Рішення № 139426872, 02.09.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №445/1317/26

Провадження № 2/439/873/26

02 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Войтюк Т.Л.,

за участю секретаря судового засідання Бойко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бродівського районного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту,

у с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача з урахуванням уточнення позовних вимог заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 28 266,63 грн.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12.07.2019 між ТОВ «ФК «ФОРЗА», та ОСОБА_1 , укладено Договір № 00019074115 про надання позики на умовах фінансового кредиту. Укладення Кредитного договору здійснювалось сторонами в електронній формі на сайті www.forzacredit.com.ua, який підписаний електронним цифровим підписом «ФК «Форза» та акцептований ОСОБА_1 12.07.2019, шляхом підписання електронним підписом. За умовами договору на банківську картку відповідача перераховані кошти в сумі 7500,00 грн.

Відповідач в подальшому проводив повне або часткове погашення нарахованих процентів за користування кредитом, внаслідок чого неодноразово оформляв пролонгацію, зокрема 11.08.2019, 24.09.2019. У порушення вимог договору відповідач не виконав свої зобов`язання: всього здійснив оплат на загальну суму 11 625,18 грн та припинив вносити платежі.

26.02.2021 між ТОВ «ФК «Форза» то позивачем було укладено договір факторингу №20210226-Ф/2 від 26.02.2021 року, відповідно до якого позивач отримав право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 75.

Відповідач тривалий час своєчасно не здійснює повернення кредиту, у зв`язку з чим у нього станом на 13.05.2026 виникла заборгованість, яка становить 28 266,63 грн, яка складається із: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 6872,72 грн; залишок заборгованості по процентам за користування 3907,64 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору за період з 27.02.2021 по 27.05.2021 15463,62 грн;інфляційне збільшення нараховане новим кредитором за період 25.10.2019 по 23.02.2022 2022,65 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту № 00019074115 від 12.07.2019 в сумі 28 266,63 грн судовий збір та витрати на правничу допомогу.

03.08.2026 надійшли заперечення на позовну заяву, у яких відповідач позовні вимоги не визнає. Відповідач зазначила, що позивач не надав належних доказів укладення договору. Окрім цього, стверджувала, що в період укладення договору в неї була викрадена сумка з особистими речами. У зв`язку із зазначеним просила відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, призначене судове засідання. Цією ухвалою задоволення клопотання позивача та витребувано інформацію у АТ «Райффайзен Банк».

Ухвалою 15.07.2026 судове засідання відкладено на 02.09.2026 та повторно витребувано інформацію у АТ «Райффайзен Банк».

Представник позивача 02.09.2026 у судове засіданні не з`явився, у додаткових поясненнях просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, без повідомлення причин.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Фінансова Компанія «Форза» за кредитом. До укладення договору відповідачу було надано паспорт споживчого кредиту Лояльний on-line з яким вона ознайомилась про що свідчить електронний підпис одноразовий ідентифікатор 98214756.

Відповідно до Заяви-формуляр про акцептування оферти вбачається, що відповідач погодилась та прийняла умови ТОВ «ФК «Форза» щодо укладення договору №00019074115 від 12.07.2019, зазначила свої анкетні дані та номер картки НОМЕР_1 для переказу коштів. Заяву-формуляр відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором98214756.

12.07.2019 між ТОВ «ФК «Форза» та відповідачем укладено Договір №00019074115 про надання позики на умовах фінансового кредиту.

На умовах цього Договору та Правил, товариство надає клієнту грошові кошти у сумі визначеній п. 5. Договору, а клієнт в свою чергу зобов`язується повернути грошові кошти у встановлений цим Договором строк та сплатити проценти згідно відсоткової ставки за кожен день користування, визначеної п. 5.3. даного Договору. Кредит надається позичальнику на визначені ним особисто цілі. Договір та зміни до нього укладаються в письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів одноразовим/мережевим ідентифікатором). Договір припиняється в разі його фактичного виконання сторонами у строк, передбачений Договором, в разі дострокового погашення позичальником заборгованості або в разі відмови позичальника від Договору (п.3.1-4.4).

Відповідно до розділу 5 договору встановлено, що загальний розмір кредиту становить 7798,00 грн, дата видачі кредиту 12.07.2019, строк дії договору з 12.07.2019 року по 10.08.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань за Договором. Процентна ставка в день 1,85%, процентна ставка за кожен день в разі прострочення становить 2,5%.

В розділі 10 Реквізити та підписи сторін, відповідачка зазначила свої анкетні дані.

Відповідно до Графіку платежів, що є Додатком до договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115.2 від 24.09.2019, датою погашення кредиту є 24.10.2019, період користування кредитом 30 днів, сума основного боргу 7320,75 грн.

Кредитний договір №00019074115, додаток до договору №00019074115 відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

З метою додаткової варифікації особи позичальника, відповідач надіслала кредитору фото-фіксацію особи з оригіналом паспорту, що підтверджує особу.

Згідно з інформацією наданою АТ «Райффайзен Банк» на ухвалу суду про витребування доказів, встановлено, що банківська карта НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 . Відповідно до виписки по картковому рахунку за період з 12.07.2019 по 17.07.2019 вбачається, що 12.07.2019 на картковий рахунок ОСОБА_1 зараховано 7500,00 грн.

26.02.2021 між ТОВ «ФК «Форза» та позивачем укладено договір факторингу №20210226-Ф/2. Згідно з умовами договору факторингу ТОВ «ФК «Форза» зобов`язується відступити позивачу права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а позивач зобов`язується їх прийняти та сплатити Клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до платіжного доручення №185 від 03.03.2021 позивач здійснив переказ грошових коштів ТОВ «ФК «Форза», по договору факторингу №20210226-Ф/2 від 26.02.2021.

З витягу з реєстру прав вимоги №1 від 13.05.2026 до договору факторингу №20210226-Ф/2 від 26.02.2021 вбачається, що позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором№00019074115 на суму 11383,65 грн.

Відповідно до деталізованого розрахунку заборгованості станом на 13.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 28 266,63 грн, що складається: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) 6872,72 грн; залишок заборгованості по процентам за користування 3907,64 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування поза межами строку дії договору (нарахована новим кредитором за період 27.02.2021 по 27.05.2021) 15 463,62 грн; інфляційне збільшення 2022,65 грн (нараховано новим кредитором за період 25.10.2019 по 23.02.2022).

11.03.2021 позивача повідомив відповідача про зміну кредитора із ТОВ «ФК «Форза» на ТОВ «ФК «Артеміда-Ф», а 02.01.2024 звернувся до відповідача з досудовою вимогою про повернення коштів за договором.

У зв`язку із невиконанням відповідачем узятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, які регулюються такими нормами законодавства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд встановив, що між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань, які регулюються такими нормами законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно положень статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Застосовуючи до правовідносин зазначені норми права, суд дійшов такого висновку.

12.07.2019 між ТОВ «ФК «Форза» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115. Між сторонами досягнута згода щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису.

З поданих позивачем документів встановлено, що при укладенні договору кредитор з`ясував особу позичальника, його персональні дані, ідентифікаційний номер, платіжний засіб, на який перераховано кошти.

З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

На виконання умов договору кредитор здійснив переказ суми кредитних коштів відповідачу.

За зобов`язаннями відповідача перед ТОВ «ФК «Форза» за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115від 12.07.2019, право вимоги у встановленому законом порядку перейшло до позивача відповідно до Договору факторингу № 20210226-Ф/2, суд вважає такі обставини доведеними належними та допустимими доказами, яких достатньо для висновку про дійсність укладеного договору факторингу.

При цьому унаслідок порушення відповідачем узятих на себе зобов`язань виникла прострочена заборгованість, яка за розрахунками позивача становить 28 266,63 грн.

Ураховуючи, що відповідач доказів на спростування доводів позивача не надала, суд вважає доведеним факт невиконання ОСОБА_1 умов Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115.

Зважаючи на обов`язок суду належним чином дослідити поданий позивачем розрахунок заборгованості, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок (постанова Верховного Суду в справі №775/7704/15 від 23 січня 2018 року), суд здійснює перевірку нарахованої до стягнення заборгованості.

Так, у позові позивач просив стягнути залишок заборгованість за тілом кредиту в сумі 6872,72 грн та залишок заборгованості по відсотках сумі 3907,64 грн, проценти за користування коштами поза межами строку дії договору з 27.02.2021 по 27.05.2021 у розмірі 15 463,62 грн та інфляційне збільшення у сумі 2022,65 грн.

Зі змісту Договору про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115 вбачається, що кінцевим терміном погашення кредиту є 24.10.2019.

Нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору за період 27.02.2021 по 27.05.2021 в сумі 15 463,62 грн є мірою відповідальності боржника за період після закінчення строку кредитування (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

У пунктах 15,18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Крім того, згідно із п.6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусноїхвороби (COVID-19) (втому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Отже, стягнення процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії договору за період 27.02.2021 по 27.05.2021 в сумі 15 463,62 грн суд вважає безпідставним.

Таким чином, на підставі проведених судом розрахунків, заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115 від 12.07.2019 становить 12 803,01 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за кредитом 6872,72 грн, прострочену заборгованість за процентами 3907,64 грн, інфляційне збільшення 2022,65 грн.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Артеміда-Ф»заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00019074115 від 12.07.2019 в сумі 12 803,01 грн.

Судові витрати в цій справі, відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, складаються з судового збору та витрат на професійну правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, судові витрати (сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог.

Позов заявлений на суму 28 266,63 грн, суд задовольнив позов на суму 12 803,01грн, що складає 45,29 %.

Судовий збір, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до суми заявлених вимог, складає 1 205,80грн (2662,40х0,4529=1 205,80).

Щодо витрат на професійну правову допомогу, то в позовній заяві позивач просив стягнути такі з відповідача в розмірі 7000,00 грн.

11.05.2026 між адвокатом Бачинським О.М. та Позивачем укладено договір про надання правничої допомоги №20260511-10Ш.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн позивач подав такі докази: Договір про надання правничої допомоги №20260511-10Ш від 11.05.2026 року; розрахунок суми судових витрат.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 3 170,30 грн (7000,00х0,4529=3 170,30).

Керуючись статтями 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф» заборгованість за кредитним договором №00019074115від 12.07.2019 в сумі 12 803 (дванадцять тисяч вісімсот три) грн 01 к.яка складається із: прострочена заборгованість за кредитом 6872,72 грн, прострочену заборгованість за процентами 3907,64 грн, інфляційне збільшення 2022,65 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Артеміда-Ф`витрати пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 1 205(одна тисяча двісті п`ять) грн 80 к та витрати на правничу допомогу в розмір 3170 (три тисячі сто сімдесят) грн 30 к.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», місцезнаходження: вул. С. Бандери, буд. 87, офіс 54, м. Львів, 79013, ЄРДПОУ:42655697.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Суддя Т.Л. Войтюк