Рішення № 139432604, 03.09.2026, Згурівський районний суд Київської області

Справа № 761/41494/25

Номер провадження: 2/365/497/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 вересня 2026 року селище Згурівка

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Кучерявої Л.М.

за участю секретаря судового засідання Савоскули Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Згурівського районного суду Київської області на розгляд за підсудністю надійшли матеріали цивільної справи за вказаним вище позовом, у якому уповноважений представник позивача ТОВ «КОШЕЛЬОК» - адвокат Гурський Г.Ю. просить стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за кредитним договором № 3045812486-597993 від 27.01.2022 в розмірі 32572,00 гривень, що складається із: 10000,00 гривень заборгованість за сумою кредиту; 22572,00 гривень заборгованість за відсотками за користування кредитом, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.01.2022 між ОСОБА_1 та позивачем укладено договір № 3045812486-597993 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту на умовах строковості, зворотності, платності, за яким відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 10000,00 гривень; початковий строк кредитування 28 днів; дисконтна відсоткова ставка 0,99% на добу за початковий строк кредитування (лояльний період); базова процентна ставка 2,2% на добу за продовжений строк користування кредитом. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідач вказала в особистому кабінеті. Відповідач не виконала свої зобов`язання за укладеним договором не повернула кредит та не сплатила проценти, у зв`язку з чим станом на момент звернення до суду у відповідача утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.

Суддя Згурівського районного суду Київської області Кучерява Л.М. своєю ухвалою від 04.05.2026 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановила сторонам відповідні строки для подання заяв по суті справи, призначила справу до розгляду, частково задовольнила клопотання про витребування доказів та витребувала відповідні докази.

19 травня 2026 року до суду засобами поштового зв`язку від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позов вона визнає частково лише у розмірі тіла кредиту 10000,00 гривень та відсотків за фактичний строк користування кредитом (28 днів) сукупно у сумі 12772,00 гривень, на що вона погодилася при підписанні договору. У задоволенні решти суми 19800,00 гривень просить відмовити з підстав обмеження строку нарахування відсотків та незаконності нарахування відсотків за «автоматичним продовженням». Також зазначає, що через початок бойових дій та загрозу життю вона була позбавлена можливості вчасно здійснити платіж або звернутися до позивача для врегулювання питання. Нарахування позивачем відсотків за «дикою» ставкою 2,2% на день у період активних бойових дій та форс-мажору суперечить принципам добросовісності та розумності. Також вказує на те, що її чоловік є діючим військовослужбовцем ЗСУ, тому вона на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на звільнення від нарахування будь-яких відсотків та штрафів.

25 травня 2026 року до суду від представника позивача адвоката Гурського Г.Ю. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій представник позивача зазначає, що у кредитному договорі сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком продовження строку користування кредитом. Таким чином, сторони договору погодили продовження строку користування кредитом до 118 днів з моменту укладення Договору. Тобто строк кредитування з 24.02.2022 до 24.05.2022 є погодженим сторонами договору. Також пояснює, що і у паспорті споживчого кредиту і в Графіку платежів зазначений лише 28-денний період користування кредитом, оскільки цей строк був продовжений внаслідок настання відкладальної дії. У момент укладення договору стосовно такої обставини має бути невідомо настане вона чи ні. Відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати, а тому цей строк і не вказано у паспорті споживчого кредиту та в Графіку платежів правомірно, проте передбачений умовами договору. Щодо застосування ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначає, що проценти за користування кредитом за договором нараховані в період з 27.01.2022 по 24.05.2022, а положення вказаної статті щодо членів сімей військовослужбовців набули відповідної редакції відповідно Закону України № 3633-ІХ від 11.04.2024, тобто після закінчення строку кредитування та припинення нарахування процентів за користування кредитними коштами. У вказаній нормі йдеться про не нарахування процентів, а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми. Більше того, посвідчення учасника бойових дій члена сімї відповідача, що додане відповідачем до відзиву на позовну заяву, видане 22.04.2025, тобто після укладення договору, спливу строку кредитування та припинення нарахування процентів, у зв`язку із чим також не підтверджує наявність підстав для застосування положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до спірних правовідносин. Отже відповідач не був звільнений від нарахування процентів за користування кредитом за погоджений період. Жодних штрафних санкцій позивач відповідачу не нараховував, відсотки за користування кредитом нараховані правомірно. Окремо зазначає про добросовісність та справедливість стосовно дій відповідача щодо неповернення кредиту. Договір був укладений 27.01.2022, за яким позивач, розраховуючи отримати дохід, надав кредит позичальнику на певний строк з умовою, що він поверне кредит та сплатить нараховані проценти до кінця цього строку. Позичальник отримавши кредит користувався ним, але жодного разу не сплатив навіть проценти за користування. Внаслідок такої недобросовісної поведінки позичальника утворилася заборгованість за кредитом. При цьому позичальник жодного разу не зв`язався із кредитором аби врегулювати питання наявної заборгованості. Зазначає, що така позиція відповідача направлена на неповернення кредиту та сплати процентів за його користування і вважає, що таку поведінку відповідача важко назвати добросовісною, а ситуацію, коли кредитор більше чотирьох років не отримує свої гроші, справедливою.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату час та місце проведення судового засідання повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутність позивача та його представника.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити у її відсутність за наявними у справі матеріалами.

Суд визнав можливим розглянути справу у відсутність учасників справи, оскільки у справі є достатньо матеріалів про права та правовідносини сторін, та їхня неявка не перешкоджає розгляду справи.

На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Спір між сторонами виник з договірних правовідносин, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України в частині позики та договору кредиту, а також регулюються загальними положеннями про договір та зобов`язання.

Судом встановлено, що 27.01.2022 між ТОВ «КОШЕЛЬОК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3045812486-597993, за умовами якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 10000,00 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. У Договорі № 3045812486-597993 від 27.01.2022 визначені та погоджені сторонами загальні та обов`язкові умови договору. Проценти за користування кредитом 2772,00 гривень, які нараховуються за ставкою 0,99% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,20% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Дисконтна процентна ставка за користування кредитом становить 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом на строк Лояльного періоду. Кредит надається строком на 28 днів (Лояльний період), початком якого є дата підписання договору, а закінченням є дата зарахування на поточний рахунок кредитодавця. Сторони погодили, що встановлений в договорі строк Лояльного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом Лояльного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом. Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом до закінчення строку, визначеного п. 2.1. цього договору до закінчення Лояльного періоду. Проценти нараховуються за фактичне число календарних днів користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів, визначені п.п. 3.4., 3.5., 3.6. цього договору. Пунктом 3.4. цього договору визначено, що відповідно до вимог частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» сукупна вартість кредиту для позичальника (процентному значенні та грошовому виразі) з урахування відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням цього договору за умови дотримання позичальником Графіку розрахунків становить 12772,00 гривень або 127,72% від суми отриманого кредиту та включає в себе проценти за користування кредитом в розмір 2772,00 гривень або 27,72% від суми кредиту. Пунктом 3.5 цього договору визначено, що сторони погоджуються, що у випадку користування кредитом з боку позичальника більше за визначений Лояльним періодом, встановлений пунктом 2.1. договору або додатковими угодами між сторонами зобов`язання позичальника за цим договором продовжується на весь період користування кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 3.4 цього договору процентна ставка менша ніж 2 (два) відсотки від суми кредиту за кожен день користування кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою, визначеною пунктом 3.4 договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом, а саме 2,2% за кожен день користування кредитом, починаючи з дати укладення договору і до дати повного повернення кредиту. Пунктом 3.6 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Лояльного періоду користування кредитом є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, що має наслідком подовження строку користування кредитом на наступних умовах: зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного періоду (п. 3.7. договору); з наступного дня після закінчення Лояльного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 803% річних, що становить 2.2 % в день від суми кредиту за кожен день користування ним (п. 3.8. договору).

Акцептування клієнтом умов оферти, шляхом надсилання Товариству акцепту та підписання договору одноразовим ідентифікатором 5115 позичальника ОСОБА_1 відбулося 27.01.2022.

Виконання позивачем (кредитодавцем) обов`язку щодо надання грошових коштів відповідачу (позичальнику) підтверджується повідомленням про підтвердження успішного проведення операції зарахування коштів у сумі 10000,00 гривень на картку НОМЕР_2 та випискою картковим рахунком клієнта, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 за період з 26.01.2022 по 28.01.2022, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду від 04.05.2026 в частині витребування доказів.

Відповідач, в порушення умов договору, своєчасно, в розмірі, порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого за нею рахується заборгованість.

Відповідно до Детального розрахунку заборгованості за Договором № 3045812486-597993 від 27.01.2022 станом на 24.05.2022 за відповідачем рахується заборгованість за вказаним кредитним договором в загальному розмірі 32572,00 гривень, що складається із 10000,00 гривень залишок заборгованості за кредитом; 22572,00 гривень залишок заборгованості по відсотках.

Відповідач ОСОБА_1 у дату закінчення Лояльного періоду не повернула всю суму кредитних коштів разом із сумою відсотків, нарахованих за користування кредитом, відповідно до Графіку розрахунків, продовжила користуватися залишком кредитних коштів.

У Детальному розрахунку також вказано, що кредитодавець здійснював нарахування відсотків за користування кредитними коштами у Лояльний період протягом 28 календарних днів за ставкою 0,99% від суми кредиту та протягом 90 днів за ставкою 2,2% від залишку кредитних коштів.

Згідно з частинами першою, третьою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтями 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Положення частини першої статті 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Таким чином, укладений в електронній формі Договір № 3045812486-597993 від 27.01.2022 на умовах, викладених у ньому, та у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідача ОСОБА_1 , що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.

Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 також підтвердила, що ознайомилася з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Крім того, факт укладення договору визнається і самим відповідачем, про що остання зазначила у відзиві на позовну заяву.

Проте, відповідач не погоджується із нарахованими відсотками в сумі 19800,00 гривень з підстав обмеження строку нарахування відсотків та незаконності нарахування відсотків за «автоматичним продовженням».

З такими запереченнями відповідача суд не може погодитися з огляду на таке.

Так, п. 2.1. договору сторони передбачили початковий строк кредитування тривалістю 14 днів. Водночас, п. 3.6. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення початкового користування кредитом є відкладальною обставиною, що має наслідком продовження строку користування кредитом.

Отже, на підставі вказаного пункту відбулася пролонгація договору та, як наслідок, строк користування кредитними коштами було продовжено на 90 днів, тобто з 27.01.2022 по 24.05.2022. За таких обставин, нарахування відсотків за продовжений строк користування кредитними коштами є правомірним.

Суд зазначає, що умови договору є чіткими і зрозумілими та не допускають подвійного трактування. Відповідач під час підписання кредитного договору, ознайомившись зі змістом договору, будь-яких зауважень щодо його умов не висловлювала, тобто в повній мірі погодилася з умовами договору, викладеними в ньому.

Розмір процентів за продовжений строк користування кредитними коштами у сумі 19800,00 гривень нараховано згідно із умовами договору та підтверджено належними доказами. Обґрунтованих доводів щодо спростування суми заборгованості сторона відповідача не навела, а також не надала будь-якого власного контррозрахунку.

Матеріали справи не містять жодних доказів повного виконання умов кредитного договору, а тому заявлений до стягнення розмір основного боргу та відсотків підлягає задоволенню.

Встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач при зверненні до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача кошти на відшкодування судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Також представник позивача адвокат Гурський Г.Ю. у позовній заяві просив стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 гривень.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надає Договір про надання правничої (правової) допомоги від 12.02.2025 з додатком від 11.08.2025 із детальним переліком послуг на суму 10000,00 гривень.

Суд враховує постанови Верховного Суду від 13.03.2025 по справі № 275/150/22 та від 22.10.2025 у справі № 761/415/24 згідно з якими, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог співмірності витрат зі складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.

Відповідача ОСОБА_1 разом із відзивом на позовну заяву подала клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, у якому зазначає, що вважає розмір правничої допомоги в сумі 10000,00 гривень завищеним, необґрунтованим та неспівмірним з огляду на типовість справи та неспівмірність із ціною позову. Вказує на те, що дана справа є малозначною, а позовна заява шаблонною. Адвокат Гурський Г.Ю. представляє позивача у тисячах аналогічних справах, тому твердження про витрату 2 годин на формування позовної заяви та 1 години на формування додатків є сумнівним. Також зазначає, що відправка пошти та збір стандартних виписок, що включені в детальний перелік послуг, є технічною роботою, що не може оцінюватись у 2000,00 гривень. Дані факти підтверджують порушення принципів розумності, співмірності та обґрунтованості. Тому, враховуючи викладене, не вбачає підстав для відшкодування витрат позивача на правову допомогу адвоката у розмірі 10000,00 гривень.

Представник позивача адвокат Гурський Г.Ю. у відповіді на відзив на позовну заяву в частині стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень заявлений розмір обґрунтовує тим, що аналіз судової практики, формування та подання позовної заяви, подання клопотання про витребування доказів, пошук та встановлення банку емітента картки відповідача, збирання та аналіз доказів до позовної заяви займає досить тривалий час та це великий по обсягу об`єм роботи, що є співмірним із сумою гонорару. Отже вимоги про відшкодування витрат позивача на правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень були доведені, оскільки вони пов`язані з розглядом справи, розмір яких є обґрунтованим, а також позивачем дотримані критерії розумності їх вартості.

Розглянувши матеріали справи та подані докази на підтвердження розміру понесених судових витрат на правову допомогу, суд приходить до висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн є неспівмірною, зокрема, із складністю справи та виконаними роботами.

Відповідно до положень статті 28 Правил адвокатської етики (затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.2017 року) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд, приймаючи до уваги позицію представника відповідача щодо рівня складності справи, який не вимагає значного обсягу правничої допомоги, в тому числі такого обсягу часу, який витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи вище наведене, приходить до висновку, що загальний розмір витрат на правничу допомогу, зазначену в Акті № 1 від 10.04.2026 приймання-передачі правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 12.02.2025 із переліком виконаних робіт становить 4000,00 гривень.

На необхідність дотримання принципу співмірності при розрахунку судових витрат неодноразово звертав увагу Верховний Суд.

Велика Палата у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18, № 211/3113/16-ц та у справі № 922/2685/19, визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У справі № 922/3812/19 Верховний Суд зазначив, що суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, враховуючи те, що адвокат Герман Гурський є експертом в питаннях судового стягнення проблемної заборгованості за кредитними правовідносинами, має успішний досвід із супроводу даної категорії справ, створив та тривалий час підтверджує високий рівень професійної кваліфікації саме в сфері судового стягнення проблемної заборгованості, про що у відповіді на відзив зазначив сам представник позивача, суд вважає, що обґрунтованими та співмірними в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

З огляду на це, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 288, 354, 355 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» заборгованість за Договором про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 3045812486-597993 від 27.01.2022 у розмір 32572 (тридцять дві тисячі п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок, що складається із: заборгованості за сумою кредиту у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 22572 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК», адреса місцезнаходження: 08135, Київська область, Бучанський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок 8А; код ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя Л.М. Кучерява