Вирок № 139434605, 03.09.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

203/1011/21

1-кп/179/5/26

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2026 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника обвинувачених ОСОБА_6 ,

представника потерпілого ОСОБА_7 ,

перекладача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Магдалинівка кримінальне провадження №12020040000000681 від 09.09.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Агдаш, республіки Азербайджан, громадянин України, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Еймур, Агдашського району, республіки Азербайджан, громадянин України, освіта середня, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду від 12.10.2021 року встановлено, що матеріали кримінального провадження №12020040000000681 від 09.09.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, необхідно передати до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області для здійснення судового провадження у встановленому законом порядку.

22.10.2021 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючим суддею ОСОБА_1 .

Ухвалою від 23.10.2021 року суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області прийняла справу до свого провадження та призначила підготовче засідання у справі.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.149 КК України.

Виклад обставин справи відповідно до встановленого обвинувачення.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи у злочинній змові між собою, протягом 2018-2019 років не бажаючи займатися законною трудовою діяльністю, але прагнучи збагатитись будь-яким способом, у тому числі злочинним шляхом, стали на шлях скоєння злочинів, зокрема, маючи умисел на торгівлю людьми, вирішили здійснювати трудову експлуатацію соціально незахищених осіб, вводячи їх в оману, шляхом використання їх для безоплатного догляду за великою рогатою худобою, яку мали у власності за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3, за наступних встановлених досудовим розслідуванням обставин.

Так, у серпні 2018 року, точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_4 , перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_5 , реалізуючи спільний злочинний умисел, телефоном звернувся до знайомої раніше ОСОБА_9 , яка займалась підшукуванням та вербуванням соціально незахищених осіб з метою їх трудової експлуатації на сільських господарствах Дніпропетровської області, за для отримання працівників на свої господарства.

Так, ОСОБА_9 , в кінці серпня 2018 року, точну дату досудовим розслідуванням не встановлено, поблизу території «Словянського ринку», розташованого по вул. Курчатова, 1, м. Дніпро, підшукала для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 раніше їй невідомого ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не мав постійного місця мешкання, постійної роботи, перебував у скрутному матеріальному становищі та під впливом тяжких особистих обставин, так як мав другу групу інвалідності, отриману внаслідок органічного ураження головного мозку в формі психоорганічного синдрому, що явно було видно по фізіологічним особливостям поведінки його тіла та обличчя. ОСОБА_9 запропонувала ОСОБА_10 роботу, яка полягала у догляді за великою рогатою худобою на сільських господарствах Дніпропетровської області, не повідомляючи дійсні умови праці.

У подальшому, в той же день у кінці серпня 2018 року ОСОБА_9 , отримавши згоду ОСОБА_10 , зателефонувала раніше знайомому ОСОБА_4 , та запропонувала останньому передати потерпілого ОСОБА_10 для подальшої його трудової експлуатації, на що ОСОБА_4 надав свою згоду та за попередньою змовою разом із ОСОБА_11 , прибули, в цей же день, у невстановлений досудовим розслідуванням час, до території «Словянського ринку», розташованого по вул. Курчатова, 1, м.Дніпро, де отримали від ОСОБА_9 ОСОБА_10 та надали останній за нього оплату у невстановленому досудовим розслідуванням розмірі.

В свою чергу, ОСОБА_10 , побачивши майбутніх роботодавців, відмовився від запропонованої ОСОБА_9 роботи, однак остання, користуючись уразливим станом потерпілого, а саме його слабким фізичним та психологічним станом, який виражався у неможливості чинити опір насильницьким діям, заштовхала потерпілого до автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_5 «Мітсубісі Паджеро» чорного кольору, державний номер досудовим розслідуванням не встановлено.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, в це й же день, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом, перевезли ОСОБА_10 на зазначеному автомобілі «Мітсубісі Паджеро» чорного кольору зі «Словянського ринку», розташованого по вул. Курчатова, 1, м. Дніпро, до сільського господарства, розташованого по АДРЕСА_1 , яке організував та використовував ОСОБА_4 .

По приїзду до вищевказаного сільського господарства, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, користуючись уразливим станом ОСОБА_10 , а саме його слабким фізичним та психологічним станом, який виражався у неможливості чинити опір насильницьким діям, так як він мав другу групу інвалідності, отриману внаслідок органічного ураження головного мозку в формі психоорганічного синдрому, що явно було видно по фізіологічним особливостям поведінки його тіла та обличчя, закрили останнього у сараї, в якому були відсутні умови людського проживання, зокрема знаходилась кушетка і відро для справляння фізіологічних потреб, та повідомили ОСОБА_10 про його обов?язки щодо догляду за великою рогатою худобою (прибирання у хлівах, годування та випас худоби).

З наступного дня та на протязі 3-х місяців, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебуваючи у злочинній змові між собою, експлуатували труд ОСОБА_10 безоплатно, без належного харчування (годували кашею один раз на декілька днів), понаднормово, за будь-яких погодних умов, без вихідних днів та часу на відпочинок, погрожуючи фізичним насиллям не дозволяли та перешкоджали покинути територію господарства, утримували потерпілого під своїм постійним контролем.

Після чотирьох невдалих спроб втікти, приблизно у першій декаді листопада 2018 року у нічний час доби, ОСОБА_10 зміг покинути територію вказаного господарства і повернувся до м. Дніпра, де звернувся до правоохоронних органів.

Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК України, а саме торгівлі людьми, а так само переміщенні, одержанні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, із погрозою застосування насильства, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК України, а саме торгівлі людьми, а так само переміщенні, одержанні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням уразливого стану особи, із погрозою застосування насильства, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

Крім того, 23.07.2019 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перебуваючи у злочинній змові між собою, повторно, реалізовуючи спільний злочинний умисел на торгівлю людьми, завербували раніше їм незнайомих ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 для трудової експлуатації.

Так, наприкінці липня 2019 року невстановлена досудовим розслідуванням особа ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , надала контактний номер ОСОБА_4 , як чоловіка, який підшукує осіб для роботи на господарстві.

На телефонний номер ОСОБА_4 23.07.2019 зателефонував ОСОБА_13 разом з ОСОБА_12 щодо працевлаштування. ОСОБА_4 , шляхом надання неправдивої інформації щодо умов праці на їх з ОСОБА_5 господарстві по догляду великою рогатою худобою у с.Бузівка, Магдалинівського району: заробітну плату в розмірі 3500 гривень на місяць, безкоштовне проживання та харчування, ввів потерпілого ОСОБА_13 в оману, схиливши останнього до прийняття вказаної пропозиції, не повідомляючи дійсні умови праці, тим самим здійснив вербування ОСОБА_13 для подальшої трудової експлуатації на господарстві, яке сам організував та використовував. ОСОБА_13 в свою чергу повідомив умови працевлаштування ОСОБА_12 , який також погодився на пропозицію ОСОБА_4 .

У подальшому, 25.07.2019, ОСОБА_4 перебуваючи у злочинній змові з ОСОБА_5 , з метою трудової експлуатації ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , зателефонував ОСОБА_16 та повідомив останнього, що він їх чекає на своєму господарстві у с.Бузівка, Магдалинівського району, куди необхідно прибути 26.07.2019. Крім того, ОСОБА_4 , за попередньою змовою з ОСОБА_5 , запропонував потерпілим скористатись маршрутним таксі, оплату за проїзд в якому сказав, що оплатить самостійно.

Так, 26.07.2019 близько 10:00 години ОСОБА_12 та ОСОБА_15 прибули на центральний Автовокзал м. Дніпра, де сіли у маршрутне таксі Дніпро-Бузівка і зателефонували ОСОБА_4 щодо оплати проїзду. Останній телефоном повідомив водія маршрутного таксі, що здійснить оплату за цих двох чоловіків по прибуттю до с.Бузівка, де він їх зустріне.

Близько полудня 26.07.2019 ОСОБА_17 та ОСОБА_13 прибули до с. Бузівка Магдалинівського району, де їх зустрів ОСОБА_4 на автомобілі «Мітсубісі Паджеро» чорного кольору, державний номер досудовим розслідуванням не встановлено, розплатився з водієм маршрутного таксі та перевіз потерпілих до господарства по АДРЕСА_1 , яке організував та використовував ОСОБА_5 .

Там ОСОБА_5 помістив ОСОБА_18 та ОСОБА_13 в сарай, в якому були відсутні умови проживання, та повідомив їм про їх обов?язки щодо догляду за великою рогатою худобою (прибирання у хлівах, годування та випас худоби), а також виказав погрози застосування насильства у разі поганої поведінки та невиконання наказів.

З наступного дня, тобто з 27.07.2019 року, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, почали безоплатно, без належного харчування, у важких умовах, понаднормово, експлуатувати труд ОСОБА_19 та ОСОБА_14 пов?язаний із доглядом за крупною рогатою худобою на їх господарствах: ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 (вказані господарства фактично знаходяться на одній ділянці землі, так як є суміжними одна до одної).

У наступному, ранком 29.07.2019 у ході обшуку за адресами господарств ОСОБА_4 та ОСОБА_5 : АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , працівниками поліції виявлено потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_13 , які заявили, що є жертвами трудової експлуатації.

Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК України, а саме торгівлі людьми, а так само вербуванні, переміщенні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, із погрозою застосування насильства, вчинені щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Умисні дії ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК України, а саме торгівлі людьми, а так само вербуванні, переміщенні людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, із погрозою застосування насильства, вчинені щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

За сукупністю вчиненого, умисні дії ОСОБА_4 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК України - торгівля людьми, а так само вербування, переміщення, одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану особи, із погрозою застосування насильства, вчинені щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

За сукупністю вчиненого, умисні дії ОСОБА_5 , кваліфікуються за ч. 2 ст. 149 КК України - торгівля людьми, а так само вербування, переміщення, одержання людини вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану особи, із погрозою застосування насильства, вчинені щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кримінального процесуального кодексу України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись послугами перекладача в порядку, передбаченому КПК України.

Із долучених матеріалів досудового розслідування, суд встановив наступне.

Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме провадження від 09.09.2020 року виділено із матеріалів кримінального провадження №12018040000000882 від 26.09.2018 року окреме кримінальне провадження №12020040000000681 від 09.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 149 КК України. Відповідно вказаною постановою виділено в копіях та оригіналах матеріали отримані в ході досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12018040000000882 від 26.09.2018.

