Рішення № 139429894, 03.09.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/18810/25

провадження № 2/753/736/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 вересня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з зазначеним позовом.

Просить суд: стягнути з відповідача заборгованість:

- за кредитним договором № 747120330 від 03.04.2024 у розмірі 26 894,25 грн;

- за кредитним договором № 79859324 від 11.04.2024 у розмірі 12 069,40 грн;

- за кредитним договором № 17650-04/2024 від 10.04.2024 у розмірі 14 950,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач уклав кредитні договори в електронній формі за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем. Первісні кредитори виконали свої зобов`язання, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача. Оскільки відповідач зобов`язання з повернення коштів не виконав, утворилася заборгованість. Позивач набув право вимоги до відповідача на підставі договорів факторингу.

Ухвалою від 17.09.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; установив сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 28.11.2025 суд залишив позовну заяву без руху, оскільки вона не відповідає вимогам, викладених у п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, надав позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення ухвали.

Ухвалою від 02.02.2026 суд продовжив розгляд цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; призначив наступне судове засідання на 16.03.2026 об 11 год. 35 хв; задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою від 16.03.2026 суд відклав проведення судового засідання у зв`язку з ненадходженням до суду витребуваних документів.

01.04.2026 до суду від АТ «Універсал банк», на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2026 надійшли витребувані документи.

Позивач просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не подавав, причини неявки не повідомив, відзив на подав.

Суд розглянув справу за відсутності сторін за наявними у справі матеріалами. З урахуванням положень ст. 280, 281 ЦПК України та з позицією представника позивача викладеної в заяві, який не заперечував проти заочного розгляду справи, суд розглянув справу в заочному порядку.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України)

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (частина перша статті207 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (частина третя статті 1054 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України "Про споживче кредитування", який встановлює, що договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором (пункт 1-1 частини першої статті 1).

Також цей Закон встановлює, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (пункт 4 частини першої статті 1, абзац четвертий частини другої статті 8).

Порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися) зазначаються у договорі про споживчий кредит (пункт 10 частини першої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування").

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 747120330 від 03.04.2024, суд керується таким.

03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір кредитної лінії № 747120330, за умовами якого позичальнику встановлено кредитний ліміт у розмірі 5 700,00 грн, базова процентна ставка становить 2,5% в день. Договір підписано одноразовим ідентифікатором 6696.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, відповідачу було перераховано кошти на платіжну картку на загальну суму 5 700,00 грн, що також підтверджується платіжними дорученнями від 03.04.2024, 04.04.2024, 05.04.2024.

Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості 07.05.2024 у розмірі 1 352,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги за договором № 747120330 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (Реєстр боржників № 286 від 28.05.2024), яке у подальшому відступило право вимоги позивачу ТОВ «ФК «ЄАПБ» за договором факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 (Реєстр боржників № 1 від 27.02.2025) у розмірі 26 894,25 грн, з яких: 5 700,00 грн основного боргу, 19 696,25 грн процентів та 1 498,00 грн неустойки.

Презумпція чинності цих договорів не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договорів відступлення прав вимоги.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісних кредиторів.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Позивач належним чином набув статусу нового кредитора та наділений повноваженнями вимагати від Відповідача виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Щодо вимоги про стягнення штрафу (неустойки)

Позивач просить стягнути з Відповідачки заборгованість за штрафом (неустойкою) у розмірі 1 498,00 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є Основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Отже, та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що договір був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, Відповідачка звільнена від відповідальності у виді сплати штрафу (неустойки) в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування Позивачем (чи Первісним кредитором) штрафу є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо нарахування відсотків.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.

Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю доповнити частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).

Отже, за загальним правилом норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.

Також цим же Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.

У цій справі, що розглядається, кредитний договір був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до спірних правовідносин.

Для нових договорів діє норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.

Водночас умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Кредитний договір між сторонами був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування». Максимальний розмір денної процентної ставки за цим договором не може перевищувати 1 %.

Судом встановлено, що з 03.04.2024 по 27.02.2025 (дата відступлення позивачу права грошової вимоги) минуло 330 днів користування кредитом. Здійснюючи перерахунок за ставкою 1% на день з урахуванням поступового надання траншів та здійсненої відповідачем оплати 07.05.2024 у розмірі 1 352,00 грн, яка відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України спрямовується на погашення відсотків, суд встановив наступне:

03.04.2024: 2 050,00 грн х 1% = 20,50 грн;

04.04.2024: 4 300,00 грн х 1% = 43,00 грн;

За період з 05.04.2024 по 07.05.2024 (32 дні) належний розмір нарахованих відсотків за процентною ставкою 1% на день становить 1 824,00 грн (5 700,00 грн х 1% х 32 дні).

Таким чином за період з 03.04.2024 по 07.05.2024 заборгованість за відсотками становить 1 887,50 грн (1 824,00 грн + 20,50 грн +43,00 грн).

07.05.2024 Відповідач здійснив оплату на загальну суму 1 352,00 грн.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Після сплати відповідачем 1 352,00 грн залишок процентів становить 535,50 грн, тіло кредиту - 5 700,00 грн.

