Рішення № 139428467, 02.09.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/448/26

Провадження № 2/201/3433/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

31.01.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 8294588.

25.11.2024р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 73835255.

Відповідачка зобов`язання за вказаними кредитними договорами належним чином не виконала.

27.03.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25 за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 8294588 у розмірі 34 471,00 грн., з яких: 17 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 6 038,50 грн. заборгованість за відсотками; 8 500,00 грн. неустойка та за кредитним договором № 73835255 у розмірі 27 292,50 грн., з яких: 10 500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7 402,50 грн. заборгованість за відсотками; 7 140,00 грн. заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування кредитом; 2 250,00 грн. комісія за надання кредиту.

22.01.2025р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8689256.

Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала.

17.10.2025р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 17102025 за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 8689256 у розмірі 31 838,13 грн., з яких: 7 998,40 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 9 359,73 грн. заборгованість за відсотками; 14 480,00 грн. заборгованість за пенею, штрафами.

30.04.2025р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 100671186.

Відповідачка зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала.

28.07.2025р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 28072025 за умовами якого до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 100671186 у розмірі 11 259,26 грн., з яких: 3 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1 556,56 грн. заборгованість за відсотками; 600,00 грн. сума комісії за видачу кредиту; 1 050,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 052,70грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно з умовами договорів позичальник зобов`язується повернути кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачені договорами.

Незважаючи на викладене, відповідачка припинила повертати надані їй кошти в строки, передбачені договорами.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 104 860,89 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідачка правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористалася.

Рух справи.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 23.01.2026р. справу передано до Соборного районного суду міста Дніпра за підсудністю (а.с. 115).

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 17.03.2026р. відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 125).

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Відповідачка ОСОБА_1 двічі повідомлялася про розгляд справи шляхом надсилання поштової кореспонденції на підтверджену адресу місця її реєстрації, конверти, якими направлялась поштова кореспонденція повернулись до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 31.01.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 8294588 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором 632303 (а.с. 10-17).

Згідно п. 2.1., 2.2., 2.8. кредитного договору ОСОБА_1 31.01.2025р. надано кредит в сумі 17 000,00 грн. строком на 360 днів; процентна ставка становить 0,95% в день (фіксована).

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується копією довідки ТОВ «ФК «Фінекспрес» вих. №КД-000089875/ТНПП3 від 26.11.2025р., із якої вбачається, що 31.01.2025р. на картковий рахунок відповідачки (який вказаний відповідачкою при поданні заявки) було перераховано кредитні кошти в сумі 17 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 27).

25.11.2024р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 73835255 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором 44782 (а.с. 30-36).

Згідно п. 2.2.1-.2.2.4. кредитного договору ОСОБА_1 25.11.2024р. надано кредит в сумі 15 000,00 грн. строком на 30 днів; процентна ставка/день 0,175% (фіксована); комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 2 250 грн.).

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується копією квитанції від 25.11.2024р., із якої вбачається, що 31.01.2025р. на картковий рахунок відповідачки (який вказаний відповідачкою при поданні заявки) було перераховано кредитні кошти в сумі 15 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 (а.с. 45).

27.03.2025р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 27/03/25, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти та права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений дим договором спосіб. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені у відповідних реєстрах боржників, відображаються у відповідному реєстрі боржників, складеному за формою згідно додатку №1 та с невід`ємною частиною договору (а.с. 18-20).

Після чого сторони уклали додаткові угоди № 7 від 26.06.2025р. погодили ціну продажу згідно реєстру боржників № 7 від 26.06.2025р. (а.с. 21) та № 8 від 26.06.2025р. погодили ціну продажу згідно реєстру боржників № 8 від 26.06.2025р. (а.с. 40).

Відповідно до Реєстру боржників № 7 до Договору факторингу № 27/03/25 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 8294588 у розмірі 34 471,00 грн., з яких: 17 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 6 038,50 грн. заборгованість за відсотками; 8 500,00 грн. неустойка (а.с. 23).

Відповідно до Реєстру боржників № 8 до Договору факторингу № 27/03/25 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 73835255 у розмірі 27 292,50 грн., з яких: 10 500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 7 402,50 грн. заборгованість за відсотками; 7 140,00 грн. заборгованість по відсоткам за понадстрокове користування кредитом; 2 250,00 грн. комісія за надання кредиту (а.с. 42).

