Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 438/2012/25
Провадження 2/438/450/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
01 вересня 2026 року м. Борислав
Бориславський міський суд Львівської області
у складі судді Дудар О.В.,
за участю секретаря Валькович Г.К.,
представника позивача Неїлик Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданніу порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, треті особи: Головне управління Держспоживслужби у Львівській області, Управління праці та соціального захисту Бориславської міської ради, про стягнення переплати за комунальні послуги та моральної шкоди,
встановив:
22 грудня 2025 року від представника позивача Неїлик Г.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Бориславського міського суду Львівської області надійшла позовна заява про стягнення переплати за комунальні послуги та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є інвалідом І групи по зору, самотньою 90-річною особою. За адресою АДРЕСА_1 , встановлено лічильник води. Протягом 2024 року та січнясерпня 2025 року позивач сплачувала кошти за послуги Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради (далі КП «Вододар»). Внаслідок нарахування плати за нормами, а не за фактичними показниками лічильника, виникла переплата у сумі 1714,00 грн, що підтверджується квитанціями про сплату. КП «Вододар» відмовилося добровільно повернути переплачені кошти. Як інвалід І групи, самотня та похилого віку особа, позивач зазнала емоційного та психологічного стресу через неможливість повернення її коштів. З урахуванням наведеного позивач просить: 1) визнати протиправною бездіяльністю перевірки у Головного управління Держспоживслужби у Львівській області КП «Вододар» 2) визнати протиправними дії КП «Вододар», пов`язані з нарахуванням плати за воду та водовідведення за нормами, а не за показниками лічильника; 3) зобов`язати КП «Вододар» Бориславської міської ради здійснити перерахунок плати за період за 2024 року та січеньсерпень 2025 року відповідно до фактичних показників лічильника; 4) визнати переплату за комунальні послуги КП «Вододар» у сумі 1714,00 грн; 5) стягнути з КП «Вододар» на користь позивача переплачену суму 1714,00 грн; 6) стягнути моральну шкоду на користь позивача у розмірі 10000,00 грн; 7) зобов`язати КП «Вододар» провести контрольне зняття показників лічильника води для підтвердження фактичного споживання.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 грудня 2025 року вказана позовна заява (справа № 438/2012/25) передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В. .
Ухвалою судді від 24 грудня 2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків десять днів з дня отримання ним копії цієї ухвали.
30 грудня 2025 року представник позивача подала заяву про усунення недоліків, в якій викладено наступні позовні вимоги: 1) визнати протиправною бездіяльність КП «Вододар» щодо нарахування плати не за показниками лічильника та неврахування права на субсидію; 2) визнати протиправною бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби щодо ненадання акта перевірки; 3) визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соцзахисту щодо ненадання субсидії 20232025 роках; 4) стягнути з КП «Вододар» матеріальну шкоду переплату 1714,09 грн; 5) стягнути солідарно з КП «Вододар», ГУ Держпродспоживслужби та Управління праці моральну шкоду 30000,00 грн; 6) зобов`язати КП «Вододар» провести контрольне зняття показників лічильника; 7) зобов`язати Управління праці та соцзахисту надати субсидію за 20232025 роки; 8) зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби провести перевірку та надати акт. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що має справний індивідуальний лічильник води. КП «Вододар» нараховувало плату за нормами споживання, а не за фактичними показниками, що призвело до переплати. У 20232025 роках субсидія їй не надавалася (раніше покривала близько 30% вартості послуг), що спричинило додаткові витрати в розмірі 944,91 грн. Різке зростання тарифів на воду та водовідведення у поєднанні з відсутністю субсидії створило дискримінаційний економічний ефект для осіб похилого віку та інвалідів.
Ухвалою судді від 6 січня 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.
23 березня 2026 року постановою Львівського апеляційного суду ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 6 січня 2026 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 квітня 2026 року справа передана судді Бориславського міського суду Львівської області Дудар О.В.
Ухвало суду від 23 квітня 2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву. Підготовче засідання призначено на 12 травня 2026 року.
