Рішення № 139437112, 25.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 серпня 2026 року Справа № 903/609/26

за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Омега 4, м.Луцьк

про стягнення 827 927,78 грн

Суддя Шум М.С.

Секретар судового засідання Харкевич О.О.

Представники учасників справи:

від прокуратури: Костюк Н.В.

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

встановив: 24.06.2026 заступник керівника Луцької окружної прокуратури подав до суду позов в інтересах держави в особі Луцької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» про стягнення 827 927,78 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач фактично користувався земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 26.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2026 на 10:55 год.

21.07.2026 через Електронний суд від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Луцької міської ради. Позовні вимоги підтримують.

У підготовчому засіданні 21.07.2026 прокурор не заперечила щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Суд протокольною ухвалою від 21.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті відповідно до п.3 ч.2 ст.185 ГПК України.

Представник прокуратури в судовому засіданні 25.08.2026 заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві.

25.08.2026 в судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися, відповідач відзиву на позов не подав, ухвала суду про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи по суті була надіслана до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає розгляду справи, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору, а тому 25.08.2026 судом було вирішено спір за відсутності представників позивача та відповідача, зважаючи на те, що позивач та відповідач належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами на підставі ч.9 ст.165 ГПК України.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора , дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омега 4» по вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку використовує земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ.

Згідно інформації з Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та зареєстрована у вказаному реєстрі 11.11.2019 як земельна ділянка комунальної власності.

Право комунальної власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Луцькою міською радою 13.10.2020. Відомості про існування іншого речового права (оренди) на вказану земельну ділянку відсутні.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.05.2023 у справі № 903/176/23 затверджено мирову угоду між Луцькою міською радою та ТзОВ «Омега 4», згідно з якою зазначене товариство визнає зобов`язання щодо сплати на користь Луцької міської ради безпідставно збережених коштів за фактичне користування вищезазначеною земельною ділянкою в сумі 1075357,35 грн за період з 29.04.2020 по 31.12.2022.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.2025 у справі № 903/205/25 задоволено позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ТзОВ «Омега 4» про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 площею 0,1523 га по вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку.

Зазначеним рішенням постановлено стягнути з ТзОВ «Омега 4» 1009051,60 гривень безпідставно збережених коштів за період з 01.01.2023 по 31.12.2024. Окрім того, рішенням Господарського суду Волинської області від 24.09.2025 справі № 903/850/25 задоволено позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до ТзОВ «Омега 4» про стягнення 208579,03 грн інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Додатково встановлено, що ТзОВ «Омега 4» здійснено відчуження нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 площею 0,1523 га на користь ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» згідно договорів купівлі-продажу № 1173 та № 1172 від 17.04.2026.

Згідно відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у період з 01.01.2025 по 16.04.2026 земельна ділянка й надалі використовувалась ТзОВ «Омега 4» без правовстановлюючих документів, у зв`язку з чим виник новий борг у вигляді безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за вказаний період, з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми.

Відповідач фактично користувався земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га, що належить до комунальної форми власності з моменту набуття права власності на нерухоме майно до його відчуження (продажу) ТзОВ «Град Інвест Ріал Істейт» 17.04.2026.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №925/1081/20.

Згідно інформації Луцької міської ради від 18.06.2026 № 1.1-21/3771/2026 ТзОВ «Омега 4» кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 за період з 01.012025 по 16.04.2026 не сплачувались. Органом місцевого самоврядування також повідомлено про те, що такі кошти в судовому порядку не стягувались..

Згідно відомостей ГУ ДПС у Волинській області від 19.06.2026 № 4345/5/03-20 04-03-05 за даними ІКС «Податковий блок» податкові декларації з плати за землю за період 2025-2026 роки до Головного управління ДПС у Волинській області ТзОВ «ОМЕГА 4» (код ЄДРПОУ 43571503), не подавалися, орендна плата (земельний податок) не сплачувалася

Позивач зазначає, що Луцькою міською радою рішенням від 31.01.2024 за №55/26 "Про надання Луцькій міській територіальній громаді, від імені якої діє Луцька міська рада (землекористувач ТзОВ "Омега 4"), надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміни цільового призначення) для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень (03.10) на вул. Данила Галицького, 14 у м. Луцьку", проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від ТзОВ "Омега 4" до органу місцевого самоврядування не надходив.

З моменту набуття права власності на нерухоме майно, відповідач фактично користується земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та сплати орендної плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ст. 14.11.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язківий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України "Про оренду землі" та п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У справах за вимогами про стягнення плати за користування земельної ділянкою, відповідне право на яку не оформлено у встановленому порядку, тобто відповідно до статті 1212 ЦК України, необхідним є встановлення розміру цієї ділянки.

Тобто, об`єктом може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до частини першої статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з вимогами ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до статті 193 ЗК України державний земельний кадастр це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

З визначення поняття державної реєстрації земельної ділянки, наданого статтею 1

Закону України "Про Державний земельний кадастр", це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до вимог статті 15 цього Закону до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки, як: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використанні земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використання земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яка поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативні грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки землі щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлені відомості про земельну ділянку.

Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 внесено до Державного земельного кадастру 11.11.2019.

З врахуванням висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, зокрема з введенням в дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Згідно з абзацом 3 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» від 11.12.2003 за №1378-ГУ (з наступними змінами та доповненнями) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Крім цього, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Частиною 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.05.2025 та від 13.03.2026 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 у 2025 році становила 5 791 222,73 грн, а у 2026 році - 6 254 519,33 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

З доводів прокурора слідує, що сума безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, заявлена до стягнення з Відповідача, обчислена, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, із застосуванням коефіцієнта індексації та враховуючи площу земельної ділянки.

Згідно ст. 284.1 Податкового кодексу України Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до підпункту 288.5.1. п. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Враховуючи те, що згідно витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014 для будівництва та обслуговування будівель кредитно-фінансових установ (03.09), для обрахунку розміру втрачених коштів, які повинні були надійти як орендна плата, взято 10% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Розмір орендної плати за використання земельної ділянки у 2025 році за місяць становив 48 260,189 грн (579 122,27 грн. орендна плата за рік / 12).

Сума коштів, яку Відповідач безпідставно без достатньої правової підстави зберіг у себе за рахунок власника цієї ділянки і які мав би заплатити за користування нею становить 763 283,12 грн з 01.01.2025 по 16.04.2026.

Відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права, регулюється главою 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна, тому відсутні правові підстави для дослідження в діях Відповідачів складу цивільного правопорушення.

Відповідач впродовж тривалого часу користувався земельною ділянкою без укладеного договору оренди та не сплачував кошти власнику землі за фактичне користування.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 48 924,30 грн. інфляційних втрат та 15 720,48 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.02.2024 року у справі № 910/3831/22, зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала.

Із цього моменту виникає передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.

Зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми ст.1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або коли відпали підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

З огляду на наведені приписи законодавства, відповідач, який безпідставно зберігав у себе кошти у розмірі орендної плати, зобов`язаний сплатити також інфляційні втрати та три проценти річних, що становлять 48 924,30 грн. інфляційних втрат та 15 720,48 грн. 3% річних від суми боргу в розмірі 763 283,12 грн.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позову прокурора у повному обсязі.

Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Частинами 1, 2 ст. 64 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються відповідними рішеннями про місцевий бюджет. Сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 66 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

Таким чином, оскільки кошти, які підлягають нарахуванню внаслідок їх несвоєчасної сплати, належать до джерел формування місцевого бюджету, їх стягнення становить інтерес територіальної громади та держави, який пов`язаний із накопиченням бюджетних коштів, необхідних для забезпечення належного функціонування інституцій місцевого самоврядування.

У спірних правовідносинах про стягнення із ТзОВ «Омега 4» інфляційних втрат та процентів річних, які підлягають нарахуванню внаслідок несвоєчасної сплати коштів за фактичне користування землею, Луцька міська рада виступає як сторона позадоговірного зобов`язання та орган місцевого самоврядування, до бюджету якого перераховуються відповідні кошти.

З урахуванням наведеного, Луцька міська рада наділена повноваженнями на звернення до суду з позовом, проте не зверталася до суду.

Прокуратура на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» інформувала Луцьку міську раду про існування порушень інтересів держави .

На виконання вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» Луцька окружна прокуратура листом від 19.06.2026 за №53-3826 вих-26 повідомила Луцьку міську раду про намір звернутися до господарського суду в її інтересах.

Таким чином, прокурор належним чином обгрунтував підстави звернення з позовом до суду в інтересах держави в особі Луцької міської ради про стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних за період користування безпідставно збереженими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 9 935,14 грн. відповідно до ст. 130 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» (вулиця Галицького Данила, 14, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 43571503) на користь Луцької міської ради (вулиця Б.Хмельницького,19, м.Луцьк, 45025, р/р UA188999980314040544000003550, отримувач ГУК у Волинській обл., м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204, код платежу 24060300" Інші надходження", перерахування безпідставно збережених коштів) 827 927,78 грн. з яких: 763 283,12 грн. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:11:052:0014, площею 0,1523 га., 48 924,30 грн. інфляційних втрат та 15 720,48 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Омега 4» (вулиця Галицького Данила, 14, м.Луцьк, 43016, код ЄДРПОУ 43571503) на користь Волинської обласної прокуратури (вул.Винниченка, 15, м.Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 9 935,14 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України

Повний текст рішення складено

03.09.2026

Суддя Микола ШУМ