Рішення № 139426715, 25.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/9528/25

Провадження №2/333/846/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Піха Ю.Р., за участю секретаря судового засідання Пузанової А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 адвоката Мурашка Ігоря Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою -,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Комунарського районного суду з позовною заявою до відповідача, третьої особи про відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, посилаючись на те, що 20 грудня 2024 року 17 год. 10 хв. у м. Запоріжжя, по вул. Горіхова Бухта, біля буд. 20А, сталася дорожня транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів: Nissan Navara, на іноземній реєстрації, під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Skoda Fabia державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_2 під керування відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який і порушив правила дорожнього руху, а саме не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Skoda Fabia, який в свою чергу продовжив неконтрольований рух та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Navara, чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до постанови Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 травня 2025 року по справі № 333/1114/25, відповідача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова набула законної сили 02.06.2025 року.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб Skoda Fabia державний номерний знак НОМЕР_1 , належним користувачем якого є позивач, отримав значні механічні пошкодження та потребує відновлювальних робіт для подальшого його використання.

Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» - страховою компанією в якій цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 застрахована за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-223009301 від 25 серпня 2024 року, по заявленому страховому випадку на рахунок позивача було здійснено виплату у розмірі 119 907, 83 гривень. Однак розмір завданої спричиненої дорожньо-транспортною пригодою, винуватцем якої є відповідач, значно перевищує суму страхової виплати.

Зазначив, що транспортний засіб позивача внаслідок дорожньо-транспортної пригоди отримав досить значні пошкодження, проте відповідно до чинного законодавства, фізично знищеним його ніхто не визнавав. Позивач бажає здійснити відновлювальний ремонт транспортного засобу та в подальшому використовувати для власних потреб за призначенням. Враховуючи, що сума страхового відшкодування не покриває в повному обсязі завдані матеріальні збитки позивачу, у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 20 грудня 2024 року, повна вартість ремонту транспортного засобу Skoda Fabia реєстраційний № НОМЕР_1 2024 року на дату оцінки складає 424 144, 92 грн. (чотириста двадцять чотири тисячі сто сорок чотири гривні 92 копійки), з яких Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», сплачено 119 907, 83 грн., тому різниця підлягає стягненню з відповідача, як особи винної у дорожньо-транспортній пригоді у розмірі 304 237,09 гри.

Вартість проведення транспортного-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу складає 9600,00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.08.2025 року. Витрати на проведення дослідження є реальними збитками та судовими витратами, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав значні пошкодження, що унеможливило його самостійний рух. Для транспортування автомобіля до місця зберігання позивач був змушений скористатися послугами евакуатора, про що свідчать копії фіскальних чеків. Витрати на послуги евакуатор становлять 3200 грн.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 317 037,09 грн.

Ухвалою суду від 09.10.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін.

27.10.2025 року до суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 адвоката Рощина В.С., в якому вказав, що відповідно до Висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження №17 щодо визначення вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ пошкодженням транспортного засобу (дал Висновок), який був виконаний ОСОБА_5 на замовлення Позивача, ринкова вартість автомобіля Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_1 до ДТП складала 175141,50 гривень. Вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 212325,59 гривень. За таких обставин автомобіль було обґрунтовано визнано фізично знищеним, оскільки його відновлення економічно недоцільне.

Визначивши ринкову вартість автомобіля до ДТП, та його вартість після ДТП, Страховиком було здійснено регламентну виплату в розмірі їх різниці у відповідності до вимог ст. 30 Закону 119857,83 гривень і таким чином ТДВ «СК «Гардіан» відшкодувало заподіяну матеріальну шкоду в повному обсязі. При цьому пошкоджений транспортний засіб залишився у Позивача. У разі незгоди з розміром регламентної виплати, Позивач мав би звернутися з позовом саме до Страховика, доводити інший розмір ринкової вартості автомобіля до та після ДТП, проте цього не зробив, що свідчить про визнання ним правомірності дій ТДВ «СК «Гардіан» та розміру регламентної виплати.

