Рішення № 139437295, 03.09.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/813/26

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна"

до Фермерського господарства "ЮЛІСОФ"

про стягнення 233271,33 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фермерського господарства "ЮЛІСОФ" 233271,33 грн., з яких: 200000,00 грн. - борг, 30263,01 грн. - пеня, 3008,22 грн. - 3% річні.

Ухвалою від 06.07.2026р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

22.07.2026р. від відповідача надійшла заява про зменшення розміру пені (а.с. 73-75).

Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фермерського господарства «ЮЛІСОФ» про стягнення 233271,33 грн., з яких 200000,00 грн. основного боргу за поставлений товар, 30263,01 грн. пені та 3008,22 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ФГ «ЮЛІСОФ» зобов`язань з оплати товару, поставленого ТОВ «АМАКО УКРАЇНА» на виконання договору купівлі-продажу № UA/26046/00-00009665 від 06.05.2025р. Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату поставленого товару не в повному обсязі, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 200000,00 грн.

У зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню та 3% річних.

Відповідач у порядку ст.ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України правом на подання письмового відзиву на позовну заяву не скористався, доводів позивача щодо заявлених позовних вимог не спростував.

21.07.2026р. до суду від ФГ «ЮЛІСОФ» надійшла заява про зменшення розміру пені, в якій відповідач, не заперечуючи проти стягнення основного боргу, просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90% - з 30263,01 грн. до 3026,30 грн.

Заява мотивована тим, що прострочення виконання зобов`язання не спричинило позивачу збитків, доказів понесення таких збитків ТОВ «АМАКО УКРАЇНА» не подано. Відповідач також посилається на співвідношення заявленої до стягнення пені з основним боргом, вважаючи її надмірним тягарем, та на необхідність дотримання принципів справедливості, добросовісності й розумності.

Крім того, ФГ «ЮЛІСОФ» зазначає про погіршення свого фінансового стану та отримання у 2025 році збитків у зв`язку з несприятливими погодними умовами, які за твердженням відповідача, призвели до неможливості своєчасного збору врожаю кукурудзи. Відповідач посилається також на збільшення кредиторської заборгованості перед постачальниками та продовження господарської діяльності в умовах воєнного стану.

На обґрунтування заяви відповідач посилається, зокрема, на правові висновки Верховного Суду щодо можливості зменшення неустойки за відсутності збитків у кредитора та просить врахувати наведені ним обставини під час вирішення питання щодо стягнення пені.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

06.05.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АМАКО УКРАЇНА» (постачальник, позивач) та Фермерським господарством «ЮЛІСОФ» (покупець, відповідач) було укладено договір купівлі-продажу № UA/26046/00-00009665 (а.с. 8-10).

Відповідно до п.1.1. договору, постачальник зобов`язується протягом дії даного договору поставляти покупцю запасні частини для сільськогосподарської та будівельної техніки та обладнання, комерційних автомобілів, причепів, автохімію, мастила (оливи), покришки, супутні товари для вищезазначеної техніки (далі за текстом «товар») за його замовленнями окремими партіями, за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних або додатках до цього договору, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах.

Згідно п.5.1. договору, покупець зобов`язаний здійснити оплату товару на умовах 100% передплати за замовлену партію товару згідно рахунка постачальника.

Відповідно до п.5.2. договору, при проведенні поставки з відстроченням оплати, про що сторони укладають додаток до цього договору, покупець зобов`язаний оплатити вартість такого товару після його поставки, в строк, зазначений у відповідному додатку до цього договору.

Пунктом 10.3. договору визначено, що при простроченні оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку (додатках) до цього договору.

08.07.2025р. до договору було укладено додаток № UA/26046/00-00009665/202507 (а.с. 10 на звороті, 11).

Відповідно до пункту 1.3. додатку № UA/26046/00-00009665/202507 до договору зазначено, що товар, в межах дії цього додатку до договору, постачається на умовах відстрочки платежу і товарного кредиту. Покупець зобов`язаний оплатити повну вартість отриманого товару згідно із договором та цим додатком протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання відповідного товару.

На виконання умов договору, позивач здійснив постачання товарів на адресу відповідача на загальну суму 1760966,52 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 12-41).

Позивач зазначає, що відповідачем сплачено 1560966,52 грн. вартості поставленого товару.

Після здійснених оплат непогашеною залишилася заборгованість за трьома видатковими накладними на загальну суму 201159,44 грн., а саме:

- за накладною №54941 від 20.10.2025р. - у розмірі 197408,84 грн.;

- за накладною №59491 від 19.11.2025р. - 1360,32 грн.;

- за накладною №60524 від 27.11.2025р. - 2390,28 грн. (а.с. 59, 60).

За підсумковим станом взаєморозрахунків сторін заборгованість відповідача становить 200000,00 грн.

