Рішення № 139427328, 27.08.2026, Білогірський районний суд Хмельницької області

БІЛОГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ вул. Шевченка, 42, смт Білогір`я, Шепетівський район, Хмельницька область, 30200 тел./факс (03841) 2-14-44, тел. 2-03-97, е-mail: inbox@bg.km.court.gov.ua, web:https://bg.km.court.gov.ua/sud2201/, код ЄДРПОУ 02886947

Справа № 669/391/26

Провадження № 2/669/347/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2026 року смт.Білогір`я

Білогірський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вишневського В.О.,

з участю: секретаря судового засідання Юрчук А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Білогір`я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

04 травня 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Семченко Г.С. звернулась в суд із позовом до Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_1 , на 1/4 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що після смерті свого сина, ОСОБА_1 , відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/4 частина житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за АДРЕСА_1 . Зазначена частка житлового будинку належить до спадкового майна, а її оціночна вартість становить 67 323,18 грн.

Зазначила, що вона належним чином прийняла спадщину після смерті свого сина, однак не може оформити свої спадкові права, оскільки за життя первинного власника (чоловіка позивачки та батька померлого) на житловий будинок не був виготовлений правовстановлюючий документ, а тому їй нотаріальною конторою відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 08 травня 2026 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Білогірського районного суду Хмельницької області від 04 червня 2026 року було закрито підготовче провадження, а праву було призначено до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, в підготовче судове засідання не з`явилась, однак, 27 серпня 2026 року її представник адвокат Семченко Г.С. подала заяву, в якій вона просить судові засідання проводити за її відсутності, вимоги, викладені в позовній заяві, підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Відповідач Білогірська селищна рада Хмельницької області про дату, час та місце розгляду справи 29 липня 2026 року заяві просив розгляд справи проводити без його участі, проти позову не заперечив.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 05 липня 2024 року.

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 16 листопада 1986 року ОСОБА_2 16 листопада 1986 року уклала шлюб з ОСОБА_3 , після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 04 липня 2017року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер син позивачки - ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 19 вересня 2025 року.

З довідки Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про склад сім`ї від 24 квітня 2026 року № 2555 вбачається, що ОСОБА_1 на день смерті був зареєстрований та постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1 разом із позивачкою ОСОБА_1 .

Згідно з випискою з погосподарської книги за 2016-2020 роки, виданою виконкомом Білогірської селищної ради Хмельницької області від 24 квітня 2026 року № 2556, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, за вказаною адресою на день його смерті була зареєстрована позивачка ОСОБА_1 .

Відомості про наявність житлового будинку по АДРЕСА_1 та його технічні характеристики підтверджуються копією технічного паспорта, виданого Комунальним підприємством «Білогірське бюро технічної інвентаризації» від 08 квітня 2025 року (інвентаризаційна справа № б/н).

Крім того, рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 20 січня 2025 року у справі № 669/1004/24, яке набрало законної сили, за позивачкою ОСОБА_1 визнано право власності на 3/4 частину зазначеного житлового будинку в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 квітня 2025 року, згідно витягу № 423487275 від 21 квітня 2025 року).

Залишкова 1/4 частина вказаного житлового будинку належала синові позивачки ОСОБА_1 як спадкоємцю першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до відомостей спадкової справи № 93/2025, заведеної після смерті ОСОБА_1 , надісланих приватним нотаріусом Рогожиною Ю.М., склад спадкоємців є сформованим і єдиною спадкоємицею після його смерті є позивачка ОСОБА_1 , яка належним чином прийняла спадщину. В межах вказаної спадкової справи позивачу вже видано свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно за № 236 від 20 березня 2026 року та № 2637 від 21 квітня 2026 року.

Разом з тим, з повідомлення приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Рогожиної Ю.М. від 20 квітня 2026 року слідує, що видати ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/4 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 неможливо через відсутність правовстановлюючих документів, що підтверджують належність майна спадкодавцеві.

За умовами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З приписів ч. 1 ст. 5 ЦПК України вбачається, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 22 червня 2021 у справі № 200/606/18.

Так само у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що до 2004 року нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.

У п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, міститься перелік об`єктів (будівельних робіт), які не належать до самочинного будівництва. Зокрема, зазначено, що до самочинного будівництва не належать індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них побудовані до 05 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 1992 року № 449 «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів державного замовлення» (втратила чинність 30 грудня 2004 року) було встановлено порядок та умови прийняття в експлуатацію об`єктів будівництва. Згідно з п. 84 постанови документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 вересня 1992 року.

Також відповідно до п. 42 вказаного вище Порядку документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Системний аналіз зазначених вище положень свідчить про те, що до 05 серпня 1992 року законодавець не передбачав процедуру введення нерухомого майна в експлуатацію при оформленні права власності. Законодавство, чинне на той час, не пов`язувало виникнення права власності на житлові будинки з господарськими будівлями і спорудами з державною реєстрацією такого права. Відтак, її відсутність не свідчить про відсутність права власності, а правові засади прийняті в експлуатацію об`єктів, побудованих до 05 серпня 1992 року, відсутні.

Документом, що засвідчував факт існування об`єкта нерухомого майна і містив його технічні характеристики, був технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації.

08 квітня 2025 року Комунальним підприємством «Білогірське бюро технічної інвентаризації» на замовлення ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно якого останній будувався в 1990-х роках, а відтак у відповідності до п. 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна цей будинок не є самочинним будівництвом і не потребує введення в експлуатацію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року "Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт" було передбачено, що підставою для оформлення права власності на приватні житлові будинки, дачні та садові будинки, споруджені до 5 серпня 1992 року, є складений БТІ висновок про технічний стан будівлі та документ, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Зазначена постанова втратила чинність 2 червня 2011 року.

Законом України від 17 лютого 2011 року "Про регулювання містобудівної діяльності" (Закон N 3038-VI) встановлено, що прийняття в експлуатацію зведених до 31 грудня 2009 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю за результатами технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж таких об`єктів за наявності документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій вони розташовані.

Відповідно до ст. 58 Конституції України нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, тому загальні правила прийняття в експлуатацію не можуть поширюватися на приватні житлові будинку з господарськими будівлями та спорудами, які збудовані до 5 серпня 1992 року.

Житловий будинок який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , будувався в 1990-х роках, тому для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно було б достатньо технічного паспорта, складеного за результатами технічної інвентаризації, виписки із погосподарської книги сільської ради, рішення місцевої ради про згоду на оформлення права власності на нерухоме майно.

Проте право власності на частку ОСОБА_1 житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 , як спадкоємця, припинилося у зв`язку із його смертю.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, тому до позивача, як до спадкоємця, який прийняв спадщину, відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу перейшли всі права власника майна, проте із за відсутності на житловий будинок правовстановлюючих документів, оформити право власності на вказане майно у позасудовому порядку неможливо.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження

Згідно з п. п. 5 п. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року правовстановлюючим документом, на підставі якого проводиться реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили про визнання права власності на об`єкти нерухомого майна.

Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі, тому у суду є всі підстави для розгляду вказаного позову та достатньо доказів вважати, що частка житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 повинна належати позивачці ОСОБА_1 , як спадкоємиці за законом.

Приймаючи до уваги, що на момент смерті, тобто на момент відкриття спадщини, спадкодавцю ОСОБА_1 належало право на 1/4 частину житлового будинку АДРЕСА_1 , правовстановлюючі документи на яку за життя він не встиг оформити, а позивачка ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею вказаного майна померлого за законом, а також враховуючи те, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позов необхідно з цих підстав задовольнити.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст. ст. 328, 1216-1222, 1268-1270 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 229, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Білогірської селищної ради Шепетівського району Хмельницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою с. Данилівка, Шепетівського району Хмельницької області, в порядку спадкування за законом після смерті сина ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 ), зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Білогірська селищна рада Шепетівського району Хмельницької області (ЄДРПОУ: 04403143), місце знаходження: вул. Шевченка, буд. 44, с-ще Білогір`я, Шепетівського району Хмельницької області.

Суддя Василь ВИШНЕВСЬКИЙ