11 травня 2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та вважає вимоги позивача необґрунтованими. Зокрема вказано, що 5 липня 2019 року постановою Кабінету Міністрів України № 690 затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, якою також затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення. КП «Вододар» 11 лютого 2022 року на своєму офіційному сайті https://boryslavvoda.com.ua/ опубліковано індивідуальний договір з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який розроблено на основі Типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85. Будь-яких заперечень від позивача стосовно даного оформлення договірних відносин до відповідача не надходило, а тому відносини між КП «Вододар» та споживачем ОСОБА_1 регулюються Індивідуальним договором з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, опублікованим 11 лютого 2022 року на офіційному сайті КП «Вододар» https://boryslavvoda.com.ua/. Квартира АДРЕСА_2 обладнана вузлом розподільного обліку (квартирним лічильником). Однак споживачем, який користується послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за вказаною адресою споживання обов`язок щодо щомісячного подання показників проігноровано. Зокрема, споживачем було здійснено передачу показників за грудень 2024 року. Зафіксований показник 1020,1. Обсяг споживання за 2024 рік визначався згідно фактичних показників лічильника. Надалі дані про обсяги споживання у період січень-жовтень 2025 року до КП «Вододар» вчасно не надходили. Із січня по квітень 2025 року нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснювалися, виходячи зі значення середньодобового споживання послуг. З травня по жовтень 2025 року нарахування здійснювалося по нормі водоспоживання «Житлові будинки з централізованим водопостачанням, каналізацією, з ваннами, швидкодіючими водонагрівачами і багатоточковим водорозбором (газова колонка, котел)», (6,3 метри кубічних на одну особу на добу). Згідно абонентської бази КП «Вододар» кількість проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_1 1 особа. Позивачем подано показник водоміра за листопад 2025 року - 1034. Відповідно до поданого показника проведено перерозподіл обсягів спожитих послуг. Згідно проведеного перерахунку переплата позивача станом на грудень 2025 року склала 1714,09 грн. За грудень 2025 року зафіксовано обсяг споживання 0,00 метрів кубічних. З січня по березень 2026 року споживачем інформація щодо показників лічильника до КП «Вододар» не передавалася, тому визначення обсягу спожитих послуг здійснено по даних про середньодобове споживання. У квітні 2026 року позивачем подано показник водоміра, зафіксовано показник 1038. Проведено відповідний перерахунок. Переплата станом на 1 травня 2026 року склала 1247,86 грн. Таким чином, після надання інформації про актуальний показник лічильника КП «Вододар» було проведено відповідний перерахунок за 2025 рік, а також за січень-квітень 2026 року. За результатом цього перерахунку встановлено існування станом на 1 грудня 2025 року переплати у розмірі 1714,09 грн. Надалі розмір переплати до 1 травня 2026 року зменшувався, виходячи із обсягу щомісячного нарахування за спожиті комунальні послуги та відсутності поточних платежів від споживача. Станом на 1 травня 2026 року розмір переплати зменшився до 1247,86 грн. Оскільки після подання показника лічильника у листопаді 2025 року позивач не зверталася до відповідача із заявою про повернення їй надмірно сплачених нею коштів, а скарга на дії відповідача, подана позивачем 28 вересня 2025 року, тобто до подачі нею актуальних показників водяного лічильника, а тому станом на вересень і жовтень 2025 року у відповідача були відсутні підстави для проведення перерахунку та повернення коштів. Крім того, відповідачем не було допущено протиправної поведінки, вина особи відсутня, як і відсутній причинно-наслідковий зв`язок між емоційним та психологічним стресом, який, як зазначає позивач, вона зазнала, та діями і рішеннями КП «Вододар». Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено безумовного обов`язку виконавця комунальної послуги здійснювати контрольне зняття показників лічильника виключно на вимогу споживача без наявності підстав, визначених законом або договором, а тому позовна вимога про зобов`язання КП «Вододар» здійснити контрольне зняття показників лічильника є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Вимоги про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання провести перевірку, зобов`язання надати акт перевірки, зобов`язання призначити або надати субсидію, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а не в межах даної справи. КП «Вододар» є неналежним відповідачем у частині вимог щодо «врахування права на субсидію», а тому вказана позовна вимога є безпідставною та не підлягає задоволенню.