Враховуючи розбіжність у розмірі 1159,44 грн., позивач добровільно зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу до 200000,00 грн., що відповідає даним акта звірки взаєморозрахунків (а.с. 43-45), а також підтверджується довідкою бухгалтерського обліку від 01.07.2026р. вих. №781052026/04 (а.с. 47).

Оскільки відповідачем не виконані зобов`язання щодо погашення заборгованості позивач вернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 233271,33 грн., з яких: 200000,00 грн. - борг, 30263,01 грн. - пеня, 3008,22 грн. - 3% річні.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору купівлі-продажу №UA/26046/00-00009665 від 06.05.2025р., який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 1.3. додатку до договору № UA/26046/00-00009665/202507 від 08.07.2025р. сторони погодили умови оплати товару на умовах відстрочки платежу та товарного кредиту протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.

Відповідач не дотримався зазначених умов договору, що призвело до виникнення заборгованості за поставлений товар.

З урахуванням здійснених відповідачем оплат, та з урахування проведеної звірки розрахунків, залишок заборгованості за видатковими накладними №54941 від 20.10.2025р., №59491 від 19.11.2025р. та №60524 від 27.11.2025р. становить 200000,00 грн. (а.с. 59, 60).

Заборгованості в сумі 200000,00 грн. відповідачем не заперечується.

Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов`язання в частині сплати коштів за поставлені позивачем товари в даному випадку покладено на відповідача, і останній не надав суду доказів погашення заборгованості у визначеному позивачем розмірі 200000,00 грн., суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача 200000,00 грн. вартості товару та задовольняє їх у повному обсязі.

Відносно вимог позивача про стягнення пені та 3% річних суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Пунктом 10.3. договору сторони погодили, що у випадку прострочення оплати товару, який поставлено без попередньої оплати, чи наданих послуг, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від вартості неоплаченого товару (товарів) за відповідною накладною за кожен день прострочення, якщо інша відповідальність не передбачена в додатку (додатках) до цього договору.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом установлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару, у зв`язку з чим у позивача виникло право на нарахування пені та 3% річних за час такого прострочення.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем нараховано пеню в загальному розмірі 30263,01 грн. та 3% річних у розмірі 3008,22 грн. за період з 28.12.2025р. по 28.06.2026р.

Перевіривши цей розрахунок, суд встановив, що він виконаний арифметично правильно, відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства, а нараховані суми пені та 3% річних не виходять за межі сум, що підлягають нарахуванню за відповідний період прострочення.

З огляду на викладене, суд визнає розрахунок позивача обґрунтованим, а вимоги про стягнення пені в розмірі 30263,01 грн. та 3% річних у розмірі 3008,22 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведеної норми підставами для зменшення неустойки, зокрема, є явна непропорційність штрафних санкцій розміру збитків кредитора та відсутність негативних наслідків порушення зобов`язання для інших учасників господарських відносин. Наведений перелік не є вичерпним, оскільки законодавець прямо передбачає право суду враховувати й інші обставини, що мають істотне значення для конкретної справи.

Вирішуючи питання про наявність підстав для зменшення неустойки, суд оцінює як ті обставини, що прямо визначені частиною 3 статті 551 ЦК України, так і ті, які хоча законом окремо не названі, однак мають індивідуальне значення для спірних правовідносин. При цьому саме на відповідача покладається обов`язок довести неспівмірність заявленої до стягнення неустойки наслідкам порушення зобов`язання.

В обґрунтування заявленого клопотання ФГ «ЮЛІСОФ» посилається на відсутність у позивача збитків, спричинених простроченням оплати, погіршення власного фінансового становища (отримання за 2025 рік збитків у сумі 478,9 тис. грн., зростання кредиторської заборгованості перед постачальниками), а також на несприятливі погодні умови, через які з 1189 га посіяної кукурудзи врожай вдалося зібрати лише з 375 га. З огляду на зазначене відповідач просить зменшити пеню на 90 % - з 30263,01 грн. до 3026,30 грн.

Оцінюючи наведені доводи в сукупності з обставинами справи, суд керується загальними засадами цивільного законодавства, визначеними статтею 3 ЦК України, справедливістю, добросовісністю та розумністю, а також враховує законні інтереси обох сторін спору.

Вирішуючи питання про зменшення неустойки, суд зважає на те, чи є цей випадок винятковим з огляду на: ступінь виконання зобов`язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення; наслідки порушення зобов`язання; співвідношення розміру неустойки з такими наслідками; поведінку боржника, а також інші обставини, що мають істотне значення. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки має індивідуальний характер, залежить від конкретних обставин справи і належить до дискреційних повноважень суду. Обставини, які можуть бути підставою для зменшення неустойки в одній справі, не мають автоматичного значення для іншої, оскільки правовідносини сторін у кожному спорі є відмінними.

