Рішення № 139430655, 01.09.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа №333/9760/25

Провадження №2/333/925/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Круглікової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Єрмоленко А.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Ващук Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу

за позовом: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

до відповідача: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ: 37573541, місцезнаходження: м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, 32

про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

В С Т А Н О В И В:

До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) до ОСОБА_4 (далі ОСОБА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, в якій позивач просить суд на час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у цей період за кордоном зобов`язати матір дитини ОСОБА_4 організувати спілкування доньки ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного дня з 19:00 до 21:00 за номером телефону доньки. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 15.06.2017, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 . В той же час фактично шлюбні відносини між сторонами припинені, сторони фактично не проживають один з одним. В шлюбі у сторін народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 . У зв`язку із повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та введенням воєнного стану відповідачка разом із донькою ОСОБА_5 в жовтні 2022 року виїхала за межі України - та наразі перебувають у Польщі в місті Варшава, де отримали тимчасовий захист і проживають до теперішнього часу. В той же час, періодично протягом останніх років відповідач ОСОБА_4 порушує право батька, чинить перешкоди у його спілкуванні з донькою ОСОБА_6 шляхом блокування засобів зв`язку доньки. Протягом останніх двох місяців відповідачка остаточно заблокувала номер телефону батька. На численні звернення позивача засобами зв`язку безпосередньо до відповідачки з проханням не перешкоджати спілкуванню батька із дитиною, відповідачка або ігнорує позивача, або говорить, що дитина не бажає спілкуватись. Досягти домовленості із відповідачкою про графік та порядок спілкування з дитиною не вдається, вжиті позивачем заходи щодо мирного вирішення питання про участь батька у вихованні доньки та спілкуванні з нею не дали результатів. У зв`язку із чим, позивач вимушений звернутися до суду із даною позовною заявою про встановлення графіку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Ухвалою суду від 14.10.2025 року цивільну справу за вказаною позовною заявою, прийнято до провадження судді Круглікової А.В., розгляд справи вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

16.02.2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

23.12.2025 року представником відповідача адвокатом Савченко В.І. надано відзив на позовну заяву, в якому фактично сторона відповідача не заперечувала проти спілкування батька з дитиною, проте вважає, що щоденне спілкування батька з дитиною саме в час з 19 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. може порушувати рівновагу між забезпеченням права дитини та батьків (як батька, так і матері), в цей час дитина може не мати можливості спілкуватися з батьком телефоном, бути зайнятою особистими справами, чи бути втомленою. Просили відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача підтримали вимоги позову з підстав, викладених в ньому, просили суд задовольнити вимоги, зобов`язати матір дитини ОСОБА_4 організувати спілкування доньки ОСОБА_5 з батьком ОСОБА_1 в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку кожного дня з 19:00 до 21:00.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вважає, що жодних перешкод у спілкуванні дитини із батьком немає, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник органу опіки та піклування Ващук Н.Г. у судовому засіданні зазначила, що органом опіки та піклування було вивчено надані докази сторонами, надано висновок про визначення порядку участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_5 .

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі з 15.06.2017, що підтверджуються свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Запорізькій області 15.06.2017, про що складено актовий запис № 223.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданим Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є батьками малолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В ході розгляду справи встановлено, що сторони проживають окремо.

Зі скріншотів переписки сторін в месенджері «Вайбер» судом встановлено, що позивачем перед відповідачкою ставиться питання про спілкування з дитиною за допомогою відеозв`язку з використанням мобільного телефону, проте з переписки зрозуміло, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною.

З долучених до матеріалів справи фотографій покупок та подарунків, а також долучених квитанцій про переказ коштів на реквізити картки ОСОБА_4 вбачається, що позивач регулярно надає допомогу на утримання дитини.

Відповідачем не надано доказів, що спростовують позицію позивача щодо надання матеріальної підтримки доньки.

Матеріали справи свідчать, що самостійно і добровільно сторони не можуть визначитися із спільною участю у вихованні спільної дитини, а тому порушено питання про участь у вихованні та вільному спілкуванні з їх малолітньою дитиною батька, який мешкає окремо від дитини.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, контакт з дитиною тощо.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У відповідності до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У відповідності до частини другої статті 54 СК України усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третястатті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини (стаття 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно з положеннями частини першої та другої статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Як встановлено судом, та підтверджено матеріалами справи, обоє батьків належно ставляться до батьківських обов`язків, створили умови для проживання, виховання і розвитку малолітньої ОСОБА_5 року народження, дитина доглянута і матеріально забезпечена.

Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до частини четвертої і п`ятої статті 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Між сторонами справи - батьками малолітньої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , існує спір щодо участі батька у спілкуванні з доньки, який не вдалося вирішити у позасудовому порядку.

Районною адміністрацією Запорізької міської ради по Космічному району, як органом опіки та піклування під час участі повноважного представника по цивільній справі 333/9760/25 за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , визначення порядку участі у вихованні дитини, вивчено надані сторонами докази. Під час проведення роботи через соцмережу Вайбер вдалося зв`язатися з ОСОБА_4 , яка зазначила, що вчинок батька, коли він привіз дитину до Запоріжжя вважає таким, який поставив під загрозу життя дитини, також повідомила, що після приїзду дитина стала агресивною, оскільки батько обмовляв матір. Після цього відповідачка повідомила, що батько буде спілкуватися з дитиною в її присутності, що не задовольнило позивача. ОСОБА_7 вважає, що спілкування протягом двох годин поспіль буде заважко для доньки, крім того дитина має щільну завантаженість оскільки навчається в польській та українській школі. Також її турбує той факт, що батько не завжди коректно спілкується з дитиною, чим наносить шкоду її самооцінці. Вважає, що спілкуватися батько може в зручний для дитини час в її присутності. Під час судових слухань, представник відповідачки не заперечував проти того, аби батько спілкувався з дитиною, навіть без присутності матері. Зважаючи на викладене вище, в інтересах дитини, керуючись ст. 19 Сімейного кодексу України, на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини, районна адміністрація Запорізької міської ради по Космічному району, як орган опіки та піклування, вважає доцільним встановити наступний графік спілкування батька з дитиною - щоденно, протягом дня загальною кількістю дві години, час за домовленістю між батьками, з урахуванням завантаженості дитини засобами мобільного зв`язку, без участі матері під час спілкування, або в будь-який інший час та спосіб за домовленістю між батьками.

При визначенні порядку участі батька у вихованні доньки, суд з врахуванням віку дитини, потреби та інтереси обох батьків, розклад роботи і відстань між їхнім місцезнаходженням, особисту прихильність дитини до кожного з них та інші обставини, що мають істотне значення погоджується з висновком наданим органом опіки та піклування.

У матеріалах справи відсутні докази неналежного виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов`язків, вад здоров`я, неможливість утримувати дитину та приділяти достатню увагу її вихованню, освіті та духовному розвитку. Вказаний висновок не містить даних щодо негативного ставлення дитини до батька, неналежного поводження батька з донькою, а бо ж обставин впливу поведінки батька на психо-емоційне середовище дитини.

Графік спілкування, визначений у висновку органу опіки та піклування створює можливість для адекватного зв`язку між батьком і дитиною, має сприяти підтриманню родинних зв`язків та гармонійному розвитку дитини за присутності в її житті обох батьків.

Батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від спілкування з батьком.

Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою«Хант проти України», № 31111/04, § 54).

В судовому засіданні встановлено, що між сторонами існують тривалі напружені конфліктні відносини, які носять особистий характер, у зв`язку з даними обставинами загострились взаємовідносини і така ситуація не дає можливості мирним шляхом вирішити питання порядку спілкування з дитиною, який мав би влаштовувати кожну із сторін, що зумовлює вирішення даного питання в судовому порядку. Дані конфліктні відносини вочевидь не сприяють позивачу у реалізації можливості регулярно спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні. Факт наявності конфлікту сторони не заперечували, проте жодних обставин, які б свідчили про негативну поведінку батька відносно дитини, судом не встановлено; негативний вплив на фізичний, психоемоційний стан, розвиток дитини. Жодного процесуального рішення з приводу протиправної поведінки позивача відносно своєї донькеи суду не надано.

Напротивагу чому активна поведінка батька свідчить про те, що незважаючи на те, що сторони фактично припинили сімейні відносини, не проживають разом, мають досить напружені стосунки між собою, відповідач має намір та бажання спілкуватися зі своєю донькою, брати участь у її вихованні та житті, на що має право на рівні з матір`ю.

Перешкоджання позивачеві у спілкуванні з дитиною з боку відповідача беззаперечно порушують його права в частині рівності таких прав на участь у вихованні доньки та спілкуванні з нею.

Під усуненням перешкод у спілкуванні з дитиною слід розуміти обов`язок відповідача відповідно до встановленого рішенням суду графіком не чинити фізичні, психологічні, психічні та будь-які інші дії, що перешкоджають брати позивачу участь у спілкуванні та вихованні дитини у визначений за рішенням суду графіком час та місцем виконання рішення.

Суд зауважує, що право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування дитини з батьком відповідає його інтересам. Між тим з батьків, хто проживає окремо і дитиною має існувати постійний, систематичний контакт. Таке спілкування буде сприяти повноцінному вихованню дитини, її розвитку, оскільки спілкування дітей з батьками служить задоволенню життєво важливих потреб дитини. Крім того, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Діти мають рости під опікою і відповідальністю обох батьків, а тому участь позивача у вихованні дитини, спілкуванні між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а буде відповідати і інтересам дитини.

З урахуванням вищевикладеного, на підставі зібраних доказів, приймаючи до уваги те, що в добровільному порядку сторони не дійшли згоди щодо визначення порядку спілкування з дитиною, а також беручи до уваги дослідивши наявні у справі докази, враховуючи рівні права батьків на участь у вихованні дитини та виходячи з інтересів дитини і вимог статей 157, 158 СК України, суд, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, вік дитини на час вирішення цього питання, режим її розпорядку дня, а також висновок органу опіки та піклування, дійшов висновку про часткове задоволення позову та зобов`язання ОСОБА_4 організувати спілкування доньки ОСОБА_5 на час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини ОСОБА_5 у цей період за кордоном, з батьком ОСОБА_1 щоденно, протягом дня загальною кількістю дві години, у визначений за домовленістю між батьками час, з урахуванням завантаженості дитини в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку, без участі матері під час спілкування, або в будь-який інший час та спосіб за домовленістю між батьками. У задоволенні іншої частини позову судом відмовляється.

Суд звертає увагу сторін на те, що саме батьки несуть відповідальність по відношенню до малолітньої дитини, та саме вони повинні докласти усіх зусиль для того, щоб у їх дитини виникало прагнення бути як із мамою, так і з батьком. З урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 1 211,20 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 організувати спілкування доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на час дії воєнного стану в Україні та перебування дитини ОСОБА_5 у цей період за кордоном, з батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 щоденно, протягом дня загальною кількістю дві години, у визначений за домовленістю між батьками час, з урахуванням завантаженості дитини в режимі відеозв`язку через засоби мобільного зв`язку, без участі матері під час спілкування, або в будь-який інший час та спосіб за домовленістю між батьками.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В. Круглікова