12 травня 2026 року від позивача надійшли заперечення на відзив, у яких наголошено, що доводи відзиву є необґрунтованими, суперечать фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Відповідач у відзиві посилається на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та зазначає, що нарахування за нормами є правомірним. Однак такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки у квартирі позивача встановлений та використовується засіб обліку води (лічильник), показники якого систематично передавались відповідачу. Відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу несправності лічильника, недопуску до перевірки чи відсутності можливості здійснювати нарахування за фактичними показниками. Відповідно до статей 6, 7, 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Правил надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, у разі наявності вузла обліку розрахунки повинні здійснюватися саме за його показниками. Нарахування за нормативами при наявному лічильнику є незаконним та порушує права споживача. Факт публікації договору на вебсайті не надає відповідачу права здійснювати незаконні нарахування та ігнорувати показники лічильника. ГУ Держпродспоживслужби у Львівській області не надало належного акту перевірки та не забезпечило ефективного захисту прав споживача учасника війни інваліда 1 групи по зору, одинокої, людини поважного віку. Також Управління праці та соціального захисту населення не забезпечило належний розгляд питання субсидії, незважаючи на незаконні нарахування та порушення прав позивача. Незаконні дії та бездіяльність відповідачів призвели до тривалого порушення прав позивача, учасника війни інваліда 1 групи по зору, одинокої, людини поважного віку, необхідності постійних звернень до органів влади та суду, погіршення емоційного стану, нервових переживань та моральних страждань.
12 травня 2026 року позивача та її представника надійшло клопотання про витребування доказів та заперечення на відзив.
Відповідач 12 травня 2026 року подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника в межах розгляду іншої справи. Доказів на підтвердження вказаних у клопотанні обставин представником відповідача не надано.
Ухвалою суду від 12 травня 2026 року частково задоволено заяву позивача про витребування доказів у КП «Вододар» Бориславської міської ради.Відкладено розгляд справи № 438/2012/25 на 28 травня 2026 року.
15 травня 2026 року від третьої особи управління праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області надійшло клопотання про продовження строку для подання пояснень третьої особи.
Ухвалою суду від 18 травня 2026 року продовжено третій особі управлінню праці та соціального захисту населення Бориславської міської ради Львівської області строк для подання пояснень на 10 (десять) днів з дня отримання ухвали.
20 травня 2026 року від Управління праці та соціального захисту Бориславської міської ради надійшов відзив на позовну заяву. У ньому третя особа просить розглядати справу без участі представника управління.
25 травня 2026 року відповідачем на виконання ухвали суду направлені докази. Також зазначено, що акти зняття показників лічильника за період січень 2023-грудень 2025 року КП «Вододар» не складалися. Акти звірки взаєморозрахунків позивача з відповідачем за послуги з водопостачання та водовідведення за період січень 2023 року - грудень 2025 року КП «Вододар» не складалися. Заява позивача про приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення до КП «Вододар» не надходила.
27 травня 2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача та заперечення на подані відповідачем докази та клопотання про визнання їх недопустимими.
28 травня 2026 року представником відповідача подано заяву про проведення засідання 28 травня 2026 року без участі відповідача.
Ухвалою суду від 28 травня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 438/2012/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 23 червня 2026 року.
18 травня 2026 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що ознайомившись із запереченнями від представника позивача, які надійшли 27 травня 2026 року, в яких остання просить суд визнати подані відповідачем документи недопустимими доказами, відповідач заперечує проти задоволення клопотання позивача з наступних підстав. Твердження позивача про те, що надані документи є «односторонньо сформованими матеріалами підприємства, які не містять підпису позивача» та не підтверджують обсяг наданих послуг, є необґрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи. Подані позивачем документи підписані електронним цифровим підписом. Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (частина 5 статті 43 ЦПК України). Надані відповідачем документи підлягають не ізольованій оцінці, а оцінці у сукупності з іншими доказами у справі. Вони підтверджують порядок здійснення нарахувань, період їх виникнення та розмір заборгованості. При цьому позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували правильність порядку проведення зазначених нарахувань. Законодавство України не містить імперативної вимоги щодо обов`язкового оформлення актів зняття показників лічильника, актів звірки взаєморозрахунків чи обов`язкового отримання виконавцем комунальної послуги заяви про приєднання до договору як єдино можливих або необхідних первинних документів для підтвердження факту споживання комунального ресурсу, визначення обсягів такого споживання чи моменту виникнення зобов`язання. Посилання позивача на те, що поданий розрахунок є нібито виключно внутрішнім документом відповідача та не може бути доказом у справі, є безпідставним та таким, що суперечить принципам доказування, визначеним Цивільним процесуальним кодексом України. ЦПК України не містить заборони на використання розрахунків сторін як доказів у справі та не встановлює вимоги, згідно з якою розрахунок заборгованості є допустимим доказом лише за умови його попереднього погодження іншою стороною або підтвердження окремим «двостороннім актом». Позивач фактично не заперечує правомірність проведеного відповідачем перерахунку станом на грудень 2025 року, а навпаки посилається на результати саме цього перерахунку як на підставу своїх позовних вимог, оскільки просить стягнути на свою користь суму переплати у розмірі 1714,09 грн, визначену відповідачем за результатами такого перерахунку.
23 червня 2026 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Судове засідання 23 червня 2026 року не відбулось у зв`язку з неявкою учасників справи. Судове засідання призначено на 14 липня 2026 року.
7 липня 2026 року представником відповідача подано заяву про проведення засідання 14 липня 2026 року без участі відповідача.
Ухвалою суду від 14 липня 2026 року постановлено повернутись до підготовчого судового засідання у справі № 438/2012/25, оскільки під час підготовки справи до розгляду по суті судом з`ясовано, що 12 травня 2026 року разом із запереченнями на відзив через систему «Електронний суд» одним файлом також було подано клопотання про призначення у справі судово-економічної експертизи розрахунку заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, яке не розглянуто судом у підготовчому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 14 липня 2026 року залишено без задоволення клопотання представника позивача про призначення судово-економічної експертизи у справі № 438/2015/25.
У судовому засіданні представник позивача Неїлик Г.М. на запитання суду щодо остаточних позовних вимог, які відрізнялись у первісній заяві та заяві про усунення недоліків, уточнила, що підтримує позовні вимоги, викладені у заяві про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 14 липня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 438/2012/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 19 серпня 2026 року. Встановлено наступний порядок дослідження доказів: надання вступного слова учасникам справи, з`ясування обставин, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідження письмових доказів.
Ухвалою суду від 19 серпня 2026 року залишено без розгляду клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи без участі позивачів, оскільки на момент подання вказаного клопотання у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право Неїлик Г.С. зверталася до суду в інтересах ОСОБА_1 . До клопотання від 18 серпня 2026 року відповідні документи на підтвердження повноважень Неїлик Г.М. також не долучено.
Судовий розгляд даної справи відкладено на 1 вересня 2026 року.
Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Від представника позивача Неїлик Г.М. надійшла заява про підтвердження її повноважень та недопущення подальшого затягування розгляду справи.
Представник Головного управління Держспоживслужби у Львівській області, будучи повідомленим про дату та час засідання, до суду не прибув, клопотань, посягань не надходило.
Представник позивача вказала, що покладається на розсуд суду щодо проведення засідання без участі вказаних осіб.
Оскільки решта учасників справи повідомлені належним чином про дату та час засідання, суд дійшов висновку є за можливе провести судове засідання.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити. Наголосила, що наданий відповідачем договір та заявка про приєднання не підписані сторонами, а тому відсутні підстави для виконання його вимог щодо подання показників. Якість послуг, що надає КП «Вододар» є незадовільною. Позивач має право на отримання субсидій, яке порушене. Внаслідок неправомірних дій відповідача погіршився стан здоров`я позивача. Наголосила, що позивач є особою похилого віку та інвалідом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення є ОСОБА_1 , що не заперечується сторонами.
Квартира АДРЕСА_2 обладнана вузлом розподільного обліку (квартирним лічильником № 27661, який згідно із копією свідоцтва про повірку законодавчо врегульованої вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 3580-97).
Позивач стверджує, що КП «Вододар» нараховувало плату за вказані вище послуги за нормами споживання, а не за фактичними показниками, що призвело до утворення переплати.
КП «Вододар» 6 жовтня 2024 року листом № 328 надало відповідь на скаргу ОСОБА_1 від 28 вересня 2024 року, і якій проінформовано останню, що розмір застосовуваних КП «Вододар» тарифів зазначається на офіційному сайті підприємства https://boryslavvoda.com.ua/. При здійсненні нарахування плати за послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення абоненту ОСОБА_1 застосовувались тарифи, які згідно з рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради діяли у відповідні періоди. Споживачем, що користується вказаними послугами за адресою АДРЕСА_1 , проігноровано обов`язок щодо щомісячного подання показників лічильника. Зокрема, останній раз споживачем здійснено передачу показників за грудень 2024 року, дані про обсяги споживання за період січень-серпень 2025 року до КП «Вододар» не надходили.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг віднесено у тому числі централізоване водопостачання, та централізоване водовідведення.
Відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з централізованого водопостачання надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водопостачання, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Послуга з централізованого водовідведення надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з централізованого водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом (частина 3 статті 24 цього Закону).
Згідно пункту 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Правила).
Вказаною постановою Кабміну Міністрів України затверджено Типовий індивідуальний договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.
Згідно з пунктом 14 Правил надання послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Послуги надаються споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуг.
Частиною 4 стаття 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції Закону України від 3 грудня 2020 року№ 1060-IX) з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.
Якщо протягом 30 днів після отримання проекту договору (змін до нього) виконавець комунальної послуги, який одержав проект договору (змін до договору) від споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), не повідомив про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього і при цьому не припинив надання комунальної послуги цьому споживачу (або в інший спосіб засвідчив свою волю до надання відповідної комунальної послуги споживачу), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій споживачем (іншою особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), якщо інше не передбачено цим Законом.
Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
Комунальним підприємством КП «Вододар» 11 лютого 2022 року на офіційному сайті https://boryslavvoda.com.ua/ опубліковано індивідуальний договір з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, який розроблено на основі Типового індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 року № 690 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85.
Оскільки матеріали справи не містять доказів звернення позивача із запереченнями стосовно опублікованого відповідачем індивідуального договору, суд приходить до висновку, що відносини між позивачем та відповідачем регулюються положеннями цього договору.
З урахуванням наведеного доводи представника позивача про відсутність договірних відносин між сторонами у зв`язку з відсутністю їх підписів на індивідуальному договорі та заяві-приєднання до індивідуального договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, оскільки такий договір є публічним договором приєднання.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
КП «Вододар» надавало послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначені обставини відповідачем не спростовано.
Посилання представника на неналежну якість послуги з централізованого водопостачання не є предметом даного спору.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 32 Правил вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що комерційний облік здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку відповідної комунальної послуги, що забезпечує (забезпечують) загальний облік її споживання, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
До встановлення вузла (вузлів) комерційного обліку відповідно до вимог частини 2 статті 3 цього Закону:
1) обсяг споживання теплової енергії визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем послуги за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря;
2) обсяги споживання гарячої чи питної води визначаються за показаннями вузлів розподільного обліку, а у разі їх відсутності - за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування. Загальний обсяг споживання гарячої або питної води у такій будівлі визначається як сума обсягу, визначеного за допомогою вузлів розподільного обліку та розрахункового обсягу, визначеного за нормою споживання для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Вузол розподільного обліку - вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів (стаття 1 вказаного Закону).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що за адресою споживання: квартира АДРЕСА_2 обладнана вузлом розподільного обліку (квартирним лічильником) № 257661.
Згідно підпункту 12 пункту 47 Правил (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85) індивідуальний споживач зобов`язаний надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги з централізованого водопостачання та з постачання гарячої води в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.
Відповідно до пункту 22 Індивідуального договору про централізованого постачання та централізованого водовідведення, повний текст якого доступний на офіційному сайті КП «Вододар» https://boryslavvoda.com.ua/, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) розподільного обліку послуги з централізованого водопостачання щомісяця здійснюється споживачем, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою системи дистанційного зняття показань. У разі коли зняття показань здійснює споживач, він щомісяця з 20 по 30 число передає показання вузлів розподільного обліку водопостачання виконавцю в один з таких способів: - за номером телефону, зазначеним у розділі «Реквізити виконавця» цього договору; - на адресу електронної пошти, зазначену в розділі «Реквізити виконавця» цього договору; - через електронну систему обліку розрахунків споживачів, зазначену в розділі «Реквізити виконавця» цього договору; - інші засоби повідомлення, що зазначаються у розділі «Реквізити виконавця» цього договору.
Пунктом 31 Правил передбачено, що у разі недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань або в разі ненадання у визначений договором строк споживачем виконавцю або іншій особі, яка здійснює розподіл обсягів послуг, показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання згідно із законом або договором зобов`язаний знімати споживач, для цілей комерційного або розподільного обліку виконавцем протягом трьох місяців приймається середньодобове споживання таким споживачем послуг за попередні 12 місяців, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання послуг, але не менше 15 діб.
