Рішення № 139430216, 17.11.2025, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ун. № 759/3496/25

пр. № 2/759/3050/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2025 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі Лавриненко Т.С.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Руденка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Боярської міської ради (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. М. Грушевського, 39) про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2025 адвокат Руденко А.О., який представляє інтереси позивача, звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_2 , право власності на садовий будинок АДРЕСА_3 , право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0598 га, кадастровий номер 3222410300:01:044:0109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Дану позовну заяву адвокат Руденко А.О. обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 є донькою спадкодавця ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 . 20.11.2020 ОСОБА_2 склала заповіт на ім`я ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 . 26.04.2024 державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку із пропуском останньою шестимісячного строку для прийняття спадщини. Під час винесення постанови про відмову нотаріус виходив із того, що місце реєстрації проживання спадкодавця та спадкоємця різняться, а у шестимісячний строк ОСОБА_1 не зверталася із заявою про прийняття спадщини, а ОСОБА_1 не надала нотаріусу доказів спільного проживання разом за спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Як вказує адвокат, у 2017 році ОСОБА_2 перенесла інсульт, після чого її забрала проживати до себе ( АДРЕСА_5 ) донька, яка є спадкоємцем за заповітом. Із 2017 року до 2023 року спадкодавець проживала разом із донькою, що підтверджують свідки - сусіди ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_3 отримувала пенсію у відділенні 03170 АТ «Укрпошта», яке обслуговує адресу по вул. Зодчих. Також на підтвердження викладеного у позові представник позивача посилається на акт про проживання особи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва ЖЕД №4». У відповідь на запит до ПФУ про отримання ОСОБА_3 пенсії адвокат отримав інформацію, що у період з 01.01.2017по 30.06.2020 остання отримувала пенсію у поштовому відділенні 03170. Виплату пенсії з 01.07.2020 було переведено на особовий рахунок ОСОБА_2 .

Також адвокат зауважує, що у зв`язку зі зміною місця проживання ОСОБА_2 було оформлено нову декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу №0001-6Е98-Н5А0 від 29.08.2022 року, в якій фактичне місце проживання ОСОБА_2 вказано: АДРЕСА_5 .

22.09.2022 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я ОСОБА_2 отримала довідку ЦЛКК КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» Святошинського району м. Києва №420 від 22.09.2022, в якій адреса місця проживання вказана: АДРЕСА_5 .

Для з`ясування адреси місця госпіталізації ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 адвокатом зроблено запит до КНП «Київської міської клінічної лікарні №7» КШД, у відповідь отримав інформацію про те, що ОСОБА_2 була доставлена до лікарні із адреси: АДРЕСА_5 .

ОСОБА_1 оплачувала комунальні послуги у квартирі своєї матері як до, так і після смерті останньої.

За таких обставин, позивач не погоджується із відмовою нотаріуса видати їй свідоцтво про право на спадщину, оскільки вона є єдиним спадкоємцем, яка отримала спадщину фактично у зв`язку зі спільним проживанням за однією адресою.

Відповідно до протоколу автоматизованого протоколу судової справи між суддями від 13.02.2025 для розгляду даного позову визначено суддю Святошинського районного суду м. Києва Єросову І.Ю.

Ухвалою від 14.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд вирішено проводити у порядку загального позовного провадження.

17.02.2025 через систему «Електронний суд» надійшов відзив Боярської міської ради, в якому остання вказує, що позовні вимоги стосуються визнання за позивачем права власності на майно, яке належить на праві приватної власності спадкодавцю. Причини, за яких виникли труднощі щодо оформлення спадкових прав, не пов`язані із діяльністю відповідача. Заява про визнання спадщини відумерлою радою не подавалася. Також повідомила, що Святошинським районним судом м Києва слухалася справа №759/9232/24 за позовом ОСОБА_1 до КМР про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, де позивач стверджувала про пропущення строку для прийняття спадщини у зв`язку з необізнаністю про наявність заповіту. За таких обставин, Боярська міська рада просить відмовити у задоволенні позовних вимог, зокрема, в частині стягнення із відповідача понесених судових витрат.

18.02.2025 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення представника Київської міської ради, в яких остання посилаючись на положення ЦК України, просить ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Ухвалою від 31.03.2025 закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті. Крім того, вказаною ухвалою витребувано від Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

29.04.2026 до суду надійшла копія спадкової справи №490/2024, заведена щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просить задовольнити позовні вимоги.

У судовому засіданні представник позивача - адвокат Руденко А.О. просить задовольнити позов, вказуючи на те, що до позову додано докази, які поза розумним сумнівом підтверджують факт постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем. Так, із 2017 року ОСОБА_2 у зв`язку із погіршенням стану здоров`я почала проживати спільно із донькою - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_5 . У 2020 році донька викликала нотаріуса, який посвідчив складений матір`ю заповіт. Підтвердив, що зверталися до суду із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, однак у його задоволенні було відмолено. Так само було встановлено, що постанова нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину є законною. Вказує, що попередньо не зверталися до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання спадкодавця зі спадкоємцем, оскільки практика ВС схиляється до подачі позову про визнання права власності на спадкове майно.

Вислухавши позицію сторони позивача, дослідивши наявні у розпорядженні суду матеріали справи, оцінивши надані у сукупності докази, врахувавши доводи, викладені відповідачами у відзиві та письмових поясненнях, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вважаючи свої права порушеними, невизнаними чи оспорюваними ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Руденка А.О., звернулася до суду із даним позовом, в якому просить:

- визнати право власності право власності на квартиру АДРЕСА_2 ,

- визнати право власності на садовий будинок АДРЕСА_3 ,

- визнати право власності на земельну ділянку № НОМЕР_1 , площею 0,0598 га, кадастровий номер 3222410300:01:044:0109, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .;

- судові витрати у справі покласти на відповідачів.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В силу положень ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд звертає увагу, що стандарти доказування не звільняють сторону від тягаря доказування, а лише дозволяють встановити після того, як всі докази подано, чи виконано стороною свій обов`язок щодо доказування, чи достатньо доказів для встановлення певного факту та винесення рішення. Стандарт доказування «баланс ймовірностей» не є просто припущенням, заснованим на здогадках чи на підозрах: таке припущення обов`язково має ґрунтуватися на певних доказах.

У постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13 Верховний Суд виснував, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 підтверджує відповіддю Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської РДА у м. Києві №94/26 від 22.01.2025, з якої вбачається, що місце проживання ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_6 (т. 1 а.с. 28).

Крім того, обставини, викладені у позові, сторона позивача підтверджує протоколами опитування особи за її згодою від 20.12.2024, зокрема ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 , та яка вказує, що є сусідкою ОСОБА_1 і їй відомий факт спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 із 2017 року по день смерті останньої (т. 1 а.с. 29).

Також адвокат надає протокол опитування ОСОБА_5 від 20.12.2024, яка проживає за адресою: АДРЕСА_8 , і повідомила, щ ОСОБА_2 переїхала до доньки ОСОБА_1 на постійне проживання після перенесеного інсульту, саме з 2017 року після переїзду вона з нею познайомилася. Донька постійно ходила на пошту за її пенсією, а у подальшому перевела її отримання на картку (т. 1 а.с. 30).

20.12.2024 адвокатом також проведено опитування ОСОБА_6 та складено протокол, в якому зазначено, що допитана особа є сусідкою ОСОБА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_9 . На запитання адвоката повідомила, що знає ОСОБА_2 із 2017 року, коли вона переїхала проживати до доньки ОСОБА_1 після перенесеного інсульту. Донька часто виводила матір на свіже повітря (т. 1 а.с. 31).

Опитана 20.12.2024 ОСОБА_7 повідомила адвокату Руденку А.О. про те, що проживає за адресою: АДРЕСА_10 , і є сусідкою ОСОБА_1 . Із 2017 року остання почала проживати спільно із матір`ю ОСОБА_2 через перенесений інсульт та потребу у постійному догляді. (т. 1 а.с. 32).

Щодо наданих доказів суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 213 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі.

Враховуючи, що сторона позивача у ході розгляду справи не ініціювала перед судом питання про допит вказаних свідків у судовому засіданні, вказані особи не надавали свої покази безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні суду, суд не вбачає підстав для сприйняття наданих останніми тверджень як показів, що відповідно до ст. 90 ЦПК України є джерелом доказів.

Також свою позицію сторона позивача підтверджує актом про проживання особи від 19.12.2024, відповідно до якого мешканці будинку АДРЕСА_11 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили, що ОСОБА_2 з січня 2017 року проживала за адресою: АДРЕСА_5 , але не була у ній зареєстрована (т. 1 а.с. 33).

Крім того, ОСОБА_2 отримувала пенсійне забезпечення через відділення поштового зв`язку у м. Києві 03170, а з 01.07.2020 останню було переведено на особистий рахунок (т. 1 а.с. 42). Відповідно до інформації з головного сайту АТ «Укрпошта» будинок АДРЕСА_11 обслуговується саме поштовим відділенням 03170 (т. 1 а.с. 36-38).

Як вбачається із декларації ОСОБА_2 №0001-6Е98-Н5А0 від 29.08.2022, остання під час вибору лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вказала адресу фактичного проживання: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 44-45).

За змісту довідки ЦЛКК №420 ід 22.09.2022 встановлено, що ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 46).

Із відповіді КНП «Київська міська клінічна лікарня №7» №061/07-2371 від 11.12.2024, наданої адвокату Руденку А.О., вбачається, що пацієнта ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_5 (т. 1 а.с. 47).

Суд звертає увагу на те, що в рамках даного судового провадження сторона позивача не просить суд встановити факт прийняття спадщини, для якого встановлюють обставини спільного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_2 як спадкоємця і спадкодавця станом на день відкриття спадщини, водночас надає низку доказів, які, на переконання позивача та його представника, підтверджують даний факт. При цьому, встановлення факту спільного проживання у даному випадку і є ключовим моментом у наявності у спадкоємця ОСОБА_1 права на спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 з огляду на раніше встановлену державним нотаріусом Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори несвоєчасність звернення ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини.

З правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15, провадження №14-22цс20; від 10 квітня 2024 року у справі №760/20948/16, провадження №14-70цс22, слідує, що відмова у позові через не заявлення вимог про встановлення вказаного факту не є підставою для відмови у позові про право власності (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2024 року у справі №642/4502/17, провадження №61-14982св23).

Водночас, суд зауважує, що за змістом постанови державного нотаріуса Дванадцятої Київської державної нотаріальної контори Тітової О.В. від 26.04.2024 підставою відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину є саме пропуск ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини (т. 2 а.с. 140).

Як встановлено у ході розгляду справи, вказана постанова не оскаржувалася ОСОБА_1 до суду. Водночас, остання у травні 2024 року звернулася до Святошинського районного суду м. Києва із позовом до Київської міської ради про визначення додаткового строку для подачі заяви для прийняття спадщини. Рішенням суду першої інстанції від 11.07.2024 у задоволенні позову відмовлено. Фактично вказаним рішенням підтверджено законність відмови нотаріуса. У суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 05.11.2024 відмовилася від позові і така відмова ухвалою Київського апеляційного суду від 05.11.2024 прийнята судом.

Відтак, фактично ОСОБА_1 не вчинила належних процесуальних дій задля встановлення факту спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, доведення поважних причин несвоєчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, що б дало суду підстави визнати за позивачем право власності на належне спадкодавцю майно.

За своїм змістом спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ч. 1 ст. 1216 ЦК України).

В силу припису ч. 1 ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ч. 1 ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Згідно з ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Як встановлено у ході розгляду справи, місцем реєстрації проживання померлої ОСОБА_2 є АДРЕСА_6 , а отже за вказаною адресою відкрилася спадщина ІНФОРМАЦІЯ_1 в день смерті ОСОБА_2 .

У свою чергу, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

20.11.2020 ОСОБА_2 склала заповіт за місцем тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_5 , яким належне їй майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 133).

Відповідно до ч. 1 ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1 ст. 1235 ЦК України закріплено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з п. 3.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, факт постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини підтверджується: витягом з реєстру територіальної громади; довідкою про реєстрацію місця проживання; іншим документом, що може підтверджувати відповідний факт (паспортом громадянина України, виготовленим у формі книжечки, з відміткою про реєстрацію постійного місця проживання громадянина, якщо спадщина відкрилась до 01 грудня 2021 року, рішенням суду тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Суд констатує, що в рамках даного судового провадження позивачем не надано суду переконливих доказів, які б достовірно свідчили про те, що ОСОБА_1 із січня 2017 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала спільно із спадкодавцем ОСОБА_2 . Жоден із доказів не має статусу офіційного документа, який підтверджує, що спадкоємець проживала спільно із спадкодавцем на момент відкриття спадщини і є такою, яка фактично прийняття спадщину.

За таких обставин суд доходить висновку, що, з огляду на зміст спірних правовідносин, відсутність судового рішення про продовження строку для подання позивачем заяви про прийняття спадщини або рішення про встановлення факту спільного проживання позивача ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_2 , відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 90, 258, 259, 263-265, 272, 273, 352-355 ЦК України, ст.ст. 1216-1218, 1220-1223, 1233-1236, 1268-1270, 1272 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36), Боярської міської ради (08150, Київська область, Фастівський район, м. Боярка, вул. М. Грушевського, 39) про визнання права власності на нерухоме майно - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому, відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю.Єросова