Рішення № 139436122, 03.09.2026, Заставнівський районний суд Чернівецької області

Справа № 716/1324/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.09.2026 м.Заставна

Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Шевчук Р.М.,

при секретарі судового засідання Єлащуку Р.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Заставна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 29.10.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 171034017, умовами якого визначено порядок надання та повернення кредиту, сплати процентів і комісії, права та обов`язки сторін, порядок врегулювання спорів та строк дії договору.

На виконання умов договору ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» перерахувало на платіжний засіб відповідача кредитні кошти у розмірі 6 900,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 171034017/10062026/З від 10.06.2026 року та платіжним дорученням № 121edb8a-874b-49d8-91d8-8636c58061ea від 29.10.2025 року.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

30.12.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/80, відповідно до умов якого до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 171034017.

27.05.2026 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 27/0526-01, за умовами якого до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 171034017.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 171034017 від 29.10.2025 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань за кредитним договором позивач просив стягнути з нього заборгованість у розмірі 24 523,98 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 03.08.2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання також не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином за зареєстрованим місцем проживання. Надіслані на його адресу рекомендовані поштові відправлення повернулися до суду з відповідною відміткою поштового зв`язку.

Відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, зокрема про відсутність особи за адресою її місцезнаходження, місця проживання чи перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки, неподання ним відзиву та відсутності заперечень позивача проти заочного розгляду справи.

З огляду на те, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, у судове засідання не з`явився, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 29.10.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання споживчого кредиту № 171034017.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 6 900,00 грн, базова процентна ставка становить 0,98 % за кожний день користування кредитом від суми залишку кредиту, що відповідає 357,70 % річних. Строк кредитування становить 1826 днів - до 28.11.2030 року.

Факт укладення кредитного договору та перерахування відповідачу кредитних коштів підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законодавства України про платіжні послуги, фінансові послуги та інших нормативно-правових актів.

Згідно з частиною третьою статті 13 зазначеного Закону особа, яка отримала плату за товар, роботу чи послугу відповідно до умов електронного договору, повинна надати покупцеві, замовнику або споживачу електронний документ, квитанцію, чек чи інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Відповідно до пункту 10 постанови Правління Національного банку України від 03.11.2021 року № 113 «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів на рахунок споживача, повинні містити відповідні реквізити рахунку або електронного платіжного засобу споживача.

Матеріалами справи підтверджується, що кредитодавець перерахував на платіжний засіб відповідача кредитні кошти у розмірі 6 900,00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» № 171034017/10062026/З від 10.06.2026 року та платіжним дорученням № 121edb8a-874b-49d8-91d8-8636c58061ea від 29.10.2025 року.

Таким чином, факт надання відповідачу кредитних коштів судом встановлено.

Судом також встановлено, що в подальшому право грошової вимоги за кредитним договором № 171034017 переходило до наступних кредиторів на підставі договорів факторингу від 30.12.2025 року № МВ-ТП/80 та від 27.05.2026 року № 27/0526-01.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

За приписами статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Отже, неповідомлення відповідача про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не звільняє його від обов`язку виконати кредитне зобов`язання. Водночас відповідно до статті 516 ЦК України ризик несприятливих наслідків такого неповідомлення покладається на нового кредитора.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.

Разом із тим вирішальним у цій справі є питання про наявність у позивача правових підстав для дострокового стягнення всієї суми кредиту.

Відповідно до пункту 11.1 кредитного договору № 171034017 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом п`яти років або до його дострокового розірвання/припинення, а в частині розрахунків - до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Отже, за відсутності дострокового припинення або розірвання договору кінцевий строк його дії та виконання зобов`язання щодо повернення кредиту припадає на 28.11.2030 року.

Таким чином, на момент звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» до суду - 28.07.2026 року - кінцевий строк виконання зобов`язання щодо повернення кредиту в повному обсязі ще не настав.

Водночас пунктом 9.1.1.7 кредитного договору сторони погодили спеціальний порядок реалізації кредитодавцем права на дострокове повернення споживчого кредиту.

Згідно з указаним пунктом у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом, частини кредиту або комісії за надання кредиту щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Отже, умовами договору не передбачено автоматичного настання строку повернення всієї суми кредиту внаслідок прострочення окремих платежів. Навпаки, реалізація права кредитодавця на дострокове повернення кредиту поставлена в залежність від повідомлення позичальника про дострокове припинення/розірвання договору.

Зазначене узгоджується з положеннями частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до якої у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

При цьому кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача про допущене порушення із зазначенням дій, необхідних для його усунення, та строку, протягом якого такі дії мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору вимагає повернення споживчого кредиту або здійснення платежів, строк сплати яких ще не настав, споживач має право виконати таку вимогу протягом 30 календарних днів з дня її одержання, а у разі усунення порушення протягом цього строку вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, звернення кредитодавця до суду саме по собі не замінює передбаченої законом та договором процедури пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 638/13683/15-ц, відповідно до якого у разі пред`явлення кредитодавцем вимоги про дострокове повернення кредиту така вимога має бути реалізована з дотриманням установленого законом порядку.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 року у справі № 553/1501/15-ц звернуто увагу на необхідність урахування строку, наданого боржнику для виконання вимоги про дострокове повернення кредиту.

Судом встановлено, що у даній справі матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту, а також доказів її отримання відповідачем.

Не містять матеріали справи й доказів дострокового припинення або розірвання кредитного договору у встановленому договором порядку.

Отже, позивач не довів дотримання передбаченої пунктом 9.1.1.7 кредитного договору та частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» процедури реалізації права на дострокове повернення кредиту.

Сам факт виникнення у відповідача простроченої заборгованості за окремими платежами не свідчить про автоматичне настання строку повернення всієї суми кредиту, оскільки за умовами договору та відповідно до вимог закону для цього необхідним є вчинення кредитодавцем відповідних дій щодо пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

За таких обставин на момент звернення до суду строк виконання відповідачем зобов`язання щодо повернення тієї частини кредиту, строк погашення якої не настав не настав, а позивач не набув права вимагати її дострокового стягнення без дотримання встановленої договором та законом процедури.

Посилання на частину другу статті 530 ЦК України не змінює наведеного висновку, оскільки у спірних правовідносинах строк виконання основного зобов`язання визначений умовами кредитного договору, а можливість його дострокового виконання безпосередньо врегульована пунктом 9.1.1.7 договору та частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Щодо розміру заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком позивача загальна сума заборгованості становить 24 523,98 грн, у тому числі: 6 900,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 13 759,98 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 414,00 грн - заборгованість за комісією та 3 450,00 грн - неустойка.

Разом із тим суд вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості, яка могла бути предметом стягнення на момент звернення до суду.

Зокрема, визначаючи заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6 900,00 грн, позивач не розмежував платежі, строк виконання яких уже настав не надав також графіку погашення кредиту, розрахунок залишку кредиту, строк повернення якого на момент звернення до суду ще не настав.

Таким чином, із наданого розрахунку неможливо встановити, яка саме частина зазначених 6 900,00 грн є простроченою заборгованістю, строк виконання якої вже настав, а яка частина становить залишок кредиту, дострокове стягнення якого заявлено позивачем без дотримання передбаченої договором та законом процедури.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Отже, саме на позивача покладається обов`язок надати належний і зрозумілий розрахунок заборгованості, який дає можливість встановити її склад, розмір, періоди нарахування та строки виконання відповідних платежів.

Реєстр боржників, наданий позивачем, не може замінювати такий розрахунок, оскільки сам по собі лише фіксує загальну суму права вимоги, переданого фактору, та не містить необхідних відомостей про дати виникнення, склад і розмір кожного простроченого платежу.

Принцип змагальності не покладає на суд обов`язку замість позивача формувати структуру заявленої заборгованості, самостійно співвідносити платежі з графіком погашення кредиту, визначати їх черговість та здійснювати розрахунок заборгованості, який позивач належним чином не надав.

Вчинення судом таких дій фактично означало б усунення недоліків доказування сторони позивача та суперечило б принципам змагальності й процесуальної рівності сторін.

Суд не заперечує можливості стягнення платежів, строк виконання яких на момент розгляду справи настав, за умови належного доведення їх складу, розміру та факту прострочення. Однак у даній справі позивач заявив до стягнення всієї суми основного боргу, не розмежувавши прострочену частину та залишок кредиту, строк повернення якого не настав, а також не довів правомірності його дострокового стягнення.

Таким чином, позивачем не доведено ані дотримання встановленого договором та законом порядку реалізації права на дострокове повернення кредиту, ані розміру тієї частини основної заборгованості, строк виконання якої настав на момент звернення до суду.

За таких обставин вимога ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» про дострокове стягнення всієї заявленої суми заборгованості є передчасною та не підтверджена належними і допустимими доказами.

Отже, з урахуванням установлених судом обставин та наведених положень законодавства, позовні вимоги про стягнення заявленої заборгованості задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі ст.ст.2, 15, 509, 512, 514, 517, 526, 530, 536, 610-612, 625, 634, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 128, 141, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 279-284, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Шевчук Р.М.