 7.11 Договору № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 у сумі 134 992, 05 грн. за період з 26.01.2025 по 11.05.2026.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено судом вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» - задоволено повністю. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» заборгованість з орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025 у сумі 388 751 грн 61 коп., пеню за прострочення повернення приміщення за період з 01.01.2025 по 14.05.2025 у сумі 116 178 грн 00 коп. Стягнуто з Приватного підприємства «Гера-Сервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гера» витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 059 грн 16 коп.

Судом у справі № 910/9133/25 встановлено, що відповідачем порушені зобов`язання зі сплати орендної плати за період з 01.01.2025 по 15.05.2025, загальна сума заборгованості зі сплати орендної плати становить 388 751 грн 61 коп.

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України» від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

Отже, обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25, яке набрало законної сили, має преюдиційне значення та повторного доведення не потребує.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/9133/25 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачами щодо сплати орендної плати за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 підтверджено рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2025 у справі № 910/9133/25, яке набрало законної сили.

Суд зазначає, що вказаним рішенням було встановлено факт наявності у відповідача заборгованості зі сплати орендної плати за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 у розмірі 388 751 грн 61 коп., як і встановлено факт прострочення повернення відповідачем позивачу орендованого приміщення, у зв`язку з чим за результатами аналізу документів у справі № 910/9133/25 суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі у розмірі 388 751 грн 61 коп. та пені за прострочення повернення орендованого приміщення у сумі 116 178, 00 грн, відтак саме у межах вказаної справи судом надавалась оцінка поданим сторонами доказам, у т ч. досліджувалось питання належності цих доказів, допустимості та достовірності для стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги оренди нерухомого майна за договором № А0103202-004 від 01.03.2020, а тому у межах даної справи суд не надає повторну оцінку цим доказам, а також не досліджує питання наявності/відсутності у відповідача вказаної заборгованості, оскільки у даній справі предметом є стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих на суму 388 751, 61 грн., яка вже стягнута за рішенням суду з відповідача.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У п. 5.1. договору № А0103202-004 від 01.03.2020 сторони погодили, що розмір орендної плати становить 49 032, 00 грн з ПДВ за один місяць.

Відповідно до п. 5.2. договору № А0103202-004 від 01.03.2020, орендна плата сплачується авансом на розрахунковий рахунок чи готівкою в касу Орендодавця за кожен місяць орендної плати не пізніше 25-того числа поточного місяця. Підставою, для сплати орендної плати є рахунок Орендодавця, який має бути наданий Орендарю. В рахунках Орендодавець включає орендну плату та комунальні платежі, якщо інше не передбачено прямими договорами. Якщо сума вказана в рахунку підтверджується Орендарем. Сторони підписують акт виконаних робіт.

Таким чином, відповідач відповідно до п. 5.2. договору № А0103202-004 від 01.03.2020 зобов`язаний був сплачувати орендну плату у розмірі 49 032, 00 грн з ПДВ не пізніше 25-того числа поточного місяця, тож, починаючи з 26 числа кожного поточного місяця відбувалося прострочення сплати орендної плати за попередній місяць.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Тож, оскільки відповідач не здійснив сплату орендної плати у визначений договором строк та виконав рішення суду у справі № 910/9133/25 у повному обсязі лише 11.05.2026 позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за прострочення сплати орендних платежів у сумі 13 186, 01 грн за період з 26.01.2025 по 11.05.2026; інфляційні втрати за прострочення сплати орендних платежів у сумі 38 444, 03 грн за період з лютого 2025 по квітень 2026 та пеню за прострочення сплати орендних платежів за абз. 2 п. 7.11 Договору № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 у сумі 134 992, 05 грн. за період з 26.01.2025 по 11.05.2026.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, наданими у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться ланцюговим методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат і встановлено, що в останніх допущено помилки у визначенні періоду нарахування 3 % річних, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3 % річних.

Тож, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020, в силу положень ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 9 101, 22 грн - 3% річних за період з 26.01.2025 по 10.05.2026 та 38 444, 03 грн - інфляційних втрат за період з лютого 2025 по квітень 2026 у заявленому позивачем розмірі, тож вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів за абз. 2 п. 7.11 Договору № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 у сумі 134 992, 05 грн. за період з 26.01.2025 по 11.05.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 п. 7.11 № А0103202-004 від 01.03.2020, орендар несе таку відповідальність за даним договором, зокрема у випадку прострочення по сплаті орендних платежів пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України (чинний на момент укладення договору та на дату виникнення прострочення), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України (чинний на момент укладення договору та на дату виникнення прострочення), підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинний на момент укладення договору та на дату виникнення прострочення) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинний на момент укладення договору та на дату виникнення прострочення), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду та, відповідно, розміру нарахування пені, оскільки розрахунок проведено за період більше 6 місяців в порушення положень ч. 6 ст. 232 ГК України (чинні на момент укладення договору та на дату виникнення прострочення).

При цьому, в частині нарахування пені за період більше 6 місяців, позивач у позові зазначає, що внаслідок втрати 28.08.2025 чинності Господарським кодексом України, норма ч. 6 ст. 232 ГК втратила чинність. На сьогодні (на момент звернення з цим позовом) відсутні законодавчі обмеження строку нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проте, суд зазначає, що спірні правовідносини з оренди нежитлового приміщення виникли між сторонами у 2020 році на підставі договору № А0103202-004 оренди нежилого приміщення від 01.03.2020 та саме у вказаному договорі у п. 7.11. сторони передбачали право позивача нарахувати пеню у випадку прострочення по сплаті відповідачем орендних платежів та на який позивач посилається, як підставі для нарахування та стягнення з судовому порядку з відповідача пені. Крім того, позивач здійснює нарахування на суму заборгованості зі сплати орендної плати у розмірі 388 751, 61 грн, яка виникла та стягнута в судовому порядку (справа № 910/9133/25) за період з 01.01.2025 по 14.05.2025, відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню обмеження строку нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов`язання, визначені ч. 6 ст. 232 ГК України.

Тож, за розрахунком суду обгрунтованою до стягнення є сума пені у розмірі 61 684, 68 грн., яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за періоди не більше 6 місяців: 26.01.2025 по 26.07.2025, з 26.02.2025 по 26.08.2025, з 26.03.2025 по 26.09.2025, з 26.04.2025 по 26.10.2025 та з 26.05.2025 по 26.11.2025, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Частинами 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гера обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Гера - задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Гера Сервіс (вул. Стеценка, буд. 19, корпус 68, м. Київ, 04128, ідентифікаційний код - 42714469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гера (вул. Старосільська, буд. 1, офіс 22, м. Київ, 02125, ідентифікаційний код 19252187) 9 101 (дев`ять тисяч сто одну) грн 22 коп. - 3 % річних, 38 444 (тридцять вісім тися чотириста сорок чотири) грн 03 коп. - інфляційних втрат, 61 684 (шістдесят одну тисячу шістсот вісімдесят чотири) грн 68 коп. - пені та 1 558 (одну тисячу п`ятсот п`ятдесят вісім) грн 30 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.О. Щербаков