Рішення № 139430505, 21.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8784/26

провадження № 2/753/10454/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з гарячого у розмірі 35 202,85 грн., яка складається з основної суми заборгованості у розмірі 27 882,28 грн., 3% річних у розмірі 5 328,19 грн. та 1 992,38 грн. - інфляційної складової боргу. .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами послуг, які надає позивач. Відповідачі отримують послуги з постачання гарячої води, при цьому не в повному обсязі виконують зобов`язання по їх оплаті, в зв`язку з чим за ними утворилась заборгованість, яку позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів з урахуванням нарахованих штрафних санкцій.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01 травня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідачі скористалися своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 04 червня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував щодо наявності заборгованості перед позивачем в повному обсязі, вказав, що ним заборгованість значною мірою погашена, а відтак розрахунок має бути приведений у відповідність до здійснених оплат. Крім того, просив суд застосувати строк позовної давності до вимог позивача.

18 червня 2026 року представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив, у якому остання просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

При цьому, від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 та зареєстрований в даній квартирі, Крім того, в спірній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 .

Положення стст. 66-68 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і положення підзаконних актів у сфері житлово-комунальних послуг покладають на користувачів житла (власників) обов`язок щомісяця вносити плату за житлово-комунальні послуги (теплопостачання, газ, водопостачання, каналізація тощо) та витрати на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі.

Відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалень розрахунків за енергоносії», виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Як вбачається з матеріалів справи, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_2 здійснюється ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ».

Згідно до ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ №630 від 21.07.2005, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання комунальних послуг, і фізичною особою, яка отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 08.10.1992 року, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, визначені законом або договором. Плата за надані послуги вносяться споживачем відповідно до показань обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата з послуги вноситься не пізніше 20 числа місця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч 1 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Частиною 7 статті 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем і споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідачі не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг та отримували їх, разом з тим своєчасно не вносили плату за користування, у зв`яку з чим за ними утворилась заборгованість станом на 01 січня 2026 року у розмірі 27 882,28 грн., яка складається з заборгованості за послуги з гарячого водопостачання починаючи з жовтня 2017 року у розмірі 19 512,34 грн. та заборгованості за послуги з постачання теплової енергії починаючи з січня 2017 року у розмірі 8 369,94 грн., що підтверджується копіями наявних рахунків в матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень представника позивача, відповідачами, після відкриття провадження уданій справі, частково погашена заборгованість, зокрема за послугу з постачання гарячої води у розмірі 17 527,33 грн. та за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 6 000 грн., а відтак враховуючи вище викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з постачання гарячої води у розмірі 17 527,33 грн. та за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 6 000 грн.

Разом з тим, згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Беручи до уваги наведене, а також те, що боржниками сума заборгованості частково погашена під час розгляду справи, та перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що сума штрафних санкцій на підставі ст. 625 ЦК України, яка підлягає стягненню становить 1 992,38 грн. - 3% річних та 5 328,19 грн. - інфляційні витрати за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Так, відповідачами було заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони право на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, позовна давність починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, суд критично оцінює доводи відповідачів стосовно застосування строків позовної давності, з наступних підстав.

Статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», прийнятої відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», на усій території України був встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України був неодноразово продовжений (від 25 березня 2020 року № 338, від 20 травня 2020 року № 392, від 22 липня 2020 року № 641, від 26 серпня 2020 року № 760, від 13 жовтня 2020 року № 956, від 09 грудня 2020 року № 1236, від 17 лютого 2021 року № 104, від 21 квітня 2021 року № 405, від 23 лютого 2022 № 229, від 27 травня 2022 року № 630, від 19 серпня 2022 № 928).

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року №1423 вносились зміни до постанов Кабінету Міністрів України до від 25 березня 2020 року № 338 та від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якими продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 30 червня 2023 року.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності був продовжений на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Тобто, виходячи з вищенаведених положень закону, пропущеною може бути позовна давність лише за вимогами, що виникли до 12 березня 2017 року. Строк позовної давності за всіма вимогами, що виникли після 12 березня 2017 року та на які поширюється загальна позовна давність у три роки, вважаються продовженим на підставі п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до закінчення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Крім того, статтею 264 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або його згоди іншою особою основного боргу. Зокрема визнання відповідачем боргу, звернення позивача щодо перерахунку заборгованості.

Так, як вказує відповідач у своєму відзиві, ним частково погашена заборгованість, отже, факт періодичного та часткового погашення заборгованості відповідачами, визнання боргу та коригування заборгованості, свідчить про переривання строків позовної давності відповідно до ст. 264 ЦК України.

Після переривання перебігу позовної давності трирічний строк звернення до суду починається заново, отже позовні вимоги про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги заявлені в межах строків позовної давності.

Зазначене відповідає правовій позиції висловленій Верховним Судом у постанові від 22 січня 2019 року у справі №437/2726/13-ц.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 11 675,52 грн., яка складається з заборгованості за послуги з гарячого водопостачання у розмірі 1 985,01 грн., заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 2 369,94 грн., 3% річних у розмірі 1 992,38 грн. та 5 328,19 грн. - інфляційної складової боргу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись стст. 64, 66-68, 162 ЖК України, стст. 526, 610, 625 Цивільного кодексу України, стст. 12, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стст. 7, 9, 12, 19, 76, 81, 89, 141, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 279, 353, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 11 675,52 грн., яка складається з заборгованості за послуги з гарячого водопостачання у розмірі 1 985,01 грн., заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 2 369,94 грн., 3% річних у розмірі 1 992,38 грн. та 5 328,19 грн. - інфляційної складової боргу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (код ЄДРПОУ 37739041) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 103,78 грн. в рівних частках з кожного.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.