Рішення № 139434317, 01.09.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/5208/25

провадження №2/176/769/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Волчек Н.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року позивач звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із даним позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 52758,81 грн та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 була приватною відповідача на підставі Договору Дарування № 1442 від 21.09.2004 року, виданого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кубай Л.В. від 18.04.2025 року після чого була передана у власність ОСОБА_2 , що підтверджується Договором купівлі-продажу № 287576 від 18.04.2025 року.

Згідно з рішенням Жовтоводського міськвиконкому № 410/1 від 29 листопада 2000 року функції по збору платежів від населення за послуги гарячого водопостачання та опалення перейшли від ВЖРЕО м. Жовті Води до КП «Жовтоводськтепломережа».

Комунальним підприємством «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради на відповідача був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до підпункту 5 пункту 44 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 №830, споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

З 09.11.2021 відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Постанови КМУ від 08.09.2021, №1022 "Про внесення змін до постанови №830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії", між позивачем та відповідачем укладено типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, що встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення. Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному вебсайті органу місцевого самоврядування та/або на сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

10.11.2021 між КП «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради та боржником ОСОБА_1 був укладений індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії. Даний договір є публічний договір приєднання, укладений сторонами з урахуванням ст. 633,634,641,642 ЦК України з метою надання послуг з постачання теплової енергії Споживачу.

Згідно п.5 вказаного договору Виконавець зобов`язується надавати Споживачу послуги відповідної якості, а Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги в строки і на умовах, що визначені цим договором. Споживач повністю погодився та прийняв умови договору з постачання теплової енергії, адже на протязі спірного періоду жодної заяви щодо заперечення умов договору, на адресу підприємства не надходило. Невиконання відповідачем зобов`язань по оплаті в повному обсязі за послугу з постачання теплової енергії призвело до виникнення заборгованості з урахуванням інфляційних нарахувань, трьох відсотків річних та пені.

Таким чином, заборгованість відповідача перед КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР за надані послуги за період з 01.12.2008 року по 17.04.2025 року складає 52758,81 грн., з яких: основний борг 32011,62 грн., інфляційні нарахування 17341,33 грн., три відсотки річних 3364,98 грн. та пеня 40,88 грн.

Враховуючи, що в добровільному порядку заборгованість за комунальні послуги не погашається, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 14 січня 2026 року відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України.

19 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив, в якому відповідач позовні вимоги визнала частково, просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних., посилаючись на запроваджений воєнний стан, який неодноразово був продовжений і триває дотепер.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, квартира АДРЕСА_1 була приватною відповідача на підставі Договору Дарування № 1442 від 21.09.2004 року, виданого приватним нотаріусом Жовтоводського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Кубай Л.В. від 18.04.2025 року.

Згідно договору купівлі-продажу квартири № 287576 від 18.04.2025 року дана квартира належить ОСОБА_2 .

Власник приміщення визначений ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" - це фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, що зареєстроване у встановленому законом порядку.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція також міститься у Постанові ВС від 18.03.2019 року, справа №210/5796/16-й від 18.03.2019.

Згідно з рішенням №410/1 від 29.11.2000 функції по збору платежів за послуги гарячого водопостачання та опалення від Жовтоводського виробничого житлово-експлуатаційного об`єднання та виробничого об`єднання житлово-комунального господарства перейшли безпосередньо виробнику цих послуг - КП «Жовтоводськтепломережа» .

Відповідач ОСОБА_1 сплачувала за послуги з постачання теплової енергії не в повному обсязі. У зв`язку з цим, за період з 01.12.2008 року по 17.04.2025 року виникла заборгованість в розмірі 52758,81 грн.

Дана заборгованість підтверджується розрахунком заборгованості по о/р № НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати сплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до п.п.5 п.45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.

Як слідує із вимог ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 ст.322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний обов`язок з оплати житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги.

Згідно із ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини другої ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у ч.2 ст. 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Верховним Судом України в листі №62-97 від 03.04.1997 року надані рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Відповідно до розрахунку інфляційних витрат, 3% річних та пені, здійсненого позивачем у зв`язку з невиконанням з боку відповідача обов`язку щодо оплати за надані послуги, інфляційні нарахування за період з 01.12.2008 року по 17.04.2025 року складають 17341,33 грн, 3% річних складають 3364,98 грн та пеня складає 40,88 грн.

Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Водночас, постановою Кабінет Міністрів України № 1405 від 29.12.2023 року внесено зміни в постанову № 206, відповідно до яких заборона на нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням поширюється лише на територіальні громади, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окуповані російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги.

Відомостей, що майно споживача було пошкоджене внаслідок бойових дій матеріали справи не містять.

Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 Жовтоводська міська територіальна громада не відноситься до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, а тому дія Постанови КМУ «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 02.03.2022 № 206 на м. Жовті Води не поширюється.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок інфляційних витрат, понесених підприємством у зв`язку із невиконанням з боку відповідача обов`язку, щодо оплати за надані послуги та 3% річних.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем позовної давності, про яку письмово заявлено відповідачем, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Згідно з приписами ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 3 та 4 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки характер правовідносин, що склалися між сторонами, передбачає внесення оплати за фактичного надані послуги з теплопостачання шляхом здійснення періодичних щомісячних платежів, то строк позовної давності повинен обраховуватися щодо кожного платежу окремо.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Згідно до п. 12 Прикінцевих положень ЦК України (чинних на момент подання позову)під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Даний розділ був доповнений пунктом 12 згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, тобто почав свою дію лише з 30 березня 2020 року.

Водночас, сам факт запровадження як карантину, так і воєнного стану в Україні, без обґрунтування позивачем неможливості звернення до суду у встановлені строки через запровадження такого, не можна вважати поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.

Вищевказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року по справі № 500/1912/22.

Так, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

В даному випадку позивачем не заявлено клопотання про поновлення строків позовної давності та не наведено обставин і підстав обґрунтування неможливості звернення до суду у встановлені строки саме через запровадження в країні карантину, наявність якого унеможливило реалізацію ним свого права на судовий захист. Отже, запровадження карантину не можна розцінювати як безумовну поважну причину для незастосування в цей період загального правила строку позовної давності.

У межах розгляду даної справи позивач не довів, а суд не встановив обставин, які б вказували на поважність причин пропуску позовної давності.

Тому, враховуючи викладене, суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за період з 01 грудня 2008 року по 23 грудня 2022 року, у зв`язку зі спливом строку позовної давності, про який заявив відповідач.

Позивач звернувся до суду з позовом 23 грудня 2025 року.

Одже сума заборгованості відповідача перед позивачем стягується судом за період з 24 грудня 2022 року по 17 квітня 2025 року, в межах позовної давнсті, що становить 11523,69 грн. (з яких: 9421,56 грн. - сума основного боргу нарахованого за опалення + 885,33 грн. нараховано за абонентське обслуговування, 957,48 грн інфляційні витрати, 218,44 грн - три відсотки річних, та 40,88 грн пеня).

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до вимог ч. 1ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання відповідачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Тобто, докази, які відповідач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу невизнання позовних вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем по справі понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028, 00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, відповідно до положень ст.141 ЦПК України, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 661,38 грн.

Керуючись ст. ст. 6,12, 13, 17, 18, 263, 265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 24.12.2022 року по 17.04.2025 року у сумі 11523,69 грн., з яких: 10306,89 грн. - сума основного боргу, 957,48 грн інфляційні витрати, 218,44 грн - три відсотки річних, та 40,88 грн пеня.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, витрати по сплаті судового збору в сумі 661,38 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Найменування учасників справи:

Позивач - Комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради, ЄДРПОУ 23645975, МФО 351005, місце знаходження: вул. Березнева, буд. 42, м. Жовті Води Кам`янський район Дніпропетровської області, індекс 52204.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. ВОЛЧЕК