Насамперед суд враховує співвідношення заявленої до стягнення пені із сумою основного боргу. Позивач нарахував 30263,01 грн. пені на суму заборгованості 200000,00 грн., що становить 15,13 % від суми основного боргу. Такий розмір пені, хоча й є істотним, не є таким, що значно перевищує суму основної заборгованості.

Щодо доводів відповідача про відсутність у позивача збитків, спричинених простроченням, суд зазначає, що сама лише відсутність доведених збитків не звільняє відповідача від відповідальності за порушення договірного зобов`язання, а може враховуватися судом лише у сукупності з іншими обставинами справи при оцінці співмірності неустойки.

Оцінюючи посилання відповідача на погіршення його фінансового становища та несприятливі погодні умови, суд зазначає, що ці обставини характеризують загальний фінансовий стан ФГ «ЮЛІСОФ» та результати його господарської діяльності, проте самі по собі не свідчать про неспівмірність заявленої пені наслідкам порушення зобов`язання перед позивачем. Суд враховує, що несприятливі погодні умови могли негативно вплинути на господарську діяльність відповідача, водночас відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між цими обставинами та неможливістю своєчасного виконання саме грошового зобов`язання перед позивачем.

При цьому суд звертає увагу, що укладаючи договір, відповідач діяв на власний розсуд та власний ризик, добровільно погодивши його умови, у тому числі й умови щодо строків та порядку оплати поставленого товару, а також розміру відповідальності за прострочення такої оплати (пункт 10.3 договору). Підписання договору відповідачем свідчить про те, що він усвідомлював обсяг взятих на себе зобов`язань та погоджувався з ними. При цьому умовами договору оплата поставленого товару не поставлена в залежність від результатів врожаю чи обсягів зібраної відповідачем сільськогосподарської продукції. Договір не містить положень, які б пов`язували строк чи розмір оплати з фактом отримання відповідачем врожаю та його обсягу.

Отже, посилання відповідача на несприятливі погодні умови та зменшення обсягів зібраного врожаю, як на підставу для зменшення пені не ґрунтується на умовах укладеного сторонами договору та не спростовує обов`язку відповідача здійснити оплату в порядку та строки, погоджені сторонами. Ризики, пов`язані із здійсненням господарської діяльності, у тому числі погодні, є комерційними ризиками відповідача, як суб`єкта господарювання і не можуть перекладатися на позивача шляхом зменшення розміру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Суд також враховує, що станом на час розгляду справи основна заборгованість у розмірі 200000,00 грн. відповідачем не погашена та не заперечується. Отже, обставина належного виконання основного зобов`язання, яка в сукупності з іншими факторами могла б свідчити на користь істотного зменшення неустойки, у цій справі відсутня.

Разом із цим суд зважає на те, що позивачем не підтверджено факт понесення збитків, безпосередньо спричинених простроченням відповідача. Однак сама відсутність доведених збитків кредитора не може бути єдиною та безумовною підставою для зменшення пені, оскільки пеня є встановленим законом та договором заходом відповідальності за порушення зобов`язання, спрямованим на стимулювання боржника до його належного та своєчасного виконання.

Оцінивши у сукупності наведені обставини суд не встановлює достатніх підстав вважати, що заявлена до стягнення пеня у розмірі 30263,01 грн. є явно неспівмірною наслідкам порушення відповідачем грошового зобов`язання. Наведені відповідачем обставини у своїй сукупності не є винятковими та достатніми для її зменшення.

Суд наголошує, що реалізація дискреційного права на зменшення розміру штрафних санкцій обумовлена встановленням конкретних виняткових обставин, які свідчать про явну неспівмірність відповідальності наслідкам порушення зобов`язання. Оскільки такі обставини у цій справі не встановлені, суд, дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені, заявленої позивачем до стягнення, у зв`язку з чим у задоволенні заяви ФГ «ЮЛІСОФ» про зменшення розміру пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в сумі 233271,23 грн., з яких: 200000,00 грн. боргу, 30263,01 грн. пені та 3008,22 грн. 3% річні.

Судові витати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив 3499,07 грн. судового збору (а.с. 65).

У той же час, нормами ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З огляду на викладене, позивач при зверненні до суду з позовною заявою мав сплатити 2799,26 грн. судового збору (3499,07 грн. х 0,8).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, тому згідно приписів п.2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 2799,26 грн. покладається на відповідача.

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу судом не здійснюється у зв`язку відсутністю доказів понесенння цих витрат.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "ЮЛІСОФ" (12316, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Горбулів, вул. Центральна, буд. 122, код ЄДРПОУ 43115551)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Амако Україна" (08322, Київська обл., Бориспільський р-н, село Проліски, вул. Броварська, буд. 2, код ЄДРПОУ 21665011):

- 200000,00 грн. - основного боргу;

- 30263,01 грн. - пеня;

- 3008,22 грн. - 3% річні;

- 2799,26 грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено: 03.09.26

Суддя Сікорська Н.А.

1 - до справи