Рішення № 139433671, 31.08.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/3597/26

2/703/2425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м.Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левчук О.О.,

при секретарі судового засідання Мельник Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сміла в порядку загального позовного провадження цивільну справу №703/3597/26 за позовом:

ОСОБА_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,

до

Виконавчого комітету Смілянської міської ради, юридична адреса: 20701, Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, буд. 37,

про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

02.06.2026 ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії, а саме: просить визнати незаконною відмову Смілянської міської ради від 18 вересня 2025 року за №0-24/8904/136 в приватизації квартири позивачкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , без наявності ордеру про надання жилої площі, а також зобов`язати Смілянську міську раду провести дії по приватизації квартири за вищевказаною адресою на користь позивачки, за відсутності ордера на житлове приміщення, на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Відповідно до автоматичного розподілу справ 02.06.2026 справа надійшла в провадження судді Левчук О.О.

Позовна заява вмотивована тим, що в жовтні 1991 року на прізвище чоловіка позивачки, ОСОБА_3 , видано ордер, в якому були вписані: позивачка як дружина та син ОСОБА_4 . У 1991 році одразу після отримання ордера, керівник житлово-експлуатаційної контори зібрав у мешканців ордери для проведення реєстрації та не повернув їх.

З часу отримання ордеру і по теперішній час, позивачка проживає та зареєстрована в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , сплачує комунальні послуги, плату за утримання будинку та прибудинкової території. Зазначає, що протягом всього часу відкрито та добросовісно користується зазначеною квартирою, за власні кошти проводить поточні ремонтні роботи та несе інші витрати щодо утримання даної квартири.

На теперішній час, вказана квартира не приватизована та позивачка бажає скористатися своїм правом на приватизацію житла квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

17 вересня 2025 року, позивачкою подано до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Смілянської міської ради пакет документів для передачі в приватну власність квартири за вищезазначеною адресою, на що отримала відмову від 18 вересня 2025 року за №0-24/8904/136, яка мотивована тим, що відповідно до п.18 Наказу № 396 «Про затвердження Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» обов`язковими з переліку документів для надання адміністративної послуги є копія ордеру про надання квартири, який не було надано позивачкою.

Таким чином, враховуючи те, що позивачка вселилася у вищезазначену квартиру зі згоди наймача та розпорядженням районної ради визнано право користування цією квартирою, законність реєстрації та проживання в квартирі ніхто не оспорює, але у зв`язку із неможливістю отримати ордер, на підставі якого відбувалося вселення в квартиру, вирішити це питання в позасудовому порядку є неможливим, тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про захист своїх порушених прав.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09.06.2026 провадження по цивільній справі відкрито та призначено попередній судовий розгляд по справі у судовому засіданні на 18.08.2026.

В підготовче засідання 18.08.2026 позивач не з`явилась, однак надіслала заяву, в якій просила підготовче засідання проводити за її відсутності.

В підготовче засідання 18.08.2026 представник відповідача не з`явилась, надіслала заяву, в якій просила розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі документами.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 18.08.2026 закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 31.08.2026.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, проте від неї до суду надійшла заява в якій вона просить розглядати справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, проте у заяві від 02.07.2026 просила розглядати справу у її відсутність, за наявними у справі документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, приходить до наступного.

Згідно копії сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 18.03.1991 (а.с. 8).

Згідно копії листа виконавчого комітету Смілянської міської ради від 18.09.2025 №00-24/8904/136 відмовлено у вирішенні питання про передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_3 в зв`язку з відсутністю копії ордера (а.с. 10).

Заявою від 13.05.2026 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердив свою відмову від права приватизації частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 . Справжність підпису ОСОБА_3 засвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М., зареєстровано в реєстрі за №1488 (а.с.11).

Заявою від 28.08.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підтвердив свою відмову від права приватизації частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 . Справжність підпису ОСОБА_4 засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руднік Н.М., зареєстровано в реєстрі за №249 (а.с.12).

Згідно копії довідки ТВБВ №10023/0391 філії ЧОУ АТ «Ощадбанк» від 23.07.2025 № 121.0391-05/63 зазначено, що ОСОБА_5 за адресою проживання: АДРЕСА_2 списки на приватизацію житла в банк не надходили, відповідно житлові чеки не використовувалися (а.с.13).

Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.69, 70, 72 Постанови ради Міністрів Української РСР від 11 грудня 1984 року №470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР», ордер на жиле приміщення видається на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів та є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення, дійсний протягом 30 днів.

Ордер вручається громадянинові, на ім`я якого він виданий, або за його дорученням іншій особі. При одержанні ордера пред`являються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім`ї, включених до ордера.

При вселенні в надане жиле приміщення громадянин здає ордер у житлово-експлуатаційну організацію, а за її відсутності відповідному підприємству, установі, організації; ордер зберігається як документ суворої звітності.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ. Особливості приватизації житлових приміщень у гуртожитках визначаються законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю; продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Відповідно до ч.1, ч.10, ч.11 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

До випадків, передбачених законом, у яких органи приватизації, органи місцевого самоврядування мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, відноситься: відсутність у особи права на приватизацію (частина друга статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків»; заборона приватизувати конкретне приміщення (частина четверта статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», частина друга статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» згідно якої не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв; квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, що перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), житлові приміщення у гуртожитках, розташовані в зоні безумовного (обов`язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Враховуючи положення зазначених норм, перелік випадків відмови чітко визначений у законодавстві і є вичерпним, а саме: 1) відсутність у особи права на приватизацію; 2) заборона приватизувати конкретне приміщення.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц.

Згідно пункту 18 Положення «Про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян» затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 № 396, для приватизації житла громадянином до органу приватизації подаються документи, які визначені у цьому пункті. Зокрема має бути подана копія ордеру на жиле приміщення або ордер на жилу площу в гуртожитку.

Положенням ч.1 ст.345 ЦК України визначено, що фізична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3 , перебуває в комунальній власності територіальної громади м. Сміла та позивачка на законних підставах користується квартирою за вищезазначеною адресою.

Щодо ордера, суд зазначає, що він не підлягає зберіганню у наймача квартири та є документом з обмеженим строком дії, який лише надає право на вселення в квартиру.

Як зазначає позивачка, керівник житлово-експлуатаційної контори зібрав у мешканців ордери для проведення реєстрації та не повернув їх, а тому втрата ордера відбулася не з вини позивачки.

Відповідно до п. 11 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

Відсутність ордеру чи його копії, позивачі фактично позбавлені використати своє право на приватизацію квартири в якій мешкають на законних підставах.

Аналогічний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 08 липня 2020 року у справі №201/6092/17.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У пункті 36 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Прокопович проти Росії» ЄСПЛ визначив, що концепція «житла» за змістом статті 8 Конвенції не обмежена житлом, яке зайняте на законних підставах або встановленим у законному порядку. «Житло» - це автономна концепція, що не залежить від класифікації у національному праві. То чи є місце конкретного проживання «житлом», що б спричинило захист на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин справи, а саме - від наявності достатніх триваючих зв`язків з конкретним місцем проживання (рішення ЄСПЛ у справі «Баклі проти Сполученого Королівства» від 11 січня 1995 року, пункт 63).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12 березня 2020 року у справі № 483/731/19 (провадження № 61-1845св20), Верховний Суд застосував такий спосіб захисту у справі про приватизацію квартири державного житлового фонду, як визнання безпідставною відмови органу приватизації передати у приватну власність квартиру державного житлового фонду з покладанням обов`язку на останнього оформити право власності на приміщення. При цьому у цій справі було зроблено правовий висновок, що не є належним способом захисту визнання права власності на квартиру. Тобто, суд не може визнати право власності, він може лише визнати безпідставною відмову і зобов`язати орган оформити цю приватизацію.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 202/3820/19 (провадження № 61-836св21) Верховний Суд вважав обґрунтованими вимоги про зобов`язання державного департаменту житлового господарства міської ради як органу приватизації державного житлового фонду провести приватизацію квартири. Тобто, був обраний спосіб захисту - зобов`язати провести приватизацію квартири. Про ефективність та належність визначеного позивачем способу захисту порушеного права на безоплатну приватизацію державного житлового фонду шляхом зобов`язання вчинити дії щодо приватизації свідчать висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 183/2859/16 (провадження № 61-10997св18), від 19 червня 2019 року у справі № 338/347/16-ц (провадження № 61-24054св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 754/6918/18 (провадження № 61-13774св19) та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 200/18858/16-ц (провадження № 14-165цс18).

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №200/18858/16-ц (провадження №14-165цс18) було визнано неправомірною відмову департаменту житлового господарства міської ради у приватизації і зобов`язано департамент провести приватизацію квартири.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивач ОСОБА_2 при зверненні до суду з даною позовною заявою, сплатила судовий збір у розмірі 1331 гривня 20 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 29.05.2026 та приймаючи до уваги, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне, з урахуванням вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

Керуючись ст. 247, 259, 263 - 265, 273 ЦПК України суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради про визнання права на приватизацію та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати дії виконкому Смілянської міської ради про відмову ОСОБА_1 у приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 - протиправними.

Зобов`язати виконавчий комітет Смілянської міської ради провести дії по приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у відповідності до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», на підставі заяви ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка була подана до виконавчого комітету Смілянської міської ради 17 вересня 2025 року.

Стягнути з виконавчого комітету Смілянської міської ради, адреса: Черкаська область, Черкаський район, м. Сміла, вул. Незалежності, буд.37, код ЄДРПОУ 04061553, на користь держави судовий збір у сумі 1331 гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене сторонами безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: О.О. Левчук