Ухвала суду № 139429219, 02.09.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про визнання необґрунтованою заяви про відвід)

02 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16698/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Г.В., розглянувши заяву про відвід судді в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення матеріальної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/16698/26 визначено суддю Чернову Г.В.

Ухвалою від 05.05.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а ухвалою від 19.05.2026 - позовну заяву повернуто позивачу.

Не погоджуючись із ухвалою від 19.05.2026, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026 ухвалу від 19.05.2026 у справі №240/16698/26 було скасовано, а справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.08.2026 адміністративну справу №240/16698/26 передано для розгляду головуючій судді Черновій Г.В.

Ухвалою судді Чернової Г.В. від 25.08.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання до суду оригіналу позовної заяви з додатками, а також копії цієї позовної заяви та копій всіх додатків до неї (для відповідача), які було повернуто відповідно до ухвали від 19.05.2026.

До суду 26.08.2026 надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Г.В. від розгляду адміністративної справи №240/16698/26.

Ухвалою від 27.08.2026 визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Г.В. та справу № 240/16698/26 передано іншому судді у порядку, встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 суддею, яка буде вирішувати питання про відвід головуючого судді Чернової Г.В. від розгляду адміністративної справи №240/16698/26, було визначено суддю Черняхович І. Е.

Ухвалою від 31.08.2026 відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про відвід судді Житомирського окружного адміністративного суду Чернової Г.В. від розгляду адміністративної справи №240/16698/26.

Від ОСОБА_1 01.09.2026 надійшла заява (повторна) про відвід судді Чернової Г.В. На думку заявника, суддя Чернова Г.В. не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки вона незаконно ухвалою від 19.05.2026 повернула його позовну заяву у справі №240/16698/26, тим самим порушила його право на доступ до правосуддя та право на судовий захист. Вказує, що протиправність ухвали від 19.05.2026 про повернення його позовної заяви підтверджена постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.07.2026, проте суддя повторно постановила незаконну ухвалу про залишення позовної заяви без руху. На переконання заявника, суддя Чернова Г.В. не є незалежним суддею, а тому не може брати участь у розгляді даної справи і підлягає відводу, оскільки у заявника виникають сумніви в її неупередженості.

Вирішуючи вказану заяву про відвід, суд враховує таке.

Підстави для відводу судді визначені Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи: 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син. дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім і або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Слід зазначити, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Відповідно до частини 4 статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, незгода із процесуальними рішеннями або діями судді під час розгляду справи не є підставою для відводу судді. Така незгода може бути викладена в апеляційній скарзі на рішення суду за результатами розгляду справи.

Одну з найважливіших гарантій незалежності суддів закріплено в частині 2 статті 126 Конституції України, відповідно до якої вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється. Це положення Основного Закону було роз`яснено Конституційним Судом України у Рішенні від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004. Таким чином, незалежність суддів передбачає право при здійсненні судочинства бути вільними від будь-якого обмеження, впливу, заанґажованості, тиску, погроз, втручань. Відповідно, задля забезпечення принципу незалежності суддів, відвід судді не може бути задоволено лише з суб`єктивних міркувань сторони, хоча й вони можуть мати логічну послідовність, щодо прогнозованого вирішення справи не на його користь.

Судом встановлено, що позивач не згоден з процесуальним рішенням судді Чернової Г.В., а саме з ухвалою від 25.08.2026 про залишення позовної заяви без руху, що й стало підставою для заявлення відводу.

Разом з тим, як зазначалося вище, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Частиною 4 статті 40 КАС України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, вирішення питання про відвід судді Чернової Г.В. повинно здійснюватися суддею, визначеному у порядку встановленому ч.1 ст. 31 КАС України.

Керуючись статтями 31, 39, 40, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Чернової Г.В.

Передати справу № 240/16698/26 іншому судді, у порядку встановленому частиною 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України, для вирішення питання щодо відводу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Чернова