Рішення № 139434988, 07.08.2026, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1389/23

провадження 2/216/132/26

РІШЕННЯ

іменем України

07 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого: судді Цимбалістенко О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Таганської Є.Р.,

представника позивача Гези С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.05.2012 у розмірі 32 931,35 грн станом на 13.02.2023, яка складається з наступного 31 990,27 грн заборгованість за кредитом та 914,08 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також судові витрати.

Обґрунтування позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 22.05.2012. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується письмово у заяві. Заявою відповідачка підтвердила також той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладенні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Відповідачка не виконала своїх зобов`язань за Договором і не здійснила повернення кредиту у встановлений строк та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23 червня 2023 року після повторного автоматизованого розподілу судової справи, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

22 вересня 2023 року представник позивача звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог відповідно до приписів п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, та просить стягнути з відповідачки заборгованість за Договором в розмірі 23 882,65 грн (23 882,65 грн заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 23 882,65 грн заборгованість за простроченим тілом кредиту).

Ухвалою суду від 17 січня 2024 року за клопотанням представника відповідачки Шемета І.О. витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про рух коштів по картці ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) за період з 22.05.2012 по 13.02.2023.

Від представника відповідачки ОСОБА_2 14 листопада 2024 року на адресу суду надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що відповідачка позовні вимоги визнає частково, в частині суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9667,93 грн, в іншій частині позовних вимог просила відмовити.

В обґрунтування зазначає, що відповідно до виписки по особовому рахунку відповідачки, сума використаних кредитних коштів (без врахування списаних відсотків за використання кредитного ліміту) становить 9667,93 грн. Розмір заборгованості було встановлено шляхом віднімання від заявленої позивачем суми заборгованості тих сум відсотків за користування кредитом, штрафів, а також транзакцій під назвою «за использование лимита» на загальну суму 14 214,69 грн (23 882,65 14 214,69 = 9667,93), які відображені у виписці по особовому рахунку та безпідставно включені позивачем у розмір основного боргу. Стягнення з відповідачки відсотків вважає неправомірним з огляду на постанову Верховного Суду від 03.07.2019 № 342/180/17.

17 травня 2024 року від представниці позивача ОСОБА_3 надійшли заперечення на письмові пояснення представника відповідачки ОСОБА_2 .

Просила суд задовольнити позов у повному обсязі. Крім того зазначила, що підписанням анкети-заяви від 22.05.2012 відповідачка підтвердила згоду на приєднання до Умов та Правил про надання послуг, погодилась з усіма її умовами, а відтак її заперечення є безпідставні. Відповідачка користувалася кредитними коштами, та частково їх повертала банку.

27 грудня 2024 року представниця позивача ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням про долучення письмових доказів.

28 квітня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_5 надійшов відзив на позов. Просив суд відмовити в позові у повному обсязі, та як на підставу заперечень посилається на те, що позивач не довів факту отримання відповідачкою кредитних коштів, розрахунок заборгованості є внутрішнім документом банку, складний в односторонньому порядку, та не містить чіткого та зрозумілого алгоритму нарахування заборгованості, не підтверджений первинними бухгалтерськими документами, та не може вважатись належним доказом. Позивачем не надано доказів належного повідомлення відповідачки про зміну умов кредитування, не доведено належного направлення відповідачці вимог про дострокове повернення кредиту або повідомлень про наявність простроченої заборгованості. Введення воєнного стану у зв`язку з збройною агресією призвело до погіршення економічного становища громадян, та вплинуло на можливість виконання фінансових зобов`язань. Крім того, позивачем попущено строк позовної давності.

07 травня 2026 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив. Вважає заперечення відповідачки безпідставними, та такими, що суперечать умовам Договору, який був погоджений та підписний останньою. Ухвалою суду від 03 серпня 2026 року у задоволенні клопотання про огляд веб-сайту відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_7 позовні вимоги підтримав, та просив задовольнити.

Відповідачка та представник відповідачки ОСОБА_5 у судове засідання не з`явились, останній надав суду заяву про розгляд справи без його участі, та без участі відповідачки, просив відмовити в позові.

Обставини справи, встановлені судом

22.05.2012 ОСОБА_1 власноручно підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, в якій зазначено, що «Я згоден з тим, що заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між мною та банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правили надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Я зобов`язуюсь виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua».

Також, 21.05.2021 власноручно ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту, яким визначено умови кредитування з урахування побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту.

