Рішення № 139437260, 03.09.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026м. ДніпроСправа № 904/2721/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Равіткіна Олександра Олександровича, м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості

Без виклику (повідомлення) учасників справи

РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця Равіткіна Олександра Олександровича (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання електричної енергії споживачу № ДЕ/2023/03 від 21.04.2023 у загальному розмірі 49 813,97 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 49 228,09 грн. - сума основної заборгованості;

- 203,52 грн. - 3% річних;

- 382,36 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою від 18.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

23.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.

Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об`єктивного та розумного обґрунтування.

Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Розумним, зокрема вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).

Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи викладене, 03.09.2026 справу розглянуто по суті в межах розумного строку.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу № ДЕ/2023/03 від 21.04.2023 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.

Відповідач відзиву на позов не надав, 23.06.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача подавав заяву про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (внесення РНОКПП / коду ЄДРПОУ до додаткових відомостей про учасника справи та надання доступу до електронної справи).

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, обставинами, які входять до предмету доказування у даній справі є постачання обставини укладання договору електричної енергії споживачу № ДЕ/2023/03 від 21.04.2023, встановлення факту наявності заборгованості за договором, правомірність нарахувань штрафних санкцій.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 затверджено "Правила роздрібного ринку електричної енергії" (далі ПРРЕЕ).

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1409 від 13.11.2018 про видачу ліцензій з постачання електричної енергії видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу: Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (код ЄДРПОУ: 36716322)

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Частинами першою, другою статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Як убачається з матеріалів справи, 21.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем Равіткіним Олександром Олександровичем(споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №ДЕ/2023/03, відповідно до пункту 1.1 якого цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу (далі - споживач) постачальником.

Відповідно до пункту 1.2. договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ).

Згідно пункту 2.1. договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві до договору (повідомленні про намір укласти договір), яка є додатком 1 до цього договору. Споживач, площадки вимірювання якого віднесені до групи - "А" та/або групи "Б", разом із заявою до договору (Повідомленням про намір укласти договір) та не пізніше 01 грудня кожного поточного року надає постачальнику на погодження обсяги очікуваного споживання електричної енергії на відповідні розрахункові періоди поточного та/або наступного року (Додаток 3 до договору).

У випадку не надання споживачем Додатку 3 до договору з очікуваними обсягами споживання на відповідні розрахункові періоди наступного року, постачальник для визначення очікуваного обсягу постачання приймає дані визначені у додатку 3 на поточний календарний рік. (п. 3.1. договору).

Відповідно до пункту 3.3.2. договору у випадку, якщо споживач не падав постачальнику у розрахунковому періоді жодного повідомлення з погодинним обсягом постачання електричної енергії, то постачання електричної енергії споживача здійсняється відповідно до обсягів очікуваного споживання електричної енергії, за формою відповідно до додатку 3 до цього договору. При цьому, погодинний графік постачання встановлюється постачальником самостійно.

Згідно пункту 3.6. договору споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі електричної енергії зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі.

В пункті 3.7. договору сторони передбачили, що у випадку невиконання обов`язку, передбаченого п.3.6. договору, електрична енергія вважається поставленою та прийнятою споживачем від постачальника у відповідному звітному місяці па підставі даних постачальника.

Відповідно до пункту 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються комерційною пропозицією (Додатком 2) до цього договору.

У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення):

1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання Постачальнику письмової заяви споживача про незгоди/неприйняття змін;

2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Згідно пункту 5.2. договору спосіб визначення ціпи (тарифу) електричної енергії зазначається в Додатку 2 до цього договору. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії.

Попередня вартість електричної енергії постачальником зазначається у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, який надається на весь замовлений обсяг па місяць поставки.(п. 5.3. договору).

Відповідно до пункту 5.4. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Згідно пункту 5.6. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки/терміни визначені додатком 2 до цього договору.

У відповідності до пункту 6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

В пункті 13.1. договору сторони передбачили, що цей договір укладається на строк з 21.04.2023 по 31.12.2023.

Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде направлено іншій стороні письмове повідомлення про припинення строку дії договору.

Цей договір в частині виконання зобов`язань споживача щодо оплати діє до повного виконання споживачем таких зобов`язань.

Відповідно до пункту 13.6.1. договору сторони погодили використання кваліфікованого електронного підпису в документообігу в межах виконання цього договору, в тому числі при складанні первинних документів. Сторонами погоджено використання такого кваліфікованого електронного підпису в порядку і на умовах передбачених чинним законодавством України.

Сторони погодили) що додаткові угоди до цього договору, додатки, специфікації, які є невід`ємною частиною цього договору, а також первинні документи на виконання цього договору будуть складатися сторонами в електронному вигляді із дотриманням законодавства про електронні документи та електронний документообіг та законодавства у сфері кваліфікованого електронного підпису.

Згідно пункту 13.6.2. договору сторони погодили, що у випадку відсутності у будь-якої сторони можливості укласти та обмінятися документами у відповідності до п. 13.6.1 цього договору, такі документи можуть бути підписані сторонами власноручним підписом па паперовому носії.

Документами визначеними п.13.6.1., підписаними на паперовому носії, сторони обмінюються за допомогою поштового зв`язку, вручення уповноваженому представнику сторони-одержувача або послуг кур`єрської служби доставки.

Фізичною особою - підприємцем Равіткіним Олександром Олександровичембула підписана заява до договору про постачання електричної енергії споживачу (повідомдлення про намір укласти договір) (Додаток 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № ДЕ/2023/03 від 21.04.2023).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" та Фізичною особою - підприємцем Равіткіним Олександром Олександровичем було підписано додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № ДЕ/2023/03 від 21.04.2023 відповідно до пункту 2 якого оплата за цим договором має бути здійснена споживачем у наступні терміни: до 15 числа наступного місяця 100 % оплата вартості, визначеної в рахунку.

08.02.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі трейд груп" та Фізичною особою - підприємцем Равіткіним Олександром Олександровичем було підписано Додаткову Угоду до договору про постачання електричної енергії споживачу № ДЕ/2023/03 від 21.04.2023 відповідно до пункту 1 якої сторони дійшли згоди достроково розірвати договір за згодою сторін.

Сторони погодились, що останній день постачання електричної енергії споживачу за договором 28.02.2026 року. Постачання електричної енергії з 01.03.2026 року за договором постачальником не здійснюється. Зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються в частині постачання електричної енергії споживачу з "01" березня 2026 року, а в частині розрахунків за поставлену електричну енергію - діють до повного їх здійснення споживачем. Споживач зобов`язаний провести остаточний розрахунок з постачальником за фактично поставлену за договором електричну енергію протягом 5 робочих днів з дати підписання акту приймання-передачі за останній місяць постачання. (пункти 1-4 додаткової угоди).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу у січні 2026 року електричної енергії в обсязі 1 714,00000 кВт*год за ціною 11,3498496000 грн без ПДВ, загальною вартістю 23 344,37 грн з ПДВ, що підтверджується Актом приймання-передачі електричної енергії № 00000065102 від 31.01.2026.

Акт приймання-передачі підписаний уповноваженими представниками сторін.

У лютому 2026 року Постачальник поставив, а Споживач прийняв електричної енергії в обсязі 1 719,00000 кВт*год за ціною 12,9611404000 грн без ПДВ, загальною вартістю 26 736,24 грн, що підтверджується Актом приймання- передачі електричної енергії 00000072544 від 28.02.2026.

Позивач вказує, що Акт приймання-передачі відповідачем не підписано, позивачу не повернуто, вмотивованої відмови не надано.

Також позивач вказує, що за спожиту електричну енергію відповідач розрахувався частково, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 49 228,09 грн.

Позивач направляв відповідачу лист-претензію № вих/226 від 24.03.2026 з вимогою про оплату заборгованості.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Вказане стало причиною звернення позивача до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Частинами 1,2,7 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням приписів умов договору про постачання електричної енергії споживачу №ДЕ/2025/18 від 02.06.2025, умов комерційної пропозиції, строк оплати поставленої позивачем відповідачу електричної енергії за період січень, лютий 2026 у сумі 49 228,09 грн. є таким, що настав.

Відповідач доказів оплати вартості електричної енергії у розмірі 49 228,09грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову в цій частині не спростував.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позов в цій частині зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 49 228,09 грн.

Правомірність нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо розрахунку трьох процентів річних.

Позивач нарахував 203,52 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 16.02.2026 по 04.05.2026.

Відповідач розрахунок позивача не спростував, контррозрахунок трьох процентів річних не надав.

При перевірці розрахунку, судом встановлено, що позивачем не враховано положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якою визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, початком періоду нарахування 3% річних по заборгованості в розмірі 22 491,85 грн. за січень 2026 має бути 17.02.2026, а не 16.02.2026, тому позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 201,68грн.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 1,84 слід відмовити.

Щодо розрахунку інфляційних втрат.

Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 38,36 грн. нараховані за період 16.02.2026 по 04.05.2026.

Відповідач контррозрахунок інфляційних втрат не надав.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд виявив аналогічну помилку, що й при розрахунку 3% річних, при цьому судом встановлено, що розмір інфляційних втрат більший, ніж визначено позивачем.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати, розмір яких менший, ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір у сумі 382,36 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача вартості електричної енергії в сумі 49 228,09 грн, інфляційних втрат в розмірі 382,36 грн., 3% річних у розмірі 201,68 грн.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 1,84грн. слід відмовити.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Відповідно до приписів п.п. 2,4,5 ч. 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

Суд зазначає, що відповідач, всупереч вимогам ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, будучи обізнаним про наявність в суді справи, не надав суду жодних заперечень, пояснень у справі або доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" до Фізичної особи-підприємця Равіткіна Олександра Олександровича про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця Равіткіна Олександра Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп" (01010, м. Київ, вул. Івана Мазепи, буд. 6; код ЄДРПОУ 36716332) 49 228,09 грн заборгованості за спожиту електроенергію, 201,68 грн 3% річних, 382,36 грн інфляційних втрат, 2 662,30 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 03.09.2026.

Суддя Н.Г. Назаренко