06.10.2021 року слідчим винесено постанову про залучення перекладача задля дотримання процесуальних прав обвинувачених. У той же час, суд встановив, що окреме досудове розслідування відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4 розпочато 09.09.2020 року.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 03.07.2019 року надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_11 , а саме за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно протоколу обшуку від 29.07.2019 року, здійснювалась відеофіксація обшуку домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . В ході проведеного обшуку виявлено та вилучено:

-паспорт (посвідка на тимчасове проживання в Україні) на ім?я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_1 від 14.06.2019;

-паспорт Республіки Азербайджан на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , виданий 07.03.2018, дійсний до 06.03.2028.;

-нотаріально завірена ксерокопія паспорту (з перекладом) Республіки Азербайджан на ім?я ОСОБА_4 від 28.06.2007.;

-свідоцтво про шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (від 05.06.2018 НОМЕР_6);

-посвідка НОМЕР_4 на ім?я ОСОБА_4 від 23.10.2012.;

-свідоцтво про шлюб на ім?я ОСОБА_4 та ОСОБА_22 від 24.09.1992 р. № НОМЕР_5.;

-мобільний телефон «Samsung A 20», чорного кольору, задня кришка синього кольору, телефон заблокований.;

-мобільний телефон «bravis» чорного кольору.;

-мобільний телефон «Blackview» чорного кольору.;

-блокнот з обкладинкою коричневого кольору, в якому містяться записи з номерами телефонів;

-зошит з обкладинкою з малюнками автомобілів різного кольору, в якому записи з номерами телефонів.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського апеляційного суду від 24.05.2019 року надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, яка полягає в знятті інформації з транспортних телекомунікаційних мереж оператора телекомунікаційних послуг з абонентським номером НОМЕР_3 , який не є «клонованим», яким користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме негласне проведення із застосуванням відповідних технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах спостереження, відбору та фіксації змісту телефонних розмов, іншої інформації та сигналів, які надаються телефонним каналом зв`язку, що контролюється.

09.07.2019 року складено протокол про результати негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та зняту інформацію записано на диск.

Ухвалами слідчого судді Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09.04.2020 року відмовлено слідчому в заявлених клопотаннях про допит потерпілих ОСОБА_12 , ОСОБА_10 та ОСОБА_13 в судовому засіданні.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.04.2020 року, слідчий експеримент проводився за участю потерпілого ОСОБА_12 на території домоволодіння ОСОБА_5 . ОСОБА_12 вказав звідки він виводив крупну рогату худобу на випасання, де він жив за його словами чотири доби. ОСОБА_5 повідомив, що ОСОБА_12 пропрацював у його домоволодінні лише півдоби, після чого його забрали співробітники поліції. Додаток до протоколу: відеозапис слідчого експерименту від 14.04.2020 року.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 17.04.2020 року, слідчий експеримент проводився за участю потерпілого ОСОБА_13 на території домоволодіння ОСОБА_5 . ОСОБА_13 вказав на споруду, де він жив та працював, наступного дня його було переведено на роботу до ОСОБА_4 . Далі учасники слідчої дії прибули до господарства ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_13 вказав на місце роботи і відпочинку, а також зазначив, що фізичне насилля до нього не застосовувалось. Додаток до протоколу: відеозапис слідчого експерименту від 17.04.2020 року.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 16.04.2020 року, слідчий експеримент проводився за участю потерпілого ОСОБА_10 на території м.Дніпро, вул. Боброва, де потерпілий вказав місце, на якому він зустрів ОСОБА_9 , яка шляхом обману запропонувала йому роботу в с.Бузівка. Також зазначив місце, де стояв автомобіль, на якому його забрали до с.Бузівка. Надалі всі учасники слідчої дії направились за адресою: АДРЕСА_1 , де ОСОБА_10 вказав на прибудинкову споруду, в якій його зачиняв і не випускав ОСОБА_4 . Вказав, що останній наносив удари за погано виконану роботу з чим ОСОБА_4 не погодився. Додаток до протоколу: відеозапис слідчого експерименту від 16.04.2020 року.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 11.01.2021 року, слідчий експеримент проводився за участю свідка ОСОБА_9 на території біля «Слов`янського ринку» м.Дніпро, вул.Січових Стрільців,21, де ОСОБА_9 показала, що вона знаходилась біля магазину спецодягу, де до неї підійшов ОСОБА_10 , який запитав, чи має вона якусь роботу для нього. Далі вона зателефонувала ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і повідомила, що в неї є працівник для них. Через 30 хвилин на чорному автомобілі до ринку під`їхади ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , де ОСОБА_9 представила їм ОСОБА_10 , який погодився їхати з ними. Додаток до протоколу: відеозапис слідчого експерименту від 11.01.2021 року.

11.06.2021 року в судовому засіданні було оголошено обвинувальний акт прокурором та розпочато дослідження доказів.

23.11.2023 року судом винесено ухвалу про призначення справи до судового розгляду та призначено судове засідання.

11.10.2024 року в судовому засіданні досліджено відеозапис проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 та звукозаписи телефонних розмов обвинувачених, отриманих в ході негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

21.10.2024 року в судовому засіданні закінчено дослідження всіх аудіозаписів телефонних розмов обвинувачених, отриманих в ході негласного зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж.

24.10.2024 року в судовому засіданні досліджено відеозапис проведених слідчих експериментів від 14.04.2020 р., 17.04.2020 р., 16.04.2020 р., 11.01.2021 р.