Разом з цим, 21.05.2021 ОСОБА_1 підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг, якими визначено умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та ін.

З виписки за договором б/н, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» станом на 15.02.2023 вбачається, що відповідачка активно користувалася кредитними коштами починаючи з 10.04.2014.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 10.04.2014 відбувся старт карткового рахунку НОМЕР_1 . 10.04.2014 відповідачці змінено кредитний ліміт 500 грн, який в подальшому збільшувався та зменшувався.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем заборгованість відповідачки перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 05.09.2023 становить 23 882,65 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту.

Для користування кредитним картковим рахунком відповідачка отримала кредитні картки: Універсальна GOLD № НОМЕР_1 термін дії з 10.04.2014 до 11/17; Універсальна GOLD № НОМЕР_2 термін дії з 29.11.2017 до 04/21; Універсальна GOLD № НОМЕР_3 термін дії з 21.05.2021 до 11/24.

Окрім того, з витребуваної у позивача судом виписки за договором № б/н за період 22.05.2012 13.02.2023 встановлено, що відповідачка користувалася кредитними коштами позивача на картковому рахунку № НОМЕР_1 .

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п.п. 3, 6 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов`язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Згідно зі ст. 41 Закону України «Про Національний банк України» та ч. ч. 1, 2 ст. 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Національний банк України встановлює обов`язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов`язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.

Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.

Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.

Згідно з п. 5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

При цьому, п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Оцінка аргументів учасників справи та висновки суду.

Судом встановлено, що 22.05.2012 ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват Банку.

Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту, надані наступні докази: розрахунок заборгованості, виписка за рахунками, довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки довідка про надання відповідачці трьох карток; Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка особисто підписана позичальницею 22.05.2012, Паспорт споживчого кредиту від 21.05.2021, Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг яка особисто підписана позичальницею 21.05.2021, Витяг з Умов і Правил надання банком послуг, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; виписка за договором № б/н за період 10.04.2014 по 15.02.2023.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Саме на позивача покладено процесуальний обов`язок довести заявлені у позовні вимоги.

Відповідно до частини шостої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується лише до тих умов, з якими він ознайомлений.

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22.05.2012 не зазначена процентна ставка за користування наданими відповідачу коштами, строк на який вони видаються а також інші складові кредиту.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяги з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» розумів відповідач та ознайомлювався і погоджувався з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Таким чином суд вважає безпідставними обґрунтування вимог позивача в частині боргу нарахованого до 21 травня 2021 року посиланням на Умовами та Правилами надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк» та Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», оскільки вони були підписані відповідачем лише 21 травня 2021 року.

Разом з тим, Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка особисто підписана відповідачкою 21 травня 2021 року, підтверджує її приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши її, відповідачка особисто ознайомилася із запропонованими їй умовами кредитування, тобто вже була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з відповідача підлягає виключно доведена позивачем заборгованість за тілом кредиту за період з 22.05.2012 до 20.05.2021 включно, а з 21.05.2021 за тілом кредиту та відсотками за користування кредитом.

З досліджених судом розрахунків заборгованості та виписки по банківському рахунку відповідача вбачається, що на момент визначення позивачем суми боргу за заявою про зменшення розміру позовних вимог від 06.09.2023 в розмірі 23 882,65 грн, з відповідача за період з 22.05.2012 до 20.05.2021 включно, були неправомірно списано відсотки на загальну суму 11 789,68 грн, внаслідок чого збільшувалась сума заборгованості за тілом кредиту.

Тобто неправильність розрахунку позивача полягає не в арифметичних діях, а в принципах та підставах нарахування боргу, що безумовно впливає на його розмір, який не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12 092, 97 грн, що є різницею між 23 882,65 грн нарахованої позивачем заборгованності за тілом кредиту та 11 789,68 грн неправомірно списаних відсотків за період з 22.05.2012 до 20.05.2021 включно, які були включені позивачем до тіла кредиту.

З наданих представником відповідачки ОСОБА_2 письмових пояснень та відзиву вбачається, що відповідачка спершу не заперечувала факту отримання нею кредитних коштів, користування ними та наявність не погашеної заборгованості, однак визнавала лише тіло кредиту в розмірі 9667,93 грн, вирахувавши його шляхом віднімання від суми заборгованності 23 882,65 грн відсотків за користування кредитом в розмірі 14 214,69 грн, вирахованих представником шляхом арифметичного розрахунку із виписки по особовому рахунку відповідачки.

