Рішення № 139430914, 01.09.2026, Сколівський районний суд Львівської області

ЄУНСС: 453/1228/26

НП: 2/453/947/26

РІШЕННЯ

іменем України

01 вересня 2026 року місто Сколе

Сколівський районний суд Львівської області у складі головуючого судді Микитина Володимира Ярославовича,

сторони у справі:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»;

відповідач ОСОБА_1 ;

зміст позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором;

розглянувши дану цивільну справу у приміщенні суду, що по вул. Д. Галицького, 8, у м. Сколе Стрийського району Львівської області, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання, на підставі наявних у ній матеріалів, -

в с т а н о в и в:

Стислий виклад позицій сторін у справі.

Позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», сформувавши документ в системі «Електронний суд», подав у Сколівський районний суд Львівської області позовну заяву, що була зареєстрована в діловодстві 26.06.2026 року за вх. № 5309, в якій просить ухвалити рішення про стягнення на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за укладеним ним з ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договором про надання споживчого кредиту № 9215057 від 05.07.2025 року, у загальному розмірі 66 250 грн. 00 коп.. Судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті судового збору за подання вищевказаної позовної заяви у розмірі 2 662 грн. 40 коп., та у правничій допомозі у розмірі 7 000 грн. 00 коп., позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» при ухваленні рішення просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 ..

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05.07.2025 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 9215057. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А4367 і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 , який зазначений у пункті 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки (маска 431414ХХХХХХ0623), реквізити якої надані відповідачем ОСОБА_1 ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з метою отримання кредиту. Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, відповідно до пункту 2.1. кредитного договору. Підписанням кредитного договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (пункт 9.8. кредитного договору), які розміщені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що він повністю розуміє, погоджується і зобов?язується неухильно дотримуватися цих правил. 29.01.2026 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29012026. Пунктом 1.1. договору факторингу визначено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Відповідно до реєстру боржників № б/н від 29.01.2026 року до договору факторингу та акту прийому-передачі реєстру боржників від 29.01.2026 року до договору факторингу до позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 .. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачемТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 78 750 грн. 00 коп., яка складається з: 1) 25 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 2) 41 250 грн. 00 коп. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 12 500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вимог про стягнення штрафних санкцій (пені, штрафів) позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» у межах цього позову не заявлено, - підсумовує свою позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Відповідач ОСОБА_1 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором, не подав, хоча в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 01.07.2026 року вважається такою, що йому була вручена ще 17.07.2026 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням за трекномером: R067216303609, з довідкою АТ «УКРПОШТА» про причини повернення поштового відправлення «адресат відсутній». Втім, відповідач ОСОБА_1 свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від сторін цієї справи не надходило.

Заяви та клопотання учасників справи.

Заразом, у змісті позовної заяви, позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» заявлено також письмове клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Заразом із позовною заявою, позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» подано також письмове клопотання про витребування доказів у справі. Так, вказаний позивач, посилаючись на неможливість самостійно отримати від АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» інформації в силу того, що така містить банківську таємницю, просив витребувати в останнього інформацію про те, чи виписувалася банківська картка маска НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а також інформацію про зарахування коштів у сумі 25 000 грн. 00 коп. (виписку) по вказаній банківській картці за період з 05.07.2025 року по 10.05.2025 року включно, та інформацію про те, чи є номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком.

На виконання вимог ухвали судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від01.07.2026 року в частині витребування доказів, АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» листом від 02.07.2026 року за вих. № КНО-07.8.5/11658БТ , що надійшов на адресу Сколівського районного суду Львівської області засобами поштового зв`язку 07.07.2026 року та був зареєстрований в діловодстві за вх. № 5626, повідомлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано карту номер НОМЕР_3 , яка видана за відкритим рахунком НОМЕР_4 . Також зазначено, що фінансовим номером є НОМЕР_2 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою номер НОМЕР_3 .

Будь-яких інших заяв та/чи клопотань від учасників цієї справи, котрі б залишалися не вирішеними у визначеному чинним ЦПК України порядку, у тому числі і про розгляд цієї справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, не надходило.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Оскільки відповідачем у вищевказаній позовній заяві зазначена фізична особа, який не має статусу підприємця, то суддею, у відповідності до положень ч. 8 ст. 187 ЦПК України, з метою визначення підсудності, невідкладно було вжито заходів для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи - відповідача ОСОБА_1 .

Так, згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2947811 від 29.06.2026 року, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відтак, ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 01.07.2026 року, після отримання у встановленому порядку інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, який не має статусу підприємця, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд цієї справи постановлено провести у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, без проведення судового засідання, протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття у ній провадження. Задоволено клопотання позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» про витребування доказів. Витребувано від АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЦ БАНК» інформацію про те, чи виписувалася банківська картка маска НОМЕР_1 на ім`я відповідача ОСОБА_1 , а також інформацію про зарахування коштів у сумі 25 000 грн. 00 коп. (виписку) по вказаній банківській картці за період з 05.07.2025 року по 10.05.2025 року включно, та інформацію про те, чи є номер телефону НОМЕР_2 фінансовим номером телефону за відповідним картковим рахунком.

Інші процесуальні дії у цій справі не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та давши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як закріплено у ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства держави Україна, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Своєю чергою, критерії належності, допустимості, достовірності та достатності доказі регламентовані статтями 77-80 ЦПК України.

Згідно з частинами 1-5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з частинами 2, 3 та 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дотримуючись положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а також виходячи із наведених вище норм національного процесуального законодавства, суд, перевіряючи порушення прав ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» за пред`явленими позовними вимогами цивільного характеру, а також причетність до порушення таких його прав відповідача ОСОБА_1 , встановив наступне.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів.

Судом встановлено, що 05.07.2025 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 9215057. Предметом договору є сума кредиту в розмірі 25 000 грн. 00 коп., який надається строком на 360 днів з періодичністю сплати платежів кожні 15 днів зі стандартною процентною ставкою в розмірі 1.00 % в день. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора А4367, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 НОМЕР_2 , який зазначений у пункті 10 кредитного договору, адреса, реквізити та підпис сторін. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем ОСОБА_1 ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» з метою отримання кредиту. Відповідно до пункту 2.4. кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, відповідно до пункту 2.1. кредитного договору. Відповідно до пункту 6.4. цього кредитного договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф: 1) у розмірі 3 000 грн. 00 коп. на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 2) у розмірі 750 грн. 00 коп., починаючи з 5-го дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Відповідно до пункту 5.4. цього договору у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі. Вимога надсилається у вигляді електронного листа на електронну адресу споживача, зазначений в договорі (або окремо надану споживачем товариству) та/або шляхом направлення повідомлення на додаткові контактні дані споживача, вказані в цьому договорі (або окремо повідомлені споживачем), в тому числі з використанням месенджерів (Viber, Telegram, тощо). Моментом отримання споживачем повідомлення є момент отримання товариством електронного підтвердження про таке направлення. Відповідно до пункту 7.2. цього договору дія договору припиняється та договір може бути достроково розірваний у випадках передбачених чинним законодавством та цим договором. (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Листом від 02.07.2026 року за вих. № КНО-07.8.5/11658БТ АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» повідомлено, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 емітовано карту номер НОМЕР_3 , яка видана за відкритим рахунком НОМЕР_4 . Також зазначено, що фінансовим номером є НОМЕР_2 , на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операції за платіжною карткою номер НОМЕР_3 (міститься у справі, а. с. 46).

Відповідно до повідомлення ТзОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 29.01.2026 року за № 110, 05.07.2025 року на відповідну маску платіжної карти, що відповідає реквізитам з договору про надання споживчого кредиту № 9215057, було здійснено успішні перекази коштів на суму 25 000 грн. 00 коп. (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 9215057, укладеним 05.07.2025 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 , заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 78 750 грн. 00 коп., яка складається з: 1) 25 000 грн. 00 коп. заборгованість за тілом кредиту; 2) 41 250 грн. 00 коп. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 12 500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Вимог про стягнення штрафних санкцій (пені, штрафів) позивачем у межах цього позову не заявлено (копії містяться в системі «Електронний суд»).

У зв`язку з наявністю прострочення понад один календарний місяць кредитодавець ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 01.09.2025 року направив позичальнику відповідачеві ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту № 9215057/1 від 17.11.2025 року, яка залишилась незадоволеною, відтак, у подальшому, у порядку і спосіб визначеними умовами кредитного договору № 9215057 від 05.07.2025 року, кредитодавець ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» набув право на дострокове повернення кредиту.

Судом також встановлено, що 29.01.2026 року між ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 29012026. Пунктом 1.1. договору факторингу визначено, що фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 3, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Відповідно до реєстру боржників від 29.01.2026 року, до договору факторингу № 29012026 від 29.01.2026 року, позивач ТзОВ ««Фінансова компанія «ЕЙС» набув права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 78 750 грн. 00 коп., яка складається з: 1) 25 000 грн. 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 2) 41 250 грн. 00 коп. заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом; 12 500 грн. 00 коп. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (копії містяться в системі «Електронний суд»).

Відтак, позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», з урахування передачі права вимоги за укладеним 29.01.2026 року з ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» договором факторингу № 29012026, виконав свої зобов`язання, надавши відповідачеві ОСОБА_1 кошти за кредитним договором у встановленому в договорі розмірі та на узгоджених між ними умовах, однак останній в односторонньому порядку відмовився від виконання взятих на себе зобов`язань у наведеній частині, оскільки порушував графіки виплати кредиту у зв`язку з чим допустив спірну заборгованість.

При цьому, розмір зазначеної заборгованості за вищевказаним кредитним договором відповідачем ОСОБА_1 не спростовано, своїх розрахунків не наведено та суду не було подано.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення боржником грошового зобов`язання й застосування кредитором відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитними договорами, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України (надалі ЦК України), Законами України «Про електронну комерцію», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування», іншими актами цивільного законодавства.

Так, згідно з положеннями ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.Зобов`язання виникають з підстав, встановлених у ст. 11 цього Кодексу.

Своєю чергою, системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Щодо укладення договору в електронній формі.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор, відповідно до пункту 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону, це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до частин 3, 4, 6 ст. 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу).

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Узагальнена оцінка доводів та аргументів за результатами розгляду цієї справи.

Вочевидь між сторонами у справі (з урахуванням правонаступництва позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на підставі договору факторингу № 29012026 від 29.01.2026, укладеного ним з ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») було досягнуто згоди з усіх істотних умов електронного договору за договором про надання споживчого кредиту № 9215057 від 05.07.2025 року, цей правочин, в силу відсутності доказів на підтвердження його нікчемності чи визнання недійсним у встановленому порядку, створює презумпцію його правомірності, у зв`язку з чим кредитний договір є обов`язковими для виконання їх сторонами, а зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та його умов, натомість відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань за вказаним кредитним договором, допущену заборгованість за вказаним договором ним у встановленому порядку не погашено.

Судом встановлено, що позичальник відповідач ОСОБА_1 після отримання кредитних коштів не здійснив жодного платежу на виконання умов кредитного договору, відтак, не сплачував проценти за користування кредитом. У зв`язку з наявністю прострочення понад один календарний місяць, кредитодавець ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» направив йому вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишилась незадоволеною, як наслідок, у подальшому, у порядку і спосіб, визначеними умовами кредитного договору № 9215057 від 05.07.2025 року, кредитодавець ТзОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» набув право на дострокове повернення кредиту.

Суд встановив, що умови договору про надання споживчого кредиту № 9215057 від 05.07.2025 року ідповідають законодавчому визначенню кредитного договору. При цьому, положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути застосовані щодо розміру процентів за користування кредитом, оскільки у даній справі проценти за користування кредитом, які позивач ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , нараховані виключно у межах строку дії договору та не є мірою відповідальності за невиконання ним боргових зобов`язань.

Проте, відповідач ОСОБА_1 , як сторона у цій справі, доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту суду не надав, як й не подав належних доказів на спростування наданого позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» розрахунку заборгованості чи контррозрахунку суми заборгованості.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають до задоволення. Відтак, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягає до стягнення заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), яка становить 25 000 грн. 00 коп., і заборгованість за нарахованими відсотками, яка становить 41 250 грн. 00 коп., а разом 66 250 грн. 00 коп..

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отож, судові витрати у справі, котрі полягають у сплаті позивачем ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду із вимогою майнового характеру у розмірі 2 662 грн. 40 коп., які підтверджується відповідною випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягають до стягнення на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 , пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто повністю.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп. позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надав суду: договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року, укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та АБ «Тимошенко та партнери»; додаткову угоду від 20.04.2026 року № 25771532127 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-01 від 20.01.2026 року; акт прийому-передачі наданих послуг, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість. Згідно акту, витрати складаються: складання позовної заяви 2 год. 5 000 грн., вивчення матеріалів справи 2 год. 1 000 грн., підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 9215057 від 05.07.2025 на рахунок позичальника 1 год. 500 грн., підготовка і подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів 1 год. 500 грн.; свідоцтво і ордер адвоката (копії містяться у системі «Електронний суд»).

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року за єдиним унікальним номером судової справи 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року за єдиним унікальним номером судової справи 922/1964/21 зроблено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідачем ОСОБА_2 не надано суду заперечення щодо витрат позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» на правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп., водночас, суд, враховуючи принцип співмірності таких витрат, вважає, що витрати на правову допомогу у даній конкретній справі належить обмежити до 4 000 грн. 00 коп., які стягнути на користь зазначеного позивача з відповідача ОСОБА_1 ..

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 137, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 66 250 (шістдесят шість тисяч двісті п`ятдесят) грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. понесених судових витрат у вигляді сплачених судового збору та коштів на професійну правничу допомогу, з урахуванням їх зменшення судом.

Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Повне найменування сторін у справі.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код у ЄДРПОУ: 42986956; місцезнаходження юридичної особи: вул. Алматинська, 8, офіс 310-А, м. Київ, 02090; адреса електронної пошти: fincomace@gmail.com; електронний кабінет у ЄСІТС: наявний.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; зареєстроване місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_2 ; адреса електронної пошти: не зазначена; електронний кабінет у ЄСІТС: відсутній.

Повне рішення суду складено: 01 вересня 2026 року.

Суддя Володимир МИКИТИН