У разі відсутності інформації про показання вузлів обліку та/або недопущення споживачем виконавця або іншої особи, яка здійснює розподіл обсягів послуг, до відповідного вузла обліку для зняття показань після закінчення тримісячного строку з дня недопуску виконавець зобов`язаний здійснювати розрахунки з такими споживачами як із споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Після відновлення надання показань вузлів обліку таким споживачем виконавець або інша особа, яка здійснює розподіл обсягів послуг, зобов`язані провести перерозподіл обсягу спожитої послуги у будинку та перерахунок з ним, а також з усіма споживачами будинку відповідно до Методики розподілу.
Перерозподіл обсягів спожитих послуг у будинку та перерахунок проводиться у тому розрахунковому періоді, в якому отримано у встановленому порядку інформацію про невідповідність обсягу розподілених послуг окремим споживачам обсягу, необхідному для розподілу, але не більше ніж за 12 розрахункових періодів.
Рішення виконавчого комітету Бориславської міської ради від 9 грудня 2016 року, № 293 в місті Бориславі встановлено нормативи питомого водопостачання.
Згідно пункту 2 частини 3 статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлення цін/тарифів на комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування.
Зокрема у період з 1 лютого 2023 року по 28 лютого 2026 року рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 25 січня 2023 року № 1 встановлено розмір тарифу на централізоване водопостачання - 46,06 грн/м3, на централізоване водовідведення - 17,06 грн/м3, з 1 березня 2026 року рішенням виконавчого комітету Бориславської міської ради від 5 лютого 2026 року № 31 на централізоване водопостачання - 51,60 грн/м3, на централізоване водовідведення - 24,07 грн/м3.
Згідно наказу Комунального підприємства «Вододар» від 21 червня 2022 року № 60 з 1 липня 2022 року для групи споживачів «населення», «бюджетні установи» та інші споживачі запроваджено плату за абонентське обслуговування, розмір якої становить: - для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку 37,70 грн (в тому числі з централізованого водопостачання 25,75 грн, з централізованого водовідведення 11,95 грн); - для будинків, у яких відсутній вузол комерційного обліку 23,90 грн (в тому числі з централізованого водопостачання 11,95 грн, з централізованого водовідведення 11,95 грн).
З 1 квітня 2024 року для абонентів КП «Вододар» внесено зміни в розмір плати за абонентське обслуговування, який по договору/особовому рахунку на місяць становить: для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку 49,16 грн/абон. з ПДВ (в т.ч. з централізованого водопостачання 33,14 грн/абон. з ПДВ, з централізованого водовідведення 16,02 грн/абон. з ПДВ); для будинків, у яких відсутній вузол комерційного обліку 32,04 грн./абон. з ПДВ (в т.ч. з централізованого водопостачання 16,02 грн/абон. з ПДВ, з централізованого водовідведення 16,02 грн./абон. з ПДВ).
З 1 лютого 2025 року для абонентів КП «Вододар» внесено зміни в розмір плати за абонентське обслуговування, яка по договору/особовому рахунку на місяць становить:
- для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку 51,26 грн/ абон. з ПДВ (в тому числі з централізованого водопостачання 33,46 грн/абон. з ПДВ, з централізованого водовідведення 17,80 грн/абон. з ПДВ);
- для будинків, у яких відсутній вузол комерційного обліку 35,60 грн/абон. з ПДВ (в тому числі з централізованого водопостачання 17,80 грн/абон. з ПДВ, з централізованого водовідведення 17,80 грн/абон. з ПДВ);
- для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку лише на одну з послуг (або централізоване водопостачання, або централізоване водовідведення) 33,46 грн/абон. з ПДВ.
З 1 лютого 2026 року для абонентів КП «Вододар» внесено зміни в розмір плати за абонентське обслуговування, яка по договору/особовому рахунку на місяць становить:
- для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку 54,57 грн/абон. з ПДВ (в тому числі з централізованого водопостачання 34,16 грн/абон. з ПДВ, з централізованого водовідведення 20,41 грн./абон. з ПДВ);
-для будинків, у яких відсутній вузол комерційного обліку 40,82 грн/абон. з ПДВ (в тому числі з централізованого водопостачання 20,41 гр./абон. з ПДВ, з централізованого водовідведення 20,41 грн/абон. з ПДВ);
- для будинків, у яких встановлений вузол комерційного обліку лише на одну з послуг (або централізоване водопостачання, або централізоване водовідведення) 34,16 грн/абон. з ПДВ.
З наданих відповідачем розрахунків сум заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за адресою споживання АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) за період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2025 року та за період з 1 січня 2025 року по 30 квітня 2026 року, оборотно-сальдової відомості за січень 2023 року січень 2025 року, судом встановлено наступне.
Користувач послугами з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за адресою споживання АДРЕСА_1 . Споживачем передано показники лічильника за грудень 2024 року. Зафіксований показник 1020,1. Обсяг споживання за 2024 рік визначався згідно фактичних показників лічильника.
Дані про обсяги споживання у період січень-жовтень 2025 року до КП «Вододар» від споживача за вказаною адресою вчасно не надходили.
Із січня по квітень 2025 року нарахування плати за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення здійснювалися, виходячи зі значення середньодобового споживання послуг.
Із травня по жовтень 2025 року нарахування здійснювалося по нормі водоспоживання «Житлові будинки з централізованим водопостачанням, каналізацією, з ваннами, швидкодіючими водонагрівачами і багатоточковим водорозбором (газова колонка, котел)», (6,3 метри кубічних на одну особу на добу).
Згідно абонентської бази КП «Вододар» кількість проживаючих осіб за адресою АДРЕСА_1 1 особа.
Позивачем подано покази лічильника води за листопад 2025 року з показником 1034, що також підтверджується копією рахунку на плату за грудень 2025 року. Відповідно до поданого показника проведено перерозподіл обсягів спожитих послуг, внаслідок чого переплата позивача станом на грудень 2025 року складала 1714,09 грн.
За грудень 2025 року зафіксовано обсяг споживання 0,00 метрів кубічних.
З січня по березень 2026 року споживачем інформація щодо показників лічильника до КП «Вододар» не передавалася, тому визначення обсягу спожитих послуг здійснено по даних про середньодобове споживання.
У квітні 2026 року позивачем подано показник лічильника, зафіксовано показник 1038. Проведено відповідний перерахунок. Переплата станом на 1 травня 2026 року склала 1247,86 грн.
Стверджуючи про необґрунтованість вказаних вище нарахувань, позивач не надала доказів виконання нею обов`язку щодо передачі показників лічильника у періоди за які за адресою АДРЕСА_1 , здійснювалась нарахування по даних про середньодобове споживання за цією адресою та за по нормою водоспоживання, та не надано належних та допустимих доказів на спростування наданого КП «Вододар» розрахунку, в тому числі свого розрахунку на підтвердження чи відсутності у неї переплати в іншому розмірі.
Крім того в матеріалах справи відсутні докази того, що після подання показників лічильника у листопаді 2025 року позивач зверталася до відповідача із заявою про повернення їй надмірно сплачених нею коштів.
З відповіді КП «Вододар» від 6 жовтня 2024 року № 328 вбачається, що позивач зверталась до відповідача зі скаргою 28 вересня 2025 року, тобто до подачі актуальних показників водяного лічильника, а тому станом на вересень і жовтень 2025 року у відповідача були відсутні підстави для проведення перерахунку та повернення коштів.
Докази подальших звернень позивача із заявами проведення перерахунку та повернення коштів матеріали справи не містять.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року в справі № 129/1033/13 наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.
У рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей» (balance of probabilities). Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Аналогічний підхід викладено Верховний Судом у постановах від 9 березня 2026 року в справі № 616/300/20, від 6 березня 2026 року в справі № 215/178/25, від 4 лютого 2026 року в справі № 175/3524/23 та від 1 жовтня 2025 року в справі № 523/109/21.
Враховуючи наведене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність КП «Вододар» щодо нарахування плати не за показниками лічильника та стягнення з КП «Вододар» матеріальну шкоду - переплату в розмірі 1714,09 грн не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог зобов`язати КП «Вододар» провести контрольне зняття показників лічильника.
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, облік спожитих послуг здійснюється на підставі показань вузлів комерційного або розподільного обліку у порядку, визначеному договором та законодавством.
Як вже зазначено, квартира АДРЕСА_2 обладнана вузлом розподільного обліку, який згідно із копією свідоцтва про повірку законодавчо врегульованої вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ 3580-97.
З матеріалів справи вбачається, що КП «Вододар» приймало надані позивачем покази лічильника за вказаною адресою та на їх підставі проводило перерозподіл обсягів спожитих послуг.