В ході розгляду справи відповідачка змінила свого представника на ОСОБА_8 , а також свою позицію щодо визнання позову, заперечуючи проти позовних вимог у повному обсязі та вважаючи не підтвердженим факт отримання коштів, сумнівним розрахунок заборгованості, відсутність доказів належного повідомлення відповідачки про зміну умов кредитування, та пропуску строку позовної давності.

Однак, суд не може погодитися з вищезазначеними доводами відповідачки та її представників за наступних підстав.

Щодо початкової позиції відповідачки про визнання лише тіла кредиту в розмірі 9667,93 грн

Зазначена сума 9667,93 грн була обчислена представником відповідача ОСОБА_2 шляхом віднімання від суми заборгованності 23 882,65 грн відсотків за користування кредитом в розмірі 14 214,69 грн, вирахованих представником шляхом арифметичного розрахунку із виписки по особовому рахунку відповідачки, посилаючись на те, що в Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у «ПриватБанку» підписаній відповідачем 22.05.2012, не були встановлені строки здійснення періодичних платежів за кредитом, не узгоджена процентна ставка.

Разом з тим, 21.05.2021 відповідачкою було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, а також Паспорт споживчого кредиту, що підтверджує її приєднання до умов договору в розумінні положень статті 634 ЦК України, оскільки, підписавши її, відповідачка особисто ознайомилася із запропонованими їй умовами кредитування, тобто вже була обізнана з умовами на яких отримала наданий позивачем кредит.

З огляду на викладене з 21.05.2021 проценти за користування кредитом вже нараховувались позивачем правомірно, таким чином, як вже було зазначено вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 12 092, 97 грн, що є різницею між 23 882,65 грн нарахованої позивачем заборгованності за тілом кредиту та 11 789,68 грн неправомірно списаних відсотків за період з 22.05.2012 до 20.05.2021 включно, які були включені позивачем до тіла кредиту.

Щодо заперечення відповідачки в частині не підтвердження факту отримання коштів, неналежного доказу розрахунку заборгованості, відсутності доказів належного повідомлення відповідачки про зміну умов кредитування

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, урегульовані частиною другою статті 625 цього Кодексу, згідно яких на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Такі проценти підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тому, за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України, як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення, підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Пунктом 2.1.1.2.4 Умов і Правил встановлено, що підписанням цього договору є прямою та безумовною згодою клієнта щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, а встановлення певної суми кредитного ліміту не є фінансовою операцією, що вимагає документального підтвердження.

Розрахунком заборгованості, та випискою за договором (останню було витребувано судом саме за клопотанням представника відповідачки) підтверджено факт користування відповідачкою грошовими коштами за період з 10.04.2014 до 23.01.2023, а відповідно і отримання їх.

Таким чином заперечення відповідачки в частині не підтвердження факту отримання коштів, неналежного доказу розрахунку заборгованості, відсутності доказів належного повідомлення відповідачки про зміну умов кредитування є безпідставними, та не заслуговують на увагу.

Щодо застосування позовної давності

Вирішуючи питання щодо клопотання відповідачки про пропуск позивачем строку позовної давності суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Відповідно до кредитного договору укладеного між сторонами, відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використання кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що видається банком клієнту в межах встановлювального ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Статтею 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починаються зі спливом строку виконання.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У постанові Верховного Суду України від 18.06.2014 № 6-61цс 14 зазначено, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як установлено судом, відповідачка не виконувала взятих на себе зобов`язань щодо погашення боргу до 23 січня 2023 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права 27 лютого 2023 року, тобто строк позовної давності установлений статтею 257 ЦК України пропущено не було.

За таких обставин суд вважає, що заперечення відповідачки не підтверджені будь-якими доказами, та спростовуються встановленими та дослідженими судом письмовими матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково із заявлених 23 882, 65 грн лише 12 092,97 грн, що є приблизно 51% (12092,97*100%/23882,65) від заявлених позовних вимог, то з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати пов`язані зі сплаті судового збору в розмірі 1368,84 грн (2684*51%/100%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 625-629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 6 13, 17, 18, 76 83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 22.05.2012, станом на 05.09.2023 у розмірі 12 092 (дванадцять тисяч дев`яносто дві) грн 97 (дев`яносто сім) к., яка складається із заборгованість за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн 84 (вісімдесят чотири) к.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з пп. 15.5 п. 15 частини першої Перехідних положень Розділу XIII ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Відомості про сторони:

Позивач: акціонерне товариство комерційний Банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя О.В. Цимбалістенко