06.12.2024 року у судовому засіданні був допитаний потерпілий ОСОБА_12 , який повідомив суду, що він був знайомий із ОСОБА_13 , працювали разом періодично на ринку «Озерка» в м.Дніпро. ОСОБА_12 працював вантажником. ОСОБА_13 був знайомий із чоловіком на ім`я ОСОБА_23 , який відповідно мав знайомство із жінкою (ім`я невідоме), остання запропонувала варіант роботи. ОСОБА_23 надав номер телефону, отриманий від невідомої жінки, ОСОБА_13 , який зателефонував ОСОБА_24 та домовився про роботу. ОСОБА_12 та ОСОБА_13 чекали приблизно два тижні на зворотній дзвінок від ОСОБА_5. ОСОБА_13 , ОСОБА_12 мали власні телефони та могли спілкуватись особисто. ОСОБА_5 запропонував роботу по господарству, харчування 2-3 рази на день, приміщення для проживання та орієнтовно оплата праці становила 5 000 грн на місяць. За словами ОСОБА_12 ці події відбувались влітку 2020 року. До цього моменту він працював у наймі та фактично деякий період був безхатьком.

Надалі ОСОБА_12 та ОСОБА_13 прийняли пропозицію щодо роботи та за допомогою маршрутного таксі дістались до с.Бузівка, де їх зустрів ОСОБА_4, який розрахувався із водієм маршрутного таксі. ОСОБА_4 привіз на чорному авто до власного подвір`я потерпілих ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , де вони відразу познайомились з іншим працівником ОСОБА_26 , який в той же день добровільно поїхав із вказаного місця.

У кімнаті, де проживали потерпілі було ще двоє осіб, які теж працювали по господарству в обвинувачених. Умови проживання були незадовільні, зокрема душ та туалет на вулиці. Зі слів потерпілого ОСОБА_12 у власників господарства умови проживання були дещо кращі, але теж незадовільні.

ОСОБА_12 займався випасом худоби, якої було дуже багато. Виконував вказану роботу протягом двох днів, на місце випасу також привозили їжу. ОСОБА_13 займався чищенням приміщень, які використовувались для утримання худоби.

За відпрацьований час відразу не просили кошти, адже була домовленість про розрахунок в кінці місяця. Фізичної розправи чи насилля не зазнали, також особисто не були свідками того, що обвинувачені здійснювали акти насилля над іншими особами. Самостійно могли покинути територію подвір`я, встановлених обмежень чи контролю не було. Інколи були завуальовані погрози щодо можливого порушення особистих меж за допомогою сили.

Залишались працювати попри погані умови проживання, бо мали на меті заробити кошти. Однак на третій день ОСОБА_12 планував покинути роботу та самостійно повернутись в м.Дніпро, але в цей день зранку приїхали працівники поліції на господарство до обвинувачених та забрали їх з ОСОБА_13 .

У відділі поліції були допитані обвинувачені та потерпілі, однак ОСОБА_12 не може чітко стверджувати, чи було надано підозрюваним (на даний час обвинуваченим) право на захист (правову допомогу - адвоката) та право на отримання перекладача.

Будь-яких претензій до обвинувачених потерпілий ОСОБА_12 наразі немає та просить суд вирішити вказану ситуацію на власний розсуд.

Згідно обвинувального акта потерпілими у даному кримінальному провадженні є ОСОБА_10 , ОСОБА_13 та ОСОБА_12 .

Суд за допомогою Єдиного державного демографічного реєстру з`ясував, що ОСОБА_12 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ; ОСОБА_13 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . Інформація щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_10 відсутня в реєстрі. (т.5, а.с.223,224,225)

У судові засідання відповідно до вимог процесуального закону було здійснено неодноразовий виклик потерпілих у судове засідання.

Відповідно до витребуваної інформації від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_10 виїхав за межі України 26.01.2023 року, 02.10.2023 року в`їхав на територію України та 19.03.2024 року знову покинув територію України. Попри неодноразові виклики до суду ОСОБА_10 не з`явився до суду та відповідно не був допитаний у судовому засіданні.

Згідно відповіді від Міністерства оборони України №203/1011/21685/2025 від 26.02.2025 року, ОСОБА_13 на військову службу не призивався. (т.10, а.с.12)

На виконання ухвали суду про витребування інформації, Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України надав відповідь №203/1011/21/4686/2025 від 20.11.2025 року, згідно якої інформацію щодо перетину кордону ОСОБА_13 в базі даних не виявлено.

У зв`язку з вище зазначеним у судовому засіданні не було допитано потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_10

26.05.2025 року у судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_5 , який повідомив суду наступну інформацію. Орієнтовно в 2018 році ОСОБА_5 разом із ОСОБА_4 поїхали до м.Дніпро, біля «Слов`янського ринку» вони зустрілись із жінкою на ім`я ОСОБА_27 , яка просила їх взяти на роботу гр. ОСОБА_10 . У зв`язку із тим, що на думку обвинувачених, ОСОБА_10 перебував у нетверезому стані на той час, обвинувачені забрали ОСОБА_10 до свого дому задля того, щоб ОСОБА_10 відпочив, поїв та відповідно зміг працювати. З приводу роботи та умов праці з ОСОБА_10 спілкувався ОСОБА_4 .