За період з 08.05.2024 по 27.02.2025 належний розмір процентів, розрахований за ставкою 1% на день, становить 16 815,00 грн (5 700,00 грн х 1% х 295 днів).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 747120330 у розмірі 23 050,50 грн, яка складається з: 5 700,00 грн - сума основного боргу; 17 350,50 грн - сума заборгованості за відсотками.

У стягненні нарахованих відсотків у розмірі 2 345,75 грн суд відмовляє.

Щодо стягнення заборгованості за договором позики № 79859324 від 11.04.2024, суд керується таким.

11.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір позики № 79859324, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 3 700,00 грн строком на 30 днів. Договірною процентною ставкою у межах строку кредитування сторони погодили 0,88% на день. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою становить 2,70% на день. Також передбачено пеню в розмірі 2,7% на день. Договір підписано одноразовим ідентифікатором.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти в розмірі 4 600,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» та випискою по картковому рахунку, згідно з якою 10.04.2024 відбулося зарахування коштів у сумі 4 600,00 грн.

Щодо нарахування відсотків.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

Водночас Суд бере до уваги, що пунктом 5 розділу І Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 3498-IX), який набрав чинності 24 грудня 2023 року, було внесено зміни до Закону України "Про споживче кредитування".

Зокрема, відповідними абзацами підпункту 6 пункту 5 розділу І Закону № 3498-IX статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено новими частинами, серед яких частина п`ята, яка імперативно встановлює загальне правило: "Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %"

Водночас цим же пунктом 5 розділу І Закону № 3498-IX (а саме відповідними абзацами його підпункту 13) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" було доповнено пунктом 17 такого змісту: "17. Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %", тобто починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року- денна ставка не більше 1%.

У справі, що розглядається, Договір про споживчий кредит із Відповідачем був укладений 11.04.2024, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX.

На підставі договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021 (Реєстр боржників № 32 від 25.09.2024) право грошової вимоги до відповідача за договором № 79859324 перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у сумі 12 069,40 грн, з яких: 3 700,00 грн - основний борг, 976,80 грн - проценти у межах строку, 7 392,60 грн - пеня.

Суд перевірив розрахунок заборгованості з процентів та встановив, що первісним кредитором проценти у межах строку кредитування (з 11.04.2024 по 10.05.2024) нараховано за ставкою 0.88% на день на суму основного боргу, що становить 976,80 грн.

Проценти за понадстрокове користування позивачем не нараховувалися.

Оскільки процентна ставка 0,88% на день не перевищує імперативного обмеження у 1% на день відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», суд визнає розрахунок заборгованості належним та задовольняє позов у цій частині.

Щодо вимоги про стягнення штрафу (неустойки)

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за штрафом (неустойкою) у розмірі 7 392,60 грн.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Зокрема, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Норма пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України має універсальний (загальний) характер і захищає всіх позичальників від нарахування штрафних санкцій та процентів за статтею 625 ЦК України в період воєнного стану, незалежно від дати укладення кредитного договору. Закон № 3498-IX від 22.11.2023 не впливає на застосування норми ЦК України, який є Основним актом цивільного законодавства України (частина друга статті 4 ЦК України). Прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього кодексу (аналогічний підхід зайняв Конституційний Суд України у рішенні від 13.03.2012 № 5-рп/2012 у справі про заборону розірвання договорів інвестування житлового будівництва (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)).

Отже, та обставина, що пункт 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" виключено на підставі Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року не виключають необхідність застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, оскільки основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина друга статті 4 ЦК України), а положення Закону України "Про споживче кредитування" з 23 січня 2024 року взагалі не мають предметом правового регулювання питання щодо нарахування пені у кредитних правовідносинах під час воєнного стану в Україні.

Ураховуючи, що договір був укладений, і прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося в період дії воєнного стану в Україні, Відповідачка звільнена від відповідальності у виді сплати штрафу (неустойки) в силу прямої вказівки закону. Відтак, нарахування Позивачем (чи Первісним кредитором) штрафу є безпідставним, а тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Щодо переходу права вимоги

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги за договором позики № 79859324 від 11.04.2024 перейшло від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ»; Додаткової угоди № 2 від 18.07.2021 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021; Додаткової угоди № 7 від 13.06.2022 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021; Додаткової угоди № 37 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, якою сторони погодили відступлення права вимоги за Реєстром боржників № 32 від 25.09.2024 та встановили ціну продажу; Реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права вимоги до ОСОБА_1 у загальному розмірі 12 069,40 грн, яка складається з 3 700,00 грн основного боргу, 976,80 грн процентів та 7 392,60 грн пені; Акту прийому-передачі Реєстру Боржників № 32 від 25.09.2024 до Договору факторингу № 14/06/21 від 14.06.2021; Платіжної інструкції № 455 від 23.09.2024 на суму 4 286 464.17 грн, яка підтверджує сплату позивачем первісному кредитору ціни продажу за Реєстром боржників № 32.

Презумпція чинності цих договорів не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договорів відступлення прав вимоги.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісних кредиторів.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Позивач належним чином набув статусу нового кредитора та наділений повноваженнями вимагати від Відповідача виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики № 79859324 у розмірі 4 676,80 грн, яка складається з: 3 700,00 грн - сума основного боргу, 976,80 грн - сума заборгованості за відсотками.

В задоволенні позовної вимоги щодо стягнення пені суд відмовляє.

Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 17650-04/2024 від 10.04.2024, суд керується таким.

10.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 17650-04/2024. Згідно з умовами договору позичальнику надано кредит у розмірі 4 600,00 грн строком на 120 днів, договірна процентна ставка становить 2,50% на день.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор виконав свої зобов`язання та перерахував кредитні кошти в розмірі 4 600,00 грн на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується відповіддю АТ «Універсал Банк» та випискою по картковому рахунку, згідно з якою 10.04.2024 відбулося зарахування коштів у сумі 4 600,00 грн.

Щодо нарахування відсотків.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку заборгованості, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми заборгованості та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначення позивачем максимального розміру заборгованості та інших нарахувань (постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15; постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.10.2020 у справі № 911/19/19 (пункт 33), постанова Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 925/872/21 (пункт 76); постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 у справі № 320/8618/15-ц).

24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX.

Пунктом 5 розділу I цього Закону було внесено зміни Закону України «Про споживче кредитування», зокрема, статтю доповнити частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %».

Дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом (пункт 2 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX).

Отже, за загальним правилом норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження ставки застосовується до договорів про споживчий кредит, укладених починаючи з 24 грудня 2023 року. Водночас до договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, вимога щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовується виключно у випадку, якщо строк дії таких договорів було продовжено.

Також цим же Законом розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 17, яким передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів (з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) - 2,5%; протягом наступних 120 днів (з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року) - 1,5%.

У цій справі, що розглядається, кредитний договір був укладений після набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», тому пункт 17 Перехідних положень не може бути застосований до спірних правовідносин.

Для нових договорів діє норма частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тому максимальний розмір денної процентної не може перевищувати 1%.

Водночас умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Кредитний договір між сторонами був укладений 10.04.2024. Ця дата є пізнішою за дату набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування». Максимальний розмір денної процентної ставки за цим договором не може перевищувати 1 %.

Суд здійснює перерахунок відсотків в межах максимальної ставки 1 % на день.

За період з 10.04.2024 по 09.05.2024 належний розмір відсотків, розрахований за ставкою 1% на день, повинен становить 1 380,00 грн (4 600,00 грн * 1% * 30 днів).

09.05.2024 Відповідач здійснив оплату на загальну суму 1 366,20 грн.

Відповідно до положень статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми, сплаченої для виконання грошового зобов`язання, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, по-перше, відсотки, по-друге, основна сума боргу (тіло кредиту).

Сплачена відповідачем сума у розмірі 1 366,20 грн повністю спрямовується на погашення нарахованих процентів.

Залишок несплачених процентів становить 13,80 грн (1 380,00 грн - 1 366,20 грн). Сума основного боргу (тіла кредиту) становить 4 600,00 грн.

За період з 10.05.2024 по 07.08.2024(дата закінчення строку кредитування) належний розмір відсотків, розрахований за ставкою 1% на день, повинен становить 4 140,00 грн (4 600,00 грн * 1% * 90 днів).

Таким чином, загальний розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 17650-04/2024 від 10.04.2024, становить 4 153.80 грн (13,80 грн + 4 140,00 грн).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 17650-04/2024 у розмірі 8 753,80 грн, яка складається з: 4 600,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 4 153,80 грн - заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення процентів слід відмовити.

Щодо переходу права вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право грошової вимоги до відповідача за договором № 17650-04/2024 перейшло до позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на підставі договору факторингу № 19092024 від 19.09.2024 (Реєстр боржників від 19.09.2024) у розмірі 14 950.00 грн, з яких: 4 600.00 грн - основний борг, 10 350.00 грн - проценти.

Презумпція чинності цього договору не спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили (стаття 204 ЦК України). У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували презумпцію правомірності договору відступлення прав вимоги.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника. При цьому, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

Судом встановлено, що після відступлення Позивачу права грошової вимоги, Відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості за кредитом ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісних кредиторів.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що Позивач належним чином набув статусу нового кредитора та наділений повноваженнями вимагати від Відповідача виконання грошового зобов`язання за договором про споживчий кредит.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не реалізував своє право на подання заперечень та доказів на їх підтвердження, не надав Суду жодних доказів, які б підтверджували повне або часткове погашення існуючої заборгованості.

Керуючись принципом змагальності, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, Суд визнав, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з мотивів та розрахунку, наведеного Судом.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 048.92 грн, розрахований пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись нормами ст. 141, 259, 263-265, 268, 280-284, 288, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»:

- заборгованості за кредитним договором № 747120330 від 03.04.2024 у розмірі 23 050,50 грн;

- заборгованості за кредитним договором № 79859324 від 11.04.2024 у розмірі 4 676,80 грн;

- заборгованості за кредитним договором № 17650-04/2024 від 10.04.2024 у розмірі 8 753,80 грн;

- судовий збір у розмірі 2 048.92 грн, разом - 38 530,02 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення ухвалено за відсутності учасників справи та складено 03.09.2026.

Суддя В.М. Маркєлова