Ухвала суду № 139427891, 02.09.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 580/408/14-ц

Номер провадження2/950/524/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2026 р. м.Лебедин

Суддя Лебединського районного суду Сумської області Бакланов Р. В.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом прокурора Лебединського району в інтересах держави до Сумської районної державної адміністрації Сумської області, ОСОБА_1 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, Дочірнє підприємство «Лебединський агролісгосп», про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та їх повернення, а також зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Лебединського району Сумської області, Сумської районної державної адміністрації Сумської області, Дочірнього підприємства «Лебединський агролісгосп», третя особа: Державна казначейська служба України, про стягнення грошової компенсації та відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа № 580/408/14-ц. Предметом первісного позову є перевірка законності розпорядження районної державної адміністрації про передачу ОСОБА_1 земельних ділянок площею 2 га та 0,12 га, визнання недійсними виданих на них державних актів і вирішення питання про повернення цих земельних ділянок у державну власність або користування державного лісогосподарського підприємства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року у справі № 580/408/14-ц скасовано рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а справу направлено на новий розгляд до Лебединського районного суду Сумської області. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що під час нового розгляду належить установити фактичні обставини справи, оцінити кожний доказ окремо та докази у сукупності, а також забезпечити ефективне поновлення прав заявника у зв`язку з рішенням Європейського суду з прав людини.

03 серпня 2026 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , датована 30 липня 2026 року. У ній заявник просить звільнити його від сплати судового збору, прийняти заяву до спільного розгляду з первісним позовом, об`єднати справи № 580/408/14-ц та № 580/407/14-ц в одне провадження, залучити Державну казначейську службу України як третю особу, а також стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України грошову компенсацію 651203 грн, майнову шкоду в сумі 508960 грн та грошову компенсацію вартості деревини, розмір якої пропонує визначити за результатами комплексної судової експертизи.

Заявник обґрунтовує вимоги рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бондар проти України», постановою Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2026 року, вибуттям земельних ділянок з його володіння, витратами на проєктні роботи, а також вирубуванням лісових насаджень на земельній ділянці. На підтвердження останніх обставин він посилається на матеріали кримінальних проваджень, документи ДП «Лебединський агролісгосп» та необхідність проведення експертизи.

Вирішуючи питання про прийняття зустрічної позовної заяви, суд виходить з такого.

За приписом частини першої статті 193 Цивільного процесуального кодексу України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Частина друга цієї статті встановлює: «Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову».

Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України, зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія такої заяви долучається до матеріалів справи.

Наведені норми передбачають не формальну можливість подання будь-якого позову відповідачем у вже відкритій справі, а спеціальну процесуальну форму захисту від первісного позову. Зустрічний позов має бути спрямований до первісного позивача, перебувати з первісним позовом у такому правовому зв`язку, за якого їх спільне вирішення забезпечує процесуальну економію та усуває необхідність окремого розгляду самостійного спору.

Первісний позов виник із правовідносин щодо розпорядження земельними ділянками та спрямований на з`ясування правомірності їх передачі у приватну власність. Для його вирішення суду належить встановити правовий режим земель, повноваження районної державної адміністрації, обставини набуття ОСОБА_1 права власності та наявність або відсутність підстав для витребування спірного майна.

Водночас вимоги зустрічної позовної заяви про відшкодування шкоди від вирубування деревини, компенсацію її вартості з урахуванням природного розвитку, інфляційних втрат, трьох процентів річних та витрат на проєктні роботи ґрунтуються на інших юридичних фактах і потребують доказування самостійних обставин. Зокрема, підлягали б установленню факт та обсяг вирубування, особа, яка заподіяла шкоду, протиправність її поведінки, вина, причинний зв`язок між діями та шкодою, належність насаджень, а також достовірний розмір збитків. Такі обставини не є предметом доказування за первісним позовом і не можуть бути встановлені лише шляхом вирішення питання про законність розпорядження районної державної адміністрації.

Посилання заявника на те, що зазначені вимоги мають розглядатися також у справі № 580/407/14-ц, додатково підтверджує їх вихід за межі предмета цієї справи. Питання об`єднання справ у одне провадження вирішується судом окремою процесуальною ухвалою за правилами статті 188 ЦПК України і не є наслідком прийняття зустрічної позовної заяви у справі № 580/408/14-ц.

Суд також ураховує, що Сумська районна державна адміністрація є співвідповідачем за первісним позовом, ДП «Лебединський агролісгосп» бере участь у справі як третя особа, а Державна казначейська служба України не є учасником первісних правовідносин. Отже, заявлені ОСОБА_1 вимоги спрямовані не лише до процесуального позивача за первісним позовом, а й до співвідповідача, третьої особи та нового учасника, що також не відповідає правовій природі зустрічного позову.

Задоволення вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації чи шкоди не виключає повністю або частково задоволення первісного позову. Навпаки, вимоги про повернення земельних ділянок та вимоги про стягнення грошових коштів можуть бути предметом різних спорів і теоретично можуть бути задоволені одночасно. Тому між позовами відсутній такий взаємний зв`язок, який відповідно до частини другої статті 193 ЦПК України зумовлює необхідність їх спільного розгляду.

Посилання заявника на частину п`яту статті 390 Цивільного кодексу України не змінює цього висновку. Ця норма передбачає, що суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача вирішує питання про здійснення компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Отже, за наявності встановлених законом умов питання компенсації вартості саме спірних земельних ділянок підлягатиме вирішенню судом під час ухвалення рішення за первісним позовом. Це не перетворює самостійні вимоги про деліктну шкоду, вирубування лісу, витрати та невизначену експертами вартість деревини на зустрічний позов у розумінні статті 193 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду, скасовуючи попередні судові рішення, не вирішувала по суті вимог про стягнення конкретних сум компенсації чи шкоди. Вона направила справу на новий розгляд для повного встановлення обставин та застосування належного способу поновлення порушеного права. Тому суд на цій стадії не здійснює оцінки обґрунтованості заявлених ОСОБА_1 грошових вимог, а вирішує виключно питання про їх процесуальну форму.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не відповідають умовам взаємопов`язаності та доцільності спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічна позовна заява підлягає поверненню заявнику. Повернення заяви не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися до суду із самостійним позовом у загальному порядку, з дотриманням правил щодо суб`єктного складу, ціни позову, доказів та сплати судового збору або подання належно обґрунтованого клопотання про звільнення, відстрочення чи розстрочення його сплати.

Оскільки зустрічна позовна заява повертається заявнику, клопотання про звільнення від сплати судового збору за її подання окремому вирішенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 13, 50, 56, 188, 193, 194, 260, 353, 354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Лебединського району Сумської області, Сумської районної державної адміністрації Сумської області, Дочірнього підприємства «Лебединський агролісгосп», третя особа: Державна казначейська служба України, про стягнення грошової компенсації та відшкодування майнової шкоди повернути заявнику.

Копію зустрічної позовної заяви долучити до матеріалів цивільної справи № 580/408/14-ц.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що повернення зустрічної позовної заяви не перешкоджає його зверненню до суду з відповідним самостійним позовом у загальному порядку.

Ухвала може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому повну ухвалу не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.

Суддя Роман БАКЛАНОВ