Ухвала суду № 139433302, 03.09.2026, Вараський міський суд Рівненської області (до 25.04.2025 - Кузнецовський міський суд Рівненської області)

Справа № 565/1869/26

Провадження № 2/565/1076/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м.Вараш

Вараський міський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бренчук Г.В., за участю секретаря судового засідання Гордійчук Г.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Вараського міського суду Рівненської області справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Ізі Кредит» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення 17 072,00 грн заборгованості за договором №411533 від 27 лютого 2026 року, 3 328,00 грн витрат на сплату судового збору.

Ухвалою суду від 04 серпня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03 вересня 2026 року.

24 серпня 2026 року від представника позивача до суду надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору та повернення сплаченого судового збору. У заяві зазначено, що станом на 19 серпня 2026 року ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість перед ТОВ «Ізі Кредит».

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві зазначено про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Ізі Кредит».

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце засідання повідомлена у порядку визначеному ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Пунктом 2 ч.1 ст.255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

До таких висновків дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20.

Оскільки неврегульованих питань на час розгляду справи між сторонами не залишилося, суд дійшов висновку про відсутність предмета спору в даній справі, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у справі закрити на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, зокрема, порядок його повернення, визначені Законом України «Про судовий збір».

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Враховуючи зазначене, наявні підстави для повернення позивачу 3 328,00 грн судового збору, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №0004419 від 18 червня 2026 року.

Керуючись статтями 255, 260, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором закрити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Ізі Кредит» (вул. Оболонська Набережна, буд.7, корпус 2, офіс 9, м.Київ, код ЄДРПОУ 36183990) судовий збір в сумі 3 328,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №0004419 від 18 червня 2026 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.352-355 ЦПК України.

Суддя Г.В. Бренчук