На підтвердження оплати за договором факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025р. представником позивача долучено копії платіжних інструкцій №735, № 736 від 30.06.2025р., в яких зазначено, що призначення платежу: Плата за відступлення права вимоги згідно Додаткової угоди №5 від 26 червня 2025р. до Договору факторингу 27/03/25 від 27.03.25р. без ПДВ (а.с. 22,41).

22.01.2025р. між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8689256 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором А1187 (а.с. 51-60).

Згідно п. 1.3., 1.4., 1.5.1. кредитного договору ОСОБА_1 22.01.2025р. надано кредит в сумі 8 000 грн. строком на 360 днів; стандартна процентна ставка становить 1% в день.

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується копією листа ТОВ «ФК «Контрактовий дім» вих. № 7/16901 від 23.10.2025р., із якого вбачається, що 22.01.2025р. о 09 год. 41 хв. на картковий рахунок відповідачки (який вказаний відповідачкою при поданні заявки) було перераховано кредитні кошти в сумі 8 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_3 (а.с. 72).

17.10.2025р. між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 17102025, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1 договору факторингу) (а.с. 64-65).

Відповідно до Реєстру боржників №2 до Договору факторингу № 17102025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 8689256 у розмірі 31 838,13 грн., з яких: 7 998,40 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 9 359,73 грн. заборгованість за відсотками; 14 480,00 грн. заборгованість за пенею, штрафами (а.с. 68).

На підтвердження оплати за договором факторингу № 17102025 від 17.10.2025р. представником позивача долучено копію платіжної інструкції №157 від 17.10.2025р., в якій зазначено, що призначення платежу: оплата договору відступлення права вимоги № 114/2-78-F від 17.07.2025р. без ПДВ (а.с. 67).

30.04.2025р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 100671186 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором 871040 (а.с. 78-83).

Згідно п. 1.2., 1.3., 1.5.-1.5.2. кредитного договору ОСОБА_1 30.04.2025р. надано кредит в сумі 3 000 грн. строком на 345 днів; денна процентна ставка становить 0,99% в день,сума комісії за видачу кредиту становить 600 грн., комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 4 620,00 грн., що нараховується за ставкою 7,00 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів.

Факт отримання коштів відповідачкою підтверджується копією квитанції від 30.04.2025р., із якої вбачається, що на картковий рахунок відповідачки (який вказаний відповідачкою при поданні заявки) було перераховано кредитні кошти в сумі 3 000 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_4 (а.с. 87).

28.07.2025р. між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28072025, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за користування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту (п. 1.1 договору факторингу) (а.с. 92-93).

Після чого сторони уклали додаткову угоду № 1 від 29.07.2025р. погодили ціну продажу згідно реєстру боржників № 3 від 28.07.2025р. (а.с. 94).

Відповідно до Реєстру боржників №3 в новій редакції згідно додаткової угоди №1 від 29.07.2025р. до Договору факторингу № 28072025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідачки за договором № 100671186 у розмірі 11 259,26 грн., з яких: 3 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1 556,56 грн. заборгованість за відсотками; 600,00 грн. сума комісії за видачу кредиту; 1 050,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту; 5 052,70грн. заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) (а.с. 97).

На підтвердження оплати за договором факторингу № 28072025 від 28.07.2025р. представником позивача долучено копію платіжної інструкції №745 від 31.07.2025р., в якій зазначено, що призначення платежу: оплата за відступлення прав вимоги зг. ДУ №1 до Договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025р. без ПДВ (а.с. 96).

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Стосовно кредитних договорів № 8294588 від 31.01.2025р., № 73835255 від 25.11.2024р., № 8689256 від 22.01.2025р.

Позивачем не надано належних доказів на предмет доведення виконання зобов`язань за Кредитним договором.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц, провадження №61-4685св19.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення до вимог права).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язаннях в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу можуть бути правові грошові вимоги, рядок платежу за якою настав (наявна вимога), а також правові вимоги, які виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактом може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Висновок щодо розмежування договорів відступлення права вимоги (цесії) та договорів факторингу викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018р. у справі № 909/968/16, в якому суд дійшов висновку, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і не грошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається ( стаття 515 ЦК України ).

Предметом договору факторингу може бути лише право грошових вимог (як такого, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги ( стаття 1078 ЦК України ).

Методом укладення договору відступлення права вимоги є також передання такого права. Методом договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги боржника. При цесії правові вимоги можуть бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може виконуватися за плату.

Ціна договору факторингу більшим розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у другій кількості від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, виготовленої у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо правові вимоги відступаються «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а сторінка відносин регулюється загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норми заміни кредитора у зобов`язання (частина третя статті 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядженні певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої ще договір. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтському фактору, не може розглядатися як плата за надану останню фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимог і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за якими передається.

Відповідно до частини першої статті 1084 ЦК України відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього, якщо фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він утримує від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає фактору, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування розглядуваного договору виробляється за його формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язання вчиняється в такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за якими передається новому кредитору (стаття 513 ЦК України). Як факторинг визначено пунктом 3 частини першої статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кредитною операцією, вимоги до такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Факторинг є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний конкретний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такого, строку платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) призначення укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може виконуватися за плату; г) його ціна збільшується розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідних послуг, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі; у другій кількості від вартості вимоги, що відступається; у визначенні різниці між номінальною вартістю вимоги, виготовленої у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені в статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Разом з цим, як показано в постанові Великої Палати Верховного Суду, правочин, якому не притаманні перелічені ознаки, є не договором факторингу, а правочином з відступлення від права вимоги. Порушення вимог до форми, змісту, суб`єкта договору відповідно до факторингу відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зумовлює його недійсність.

Водночас, відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за винятком таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе за це відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Враховуючи, відсутність відповідних платіжних доручень стосовно здійснення платежів ТОВ «ФК «ЄАПБ» по оплаті за відступлення прав вимоги згідно договорів факторингу, суд вбачає невідповідність поданих доказів повної оплати грошових коштів, яку фактор зобов`язується передати Клієнту за договорами факторингу № 27/03/25 від 27.03.2025р., № 17102025 від 17.10.2025р.

Відсутність доказів на підтвердження повної оплати за договорами факторингу є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2020р. по справі № 916/2286/16.

Суд дійшов висновку, що позивач не довів переходу прав вимоги, що було його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, не надавши суду відповідних письмових доказів.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ» в частині стягнення заборгованості за кредитними договорами № 8294588 від 31.01.2025р., № 73835255 від 25.11.2024р., № 8689256 від 22.01.2025р.

Стосовно кредитного договору № 100671186 від 30.04.2025р.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи договір про надання споживчого кредиту № 100671186 від 30.04.2025р. між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно з ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З матеріалів справи вбачається, що без ознайомлення з Правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронних договорів кредиту на сайті є неможливим. Даний висновок відповідає змісту постанови Верховного Суду від 07.04.2021р. у справі №623/2936/19.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020р. у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі № 404/502/18, від 12.01.2021р. у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021р. у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір.

Ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов`язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов`язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач підтвердив своє право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 100671186 від 30.04.2025р. відповідно до договору факторингу № 28072025 від 28.07.2025р.

Ст. 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається нарівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.

Як встановлено судом, внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 100671186 від 30.04.2025р., у останньої виникла перед позивачем заборгованість, а саме: 3 000,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу; 1 556,56 грн. заборгованість за відсотками; 600,00 грн. сума комісії за видачу кредиту; 1 050,00 грн. заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, а всього на загальну суму 6 206,56 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022р. на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022р. до теперішнього часу.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, пунктом 2 частини 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування.

Кредитний договір укладено 30.04.2025р., тобто під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.

Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22(61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Таким чином, вимога позивача про стягнення суми заборгованості за неустойкою у розмірі 5 052,70грн. за договором про надання споживчого кредиту № 100671186 від 30.04.2025р. не підлягає задоволенню.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Розподіл судових витрат.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме: 179,22 грн. (розмір заявлених вимог 104 860,89 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 6 206,56 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 3 028,00 грн. (3 028,00 грн. х 6 206,56 грн.: 104 860,89 грн. = 179,22 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 100671186 від 30.04.2025р. у розмірі 6 206,56 (шість тисяч двісті шість) грн. 56 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) витрати зі сплати судового збору в розмірі 179 (сто сімдесят дев`ять) грн. 22 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова