Постанова № 13943626, 20.01.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2011 року м.Запоріжжя Справа № 2а-10685/10/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Янюк О.С.,

при секретарі судового засідання Пекній Т.В.,

за участю представників:

позивача - Русінової Т.Ю. (довіреність від 04.01.2011 №05);

відповідача Білого Д.В. (довіреність від 11.10.2010 №б/н);

Заболотнього О.А. (довіреність від 18.10.2010 №б/н);

Сергеєвої Ю.В. (довіреність від 10.01.2011 №б/н)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна», м. Запоріжжя

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Відкрите акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (далі - ВАТ «Дніпроспецсталь», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.10.2010 №0000630801/0, від 26.10.2010 №0000630801/1, 09.12.2010 №0000630801/2.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні викладеним в адміністративному позові. Зокрема вказує, що під час перевірки відповідачем встановлені порушення п.1.3, п.1.8, ст.1, пп.7.4.1 п.7.4., пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.8 Порядку ведення реєстру отримання та виданих податкових накладних, п.5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, у результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування за липень 2010 рік. Підставою для прийняття відповідного рішення є включення позивачем до складу податкового кредиту, відємного значення червня 2010 року та бюджетного відшкодування липня 2010 року включено суму ПДВ з придбання брухту металів від постачальників, які виступають транзитерами із залучення вигодо формуючих підприємств, якими не задекларовані податкові зобовязання, не знаходяться за місцем реєстрації, встановлені розбіжності. Вважає зазначене твердження відповідача помилковим та зазначає, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. З урахуванням викладеного вважає спірні рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечив та надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні від 12.01.2011 №212/10/10-010. Вказує, що під час проведення перевірки відповідачем направлено запити до податкових органів за місцем реєстрації та проведено співставлення задекларованих податкових зобовязань та податкового кредиту по ланцюгу постачання по відповідним підприємства. За результатами перевірки встановлено, що підприємствами включено до складу податкового кредиту відповідні суми, проте по ланцюгу постачання відсутні податкові зобовязання. Вважає, що податковим законодавством встановлений прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. З урахуванням зазначеного, просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст. 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом установлені наступні обставини.

Посадовими особами СДПІ у період з 06-24.09.2010 проведено перевірку позивача, за результатами якої складений акт від 30.09.2010 №552/08-01/00186536 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузьміна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за липень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.06.2010 по 30.06.2010 (далі-Акт). Перевіркою встановлені порушення, зокрема, приписів п.1.3,п.1.8 ст.1, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі-Закон №168/97), п.8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 №244, п.5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 (у реда кції наказу від 15.06.2005 №213), ВАТ «Дніпроспецсталь» завищено суму бюджетного від шкодування за липень 2010 року на загальну суму податку на додану вартість (далі - ПДВ) - 10 857 999,00грн.

Зазначені висновки відповідачем зроблені на підставі результатів перевірки, що була здійснена шляхом направлення запитів до податкових органів за місцем реєстрації та проведення співставлення задекларованих податкових зобовязань та податкового кредиту по ланцюгу постачання по наступним підприємствам: ТОВ «ТПК Укрсплав», ТОВ «Кримсплав», ПП «Ферро-Ю», ТОВ «ТЛ «Металпром», ПП «Гелей», ТОВ «Вторстил», ТОВ «НПК «Метінвест», ТОВ «Валкос групп», ПП «Родос плюс», ТОВ МП «ПМК», ТОВ «Метпром-компані», ТОВ «Втормет-Дніпропетровськ», ТОВ «САН», ТОВ «Елада 21», ТОВ «Северський-2», ТОВ «Універсал-буд», ТОВ «Карат», ТОВ «МетЕкс», ТОВ «Авиком ЛТД», ТОВ «Аурум», ТОВ «Зап-Екостальтрейдинг», ТОВ «Енерговосток». За результатами встановлено, що зазначені підприємства включили до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ, проте по ланцюгу постачання податкові зобовязання відсутні.

На підставі висновків Акта та виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 07.10.2010 №0000630801/0 відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 10857999,00грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішеннями відповідача позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого спірне рішення залишено без змін, а скарга без задоволення, та прийняті похідні від нього рішення від 26.10.2010 №0000630801/1, від 09.12.2010 №0000630801/2.

Вважаючи такі рішення протиправними, позивач звернувся до суду із вимогою про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахова них (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону №168/97, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом (пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону №168/97).

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, у т.ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні (пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковими накладними та іншими документами, передбаченими вищезазначеним підпунктом, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену відповідними документами.

Відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, у випадку якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.4. Закону №168/97 передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Реєстрація особи платником податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, передбачених п.9.8 Закону №168/97. Крім того, ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Аналізуючи наведене суд вважає, що позивач (покупець), не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями-постачальниками позивача, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем ПДВ у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат. Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів - таких як обов'язкова сплата постачальниками, у т.ч. по ланцюгу постачання або виробниками товару сум податку на додану вартість до бюджету тощо, в Законі №168/97 не передбачено.

Отже, порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з державного бюджету, регламентований п.7.4, 7.5, 7.7 с.7 Закону №168/97, якого платник податків зобов'язаний дотримуватись і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з ПДВ до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Твердження позивача, що матеріальні цінності, які придбавалися у постачальників, призначалися для використання ВАТ «Дніпроспецсталь» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності відповідачем спростовано не було.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що з метою здійснення господарських відносин із безпосередніми постачальниками позивач вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначених товариств як платників ПДВ так і юридичних осіб, наявності відповідних ліцензії на право здійснення операцій з металобрухтом. Зазначені документи надавалися відповідачу для перевірки, що саме ним і не заперечується.

Таким чином, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій безпосередні постачальники позивача у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а ВАТ «Дніпроспецсталь» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержаними від таких постачальників, та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами (рахунки-фактури, накладні, акти прийомки, податкові накладні тощо). Доказів протилежного відповідачем суду не надано. Також, перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків або порушення порядку їх видачі, що свідчить про їх належність як первинного документу. Товарність операцій податковим органом не оспорюється. Сплата позивачем податку на додану вартість під сумнів податковим органом не ставиться.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону №168/97 бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податків у зв'язку з надмірною сплатою податку до бюджету у випадках, зазначених цим Законом.

Із змісту ст.1 зазначеного Закону вбачається, що нею визначено лише загальну термінологію, її норми не встановлюють прав та обов'язків платників податку, порядку формування податкових зобов'язань, не визначає жодних підстав, від яких би залежало право на податковий кредит та на бюджетне відшкодування, безпосередньо не встановлює порядок визначення сум бюджетного відшкодування, що виключає її порушення.

Відповідно до вимог п.7.1 ст.7 Закону №168/97 покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може у подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

У п.1.3 ст.1 Закону №168/97 платника податку визначено як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97 платники податку, визначені у пп. «а», «в», «г», «д» п.10.1 цієї статті відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначен ня сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З урахуванням наведених положень Закону №168/97 сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З урахуванням викладеного суд вважає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати) або його постачальниками по ланцюгу, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. У разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Виключення сум з податкового кредиту та зменшення бюджетного відшкодування не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору або постачальниками по ланцюгу поставок, оскільки за таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

Суд вважає, що платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці норми порушує. Крім того, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність (відсутність) актів (довідок) про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників чи на підставі співставлення податкового кредиту (податкових зобов'язань) зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що зменшення позивачеві суми заявленого ним бюджетного відшкодування згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням та похідних від нього рішення не можна визнати обґрунтованим, а тому вони є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 07.10.2010 №0000630801//0, від 26.10.2010 №0000630801/1, від 09.12.2010 №0000630801/2.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь» ім. А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн.40коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку,передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 25.01.2011.

Суддя(підпис)О.С. Янюк

Постанова не набрала законної сили

СуддяО.С. Янюк