Ухвала суду № 139431018, 03.09.2026, Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 593/815/24

Провадження №1-в/951/12/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року селище Козова

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

за участю представника органу виконання покарань ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Козова справу за клопотанням (поданням) начальника Тернопільського РС №6 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_3 про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення для відбування призначеного покарання засудженого:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Купчинці Козівського району Тернопільської області, громадянина України, українця, із базовою середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, не депутата, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Начальник Тернопільського районного сектору № 6 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням (поданням) про скасування ОСОБА_5 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного вироком покарання. Клопотання (подання) мотивоване систематичним, на думку органу пробації, невиконанням засудженим покладених судом обов`язків та вчиненням ним адміністративного правопорушення, що, за доводами подання, свідчить про небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Судом встановлено такі обставини.

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 08.08.2025 ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, та засуджений до покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування основного призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки. Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на засудженого покладено обовязки: періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_5 поставлений на облік органу пробації 25.09.2025.

З порядком та умовами відбування покарання з випробуванням, а також обов`язками, які поклав на нього суд згідно з вироком, засуджений ОСОБА_5 був ознайомлений 02.10.2025, а також попереджений, шо в разі ухилення від відбування покарання з випробуванням, порушення обов`язків, встановлених судом, систематичного скоєння адміністративних правопорушень, на підставі ч.2 ст.78 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути скасовано судом, і він буде направлений для відбуття призначеного покарання. Крім того, у поясненні засуджений ОСОБА_5 вказав, що розуміє відповідальність за невиконання обов`язків, покладених па нього судом, а також за вчинення адміністративних правопорушень, чи вчинення нового злочину.

Постановою про встановлення днів явки на реєстрацію від 02.10.2025 ОСОБА_5 встановлено періодичність явки на реєстрацію в перший та третій понеділок щомісяця.

Проте, як зазначено у клопотання (поданні) органу пробації, незважаючи на проведення із засудженим бесіди та роз`яснення правових наслідків порушень обов`язків, покладених на нього судом, ОСОБА_5 двічі їх порушив: 01.12.2025 та 15.12.2025 засуджений не з`явився на реєстрацію, та не повідомив про причини неприбуття Уповноважений орган з питань пробації. Після направлення двох викликів 30.12.2025 засуджений прибув до сектору пробації та у письмовому поясненні повідомив, шо не прибув на явки для реєстрації 01.12.2025 та 15.12.2025, оскільки був хворий, однак за медичною допомогою не звертався тому, що лікувався самостійно і підтверджуючих медичних документів надати не може. Із ОСОБА_5 було проведено індивідуальну профілактичну бесіду, під час якої повторно наголошено на необхідності виконання обов`язків, які покладені судом згідно вироку, та наголошено, що у разі подальшого порушення обов`язків чи систематичного вчинення адміністративних правопорушень згідно зі ст. 78 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути скасоване судом. 30.12.2025 засудженому ОСОБА_5 було оголошено попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.

Однак, як зазначено у клопотанні (поданні), незважаючи на проведену профілактичну та індивідуально-виховну роботу, засуджений продовжив порушувати обов`язки, покладені на нього згідно вироку суду. Так, 15.06.2026 він повторно не з`явився на реєстрацію, повідомивши телефоном в орган пробації про те, шо у нього захворювання, та він звертатиметься за допомогою до сімейного лікаря в с. Купчипці. ОСОБА_5 було наголошено, що поважність причини неявки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації повинна бути підтверджена відповідним медичним документом. Проте, за інформацією із комунального некомерційного підприємства «Центр первиної медико-санітарної допомоги Козівської селищної ради» 15.06.2026 ОСОБА_5 на прийомі у сімейного лікаря не був. 20.07.2026 засуджений у поясненні повідомив, що 15.06.2026 у явочний день, дійсно, не звертався за медичною допомогою до сімейного лікаря, оскільки, купивши ліки, вдома лікувався самостійно.

Також ознакою того, що ОСОБА_5 не робить належних для себе висновків та не готовий до зміни поведінки та переконань, на думку представника органу пробації, є адміністративне правопорушення у виді домашнього насильства психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_6 , вчинене 11.05.2026. Постановою Козівського районного сулу Тернопільської області від 04.06.2026 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 340 гривень.

ОСОБА_5 нових злочинів протягом іспитового строку не вчиняв. Із характеристики Купчинецької сільської ради відомо, що він за місцем проживання характеризується з негативної сторони, а саме зловживає алкогольними напитками, порушує громадський порядок.

З інформації із в/ч НОМЕР_2 від 18.02.2026 вбачається, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 74 від 15.03.2023 солдат ОСОБА_5 вважається таким, що самовільно залишив військову частину з 15.03.2023.

У клопотанні (поданні) зазначено, що враховуючи те, що засуджений ОСОБА_5 з початку перебування на обліку в уповноваженого органу з питань пробації систематично без поважних причин не з`являвся на реєстрацію, яка встановлена для нього постановою про встановлення днів явки на реєстрацію, - на підставі ч.2 ст.78 КК України та ст.166 КВК України орган пробації звернувся із клопотанням (поданням) про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого ОСОБА_5 для відбування призначеного судом покарання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 78 КК України якщо засуджений не виконує покладені на нього обов`язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.

Положеннями ст.166 КВК України визначено, що подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання вноситься до суду після застосування уповноваженим органом з питань пробації до засудженого письмового попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання у разі невиконання засудженим обов`язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 166 КВК України, письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного покарання застосовується у разі невиконання засудженим хоча б одного з обов`язків або вчинення адміністративних правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 537 КПК України передбачено, що під час виконання вироків суд вирішує питання про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком суду.

Згідно зі ст. 5 КВК України одним із головних принципів кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань є диференціація та індивідуалізація виконання покарань, раціональне застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом.

Безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є встановлення умислу засудженого на ухилення від відбування покарання з випробуванням та контролю за його поведінкою, а також інші обставини, які свідчать про небажання засудженого стати на шлях виправлення.

Систематичним вчиненням адміністративних правопорушень є вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень, що посягають саме на громадський порядок.

Представник органу пробації ОСОБА_3 подання підтримав та просив його задовільнити.

Прокурор ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні подання.

Засуджений ОСОБА_5 в судове засідання з`явився, надав свої поясненя, повідомив, що наміру ухилитися від покладених на нього обов`язків, зокрема, щодо реєстрації в органі пробації не мав, натомість у нього були поважні причини неявок у зазначені у клопотанні (поданні) дні, пов`язані із хворобою, проте документів, що підтверджують його захворювання, він не має, оскільки до лікувальних закладів не звертався.

Також ОСОБА_5 пояснив, що, дійсно, вчинив адміністративне правопорушення, пов`язані з домашнім насильством, шкодує про це.

Просив його суворо не карати, та не замінювати міру покарання на реальну, і відмовити в задоволенні подання.

Суд, заслухавши думку учасників розгляду подання, вивчивши подання та особову справу на засудженого, дійшов висновку, що в його задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Перевіряючи обґрунтованість внесеного органом пробації подання про скасування звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, суд звертає увагу на те, що при скасуванні звільнення від відбування покарання з випробуванням суддя зобов`язаний з`ясувати, чи можна розглядати факти, викладені у поданні органу пробації, як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, оскільки факти, викладені у поданні, не є безпосередніми підставами для скасування звільнення від покарання з випробуванням та направлення для відбування покарання, призначеного судом.

Що стосується притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП суд вважає, що це правопорушення не свідчать про небажання ОСОБА_5 стати на шлях виправлення, у зв`язку з чим застосування за таке правопорушення до особи стягнення не може бути враховано під час вирішення питання про скасування звільнення від покарання з випробуванням.

Щодо неявок засудженого на реєстрацію суд зазначає, що сам факт невиконання обов`язків, покладених вироком суду, ще не може бути безумовним свідченням небажання засудженого стати на шлях виправлення, а отже, і достатньою підставою для направлення його для реального відбування покарання.

Суд зазначає, що безумовною підставою для скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням є усвідомлені та умисні дії засудженого, вчинені ним самим з метою ухилитися від відбування покарання та від контролю за його поведінкою, що в даному випадку не встановлено.

Сам факт невиконання обов`язків, покладених на засудженого вироком суду, ще не може бути безумовним свідченням його небажання ставати на шлях виправлення, а отже і вагомою підставою для направлення засудженого для реального відбування покарання. За результатами розгляду подання суд не встановив достатніх даних про ухилення засудженого від здійснення за ним контролю, а також про те, що він не бажає стати на шлях виправлення, а також відсутні дані про вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину.

Cуд не вбачає підстав, для задоволення на даному етапі подання про скасування звільнення від відбування призначеного покарання в порядку ч.2 ст.78 КК України відносно засудженого ОСОБА_5 .

Суд дійшов висновку, що вирішення питання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення засудженого для відбування призначеного судом покарання є передчасним, тому в задоволенні клопотання слід відмовити.

При цьому суд зазначає, що у разі продовження порушення ОСОБА_5 умов іспитового строку, представник Тернопільського РС №6 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області не позбавлений права на повторне звернення до суду з аналогічним клопотанням.

На підставі викладеного, керуючись ст.78 КК України, ст. 164-166 КВК України,

ст. 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання (подання) начальника Тернопільського РС №6 філії Державної установи «Центр пробації» в Тернопільській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення ОСОБА_5 для відбування призначеного покарання відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Козівський районний суд Тернопільської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1