З приводу потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_28 , ОСОБА_5 повідомив, що вони особисто зателефонували до ОСОБА_4 і просили надати їм роботу в їхньому господарстві, до якого самі ж і приїдуть. У ОСОБА_5 працював один із них, хто саме - не пам`ятає. Для даних працівників були обумовлені наступні умови праці: харчування 3 (три) рази на день, можливість паління, вживання алкоголю та оплата у розмірі 3000 грн на місяць. Працювали ОСОБА_13 та ОСОБА_28 лише два дні, на третій день приїхали працівники поліції і забрали потерпілих разом іх ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 вказує, що працівників не зачиняли у кімнатах, де вони жили, фізичного чи іншого примусу щодо них не чинили.

26.05.2025 року у судовому засіданні був допитаний обвинувачений ОСОБА_4 , який повідомив суду наступну інформацію. ОСОБА_27 , яку давно знає обвинувачений, дуже просила взяти на роботу ОСОБА_10 , дати хоча б якусь роботу йому та нагодувати, адже фактично він є безхатьком. ОСОБА_4 забрав ОСОБА_10 , дав йому відпочити та дружина ОСОБА_4 нагодувала ОСОБА_10 і виявила факт того, що потерпілий ОСОБА_10 є хворим.

ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_10 , що останньому потрібно повертатись в м.Дніпро, адже він є хворим і відповідно не зможе працювати в ОСОБА_4 . Однак ОСОБА_10 не мав бажання їхати в м.Дніпро назад. ОСОБА_10 пробув у ОСОБА_4 два дні і далі ОСОБА_4 привіз його до автостанції, з якої він за допомогою маршрутного таксі дістався до м.Дніпро. Протягом року ОСОБА_10 телефонував до ОСОБА_4 з проханням взяти його на роботу, однак ОСОБА_4 відмовляв у зв`язку із тим, що ОСОБА_10 має незадовільний стан здоров`я. Про те, що ОСОБА_10 звернувся до поліції і написав заяву про вчинення ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочину, їм стало відомо аж через рік після вказаних подій.

З приводу потерпілих ОСОБА_13 та ОСОБА_28 , ОСОБА_4 повідомив, що вони знайшли його номер телефону через чоловіка на ім`я ОСОБА_23 , однак цього чоловіка ОСОБА_4 особисто не знає. ОСОБА_13 та ОСОБА_28 приїхали на маршрутці в с.Бузівка, де їх зустрів ОСОБА_4 та відвіз до себе на господарство, де вони всі разом обговорювали умови праці. У той же день ОСОБА_13 та ОСОБА_28 відпочили з дороги, поїли, а на наступний день почали працювати. ОСОБА_4 помітив, що ОСОБА_28 постійно розмовляв по телефону, а коли він бачив ОСОБА_4 , то різко припиняв розмову, ніби щось приховував. На наступний день зранку приїхали працівники поліції, провели обшук та забрали всіх учасників до відділу поліції.

16.07.2025 року у судовому засіданні був допитаний ОСОБА_29 в якості свідка. ОСОБА_29 є старостою с.Бузівка, знайомий із обвинуваченими досить довгий час. ОСОБА_29 відомо, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 займаються великим господарство і утримують велику рогату худобу, у зв`язку із чим наймають працівників задля допомоги по господарству. У той же час ніколи не був свідком та не чув від інших односельчан про те, що обвинувачені б`ють чи насильно утримують працівників. Неодноразово бачив, як працівники самостійно без обмежень покидають господарство та відвудють магазини, їздять до м.Дніпро і повертаються. Особисто був на території господарства обвинувачених та не помітив нічого протизаконного в їх діяльності. Осіб обвинувачених характеризує позитивно, не конфліктні, брали участь в допомозі харчовими продуктами ЗС України. ОСОБА_29 , як старості, відомо, що гр. ОСОБА_30 , який мав був бути теж допитаний в якості свідка, помер.

22.08.2025 року у судовому засіданні була допитана ОСОБА_9 в якості свідка. ОСОБА_9 була продавчинею речей на ринку «Озерка» в м.Дніпро. На момент допиту у судовому засіданні з важкістю пригадує обставини спілкування з обвинуваченими у зв`язку із тим, що минуло більше 5 років з моменту описаних подій. Пам`ятає гр. ОСОБА_10 , який був невеликого зросту, худий, кульгав та мав порушення мовлення. ОСОБА_10 запитав у ОСОБА_9 з приводу роботи, адже має бажання заробити кошти. ОСОБА_9 підсказала, що можна підійти до авто ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і запитати про роботу, адже вони мають велике господарство. Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ніколи не платили кошти ОСОБА_9 , інколи в знак вдячності пригощали продуктами харчування власного виробництва. Надалі долю ОСОБА_10 вона не знає.

14.10.2025 року у судовому засіданні була допитана ОСОБА_31 в якості свідка. ОСОБА_31 є дружиною ОСОБА_4 , яка у 2018 році виявила, що ОСОБА_10 , якого привіз ОСОБА_4 як працівника в їхнє господарство, є хворим та не працездатний, з її слів ОСОБА_10 не міг втримати в руках навіть лопату. ОСОБА_10 поселили в кімнату, яку ніколи не зачиняли, надавали їжу ту, що і їли самі господарі. ОСОБА_10 дуже просив залишити його на господарстві, адже йому немає куди йти та ресурсів для життя. ОСОБА_4 відвіз до автостанції через два дні ОСОБА_10 та сказав, щоб той не повертався, адже ОСОБА_4 не має можливості йому допомагати. Однак ОСОБА_10 повернувся ввечері знову до господарства ОСОБА_4. Також постійно до ОСОБА_22 та ОСОБА_4 телефонувала невідома жінка, яка просила, щоб ОСОБА_32 прихистили ОСОБА_10 . Згодом ОСОБА_4 відвіз ОСОБА_10 до м.Дніпро. ОСОБА_10 довгий час телефонував ОСОБА_33 та ОСОБА_4 з проханням повернутись до них.

У 2019 році самостійно до їхнього господарства прибули ОСОБА_13 та ОСОБА_28 . Один із них (за словами ОСОБА_22 : той, хто носив окуляри) залишився на господарстві в ОСОБА_4 , інший - був у ОСОБА_5 . Вони відпочили, поїли. Наступного дня попрацювали. І надалі зранку приїхали працівники поліції із документами на проведення обшуку. Однак учасники справи майже нічого не зрозуміли, адже погано володіють українською мовою.

Фізичного чи іншого виду примусу не застосовувалось відносно потерпілих у даному кримінальному провадженні, кожен із потерпілих мав особистий мобільний телефон та могли ними користуватись у вільному доступі. Жодних обмежень у пересуванні чи інших обмежень прав не чинилось зі сторони обвинувачених.

14.11.2025 року у судовому засіданні була допитана ОСОБА_34 в якості свідка. ОСОБА_34 є сусідкою ОСОБА_4 . ОСОБА_34 повідомила, що раніше була особисто знайома із ОСОБА_10 , адже протягом двох місяців він проживав у неї. Гр. ОСОБА_10 почав конфліктувати із ОСОБА_34 у зв`язку із чим їхнє спілкування припинилось. Згодом під час побутових розмов із дружиною ОСОБА_4 їй стало відомо, що ОСОБА_10 є працівником на їхньому господарстві. ОСОБА_10 не мав змоги працювати, але постійно просився залишитись у ОСОБА_35 у зв`язку із тим, що немає ресурсів для життя. Також зі слів дружини ОСОБА_4 їй відомо, що ОСОБА_10 навіть погрожував ОСОБА_4 , а саме вказував, що у разі відмови, щоб він проживав у них на господарстві, то в ОСОБА_4 будуть проблеми у житті.

Згідно відомостей кримінального провадження ОСОБА_36 , який мав допитуватись у судовому засіданні в якості свідка, помер.

19.12.2025 року прокурор ОСОБА_3 заявила письмове клопотання про долучення до матеріалів справи протоколу впізнання за участю ОСОБА_13 та дослідити вказаний протокол як письмовий доказ. Долучити до матеріалів справи та оголосити протокол допиту потерпілого ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_10 (через їх неявку в судові засідання), проведеного слідчим. Також долучити протокол допиту свідка ОСОБА_37 , який не був допитаний у судовому засіданні в якості свідка у зв`язку із його смертю.

Дослідивши вказане клопотання суд приходить до наступного. Згідно ч.4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.

Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених Кодексом. Такі випадки прописані у ч. 4 ст. 95 КПК України: суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Однак судом не встановлено, що потерпілі ОСОБА_13 та ОСОБА_10 дійсно мають поважні причини неявки в судові засідання для їхнього повноцінного допиту. В сукупності із тим, що допит свідка ОСОБА_36 та потерпілих ОСОБА_13 , ОСОБА_10 не фіксувались за допомогою технічних засобів, суд приходить до висновку про неможливість використання протоколів допиту вказаних осіб під час досудового розслідування як обґрунтування судового рішення.

01 вересня 2026 року у судовому засіданні під час судових дебатів прокурор ОСОБА_3 просила суд визнати винними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за ч.2 ст.149 КК України, адже вважає, що всі зібрані докази є належними та допустимими, які в своїй сукупності підтверджують вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину. Щодо міри покарання вважає за необхідне призначити обвинуваченими покарання у вигляді позбавлення волі на 6 років із конфіскацією всього належного їм майна.

01 вересня 2026 року у судовому засіданні під час судових дебатів представник потерпілого ОСОБА_7 просив суд визнати винними обвинувачених, оскільки зібрано достатньо доказів про підтвердження вчинення ними вказаного злочину. Щодо міри покарання, просить призначити максимальну міру покарання, яка допустима в межах санкції ч.2 ст.149 КК України.

01 вересня 2026 року у судовому засіданні під час судових дебатів захисник обвинувачених ОСОБА_6 просила суд виправдати обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у зв`язку з недоведеністю їх вини у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.149 КК України. Захисник вказала на порушення кримінально-процесуального законодавства в ході досудового розслідування, зокрема про порушення прав обвинувачених (відсутність захисника, перекладача при проведенні обшуку; проведення слідчим впізнання по фото, а не особисто за участю підозрюваних та захисника). Вказала на стандарт доведення поза розумним сумнівом, що означає встановлення обставин справи в ході судового розгляду справи, що виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду.

01 вересня 2026 року у судовому засіданні під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_5 просив суд визнати його невинним, адже він не вчиняв дій, які передбачені ч.2 ст.149 КК України та повністю підтримав позицію захисника.

01 вересня 2026 року у судовому засіданні під час судових дебатів обвинувачений ОСОБА_4 просив суд визнати його невинним, оскільки обвинувачення ґрунтується на припущеннях прокурора та повністю підтримав позицію захисника.

Суд з`ясувавши фактичні обставини пред`явленого обвинувачення, дослідивши докази надані стороною обвинувачення на підтвердження вказаних обставин, заслухавши пояснення учасників справи, приходить до таких висновків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 91 КПК України - у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч. 1 ст. 92 КПК України передбачено, що обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Положеннями ч.1 ст.2 КК України передбачено, що підставою для настання кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Складом кримінального правопорушення визнається сукупність закріплених у законі України про кримінальну відповідальність ознак, за наявності яких реально вчинене суспільно небезпечне діяння визнається кримінальним правопорушенням.

Так, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Статтею 62 Конституції України гарантовано, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зазначені права і свободи мають своє відображення у загальних засадах кримінального провадження, а саме у презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України полягає у тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 3682 КК зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Зі змісту ч. 2 ст. 8 та ч. 5 ст. 9 КПК України випливає, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України»).

Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Ч. 2 ст. 149 КК України передбачає торгівлю людиною, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства.

Об`єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують особисту волю людини. Потерпілим від злочину може бути будь-яка особа чоловічої або жіночої статі.

Об`єктивна сторона. Діяння може здійснюватися у таких формах: торгівля людьми; здійснення іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина; вербування людини; переміщення людини; переховування людини; передача людини; одержання людини.

Склад злочину - формальний. Встановлення однієї із зазначених форм діяння достатньо для констатації його об`єктивної сторони. Крім того, для вербування, переміщення, переховування, передачі та одержання людини обов`язковим є також спосіб вчинення діяння, а саме: використання суб`єктом обману, шантажу чи уразливого стану потерпілої особи.

Суб`єктивна сторона злочину. Вина - прямий умисел.

Мотиви. Торгівля людьми здійснюється із корисливих мотивів. Ця ознака суб`єктивної сторони для особи, яка продає людину, є обов' язковою. При здійсненні іншої незаконної угоди, об`єктом якої є людина, а так само при вербуванні, переміщенні, переховуванні, передачі або одержанні людини мотиви можуть бути різними.

Як вбачається з пред`явленого стороною обвинувачення за ч. 2 ст. 149 КК України, сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , здійснили - торгівлю людьми, а так само вербування, переміщення, одержання людини, вчинене з метою експлуатації, з використанням обману, уразливого стану особи, із погрозою застосування насильства, вчинене щодо кількох осіб, повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Під час допиту обвинуваченого ОСОБА_12 , останній зазначив, що особисто шукали роботу разом з ОСОБА_13 та відповідно з власної ініціативи почали домовлятись про роботу з обвинуваченими. Самостійно приїхали до с.Бузівка. ОСОБА_12 не мав обмежень у пересуванні і планував на третій день роботи самостійно завершувати робочі відносини з обвинуваченими.

Допитати інших потерпілих у судовому засіданні не виявилось моживими, у зв`язку із неодноразовим викликом їх у судові засідання, а також проведення можливих заходів для встановлення їх місцезнаходження, що свідчить про їх незацікавленість у кримінальному процесі по вказаній справі. Потерпілі були обізнані із наявністю кримінальної справи, в якій вони мають статус потерпілих.

Із показань допитаних осіб у кримінальному провадженні вбачається, що потерпілий ОСОБА_10 особисто мав бажання якомога довше залишатись у ОСОБА_4 , тобто не насильно утримувався обвинуваченим. ОСОБА_10 фактично не мав ресурсів для життя у зв`язку з чим вважав перебування у ОСОБА_4 комфортними для себе.

Сторона обвинувачення посилається на те, що обвинувачені вчиняли кримінальне правопорушення за допомогою обману та уразливого стану потерпілих.

Обман як спосіб вчинення злочину полягає в умисному введенні в оману іншої особи або підтримуванні вже наявної у неї оманливої уяви шляхом передачі інформації, що не відповідає дійсності або замовчування про різні факти, речі, явища тощо з метою схилити цю особу до певної поведінки.

У ході проведеного допиту потерпілого ОСОБА_28 , свідків та обвинучених, суд приходить до висновку, що всім потерпілим обвинувачені повідомляли конкретно, що треба робити, умови праці, оплату праці. Ніхто не заперечував, що обвинувачені годували, надавали житло та мали оплатити працю в кінці робочого місяця. У зв`язку з тим, що жоден потерпілий не пропрацював ні одного повного місяця, розрахунок було здійснено пропорційно відпрацьованому часу готівкою.

Отже, щодо дії у вигляді «торгівлі людьми» - суд не вбачає вчинення вказаного обвинуваченими. З приводу вербування за участю ОСОБА_9 , доводи сторони обвинувачення, які стосуються отримання ОСОБА_9 продуктів харчування як плату за вербування осіб. Суд не вбачає належних доказів отримання ОСОБА_9 плати від обвинувачених за вербування осіб. Під час допиту ОСОБА_9 повідомила, що продуктами харчування часто її пригощали різні особи, однак це не сприймалось як плата за якісь дії.

Що стосується уразливого стану потерпілих то суд зауважує таке.

Відповідно до примітки 2 до ст. 149 КК України, у статтях 149 та 303 цього Кодексу під уразливим станом особи слід розуміти зумовлений фізичними чи психічними властивостями або зовнішніми обставинами стан особи, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, збіг тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

Під час допиту потерпілий ОСОБА_28 не зазначив, що він перебував в уразливому стані так само, як і ОСОБА_13 . Виходячи із обставин справи, суд приходить до висновку, що потерпілі ОСОБА_28 та ОСОБА_13 могли усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям.

Разом з тим на підтвердження уразливого стану потерпілого ОСОБА_10 стороною обвинувачення не надано жодного доказу, окрім показань свідків та самих обвинувачених, які зазначили, що ОСОБА_10 мав поганий стан здоров`я та не міг осилити працю.

Також стороною обвинувачення не доведено суду, що стан в якому перебував потерпілий ОСОБА_10 не дозволяв йому усвідомлювати свої дії та приймати за своєю волею самостійні рішення, навпаки ОСОБА_10 міг усвідомлювати свої дії, як встановлено судом, він міг самостійно пересуватись за допомогою маршрутного таксі, користуватись мобільним телефоном та отримував пенсійні виплати.

Тому суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено суду перебування потерпілих в уразливому стані на момент описаних подій, що становлять об`єкт дослідження в даному кримінальному провадженні.

Стосовно експлуатації праці потерпілих суд зазначає таке.

Згідно примітки 1 до ст. 149 КК України, під експлуатацією людини в цій статті слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо.

Стороною обвинувачення не надано суду жодного доказу, що обвинувачені використовували примусову працю потерпілих з метою їх експлуатації. При цьому сам потерпілий ОСОБА_28 зазначив, що з боку обвинувачених будь-якого примусу щодо виконання робіт не було, навпаки за виконану роботу отримувалась грошова винагорода.

Щодо проживання потерпілих під час виконання робіт у обвинувачених в незадовільних умовах та виконання примусової праці та експлуатації потерпілих, то суд зауважує, що окрім показань потерпілого ОСОБА_28 , стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів умов проживання потерпілих. ОСОБА_28 під час допиту зазначив, що заради отримання заробітку вказані умови можна було витримати. Незадовільні умови обґрунтовував тим, що очікували окремі вбиральні, ванні кімнати та кращий ремонт і стан кімнат для проживання.

Встановити місцезнаходження та забезпечити явку інших потерпілих у судове засідання не виявилось можливим.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи, свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Враховуючи викладене суд вважає, що стороною обвинувачення повністю не доведено суду наявність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

За правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 4 липня 2018 року у справі №688/788/15-к, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний із елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, у яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішенні має пояснити, як встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Пункт 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine) визначає загальноприйнятий стандарт доказування за критерієм «поза розумним сумнівом». Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого й зваженого розгляду всіх наявних допустимих доказів (або їх відсутності) та змушує утриматися від прийняття категоричного рішення.

Дана позиція узгоджується із вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 року (справа №192/219/24, провадження 1-кп/192/59/25), який залишено в силі ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.06.2026 року.

Таким чином, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження наявності складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України в діях ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стороною обвинувачення суду не надано, тому це є підставою, у відповідність до п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, для ухвалення виправдувального вироку.

Оскільки судом по кримінальному провадженню не ухвалюється обвинувальний вирок і з огляду на положення ст. 124 КПК України, суд не стягує з обвинувачених процесуальні витрати, а відносить їх за рахунок держави.

При вирішенні долі речових доказів, суд враховує положення ст. 100 КПК України, згідно якої питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся, запобіжні заходи не обиралися.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 149 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю наявності в діяннях обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинувачені у вчиненні кримінального правопорушення передбачених ч. 2 ст. 149 КК України та виправдати його на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України у зв`язку з недоведеністю наявності в діяннях обвинуваченого складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України

Речові докази:

1.- паспорт (посвідка на тимчасове проживання в Україні) на ім?я ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № НОМЕР_1 від 14.06.2019;

-паспорт Республіки Азербайджан на ім?я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_2 , виданий 07.03.2018, дійсний до 06.03.2028.;

-нотаріально завірена ксерокопія паспорту (з перекладом) Республіки Азербайджан на ім?я ОСОБА_4 від 28.06.2007.;

-свідоцтво про шлюб з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (від 05.06.2018 НОМЕР_6); посвідка НОМЕР_4 на ім?я ОСОБА_4 від 23.10.2012.;

-свідоцтво про шлюб на ім?я ОСОБА_4 та ОСОБА_22 від 24.09.1992 р. № НОМЕР_5.;

-мобільний телефон «Samsung A 20», чорного кольору, задня кришка синього кольору, телефон заблокований.;

-мобільний телефон «bravis» чорного кольору.;

-мобільний телефон «Blackview» чорного кольору.;

-блокнот з обкладинкою коричневого кольору, в якому містяться записи з номерами телефонів;

-зошит з обкладинкою з малюнками автомобілів різного кольору, в якому записи з номерами телефонів, - повернути власнику.

2.- Флешносій із відеозаписом до протоколу обшуку від 29.07.2019 року;

-Оптичний диск із аудіозаписом розмов;

-Диск із відеозаписом від 14.04.2020 року до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_28 ;

-Флешносій із відеозаписом від 17.04.2020 року до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_13 ;

-Флешносій із відеозаписом від 16.04.2020 року до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_10 ;

-Флешносій із відеозаписом від 11.01.2021 року до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 - залишити в матеріалах справи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, направити потерпілим.

Головуючий суддя ОСОБА_1