Ухвала суду № 139437330, 03.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

03 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/76/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

розглядаючи подання приватного виконавця Шевченко Марини Сергіївни від 03.09.2026 ( вх. № г/с 01-44/3213/26) про тимчасове обмеження у праві виїзду керівника боржника -юридичної особи за межі України у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСКАВАТОР СПЕЦСЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦПРО"

про стягнення 214 326,75 грн,

без участі ( з повідомленням ) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 30.03.2026 стягнув з ТОВ "СПЕЦПРО" (код ЄДРПОУ 38074372) на користь ТОВ "ЕКСКАВАТОР СПЕЦСЕРВІС" ( код ЄДРПОУ 42652883): 209 640,00грн основного боргу; 292,92грн 3% річних; 2 519,19грн судового збору.

Господарський суд Житомирської області додатковим рішенням від 17.04.2026 стягнув з ТОВ "СПЕЦПРО" (код ЄДРПОУ 38074372) на користь ТОВ "ЕКСКАВАТОР СПЕЦСЕРВІС" (код ЄДРПОУ 42652883): 14692,49грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ.

На примусове виконання рішень суду від 30.03.2026 та від 17.04.2026 видано накази № 906/76/26 від 14.05.2026.

03.09.2026 через систему "Електронний суд" надійшло подання приватного виконавця Шевченко Марини Сергіївни від 03.09.2026 ( вх. № г/с 01-44/3213/26) про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи ТОВ "СПЕЦПРО" Піньковського Юрія Володимировича у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ( далі - подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон від 03.09.2026).

Обґрунтовуючи подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон від 03.09.2026, приватний виконавець зауважує, що нею здійснено всі можливі та необхідні дії, пов`язані з негайним та реальним виконанням рішень суду, проте таке виконання унеможливлюється внаслідок вчинення боржником дій (бездіяльності), які спрямовані на ухилення від виконання рішення суду та відсутності у боржника юридичної чи фактичної можливості (бажання) самостійно вчинити на користь стягувача певні дії.

Встановлення наявності зобов`язання у боржника - юридичної особи ТОВ "СПЕЦПРО" щодо сплати заборгованості за рішеннями суду, та факту ухилення керівника боржника від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов`язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями частини другої статті 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України, згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов`язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов`язань.

Подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон від 03.09.2026 не підлягає задоволенню. Мотиви Суду.

1. Щодо застосування практики ЄСПЛ як джерела права в частині судового обмеження громадянину України у праві виїзду за кордон ( ч. 4 ст. 11 ГПК України).

П`ята секція ЄСПЛ ухвалила рішення у справі «Бабич проти України» (Заява № 2393/17) від 12.02.2026, визнавши порушення ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права та свободи, не передбачені в Конвенції та в Першому протоколі до неї, про те, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть встановлюватися жодні обмеження, окрім тих, що передбачені законом та є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, захисту здоров`я та моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_005-26#Text) ( далі - рішення ЄСПЛ у справі «Бабич проти України» від 12.02.2026).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Бабич проти України» від 12.02.2026 зазначено, серед іншого:

11. Відповідні принципи у цій справі узагальнені в рішенні у справі «Стецов проти України» (Stetsov v. Ukraine), заява № 5170/15, пункти 2532, від 11 травня 2021 року), яка стосується подібної ситуації.

12. У цій справі, як і в згаданому рішенні у справі «Стецов проти України» (Stetsov v. Ukraine), щодо заявника були застосовані заходи, які не були достатньо обґрунтованими та не могли бути переглянуті до дати повного погашення заборгованості. Тому Суд доходить висновку, що органи влади України не виконали своє зобов`язання за статтею 2 Протоколу № 4 до Конвенції щодо забезпечення того, щоб будь-яке втручання у право особи залишати свою країну було із самого початку та протягом усього періоду його дії обґрунтованим і пропорційним обставинам справ.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Стецов проти України» від 11.05.2011 зазначено, серед іншого:

29. Щодо самих обмежень, накладених у зв`язку з непогашеною заборгованістю, Суд наголошує, що такі заходи виправдані тільки у тому випадку, якщо вони спрямовані на досягнення цілі гарантувати стягнення такої заборгованості (див. рішення у справі «Напіяло проти Хорватії» (Napijalo c. Croatie), заява № 66485/01, пункти 78-82, від 13 листопада 2003 року). Таким чином, органи державної влади не можуть продовжувати їхню дію протягом тривалого часу без періодичного перегляду їхньої обґрунтованості (див. згадане рішення у справі «Рінер проти Болгарії» (Riener c. Bulgarie), пункти 122 і 124).

2. Щодо застосування національного законодавства в частині в частині судового обмеження громадянину України у праві виїзду за кордон.

2.1. Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У Рішенні від 14.11.2001 N 15-рп/2001 Конституційний Суд України підкреслив, що свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України можуть бути обмежені, але тільки законом (стаття 33 Конституції України).

Однак таке законодавче регулювання (установлення винятків із цієї свободи) не може бути свавільним, а навпаки воно має бути узгоджене з конституційними цінностями та виправдане з огляду на суспільний інтерес.

2.2. В законодавстві України такі правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла 16 років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 № 3857-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 3857-XII).

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону № 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

Приписами ч.1 ст. 6 Закону № 3857-XII визначені підстави для тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України, і однією з таких підстав є ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону № 3857-XII тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених, зокрема, ч. 1 цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

2.3. Як слідує із змісту ч.1 ст. 6 Закону № 3857-XII ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом є підставою для тимчасового обмеження права громадянина України на виїзд з України, якщо такий громадянин є:

- безпосереднім боржником за судовим рішенням;

- або керівником боржника - юридичної особи.

Згідно Закону України "Про виконавче провадження", державний/приватний виконавець під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань (п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону).

2.4. Для вирішення питання, яке містить виключну правову проблему, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема щодо застосування ст. 337 ГПК України та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» під час розгляду подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства, КГС у складі Верховного Суду передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/8130/17, однак ухвалою якої від 23.06.2020 її повернуто касаційній інстанції , оскільки на розгляд Великої Палати Верховного Суду у цій справі як виключну правову проблему передані питання, які можуть бути вирішені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду як належним судом із застосуванням існуючих процесуальних механізмів подолання суперечливих позицій суду.

2.5. КГС у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 Верховний Суд, аналізуючи положення статті 337 ГПК України та ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», дійшов, серед іншого, висновку про те, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника судовим рішенням, може полягати як в активних діях (нез`явлення на виклики державного виконавця, приховування майна, доходів тощо), так і в пасивних діях (невжиття будь-яких заходів для виконання обов`язку сплатити кошти).

При цьому Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що Закон України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою права, якою врегульовано умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які відповідно до закону підлягають примусовому виконанню. Тобто вказаним Законом врегульовано права та обов`язки осіб, на правовідносини яких розповсюджується дія такої норми права.

2.6. Отже, КГС у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2020 у справі № 910/8130/17 чітко окреслив, що порядок виконання рішення суду врегульовано Законом України "Про виконавче провадження", і подання виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника підприємства є одним із заходів такого виконання, а не його заміною.

3. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний:

1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення;

2) допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій;

3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронні гаманці в емітентах електронних грошей, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України;

4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини;

5) своєчасно з`являтися на вимогу виконавця;

6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»).

4. З матеріалів подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон від 03.09.2026 суд встановив наступне:

- 22.05.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81079898 на підставі наказу № 906/76/26 від 14.05.2026 про примусове стягнення 14692,49 грн витрат на професійну правничу допомогу;

- 22.05.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81080021 на підставі наказу № 906/76/26 від 14.05.2026 про примусове стягнення 209 640,00грн основного боргу; 292,92грн 3% річних; 2 519,19грн судового збору;

- 22.05.2026 винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 81080021;

- 22.05.2025 здійснено запит № 338927891 до Державної податкової служби України , на який отримано відповідь про наявні у ТОВ "Спецпро" рахунки в АТ "ПУМБ" та АТ "КБ"ГЛОБУС";

- 22.05.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, штрафів, яка становить 234375,93грн у зведеному виконавчому провадженні № 81080021;

- 22.05.2025 здійснено запит № 338927890 до Міністерства внутрішніх справ України, на який отримано відповідь про відсутність даних про зареєстровані за ТОВ "Спецпро" транспортні засоби;

- 01.06.2026 ТОВ "Спецпро" отримало постанови про відкриття виконавчих проваджень № 81079898 та № 81080021, та про їх об`єднання у зведене виконавче провадження № 81080021;

- 31.08.2026 отримано довідку Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 075280 про відсутність у ТОВ "Спецпро" станом на 31.07.2026 статусу власника пакетів голосуючих акцій ( 5 відсотків і більше) акціонерних товариств;

- 03.09.2026 отримано інформаційну довідку № 492538804 про відсутність зареєстрованих за ТОВ "Спецпро" об`єктів нерухомого майна.

Приватний виконавець вважає, що такий примусовий захід, як обмеження керівника ТОВ "Спецпро" у праві виїзду за межі України, змусить боржника виконати свої зобов`язання за судовими рішеннями. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить.

5. Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п.19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Статтею 76 зазначеного Закону передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.

Отже, системне тлумачення наведених норм дозволяє визначити поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» як такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених в законі або рішенні суду обов`язків.

Із наведених норм випливає, що законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

Разом з тим, відповідно до положень ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Суд акцентує увагу на тому, що наявність лише самого невиконаного зобов`язання не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

У зв`язку з цим з метою всебічного і повного з`ясування усіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, заявник повинен надати достатньо підтверджені відомості про те, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання в повному обсязі або частково.

На момент звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон від 03.09.2026 факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів у зведене виконавче провадження № 81080021.

Водночас судом за матеріалами подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон від 03.09.2026 встановлено, що приватним виконавцем не вчинено вичерпний обсяг дій для спонукання керівника боржника ТОВ "Спецпро" Піньковського Ю.В. до виконання рішень суду у цій справі.

Так, неподання боржником декларації про доходи і майновий стан не є ухиленням боржника від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, а свідчить про невиконання боржником вимог державного виконавця, у зв`язку з чим передбачена адміністративна відповідальність згідно з ст. 188-13 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Однак приватним виконавцем жодного разу не скеровано виклик керівнику боржника ТОВ "Спецпро" Піньковському Ю.В. на адресу реєстрації останнього згідно даних Демографічного реєстру та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на адресу місцезнаходження юридичної особи боржника з вимогою надати декларацію про доходи та майно боржника відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження»; інформацію щодо основних засобів та матеріальних цінностей, тощо; про те, що буде складено адміністративний протокол про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-13 КУпАП.

Крім того, суд враховує обставини дії правового режиму воєнного стану, запровадженого Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, та положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану», якими встановлено обмеження щодо виїзду за межі України окремих категорій громадян, зокрема чоловіків віком від 18 до 60 років.

В свою чергу, приватним виконавцем не надано доказів, які б свідчили про наявність можливості у керівника боржника ТОВ "Спецпро" ОСОБА_1 для виїзду за межі України під час дії воєнного стану, як окремої категорії осіб, а тому суд доходить до висновку про те, що станом на цей час керівник юридичної особи законодавчо обмежений у виїзді за межі України.

В світлі висновків ЄСПЛ у рішенні у справі Бабич проти України від 12.02.2026 , суд висновує, що встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи ТОВ "Спецпро" ОСОБА_1 за межі України до виконання зобов`язань за рішеннями суду у цій справі станом на 03.09.2026 не є обґрунтованим і пропорційним обставинам справи № 906/76/26.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 13, ч.3 ст.198, ст.337 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити приватному виконавцю Шевченко Марині Сергіївні у задоволенні подання від 03.09.2026 ( вх. № г/с 01-44/3213/26) про тимчасове обмеження керівника боржника - юридичної особи ТОВ "СПЕЦПРО" Піньковського Юрія Володимировича у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвала складена та підписана 03.09.2026, набрала законної сили та підлягає апеляційному оскарженню.

Суддя Машевська О.П.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам через Ел.суд

4 - приватному виконавцю Шевченко Марині Сергіївні через Ел.суд.