Ухвала суду № 139429546, 26.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18301/20

Провадження № 2/638/504/26

УХВАЛА

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківського районного суду м. Харкова у складі судді:

головуючого судді Тимченка А.М.

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.

представника позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом- адвоката Заруцького Р.М.

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1

представника відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом адвоката Задніпровського О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Тимченка А.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком,-

встановив:

У провадженні Шевченківського районного суду міста Харкова перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком.

Ухвалою суду від 08 квітня 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі за первісним позовом, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14 червня 2021 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою суду від 25 березня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 26.08.2026 відповідачем за первісним позовм- позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 на підставфі ст. 36 ЦПК України подано заяву про відвід судді Тимченка А.М. з підстав наявності сумнівів у неупередженості та безсторонності судді ОСОБА_3 .. Заява мотивована ігноруванням судом постанови Харківського апеляційного суду від 18.02.2026 у справі N? 638/18301/20,, що призвело до усунення ОСОБА_4 від участі у справі та позбавлення її доступу до правосуддя. Заявник посилається також на вибіркове та непослідовне застосування норм права, оскільки оскаржувана ухвала є внутрішньо суперечливою, оскільки суд визнав поважність причин пропуску строку, визнав наявність права на звернення, поновив строк, але одночасно фактично позбавив заявника можливості реалізувати це право шляхом відмови у прийнятті позову.Така процесуальна поведінка на думку ОСОБА_1 свідчить про формальний характер поновлення строку та створює обгрунтовані сумніви у безсторонності суду. Крім того заява про відвід обгрунтована на думку заявника, створенням процесуальних перешкод для доступу до правосуддя, повторним розглядом вирішеного клопотання та спотворення зміступроцесуального документа, оскільки 13.02.2026 ОСОБА_1 було подано клопотання про виклик позивача, ОСОБА_2 , для надання особистих пояснень. За результатами його розгляду судом було ухвалено рішення про задоволення зазначеного клопотання. Однак 30.04.2026 суддя Тимченко А.М. повторно поставив на розгляд уже вирішене процесуальне питання, при цьому змінивши зміст та назву поданого процесуального документа. Так, судом було зазначено, що розглядається: «Заява від 13.02.2026 про визнання обов?язкової явки позивача ОСОБА_5 у судове засідання для надання пояснень». Разом з тим жодної «заяви про визнання обов?язкової явки» ОСОБА_1 не подавав. Фактично стороною подавалось саме клопотання про виклик позивача для надання особистих пояснень, яке вже було розглянуто та задоволено судом 13.02.2026. ОСОБА_1 зазначено, що наведені обставини об?єктивно викликають сумніви у неупередженості суду, дотриманні принципу диспозитивності та належному здійсненні правосуддя, крім того, такі дії створюють обґрунтоване враження про вибіркове та непослідовне здійснення судом процесуальних повноважень.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід заперечував, зазначив, що всі клопотання ОСОБА_1 судом розглядуті та переважно задоволені, щодо незгоди із рішенням суду ОСОБА_1 скористався своїм правом на оскарження ухвал суду в апеляційному порядку.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Відповідач за первісним позовом- позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 заяву про відвід підтримав та наполягав на її задоволенні.

Дослідивши заяву про відвід та оглянувши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

У частині другій та третій статті 40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина четверта статті 36 ЦПК України).

Згідно роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 10 Постанови № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

При цьому, незгода особи, яка бере участь у справі, з процесуальними рішеннями судді під час судового розгляду справи є підставою для оскарження прийнятих за результатами розгляду справи рішень в апеляційному чи касаційному порядку. Оцінку процесуальним діям суду можуть надавати лише суди вищих інстанції.

Надаючи оцінку іншим доводам позивача, суд зазначає наступне.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Частиною 1 статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як зазначалося вище, підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтею 36 ЦПК України.

З огляду на нормативний зміст пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України відвід судді може бути заявлений й з інших підстав, відмінних від перелічених у пунктах 1 - 4 частини першої цієї ж статті. У будь-якому разі оцінюватися має саме те, чи викликають певні обставини розумний сумнів у неупередженості або об`єктивності судді у стороннього спостерігача.

Як на підставу для відводу судді, ОСОБА_1 посилається на обставини, наявність яких для відводу судді підлягають доведенню.

Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

(і) "об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

(іі) "суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід головуючого судді Тимченка А.М. через призму зазначених положень закону, суд зазначає наступне.

Доводи заяви про відвід в частині посилання на скасування ухвали суду постановами Харківського апеляційного суду від 18.02.2026 та 12.08.2026 у справі № 638/18301/20, зводяться до незгоди позивача з процесуальним рішенням судді, а тому не є підставою для відводу судді.

Щодо посилання ОСОБА_1 на повторний розгляд вирішеного клопотання та спотворення змісту процесуального документа, суд зазначає, що назва « клопотання від 13.02.2026 про виклик позивача, ОСОБА_2 , для надання особистих пояснень» та «Заява від 13.02.2026 про визнання обов?язкової явки позивача ОСОБА_5 у судове засідання для надання пояснень» фактично є одним й тим самим документом, зміст якого спотворений не був, оскільки зазначені назви не змінюють суть та вимоги поданого документа. Отже наведені обставини не є такими, що об?єктивно викликають сумніви у неупередженості суду.

Крім того, при розгляді заяви про відвід, суд надає оцінку процесуальних дій судді Тимченка А.М. виключно через призму обставин, які можуть свідчити про наявність сумнівів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суд також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

У заяві про відвід не наведено фактів прояву суддею Тимчегком А.М. поведінки, яка б свідчила про його упередженість чи небезсторонність у цій справі.

Отже, аргументи, якими ОСОБА_1 мотивує свою заяву про відвід судді Тимченка А.М., не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, оскільки немає жодних доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості судді Тимченка А.М. як з погляду «суб`єктивного критерію», так і з погляду «об`єктивного критерію», якими керується у своїй процесуальній діяльності Європейський суд з прав людини.

Інших обставин, визначених статтею 36 чи статтею 37 ЦПК України, які б свідчили про особисту упередженість судді Тимченка А.М. або його необ`єктивність під час розгляду даної справи у заяві не вказано, а суд під час розгляду заяви таких обставин також не встановив.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні заяви про відвід судді Тимченка А.М.

Керуючись статтями 36, 40, 259-260 ЦПК України,

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Тимченка А.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей по Шевченківському району департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з матір`ю та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Служба у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради про визначення місця проживання дітей разом з батьком відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 27.08.2026 року.

Суддя А.М.Тимченко