Позивачем не зазначено підстав для проведення контрольного зняття показників лічильника за адресою АДРЕСА_1 , як і не надано доказів несправності засобу обліку, невірності обліку спожитої води, неправомірності нарахувань за вказаною адресою чи звернення до КП «Вододар» з відповідною заявою.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної позовної вимоги.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 30000,00 грн.
У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Частиною 1 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з частинами 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Верховний Суд у постанові від 8 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 зазначив, що по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (постанова Верховного Суду від 1 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
У позові не зазначено у чому саме полягає завдана ОСОБА_1 моральна шкода, які страждання або приниження зазнала позивач внаслідок неправомірних, на її думку, дій та бездіяльності КП «Вододар».
Представник позивача, посилаючись на погіршення стану здоров`я позивача у зв`язку з діями відповідача, не надала доказів вказаних обставин, протиправності поведінки особи, яка завдала моральної шкоди, наявності причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди.
Також, позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який б підтверджував завдання відповідачем їй моральної шкоди, а відтак, вказана позовна вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з її необґрунтованістю.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби щодо ненадання акта перевірки; визнати протиправною бездіяльності Управління праці та соцзахисту щодо ненадання субсидії 20232025 роках; зобов`язання Управління праці та соцзахисту надати субсидію за 20232025 роки; Зобов`язати ГУ Держпродспоживслужби провести перевірку та надати акт, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з положеннями статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин.
Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
Вказані позовні вимоги стосуються визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії Головним управлінням Держспоживслужби у Львівській області та Управлінням праці та соціального захисту Бориславської міської ради, які є третіми особами у справі, а не відповідачами.
Клопотання від позивача про залучення до участі у справі співвідповідачів не надходили.
Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
Щодо посилань позивача на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі № 380/24299/25 за позовом ОСОБА_1 до КП «Вододар» Бориславської міської ради, третя особа Головне управління Держпродспоживслужби у Львівській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, підлягають відхиленню, оскільки у даній справі до КП «Вододар» були пред`явлені наступні вимоги визнати протиправними дії КП «Вододар», пов`язані з нарахуванням плати за воду та водовідведення за нормами, а не за показниками лічильника; зобов`язати КП «Вододар» здійснити перерахунок плати за період 2024 року та січеньсерпень 2025 року відповідно до фактичних показників лічильника; тягнути з КП «Вододар» на користь позивача 1714,00 грн матеріальної шкоди, 10000,00 грн моральної шкоди; зобов`язати КП «Вододар» провести контрольне зняття показників, а тому спірні правовідносини між сторонами виникли на договірних засадах, а не у зв`язку з реалізацією публічно-владних управлінських функцій, якими відповідач щодо позивача не наділений.
Отже, КП «Вододар» є неналежним відповідачем щодо вказаних позовних вимог, а тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Пунктом 9 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 призначення здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Пунктом 3 вказаного Положення визначено, що житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою вразливим споживачам житлово-комунальних послуг - мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги, витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку.
КП «Вододар» не є органом, уповноваженим встановлювати право особи на субсидію, приймати рішення про її призначення чи відмову, визначати розмір субсидії, здійснювати нарахування субсидії, а тому позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність КП «Вододар» щодо неврахування права на субсидію, задоволенню не підлягають.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 284 ЦПК України, суд,
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Вододар» Бориславської міської ради, треті особи: Головне управління Держспоживслужби у Львівській області, Управління праці та соціального захисту Бориславської міської ради, про стягнення переплати за комунальні послуги та моральної шкоди відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 3 вересня 2026 року.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Комунальне підприємство «Вододар» Бориславської міської ради, ЄДРПОУ 37650131, місцезнаходження: Львівська область, Дрогобицький район, місто Борислав, вулиця Володимира Великого, 229А.
Третя особа: Головне управління Держспоживслужби у Львівській області, код ЄДРПОУ 40349068, місцезнаходження: місто Львів, вулиця Вітовського, 18.
Третя особа: Управління праці та соціального захисту Бориславської міської ради, код ЄДРПОУ 25258857, місцезнаходження: місто Борислав, вулиця Карпатська брама, 14А (2-й поверх).
Суддя Олена ДУДАР
Судове рішення № 139426866, Бориславський міський суд Львівської області було прийнято 01.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 438/2012/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: