Ухвала суду № 139430678, 31.08.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/4099/26 1-кс/335/3207/2026

31 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , представника володільця майна, - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши клопотання представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

28.08.2026 ОСОБА_5 в особі представника адвоката ОСОБА_4 звернулась до слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя із клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082050002191 від 14 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_6 від 09 червня 2026 року накладено арешт на майно, вилучене 05 червня 2026 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон Samsung Galaxy S24FE, модель SM-S721B/DS, IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 із SIM-картами мобільних операторів; список осіб із номерами телефонів на двох аркушах; копії документів (паспортів та ІПН) громадян України на 62 аркушах; блокнот із чорновими записами.

Представник посилається на те, що факт визнання майна речовими доказами не є безумовною підставою для його подальшого перебування під арештом. Орган досудового розслідування повинен довести існування реальної потреби у подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження. На даний час така потреба відсутня. Усі необхідні слідчі (розшукові) дії з вилученим майном проведені, ризики його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження відсутні, а подальше перебування майна під арештом є непропорційним втручанням у право власності. Крім того, матеріали кримінального провадження не підтверджують, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, а також не містять достатніх даних, які б свідчили про необхідність його подальшого арешту саме для досягнення цілей кримінального провадження. ОСОБА_5 повідомлення про підозру у цьому кримінальному провадженні не вручалося, вона не є підозрюваною, обвинуваченою чи особою, яка несе цивільну відповідальність у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.2 ст. 174 КПК України арешт майна скасовується, якщо особа доведе, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт було накладено необґрунтовано. Оскільки на сьогоднішній день подальша необхідність у застосуванні арешту відсутня, а органом досудового розслідування не доведено існування підстав для подальшого обмеження права власності заявника, арешт майна підлягає скасуванню.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 клопотання підтримав, з підстав викладених у ньому, просив задовольнити.

Власниця майна ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилась.

Слідчий у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, зазначила, що майно, на яке накладено арешт має ознаки речових доказів, оскільки може бути використано як доказ факту та обставин протиправних дій, що наразі встановлюються під час кримінального провадження.

Заслухавши учасників процесу, які з`явились в судове засідання, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов такого висновку.

Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025082050002191 від 14 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 174 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.06.2026 накладено арешт на майно, вилучене 05 червня 2026 року в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

1.Мобільний телефон Samsung Galaxy S24FE, модель SM S721B/DS, ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім картами мобільних операторів НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

2.Список осіб з номерами телефонів на 2х аркушах А4;

3.Копії документів (паспортів та ІПН) громадян України на 62 арк.;

4.Блокнот з чорновими записами

Зі змісту ухвали слідчого судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 09.06.2026 про накладення арешту випливає, що при вирішення клопотання слідчого, слідчим суддею було встановлено об`єктивні підстави вважати, що вказане майно, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, тобто мають ознаки речових доказів, оскільки можуть бути використані як доказ факту та обставин протиправних дій, що встановлюються під час кримінального провадження.

Суд зазначає, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні клопотання про скасування арешту майна, суд враховує підстави для арешту майна, зокрема те, що арешт накладався з метою збереження речових доказів, оскільки дані предмети можуть містити обставини, що мають доказове значення у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Заявницею та її представником не наведено нових обставин, які виникли після постановлення ухвали про арешт майна та могли б свідчити про відсутність подальшої необхідності в такому обмежені права власності на майно, що зазначене у клопотанні.

На переконання суду, скасування арешту майна та його подальше повернення власнику може призвести до настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, до знищення чи спотворення речових доказів у провадженні.

Оцінка доводам заявника про те, що у подальшому застосуванні вказаного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба, може бути надана судом лише після дослідження відповідних матеріалів кримінального провадження.

Отже, наразі потреба у подальшому застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту спірного майна не відпала.

Поряд з цим слідчий суддя зазначає, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи власника майна з метою виконання завдань кримінального провадження.

Викладене в сукупності свідчить, що особа, яка подала клопотання, передчасно звернулася з ним до слідчого судді, враховуючи, що адвокат не довів, що арешт майна було накладено необґрунтовано, а також, що потреба в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час відпала, також враховуючи позицію слідчої, яка заперечувала щодо скасування арешту майна, з урахуванням принципу диспозитивності, передбаченого ст. 26 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника володільця майна адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12025082050002191 від 14.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1