Ухвала суду № 139427598, 02.09.2026, Баштанський районний суд Миколаївської області

Справа № 468/1540/21-к

1-кп/468/219/26

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська, 43

УХВАЛА

02.09.2026 Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження №42021152030000001 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України, за участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 04.06.2026 скасований вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 13.05.2024 відносно ОСОБА_3 , обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.

В ході підготовчого судового засідання прокурор просив призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог КПК України, підстав для закриття справи немає, просив призначити справу до судового розгляду.

Обвинувачена та захисник заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду, зазначаючи, що обвинувальний акт містить ряд недоліків, на які було вказано апеляційним судом і які сталі підставою для скасування вироку суду.

Заслухавши прокурора, обвинувачену та її захисника, вивчивши обвинувальний акт, суд вважає, що кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду та обвинувальний акт має бути повернутий прокурору з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч.3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За такого, саме на стадії підготовчого провадження суд зобов`язаний оцінити обвинувальний акт на його відповідність за формою та змістом вимогам закону і саме на суд покладені такі обов`язки з перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам закону.

Не звільняє суд від такого обов`язку перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам закону і те, що відповідно до ст. 338 КПК України прокурор вже в ході судового розгляду має змогу змінити обвинувачення в суді, оскільки, по-перше, зміна прокурором обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України стосується зміни кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, а не приведення обвинувального акту у відповідність до вимог закону за його формою та змістом, по-друге, таке право прокурору надане на стадії судового розгляду кримінального провадження, а суд зобов`язаний перевірити обвинувальний акт на його відповідність вимогам закону до цього на стадії підготовчого провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

В ч. 2 ст. 291 КПК України міститься перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, в тому числі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Як зазначено в ухвалі апеляційного суду від 04.06.2026, обвинувальний акт містить ряд недоліків, які унеможливлюють визначення судом меж судового розгляду, визначення конкретного обсягу інкримінованих дій, перевірку наявності усіх обов`язкових ознак складів кримінальних правопорушень.

Так, апеляційний суд зазначив, що для обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України необхідним є конкретне викладення фактичних обставин, які утворюють об`єктивну та суб`єктивну сторони інкримінованого кримінального правопорушення.

З об`єктивної сторони шахрайство полягає у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно саме шляхом обману чи зловживання довірою. У разі інкримінування пособництва має бути чітко визначено, у чому саме полягало сприяння іншій особі у вчиненні кримінального правопорушення, які конкретні перешкоди були усунуті, яким способом було введено в оману відповідну особу чи орган, кому саме повідомлено неправдиві відомості або які обставини приховано, а також який причинний зв`язок існує між діями пособника та фактичним заволодінням майном.

З суб`єктивної сторони шахрайство характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Отже, у формулюванні обвинувачення має бути конкретизовано не лише сам факт участі особи у певних діях, а й те, що вона усвідомлювала спрямованість цих дій саме на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, бажала сприяти такому заволодінню, діяла в межах спільного умислу з іншою особою та мала корисливий мотив або усвідомлювала корисливу спрямованість дій виконавця.

Аналіз змісту формулювання обвинувачення свідчить про те, що воно не є конкретним, зрозумілим та чітким.

Так, у формулюванні обвинувачення за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 190 КК України прокурором не конкретизовано, за яких саме обставин, у який спосіб та в якій формі ОСОБА_3 була досягнута злочинна домовленість з іншою особою, кримінальне провадження щодо якої закрите судом, з метою заволодіння бюджетними коштами шляхом обману, який саме зміст мала попередня змова, які конкретні дії мала вчинити кожна з осіб у межах спільного умислу та які фактичні обставини свідчили про обізнаність ОСОБА_3 щодо передачі учнями банківських карток іншій особі.

Обвинувачення за вказаною статтею містить загальні твердження про те, що ОСОБА_3 достовірно знала про передачу банківських карток та, виставляючи оцінки у журналах виробничого навчання, «сприяла усуненню перешкод» у заволодінні бюджетними коштами. Однак таке формулювань не розкриває фактичного змісту пособництва, оскільки з обвинувального формулювання незрозуміло, у чому конкретно полягало сприяння ОСОБА_3 іншій особі, які саме перешкоди вона усунула, кому саме були повідомлені неправдиві відомості, у чому полягав обман, хто саме був введений в оману, а також яким чином виставлення оцінок у журналі виробничого навчання спричинило заволодіння бюджетними коштами.

Крім того, за змістом обвинувачення, рішення про призначення стипендій приймалося стипендіальною комісією, а кошти фактично знімала інша особа з використанням банківських карток учнів. За таких обставин прокурором не визначено місце дій ОСОБА_3 у загальному механізмі інкримінованого заволодіння коштами, не встановлено зміст її умислу, спосіб пособництва, причинний зв`язок між її діями та настанням майнової шкоди, а також не відмежовано ці дії від можливих порушень порядку ведення навчальної документації або внутрішньої організації освітнього процесу.

При формулюванні обвинувачення за ч. 2 ст. 358 КК України необхідним є встановлення та конкретизація об`єктивних ознак складу цього кримінального правопорушення, зокрема того, який саме документ є предметом підроблення, чому він має ознаки офіційного документа, якими повноваженнями була наділена особа щодо його складання чи видачі, які саме завідомо неправдиві відомості до нього внесені, які юридично значимі факти ці записи посвідчували та які права вони надавали або від яких обов`язків звільняли.

З суб`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 358 КК України, характеризується умисною формою вини та завідомістю, тобто усвідомленням особою того, що документ є офіційним, а внесені до нього відомості не відповідають дійсності, мають юридичне значення та можуть спричинити правові наслідки. Тому у формулюванні обвинувачення має бути конкретно зазначено, які саме фактичні обставини свідчать про таку обізнаність особи, у чому полягав її умисел та на досягнення якого правового результату були спрямовані відповідні дії.

Аналогічна правова позиція щодо ознак офіційного документа як предмета кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 КК України, викладена у постановах Верховного Суду від 01.03.2018 р. у справі № 461/7315/15-к та від 22.08.2019 р. у справі № 701/1114/16-к, провадження № 51-6327км18, у яких звернуто увагу на необхідність встановлення того, що документ містить інформацію, здатну спричинити наслідки правового характеру, складений або виданий компетентною особою у визначеній формі та має передбачені законом реквізити. Водночас у формулюванні обвинувачення недостатньо конкретно розкрито, які саме юридично значимі факти посвідчували внесені ОСОБА_6 у журнали обліку виробничого навчання поточні оцінки, які саме права вони безпосередньо надавали, у чому полягала їх завідомо неправдива природа з урахуванням особливостей дистанційного навчання, можливості здачі робіт в інший час та подальшого семестрового оцінювання, а також яким чином ці записи самі по собі набували значення офіційного документа у розумінні ст. 358 КК України.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Згідно з ч.2 ст.8, ч.5 ст. 9 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В п. 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» Суд зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

За такого, з врахуванням процитованих вище положень закону та практики Європейського суду з прав людини, зазначення описаних вище істотних обставин інкримінованих особі злочинів щодо способу, спрямованості умислу, причинного зв`язку між її діями та заподіянням майнової шкоди ДНЗ «Баштанський професійний ліцей», інших істотних обставин подій, які відповідно до ч.1 ст. 91 КПК України підлягають встановленню та доказуванню, з врахуванням визначених ст. 337 КПК України меж судового розгляду та врахуванням передбаченого ст. 42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що є невід`ємною умовою реалізації права на справедливий суд, суд доходить висновку, що обвинувальний акт є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення такого обвинувального акта до судового розгляду.

За таких обставин через невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.314 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42021152030000001 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 190, ч.2 ст. 358 КК України, повернути прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення.

СУДДЯ: