Рішення № 139432156, 03.08.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/7306/24 Провадження № 2/0274/259/26 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., за участю секретаря судового засідання Гориніної Ю.О.,

представника позивача адвоката Гуменюка О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Сидорчука М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст заявлених вимог

ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить суд:

- визнати за ним право власності на будівлю зерноскладу №1 «літ.В», загальною площею 204,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;

- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 будівлю зерноскладу №1 «літ.В», загальною площею 204,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та повернути її у власність ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір оренди землі №106 від 20.04.2023, укладений між Райгородоцькою сільською радою Бердичівського району Житомирської області та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 0,5027 га, кадастровий номер 1820881801:09:005:0027, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги із скасуванням кадастрових номерів.

В обгрунтування позову покладено наступне.

Протоколом Загальних зборів Спілки від 24.12.2011 затверджено складання списку на виділення приміщення «Комори». До даного приміщення, зокрема, входили ОСОБА_5 , вартістю 6638 грн., Кладова, вартістю 1690 грн., Сушилка, вартістю 11805 грн, Вагова, вартістю 6000 грн.

Згідно акту приимання-передачі від 16.02.2012 Спілка співвласників майна ПКА «Світанок» в особі голови Спілки Ліпінського М.М. провели передачу приміщень «Комори», а комісія в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 прийняли дані приміщення.

У травні 2013 ОСОБА_3 на підставі правочинів по відчуженню майнових сертифікатів набуто у власність сертифікати на майнові паї ПКА «Світанок».

Згодом, йому було виділено в натурі пайове майно, а саме: Зерносклад, вартістю 6638 грн., Кладову, вартістю 1690 грн., Сушилку, вартістю 11805 грн., Вагову, вартістю 6000 грн.

Дане майно було передано ОСОБА_3 за відповідним актом приймання передання від 22.05.2013, підписаним правлінням Спілки ПКА «Світанок», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а також ОСОБА_1 .

Маючи намір зареєструвати право власності на вказане майно ОСОБА_3 звернувся до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_11 №74795930 від 29.08.2024 відмовлено у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що заявлений до державної реєстрації об`єкт нерухомого майна (Зерносклад) за адресою: АДРЕСА_1 вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за іншою особою.

Дана обставина зумовила необхідність звернення ОСОБА_3 із позовом щодо захисту своїх майнових прав.

Щодо незаконності рішення державного реєстратора посилається на наступне.

На переконання позивача, рішення державного реєстратора Попеля В.В. є незаконним, оскільки реєстратор, маючи доступ до реєстраційної справи, повинен був звернути увагу, що рішенням державного реєстратора Бердичівської РДА Шутька О.П. № 50578744 від 08.01.2020 право власності на вказаний об`єкт вже реєструвалося за ОСОБА_1 на підставі рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2019 у справі № 274/2497/19, яке в подальшому було скасоване постановою Житомирського апеляційного суду від 03.12.2020 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 як особи, не залученої до участі у справі, з ухваленням нового рішення про відмову в позові ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції вказав, що спірне майно є тим самим, яке було передане ОСОБА_3 за актом приймання-передачі від 22.05.2013, а довідкою КП «Бердичівське МБТІ» Житомирської обласної ради № 1484 від 16.08.2024 підтверджено, що зерносклад № 1 та будівля зерноскладу № 2 «літ. В» одна й та сама будівля, розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 1820881801:09:005:0027; під час інвентаризації 03.07.2024 нового будівництва не виявлено, загальна площа зменшена внаслідок знесення прибудови; адреса змінена на підставі рішення Гардишівської сільської ради про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна від 20.02.2020 № 10.

Тобто, за наслідком виділення ОСОБА_3 даного майна в натурі, він набув на нього право власності, а це майно було виключено із майна, яке підлягало розпаюванню між членами ПКА «Світанок».

Оскільки спірний об`єкт вибув без волі її власника, ОСОБА_3 , на підставі незаконного рішення державного реєстратора, то він має право витребувати це майно від добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України.

Відповідно до п.2.2 Договору оренди землі від 20.04.2023 на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що є власністю Орендаря.

Щодо вимого визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації земельної ділянки, вказує, що з огляду на оспореність власності щодо зерноскладу, який є предметом даного спору, та визнання права власності на нього за позивачем, у ОСОБА_1 відпадуть підстави на оренду земельної ділянки, на якій знаходиться не належне йому приміщення.

ЗУ Про Державний земельний кадастр визначено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Ухвалою суду від 26.09.2024 відкрито провадження у цивільній справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву від 08.11.2024 позов не визнав. Зазначив, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 05.03.2014 серії ЖИ-6 № 345192, виданого Гардишівською сільською радою, він має право на пайовий фонд майна ПКА «Світанок» відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 07.03.2002.

На підставі протоколу № 2 зборів співвласників майнових паїв від 05.05.2018 йому виділено з комплексу «Комора» кладову, 1972 року побудови, інв. № 64, вартістю 1 690,00 грн та зерносклад № 2, 1972 року побудови, інв. № 60, вартістю 6 322,00 грн, які передані за актом приймання-передачі від 05.05.2018.

Наголосив, що ключовим для вирішення спору є те, що у ОСОБА_3 відсутнє свідоцтво про право власності на майновий пай: згідно з відповіддю Гардишівської сільської ради на адвокатський запит від 09.11.2020 № 359 на ім`я ОСОБА_3 видавалося лише одне свідоцтво (майновий сертифікат) від 14.12.2012 серії ЖИ-6 № 345983, розмір частки за яким становить 256 159,00 грн, або 8,2252 % пайового фонду.

19.12.2012 на підставі цього свідоцтва за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на Зерносклад № 3 загальною площею 2081,6 кв.м вартістю 256 149,00 грн, який 20.05.2019 відчужено ним за договором купівлі-продажу № 2444 громадянину ОСОБА_12 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 184996472 від 16.10.2020.

Відтак єдиний майновий сертифікат позивача погашений унаслідок реєстрації за ним Зерноскладу № 3; станом на день складання акта приймання-передачі від 22.05.2013 у ОСОБА_3 був відсутній майновий сертифікат, який також до 24.12.2020 включно не пред`являвся ним до Спілки співвласників майнових паїв.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції 03.12.2020 представник ОСОБА_3 підтвердив відсутність у нього такого свідоцтва. Із посиланням на практику Верховного Суду відповідач зазначив, що відсутність у особи майнового сертифіката, навіть за умови укладення будь-яких цивільних угод чи актів приймання-передачі майна, не доводить наявності в неї права на спірний майновий пай. Крім того, у переліку основних засобів, що підлягали розпаюванню між членами КСП «Світанок», значаться декілька зерноскладів (№ 1, № 2, № 3), що спростовує висновок про безумовну тотожність майна.

Відповідач ОСОБА_2 , від імені якого діє представник адвокат Сидорчук М.В., у відзиві на позовну заяву від 08.11.2024 позовні вимоги не визнав у повному обсязі.

Щодо обставин набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно пояснень надати не може, оскільки не був учасником вказаних правовідносин, однак вважає, що таке право набуте на законних підставах, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.03.2023. Повторна реєстрація права власності за ОСОБА_1 проведена не на підставі скасованого судового рішення, а на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай, протоколу зборів співвласників майнових паїв від 05.05.2018 № 2, акта приймання-передачі від 05.05.2018 та рішення про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна від 20.02.2020 № 10, тобто інших підстав, що не заборонено законом.

Сам він набув зерносклад № 2 загальною площею 203,7 кв.м за нотаріально посвідченим договором дарування від 21.03.2023, форма та зміст якого повністю відповідають вимогам закону. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації; позивач сам зазначив у позові, що у державній реєстрації його права відмовлено.

Право витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України надано виключно власникові майна, яким позивач не є, відтак він позбавлений можливості звертатися до суду із зазначеною позовною вимогою. Посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 є недоречним, оскільки право власності зареєстроване не за ОСОБА_1 , а за ОСОБА_2 . Необґрунтованою з огляду на положення статті 120 ЗК України є і вимога щодо визнання недійсним договору оренди землі, оскільки таку вимогу позивач міг би заявити лише в разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці. Право оренди набуте ОСОБА_2 на законних підставах, що підтверджується рішенням № 807 32-ї сесії 8-го скликання Райгородоцької сільської ради від 13.04.2023, договором оренди землі № 106 від 20.04.2023, витягами з Державного реєстру речових прав № 330585087 та № 330587670 від 28.04.2023. Власником земельної ділянки є Райгородоцька сільська рада, у зв`язку з чим у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки; зміна власника чи користувача земельної ділянки не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідач Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Ухвалою суду від 12.12.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 09.10.2025 залучено ОСОБА_4 в якості співвідповідача у цивільній справі № 274/7306/24.

29.12.2025 ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву заперечила проти позовних вимог. Обгрунтовуючи свою позиція зазначила, що дійсно на підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2025, придбала у ОСОБА_2 нежитлову будівлю - зерносклад № 2. На момент купівлі він під будь-якою забороною щодо його відчуження не перебував, а отже і жодних перешкод щодо укладання договору купівлі-продажу не існувало.

Ухвалою суду від 11.05.2026 у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та у прийнятті заяви про зміну предмету позову - відмовлено.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов за обставин, вказаних у позовній заяві.

Представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав, які у ній наведені.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сидорчук М.В., відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог з підстав, що вказані у відзивах кожного. Також представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Сидорчук М.В. відмовився від допиту свідка ОСОБА_13 , та призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Інші учасники, повідомлені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної та творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном ( ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Статтею 318 ЦК України встановлено, що усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Частинами 1, 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Як визначено у ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як визначено у ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статей 5, 7, 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Уточнення складу і вартості пайового фонду майна членів підприємств, у тому числі реорганізованих, проводиться за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску. Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі.

Статтею 2 Указу Президента України від 29 січня 2001 року «Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки» передбачено здійснення комплексу організаційних заходів, зокрема, щодо запровадження документального посвідчення права власності на паї, шляхом видачі свідоцтв про право власності на пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майнові сертифікати); забезпечення вільного здійснення права власності на паї, зокрема передачі паїв в оренду з виплатою орендної плати в розмірі не менше одного відсотка вартості паю, купівлі-продажу, дарування, міни, передачі у спадщину; виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об`єктів зі складу майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств чи їх правонаступників стосовно майна.

Відповідно до пункту 8 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14 березня 2001 року № 62, який був чинний на час затвердження списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників ПКА «Світанок», кожен із співвласників має право скористатися своїм майновим паєм в один із таких способів: об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність та передати його до статутного (пайового) фонду новостворюваної юридичної особи, у тому числі до обслуговуючого кооперативу; об`єднати свій майновий пай з паями інших співвласників, отримати майно у натурі у спільну часткову власність, укласти договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном та передати його в оренду; отримати свій майновий пай у натурі індивідуально чи разом із членами своєї сім`ї і використати його на свій розсуд; відчужити пай будь-яким способом в установленому законом порядку.

Частиною 1 та 3 статті 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» визначено, що у разі виходу з підприємства його члени мають право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Відповідно до пункту 2 Методики уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів колективних сільськогосподарських підприємств, у тому числі реорганізованих, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177, майновий пай - це частка майна члена підприємства у пайовому фонді, виражена у грошовій формі та у відсотках розміру пайового фонду.

Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємства та їх документального посвідчення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 177 від 28.02.2001 встановлено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком; у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.

Згідно з абзацом шостим пункту 14 Порядку для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.

Виходячи із зазначеного право власності на майновий пай посвідчується відповідним свідоцтвом, вирішення питання про видачу якого перебуває в компетенції сільської, селищної або міської ради. Водночас закон не обмежує особи строком на отримання нового свідоцтва про набуття у власність майнового паю (його частини). Отже, сама по собі відсутність нового свідоцтва про набуття у власність майнового паю (його частини) не свідчить про неможливість його отримання та, відповідно, про відсутність права на майновий пай.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 20 травня 2008 року № 315 затверджено Рекомендації щодо порядку здійснення права спільної часткової власності власниками майнових паїв колишніх сільськогосподарських підприємств (далі по тексту - Наказ №315).

Згідно з п. 2.5 Наказу № 315 рішення загальних зборів співвласників приймається за згодою не менш як 2/3, крім рішень щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна, які приймаються одностайно.

ІV. Фактичні обставини справи, встановлені судом, докази на їх підтвердження, оцінка та мотиви суду

Судом встановлено, що Загальними зборами співвласників на підставі протоколу № 1 від 07.03.2002 затверджено статут спілки (об єднання) громадян-співвласників майна реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства «Світанок», зареєстровано Гардишівською сільською радою, реєстраційний № 1 від 21.03.2002 (далі Статут).

Відповідно до п. 8 Статуту Метою створення і діяльності Спілки є задоволення і захист законних економічних інтересів, пов`язаннх з розпорядженням спільним майном, отриманим в результаті реорганізації КСП « Світанок »

До складу спільного майна членів Спілки включене майно (майновий комплекс) колишнього КСП «Світанок», яке члени Спілки отримали у спільну часткову власність у зв`язку з припиненням діяльності КСП «Світанок».

Пунктом 9 Статуту передбачено, що Завданнями Спілки є:

1) прийняття рішень про передачу майна, зазначеного в п.8 цього Статуту в оренду, позику, про продаж, обмін тощо;

2) допомога в передачі в оренду землі;

3) вирішення питань щодо виділення майнових часток членам Спілки, які бажатимуть виділити свою частку зі спільного май на;

4) здійснення контролю за ефективним і раціональним використанням майна і землі користувачами (орендарями);

5) вирішення питань щодо переоцінки і списання майна, переданого у користування юридичним і фізичним особам, та продажу спільного майна;

6) прийнятної рішень про розподіл майна міме групами громадян- співвласників;

7) вирішення та погодження з сільською радою та користувачами питань щодо соціального розвитку та благоустрою села з використанням спільного майна і землі та плати за їх користування, а також надання майнової допомоги окремим співвласникам за наявності відповідних обставин (складне матеріальне становище тощо).

Організація виконання передбачених п. 9 завдань покладається на керівні органи спілки.

Протоколом Загальних зборів Спілки від 24.12.2011 затверджено складання списку на виділення приміщення «Комори».

Згідно акту приймання-передачі від 16.02.2012 Спілка співвласників майна ПКА «Світанок» в особі голови Спілки Ліпінського М.М. провели передачу приміщень «Комори», а комісія в складі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 прийняли дані приміщення.

Відповідно до протоколу зборів співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" № 5 від 14.12.2012 ОСОБА_3 виділено в рахунок придбаного майнового сертифікату зерносклад № 3 вартістю 256149 грн.

Актом приймання передання від 22.05.2013, підписаним правлінням Спілки ПКА «Світанок», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 провели передачу майна в натурі, а саме: Зерносклад № 1, вартістю 6638 грн., Кладову, вартістю 1690 грн., Сушилку, вартістю 11805 грн., Вагову, вартістю 6000 грн, яке прийняв ОСОБА_3 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) від 05.03.2014, серія ЖИ-6 № 345192, виданого Гардишівською сільською радою ОСОБА_1 має, право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ПКА «Світанок» (с. Гардишівка) відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 07 березня 2002 року в розмірі 16002, 00 грн, що складає 0,51376 % .

На підставі протоколу № 2 зборів співвласників майнових паїв КПА «Світанок» ОСОБА_1 було прийнято одноголосно рішення, яким виділено з комплексу «Комора» Кладову, рік побудови 1972, інв. №64, вартість 1690,00 грн та Зерносклад № 2, рік побудови 1972, інв. № 60, вартість 6 322,00 грн, які знаходяться за юридичною адресою: АДРЕСА_1 .

Спілка співвласників майнових паїв ПКА «Світанок» станом на 05.05.2018 включала 16 членів.

Вказане майно відповідно до акта приймання-передачі від 05.05.2018 передано ОСОБА_1 .

Рішенням Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирсьої області № 10 від 20.02.2020 змінено номер об`єкту нерухомого майна зерноскладу № 2, який належить ОСОБА_1 , розташованого на неприватизованій земельній ділянці, з номера АДРЕСА_2 .

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2019 у справі №274/2497/19 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі: кладову, літ. Б-1 загальною площею 29,4 кв. м. та зерносклад № 2 літ. В-1 загальною площею 321.8 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №50578744 від 08.01.2020 проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Постановою Житомирського апеляційного суду від 03.12.2020 рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.10.2019 скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, пред`являючи позов, ОСОБА_1 як відповідача зазначив лише Гардишівську сільську раду. Водночас заявлені позовні вимоги безпосередньо впливають на права та інтереси ОСОБА_3 , оскільки він вважає себе власником спірного майна. Тобто правомірність набуття позивачем майна може бути перевірена при розгляді справи за участю ОСОБА_3 .

Також, судом встановлено, що маючи намір зареєструвати право власності на вказане майно ОСОБА_3 звернувся до Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №74795930 від 29.08.2024 відмовлено у проведенні реєстраційних дій з огляду на те, що заявлений до державної реєстрації об`єкт нерухомого майна (Зерносклад) за адресою: АДРЕСА_1 вже зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві власності за іншою особою.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна Зерносклад №2, загальною площею 203,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі договору дарування, укладеного 21.03.2023, посвідченого приватним нотаріусом Бердичівського районного нотаріального округу Вальчуком О.М.

Вказаний об`єкт нерухомості відчужений ОСОБА_1 , який набув його на підставі рішення державного реєстратора Червоненської селищної ради Бердичівського району Житомирської області Попеля Володимира Вікторовича №66770390 від 14.03.2023.

Із договору дарування нежитлової будівлі від 21.03.2023, ОСОБА_1 безоплатно передав у дар ОСОБА_2 у власність нерухоме майно - нежитлову будівлю Зерносклад №2, загальною площею 203,7 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності Дарувальника на майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером: 49552290, на підставі Свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат), серія ЖИ-6, що видане Гардишівською сільською радою 05.04.2014, Протоколу зборів співвласників майнових паїв ПКА «Світанок» від 05.05.2018 за №2, Акту приймання-передачі від 05.05.2018 та Рішення про впорядкування нумерації об`єктів нерухомого майна, що видане Гардишівською сільською радою 20.02.2020 за №10.

Відповіддю від 09.11.2020 № 359 на адвокатський запит Гардишівська сільська рад повідомила, що на ім`я ОСОБА_3 видавалось свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) 14.12.2012 ЖИ-6 №345983; на підставі договорів купівлі -продажу та свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) Гардишівською сільською радою на ім`я ОСОБА_3 видавалося свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат); розмір частки ОСОБА_3 у майні пайового фонду підприємства ПКА «Світанок» в гривнях становить 256159 грн. або 8,2242 відсотків, зазначені у свідоцтві про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат, виданий Гардишівською сільською на ім`я ОСОБА_3 , Гардишівська сільська рада не виділяла майно з пайового фонду підприємства ПКА «Світанок», виділенням майна займалася спілка співвласників майна ПКА «Світанок».

Згідно довідки, виданої КП «Бердичівське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 16.08.2024 № 1484, ОСОБА_3 , згідно наявних даних паперових носіїв станом на 31.12.2012 нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 по праву приватної власності в БТІ не зареєстровані. Опис об`єкта: Будівля зерноскладу № 1 літ, «В» - загальна площа 204,6 м. кв.; Будівля комори літ, «Б» - загальна площа 29,4 м. кв; Споруда ваги ліпи «Г» - загальна площа 69,3 м. кв. У примітці зазначено: під чад проведення інвентаризації 03.07.2024р. нового будівництва не виявлено. Загальна площа зерноскладу № 1 літ. «В» зменшена в результаті зносу прибудови. Згідно з матеріалами інвентаризаційної справи № 319 архіву КП «Бердичівське МБТІ» та постанови Житомирського апеляційного суду від 03.12.2020 будівля зерноскладу № 1 та будівля зерноскладу №2 літ. «В» одна і та ж будівля, розташована на земельній ділянці з кадастровій номером 1820881801:09:005:0027.

З технічного паспорта, виготовленого на ім`я ОСОБА_3 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться, у тому числі, зерносклад № 1, загальною площею 204,6 м. кв.

Рішенням Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 807 від 13.04.2023, зокрема, вирішено передати ОСОБА_2 земельну ділянку комунальної власності площею 0,5027 га, з кадастровим номером 1820881801:09:005:0027, на якій розташований належний йому об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на 10 років, встановивши орендну плату в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно договору оренди землі №106 від 20.04.2023 Райгородоцька сільська рада, на підставі рішення від 13.04.2023 №807, надала в оренду ОСОБА_2 у платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 1820881801:09:005:0027, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,5027 га, строком на 10 років. Вказане відображено в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон на відчуження об`єктів нерухомого майна.

Рішенням Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області № 1169 від 02.08.2024 відмовлено ОСОБА_3 в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,30га, за адресою: АДРЕСА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з подальшою передачею в оренду у зв`язку з тим, що до заяви не додано письмової згоди землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

В судових засіданнях були допитані свідки сторін.

Свідки позивача у судовому засіданні повідомили наступне.

Так, свідок ОСОБА_14 , пояснив, що Савицький вирішив придбати зерносховище №3. Були збори селян і проголосували, щоб Савицькому виділили майновий пай - зерносховище №3. Щодо зерноскладів, то зерносклад № 3 і зерносклад № 1 були і в 2012, і сьогодні є . Складу № 2 не має.

Свідок ОСОБА_15 пояснив, що у 2012-2013 здійснював підприємницьку діяльність за адресою АДРЕСА_1 , там був зерносклад. У 2019 був епізод, що ОСОБА_16 і ОСОБА_17 перекрили йому рух, а зараз на ворота відповідачі повісили замок.

Свідки відповідачів, допитані у судових засіданнях, повідомили наступне.

Так свідок ОСОБА_18 , технік Бердичівського МБТІ, повідомила, що не пам`ятає, які їй надавали документи для проведення технічної інвентаризації, її робота поміряти об`єкт і співставити з інвентарною справою, видати технічний документ. Вважає, що зерносклад №1 і №2 одна і таж сама будівля, бо інших там не було.

Свідок ОСОБА_19 , технік Бердичівського МБТІ, повідомила, що процедуру проведення технічної інвентаризації, була проведена відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації. На той час право власності не було ні за ким зареєстровано.

Свідок ОСОБА_20 повідомила, що точно не знає скільки зерноскладів було на території.

Свідок ОСОБА_9 повідомив, що входив до складу ревізійної комісії ПКА «Світанок». На території було 3 зерносклади. Як відбувалась їх нумерація не знає. Відомо, що зерносклад № 1 належав Маковській, зерносклад №3 придбали, хто саме не знає, зерносклад № 2 залишався не проданим.

Свідок ОСОБА_21 повідомив, що був секретарем комісії, вирішував майнові питання ПКА «Світанок». Відомо, що позивач для отримання пайового майна не звертався. Відомо, що на території було 3-4 зерносклади.

Свідок ОСОБА_11 , державний реєстратор, щодо відмови ОСОБА_22 у реєстрації права власності на спірне майно, повідомив, що прийняв заяву, подану його представником Дробишем, однак виявив, що за даною адресою зареєстровано майно за іншим власником, виявлено сертифікат на нього.

На підставі договору купівлі-продажу від 04.07.2025, ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_2 нежитлову будівлю - зерносклад № 2.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку, що позивач не довів набуття ним у встановленому законом порядку права власності на будівлю зерноскладу № 1 «літ. В» загальною площею 204,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_3 . Гардишівською сільською радою видавалося свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) - від 14.12.2012 серії ЖИ-6 № 345983 на частку у розмірі 256 159,00 грн. Вказаний сертифікат був реалізований (погашений) позивачем шляхом державної реєстрації за ним 19.12.2012 права власності на виділений у рахунок паю об`єкт нерухомого майна - зерносклад № 3 загальною площею 2081,6 кв.м вартістю 256 149,00 грн, що практично дорівнює повному вартісному виразу його частки, а в подальшому цей об`єкт було відчужено позивачем 20.05.2019 за договором купівлі-продажу.

Відтак станом на 22.05.2013, дату складання акта приймання-передачі, на який позивач посилається як на підставу набуття права власності на спірну будівлю чинного (непогашеного) майнового сертифіката у ОСОБА_3 не було.

Суд наголошує, що сама по собі відсутність нового свідоцтва про право власності на майновий пай не позбавляла б позивача права на пай, якби факт його набуття був доведений іншими засобами доказування. Проте позивач не надав суду ані самих правочинів про відчуження паїв, ані сертифікатів попередніх власників, ані доказів звернення до сільської ради та внесення відповідних змін до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, як це передбачено пунктом 14 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2001 № 177. Відповіддю Гардишівської сільської ради від 09.11.2020 № 359 підтверджено, що інших свідоцтв, окрім свідоцтва від 14.12.2012, позивачеві не видавалося.

За пунктом 9 Статуту вирішення питань щодо виділення майнових часток членам Спілки віднесено до її завдань, які реалізуються загальними зборами співвласників. Згідно з пунктом 2.5 Рекомендацій, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 20.05.2008 № 315, рішення щодо відчуження майна та виділення в натурі частки з майна приймаються загальними зборами співвласників одностайно.

Матеріали справи не містять рішення (протоколу) загальних зборів співвласників майнових паїв ПКА «Світанок» про виділення ОСОБА_3 приміщень комплексу «Комора» або будівлі зерноскладу № 1. Протоколом загальних зборів від 24.12.2011 затверджено лише складання списку на виділення приміщень «Комори», а єдиним рішенням загальних зборів щодо позивача є протокол № 5 від 14.12.2012, яким йому виділено інший об`єкт - зерносклад № 3.

Акт приймання-передачі є документом, що опосередковує виконання рішення загальних зборів, і за відсутності такого рішення самостійного правовстановлюючого значення не має.

Набуття права власності на нерухоме майно підтверджується правовстановлюючими документами та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому показання свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_15 не можуть слугувати доказом наявності у позивача права власності на спірну будівлю; за змістом вони підтверджують лише факт користування будівлею та наявність конфлікту між сторонами. До показань свідка ОСОБА_14 суд, крім того, ставиться критично з огляду на те, що ця особа, як убачається з показань державного реєстратора Вороновича С.М., діяла як представник позивача при поданні документів для державної реєстрації, а отже є заінтересованою у результатах вирішення спору.

Щодо посилань позивача на постанову Житомирського апеляційного суду від 03.12.2020 у справі № 274/2497/19 суд зазначає, що згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь особи, щодо яких ці обставини встановлені. Разом з тим вказаною постановою не вирішено спір за позовом ОСОБА_1 про визнання права власності за ним та ухвалено рішення про відмову в цьому позові, оскільки заявлені позовні вимоги безпосередньо впливають на права та інтереси ОСОБА_3 , який вважає себе власником спірного майна. Тобто правомірність набуття позивачем майна може бути перевірена при розгляді справи за участю ОСОБА_3 . Отже, спір про належність спірного майна по суті вирішений не був, а правомірність набуття майна підлягала перевірці саме в цій справі за участю позивача. Скасування судового рішення про визнання права власності за однією особою саме по собі не створює такого права в іншої особи.

Щодо тотожності будівель зерноскладу № 1 і зерноскладу № 2.

Так, довідкою КП «Бердичівське МБТІ» № 1484 від 16.08.2024, та показаннями свідка ОСОБА_18 підтверджується, що будівля зерноскладу № 1 та будівля зерноскладу № 2 літ. «В» є одним і тим самим об`єктом, розташованим на земельній ділянці з кадастровим номером 1820881801:09:005:0027, а розбіжність у показниках площі пояснюється знесенням прибудови. Водночас наявність у переліку майна, що підлягало розпаюванню, кількох зерноскладів (№ 1, № 2, № 3) та показання свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_21 цей висновок ставлять під сумнів.

Проте вирішення цього питання не є визначальним для результату розгляду справи: незалежно від того, чи є зерносклад № 1 і зерносклад № 2 одним об`єктом, позивач не довів набуття ним у встановленому законом порядку права власності на будівлю, про визнання права на яку він просить.

Позовна вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння є похідною від вимоги про визнання права власності. Оскільки право власності позивача на спірну будівлю не доведене та за ним не визнане, правові підстави для витребування цього майна від ОСОБА_2 на користь позивача відсутні.

За недоведеності права позивача суд не надає оцінки добросовісності набуття майна відповідачем ОСОБА_2 та правомірності повторної державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 від 14.03.2023.

Позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі № 106 від 20.04.2023 та скасування державної реєстрації земельної ділянки також задоволенню не підлягають з огляду на таке. Відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої цим правочином порушено. Позивач не є стороною оспорюваного договору. Його заінтересованість у визнанні договору недійсним обґрунтована виключно стверджуваним правом власності на будівлю, розташовану на орендованій земельній ділянці, та положеннями статті 120 ЗК України щодо переходу права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна. Оскільки право власності позивача на будівлю не доведене, оспорюваний договір оренди прав та законних інтересів позивача не порушує. Земельна ділянка з кадастровим номером 1820881801:09:005:0027 перебуває у комунальній власності територіальної громади в особі Райгородоцької сільської ради, яка в межах повноважень, розпорядилася нею, передавши в оренду.

Вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги із скасуванням кадастрових номерів є похідною та, крім того, не відповідає підставам скасування державної реєстрації земельної ділянки, визначеним статтею 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр»; зміна власника чи користувача земельної ділянки не є підставою для скасування її кадастрового номера.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення та мають визначатись з урахуванням обставин справи. Суд надав відповідь на всі вагомі доводи сторін, що були визначальними для вирішення спору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі за недоведеністю та безпідставністю позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області, про визнання права власності на нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації земельної ділянки відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Відповідачі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

Райгородоцька сільська рада Бердичівського району Житомирської області, адреса: Житомирська область, Бердичівський район, вул. Соборна, 11, ЄДРПОУ 04345569.

Повний текст рішення виготовлено 06.08.2026.

Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА