Ухвала суду № 139435469, 13.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа №638/1935/26

Провадження № 2-о/638/142/26

УХВАЛА

1ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.

представника заявника- Сурової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Харкова цивільну справу за заявою за заявою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Іващенка Андрія Івановича, заінтересовані особи: Територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, поданою в порядку окремого провадження, заінтересована особа: Територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради, в якій заявник просить встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 з ОСОБА_3 у період з 1991 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті спадкодавця.

Ухвалою суду від 06 березня 2026 року у справі відкрито окреме провадження, призначено підготовче судове засідання.

Від представника заінтересованої особи у справі Харківської міської ради- Бабак Ольги Володимирівни 26.05.2026 надійшла заява про залишення заяви без розгляду, яка мотивована тим, що у вказаній заяві ОСОБА_1 просить суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у період з 1991 ро дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини після смерті спадкодавця. Метою звернення Заявника до суду є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно. До вказаної спадщини входить частки в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підлягає виділу у порядку спадкування. Отже, спір виник з приводу нерухомого спадкового майна. Також представником зазначено, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Внаслідок відсутності дійсних спадкоємців (за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини тощо) після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у органу місцевого самоврядування виникає обов`язок щодо звернення до суду із відповідною заявою про визнання спадщини (частки квартири АДРЕСА_1 ) відумерлою та її передачі у комунальну власність, що також свідчить про наявність спору про право у даній справі.

Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Сурова С.В. в судовому засіданні підтримав заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю, та просив суд її задовільнити та одночасно заперечував щодо залишення позовної заяви без розгляду, з посиланням на те, що спор про право у даній справі відсутній.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, розглянувши заяву заінтересованої особи, вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Таким чином, характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану, при цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» ,суди розглядають справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що "у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів".

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19,від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини перша, третя статті 1277 ЦК України).

Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

У постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного суду від 25 вересня 2023 року у справі № 641/5425/21 (провадження № 61-2699св23) зроблено висновок, що «у справах про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем у разі наявності спору, належними відповідача є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування».

Згідно копії постанови державного нотаріуса Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Кривенець А.К. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.02.2026 № 140/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований у АДРЕСА_2 , оскільки ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_3 .

Як зазначає державний нотаріус Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Кривенець А.А. у постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.02.2026 № 140/02-31, від ОСОБА_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_2 , надійшла заява про видачу спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який був зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Проте вказана нотаріальна дія не може бути вчинена з наступних підстав: Згідно п. 4.1 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 №296/5, при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріус перевіряє наявність підстав для закликання до спадкування за законом осіб, які подали заяви про видачу свідоцтва.

Згідно п. 4.2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 р. №296/5, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних відносин.

ОСОБА_1 не надала документів, що підтверджують родинні відносини між нею та ОСОБА_3 , на підставі чого, керуючись п.2 ст. 49 Закону України «Про нотаріат» та п.4.1, 4.2 глави 10 розділу II «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», останній відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Як вбачається зі змісту заяви, метою встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем є отримання спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 , зокрема з метою наступного вирішення питання щодо її права власності на спадкове майно.

Зазначене свідчить про відсутність беззаперечного визнання наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника.

Отже, із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, зважаючи на те, що встановлення зазначеного вище факту необхідно для реалізації в подальшому права на спадкування, що є окремим предметом доказування та має здійснюватися шляхом подання до суду відповідного позову.

У відповідності до ч. 6 ст.294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про неможливість розгляду даної заяви в окремому провадженні, оскільки відсутнє беззаперечне визнання наявності, змісту та обсягу прав та обов`язків заявника.

Враховуючи викладене та з урахуванням приписів ч. 6 ст.294 ЦПК України заява ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду із позовною заявою про встановлення зазначених фактів та визнання права власності на спадкове майно із використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження до інших спадкоємців, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем має бути відповідний орган місцевого самоврядування, що також узгоджується із роз`ясненнями, викладеними у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування».

Керуючись ст. 260, 293, 315 ЦПК України, суд ,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 в особі представника адвоката Іващенка Андрія Івановича, заінтересовані особи: Територіальна громада м.Харкова в особі Харківської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду.

Роз`яснити зявнику ОСОБА_1 право на звернення до суду для вирішення зазначеного питання з позовною заявою на загальних підставах.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за вебадресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному вебпорталі судової влади України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Плвний текст ухвали складено 17.08.2026.

Суддя А.М.Тимченко