Рішення № 139430818, 01.09.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2183/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Ляшко О. П.

при секретарі судового засідання Новосад І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янка-Бузька Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 (м. Кам`янка-Бузька) Львівського РУП № 1 Головного Управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

19.08.2026 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Шейхо Каміран звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 7699492 від 10.08.2026 року, винесену працівником поліції Відділення поліції №1 (м.Кам`янка-Бузька) Львівського РУП № 1 ГУНП у Львівській області про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 510 грн, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позову покликається на те, що 10.08.2026 о 21:48:24 на автомобільній дорозі СтрептівСпас (Львівська область) Позивач, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом FIAT PANDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . В цей час його автомобіль наздогнав автомобіль патрульної поліції і працівником патрульної поліції щодо Позивача було складено та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7699492 від 10.08.2026, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, водієм, не пристебнутим ременем безпеки, чим порушено пункт 2.3 «в» Правил дорожнього руху України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.

Позивач із висновками постанови не погоджується, оскільки на момент керування транспортним засобом 10.08.2026 він був пристебнутий ременем безпеки, а висновок про порушення пункту 2.3 «в» Правил дорожнього руху зроблено шляхом фальсифікації постанови.

Постанова не містить посилання на жодні конкретні фактичні дані (докази), крім самого твердження посадової особи про нібито наявне порушення: відсутні дані про те, яким саме технічним засобом (якщо порушення фіксувалося технічними засобами) і в який спосіб було встановлено відсутність пристебнутого ременя безпеки, відсутні додані до постанови фото- чи відеоматеріали, які б об`єктивно підтверджували цей факт.

21.08.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 27.08.2026 року; запропоновано відповідачу Відділенню поліції № 1 (м. Кам`янка-Бузька) Львівського РУП № 1 ГУ НП у Львівській області подати відзив на позов та матеріали щодо скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1

27.08.2026 року представником відповідача М.Хвалібота подано відзив на позов, в якому вона просить відмовити в задоволенні позовних вимог вказуючи на те, що ГУНП у Львівській області не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими та безпідставними, виходячи з наступного: Відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7699492 від 10.08.2026 року водій (позивач) здійснював рух на транспортному засобі обладнаного пасивними ременями безпеки та був не пристебнутий пасивним ременем безпеки чим порушив п.п. 2.3 «В» ПДР України.

Згідно відеозапису з нагрудної боді-камери № 890013, інспектора СРПП ВИП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, капітана поліції Богдана Березюка, встановлено, що 10.08.2026 21:48 год. підійшовши до автомобіля марки Fiat Panda д.н.з. НОМЕР_1 інспектор СРПП ОСОБА_2 , почавши спілкування із водієм гр. ОСОБА_1 , поліцейський повідомив, що ведеться відео фіксація, також подав вимогу щодо пред`явлення для ознайомлення відповідних документів, посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, водій виконав вимогу поліцейського. Пізніше запропонували водієві пройти тест на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестеру „Драгер" на місці події, на що останній погодився, результат огляду показав 1,55 проміле. Водій із результатами огляду був не згідний, йому запропонували проїхати у Кам`янкаБузьку ЦРЛ для огляду на стан алкогольного сп`яніння, приїхавши водій відмовився. Після цього інспектор СРПП Богдан Березюк повідомив водія, що на нього складено адміністративний протокол за ст. 130 ч.1 КУпАП. Також інспектор СРПП Богдан Березюк повідомив водія, що його було зупинено за керування транспортного засобу з не пристебнутим ременем безпеки, а тому на водія складено адміністративну постанову за ст. 121 ч.5, копію постанови водій погодився отримати.

До відзиву відповідачем наданий відеозапис фіксації обставин винесення оскаржуваної постанови.

В судове засідання позивач, представник позивача не з`явилися; від представника позивача Шейхо К. через систему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, у наданому ним відзиві на позовну заяву просив справу розглядати за відсутності представника відповідача та відмовити в позові.

В зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.08.2026 року інспектором СРПП ВнП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, капітаном поліції Березюком Б. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7699492 від 10.08.2026 відносно ОСОБА_1 , зі змісту якої вбачається, що останній 10.08.2026 року о 21 год. 48 хв., по дорозі Стрептів-Спас керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3в ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП, за що відносно нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень.

Позивач, звертаючись до суду із позовною заявою про скасування постави про адміністративне правопорушення вказав, що з постановою серії ЕНА № 7699492 від 10.08.2026 він не згідний, та вважає її протиправною, незаконною, безпідставною, оскільки висновок про відсутність у Позивача пристебнутого ременя безпеки зроблено лише на підставі суб`єктивного твердження посадової особи, без посилання на об`єктивні належні допустимі докази. Позивач стверджує, що на момент керування транспортним засобом 10.08.2026 був пристебнутим ременем безпеки.

Таким чином між сторонами існує спір з приводу правомірності дій суб`єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, що регулюється нормами ст. 286 КАС України та КУпАП.

Вирішуючи спір суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАСУкраїни) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАСУкраїни суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частини 1 статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу адміністративного впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення про порушення Правил дорожнього руху.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно п. 8 ч. 1 статті 23 зазначеного Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено, зокрема, до компетенції Національної поліції - частина друга статті 258 КУпАП.

Згідно статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту тощо, зокрема і передбачених частиною п`ятою ст. 121, частиною першою і другою статті 121-3, статтями 124-1 - 126. Постанови у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП, виносяться на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ч. 5 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за порушення правил користування ременями безпеки.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.3.в ПДР передбачає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів;

Згідно ст. 252 КУпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Згідно ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 КАСУ встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАСУ).

Суд звертає увагу на те, що статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 9 ст. 31 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до частини першої ст. 40 Закону України №580-VIII від 02.07.2015 «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 25.06.2020 року по справі 520/2261/19, зводиться до того, що: ч. 2 ст. 77 КАС покладено обов`язок доказування відповідача суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності, при цьому не виключає визначеного ч.1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.

Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.

Також, суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача, який будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з`явився, на адресу суду скерував відзив на позовну заяву, до якого додав диск з відеофіксацією правопорушення, як доказ на підтвердження факту порушення позивачем Правил дорожнього руху, необхідного для прийняття суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Також, слід зауважити, що надані відповідачем відеозаписи на DVD-диску підпадають під визначення електронного доказу, встановленого ст. 99 КАС України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Разом з цим, суд дослідивши докази, представлені відповідачем, а саме відеозапис з нагрудної камери поліцейського з місця події 10.08.2026, на якому з відеозапису не вбачається, що позивач, керуючи транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки.

Отже, судом не встановлено, що водій ОСОБА_1 , керуючи 10.08.2026 транспортним засобомFIAT PANDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки, а саме: порушення пп. «в» п. 2.3 ПДР України, за що ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність.

Таким чином, оцінюючи надані відповідачем докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що хоча факт керування транспортним засобом мав місце, однак надані відеозаписи не містять достатніх та беззаперечних даних що водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобомFIAT PANDA, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , який обладнаний засобами пасивної безпеки, був не пристебнутий ременем безпеки.

Отже, фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, викладені у постанові відносно ОСОБА_1 при розгляді справи в суді не знайшли свого підтвердження достатніми допустимими та належними доказами, що відповідало б стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення у практиці Європейського Суду з прав людини.

Таким чином, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні безперечні докази того, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оскільки відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, котрі б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення та правомірність притягнення його до адміністративної відповідальності, тому суд прийшов до висновку, що постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Як передбачено ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, оцінюючи у сукупності обставини у справі, наведені сторонами і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить висновку, що адміністративне стягнення щодо позивача накладено правомочним органом, який має право розглядати такі правопорушення. Проте, враховуючи, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 121 КУпАП поліцейським проведено однобічно, обставини щодо виявленого ним порушення, відображені в постанові, не підтверджені належними доказами, у звязку з чим суд вважає що є підстави для скасування постанови серії ЕНА № 7699492 від 10.08.2026 року про накладання адміністративного стягнення щодо позивача як необґрунтованої та винесеної без достатніх правових підстав.

Вирішуючи питання судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судові витрати у цій справі складаються з судового збору, який сплачений позивачем за подання позовної заяви до суду в розмірі 533,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 9, 77, 90, 242, 244, 245, 286 КАС України, ст.ст. 121-1, 222, 268, 283, 288, 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 (м. Кам`янка-Бузька) Львівського РУП № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Постанову серії ЕНА № 7699492 від 10.08.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП, винесену інспектором СРПП ВнП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, капітаном поліції Березюк Б. - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області (юридична адреса: пл. Г. Григоренка, 3, м. Львів, 79007 Код ЄДРПОУ: 40108833 ) на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 533,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01.09.2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (адреса проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головного управління Національної поліції у Львівській області (юридична адреса: пл. Г. Григоренка, 3, м. Львів, 79007 Код ЄДРПОУ: 40108833 )

Суддя О.П.Ляшко