Позивач, узгодивши зі страховиком суму страхового відшкодування в розмірі 119857,83 гривні при встановленому ліміті відповідальності страховика у 160000 гривень, фактично підтвердив повне і остаточне врегулювання питання відшкодування матеріальної шкоди. Уклавши таку угоду, позивач повністю реалізував своє право на відшкодування шкоди у межах чинного законодавства, чим припинив правові підстави для подальших вимог як до Страховика так і до Відповідача. Крім того, домовленості між Позивачем і Страховиком щодо узгодження розміру страхового відшкодування є двостороннім правочином, який породжує права та обов`язки лише для його сторін і не може створювати жодних додаткових зобов`язань для третіх осіб, зокрема для Відповідача, який не був його учасником. Більше того, Позивач не мав права узгоджувати зі Страховиком менший розмір виплати, ніж передбачено страховим лімітом, з метою покладення решти виплат на Відповідача, оскільки останній мав легітимні очікування, що в межах установленого страхового ліміту обов`язок відшкодування шкоди покладається виключно на Страховика, а його власна відповідальність може наставати лише у частині, що перевищує цей ліміт. Такі дії виходять за межі принципів добросовісності та справедливості і порушують баланс інтересів сторін страхового правовідношення. Отже, позов є безпідставним, оскільки суперечить положенням ЦК України і має ознаки зловживання процесуальними правами у розумінні ч. 3 ст. 13 ЦК України.

Позивач, отримавши відшкодування у розмірі 119857,83 гривень і не оскарживши ні правомірності дій Страховика, ні розміру визначеного відшкодування, фактично погодився з результатами врегулювання страхового випадку. Відтак, підстав для пред`явлення додаткових вимог до Відповідача у межах тієї самої шкоди не існує, а спір, ініційований Позивачем, є надуманим і спрямованим на повторне отримання компенсації за вже відшкодовані збитки.

Відповідно до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 01.08.2018 року у справі № 363/2222/16-ц, порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За таких обставин, розмір обов`язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням Оскільки ринкова вартість автомобіля Skoda Fabia до дорожньо-транспортної пригоди становила 175141,50 гривень, а страхова компанія здійснила виплату у розмірі 119857,83 гривні, різниця між цими сумами складає 55283,67 гривень. Ця різниця відповідає дійсній вартості транспортного засобу після ДТП, оскільки пошкоджений автомобіль, попри наявність значних ушкоджень, не втратив своєї залишкової вартості. Така залишкова вартість обумовлена наявністю придатних до подальшого використання або реалізації елементів, зокрема: двигуна з навісним обладнанням; механічної трансмісії; коліс; окремих елементів кузова; елементів салону.

Транспортний засіб Позивача не є унікальним, колекційним, пам`ятним чи незамінним об`єктом, який би мав особисту, родинну або емоційну цінність для його власника. В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що автомобіль мав особливе символічне значення чи був пов`язаний із його особою настільки, щоб виправдати необхідність відновлення. Відтак твердження Позивача про потребу ремонту автомобіля, який визнано фізично знищеним, є маніпулятивними. Витрачання 424144,92 гривень на відновлення транспортного засобу, ринкова вартість якого до ДТП становила лише 175141,50 гривень, є економічно невиправданим та суперечить принципу розумності, закріпленому у ст. 3 ЦК України.

Якщо Позивач із власних міркувань бажає здійснити ремонт пошкодженого автомобіля за власний рахунок замість реалізації його залишків і придбання аналогічного транспортного засобу, він вправі це робити, оскільки це є сферою його приватного розсуду. Проте такі дії не створюють жодних обов`язків для Відповідача і не можуть бути підставою для пред`явлення до нього вимог про відшкодування вартості ремонту, яка багаторазово перевищує реальну ринкову ціну автомобіля.

Позивач заявляє вимогу про стягнення з Відповідача витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП у розмірі 3200 гривень. Проте така вимога є безпідставною та суперечить положенням ст. 30 Закону, відповідно до якої у разі фізичного знищення транспортного засобу його власнику відшкодовуються не лише різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП, а й витрати на евакуацію транспортного засобу. Таким чином, обов`язок компенсувати ці витрати покладається виключно на Страховика, а не на особу, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована. Просить в задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

06.11.2025 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій останній зазначив, що саме через винні дії відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, транспортному засобу, який належить позивачу було завдано механічні пошкодження тим самим завдано відповідачеві матеріальних збитків.

Відповідно до Висновку експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 17, щодо визначення матеріального збитку, заподіяного КТЗ Skoda Fabia реєстр. № НОМЕР_1 в результаті ДТП, складеного 18 серпня 2025 року вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу Skoda Fabia реєстр. № НОМЕР_1 після ДТП 20 грудня 2024 року на дату оцінки складає 424 144, 92 гривень.

Враховуючи виплачену суму страхового відшкодування сплачена Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан», у розмірі 119 907, 83 гривень в межах страхової суми 160 000 гривень, а повна вартість ремонту транспортного засобу Skoda Fabia реєстр. № НОМЕР_1 2024 року на дату оцінки складає 424 144, 92 гривень, тому різниця у розмірі 304 237,09 гривень підлягає стягненню саме з відповідача, як особи винної у дорожньотранспортні пригоді. Головною метою відшкодування шкоди, яка була завдана саме відповідачем полягає у поновленні майнового стану потерпілого, який існував до моменту настання цієї шкоди.

Висновк експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 17 підтверджує, що автомобіль технічно підлягає відновленню та фізично знищеним не визнано. Тому, отримання страхового відшкодування не позбавляє потерпілого права, вимагати різницю між фактичними збитками та виплаченою сумою та є прямо передбачено законом.

11.11.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив представника відповідача.

08.12.2025 ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвоката Мурашка Ігоря Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодоюта призначено справу до судового розгляду по суті, а також витребувано з ТДВ «СК «ГАРДІАН» належним чином завірені копії матеріалів страхової справи, в тому числі: копії протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу Skoda Fabia реєстраційний номер НОМЕР_1 ; копію рішення про виплату страхового відшкодування, копію угоди про визначення розміру страхового відшкодування.

17.02.2026 представником відповідача подано заяву про визнання частини позовних вимоги в межах суми франшизи 3200 грн., оскільки відповідно до узгодженої суми страховиком було перераховано відповідачу 119857,83 гривень, оскільки розмір франшизи за умовами страхового полісу № ЕР-223009301 складав 3200 гривень. Згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відшкодування франшизи покладається на особу, відповідальність якої застрахована.

В судовому засіданні представник позивача Мурашко І.О. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача Рощин В.С. в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в межах суми франшизи 3200 грн., в задоволенні решти позовних вимог просив відмовити, здайснити розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Дослідивши докази у справі, заслухавши доводи учасників справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з нижченаведених підстав.

Судом встановлено, що 20 грудня 2024 року 17 год. 10 хв. у м. Запоріжжя, по вул. Горіхова Бухта, біля буд. 20А, сталася дорожня транспортна пригода за участю трьох транспортних засобів: Nissan Navara, на іноземній реєстрації, під керуванням водія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Skoda Fabia державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та Chevrolet Lacetti, державний номерний знак НОМЕР_2 під керування відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який і порушив правила дорожнього руху, а саме не вибрав безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем Skoda Fabia, який в свою чергу продовжив неконтрольований рух та скоїв зіткнення з автомобілем Nissan Navara, чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Відповідно до постанови Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 20 травня 2025 року по справі № 333/1114/25, відповідача було визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Зазначена постанова набула законної сили 02.06.2025 року.

Постановою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20.05.2025 у справі за №333/1114/25, визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Постанова суду набрала законної сили 02.06.2025.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на час ДТП була застрахована у ТДВ СК «Гардіан», що підтверджується наявним в матеріалах справи полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР-223009301 (строком дії з 00:00 годин 25.08.2024 року по 24.08.2025 року включно).

07.04.2025 до ТДВ «Страхова компанія Гардіан» звернулась позивач із заявою про виплату страхового відшкодування.

Згідно п.1.3 акту про врегулювання страхового випадку між позивачкою та ТДВ «СК «Гардіан» сторони встановили та погодили, що по заявленому страховому випадку позивачки розмір матеріального збитку, завданого їй становить 123107,83 грн. яке зменшено на розмір франшизи, що становить 3200 грн. Сторони погодили, що з моменту виплати страховою компанією страхового відшкодування позивачці в розмірі встановленому і п. 1.3 даного акту, позивачка за заявленим страховим випадком від 20.12.2024 майнових та інших претензій, пені, штрафних та інших грошових вимог до страхової компанії мати не буде.

На виконання даного акту ТДВ СК «Гардіан» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 119907,83 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 10.06.2025 року №239286 та наданою позивачем роздруківки про зарахування коштів.

Позивач вказувала, що виплачена страховиком сума не покриває повністю вартість відновлення належного їй автомобіля, який складає загалом 424144,92 грн., на підтвердження чого надала висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 17 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ в результаті ДТП складеного 18.08.2025, який складено на підставі її заяви, акт огляду транспортного засобу експертом Шелудченком О.О., ремонтною калькуляцією.

Посилаючись на те, що саме відповідач, як винуватець ДТП повинен нести відповідальність за завдані збитки в частині різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, позивач звернулася до суду із цим позовом, в якому просила стягнути з відповідача суму завданої майнової шкоди у розмірі 317037,09 грн., з яких 304237,09 грн. різниця між завданими збитками та страховим відшкодуванням, 9600 грн. витрати на проведення транспортного-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу, 3200 грн. витрати на послуги евакуатора пошкодженого транспортного засобу.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною 2 цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167, 1187 ЦК України.

Частиною першою ст.1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом вказаної норми, за загальним правилом: 1) в повному обсязі; 2) особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.

Згідно зі статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктами 2, 3 частини першої статті 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком (стаття 990 ЦК України).

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування та/або законодавства зобов`язаний провести виплату в разі настання страхового випадку (п. 54 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування»).

На час спірних правовідносин порядок та умови здійснення страхового відшкодування за договорами (полісами) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів були врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV (тут і далі, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

Так, у статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

У відповідності до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Пунктом 9.4. ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно з п.36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Суд зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком замість завдавача шкоди. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону та статті 1191 ЦК України, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоду.

Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як роз`яснено у пунктах 16, 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), а відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно з пунктом 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №14-176цс18 відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») (пункт 73 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), пункт 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 752/16797/14-ц (провадження № 14-80цс19)).

Тобто, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 06 липня 2018 року у справі № 924/675/17, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, заподіяної власнику транспортного засобу, суду необхідно виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової авто-товарознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 363/2222/16-ц міститься правовий висновок, згідно з яким розмір обов`язку страховика має істотне значення для встановлення обсягу відповідальності винної в дорожньо-транспортній пригоді особи, оскільки заподіювач шкоди зобов`язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Як вбачається із змісту позовних вимог та матеріалів справи, позивач просить стягнути різницю між вартістю відновлювального ремонту та сумою страхового відшкодування, зазначивши, що загальна вартість відновлювального ремонту автомобіля складає 424144,92 грн.

Представник відповідача під час розгляду справи заперечував щодо заявленої позивачем суми, посилаючись на те, що позивач не здійснила відновлювальний ремонт автомобіля та не надала суду жодного доказу понесення відповідних витрат. Крім того, позивачка вважала, що страховик мав виплатити більшу відшкодування, проте будь-яких вимог до нього не пред`явила, а уклала акт про врегулювання та отримала виплату на узгоджених умовах. Акт про врегулювання не може створювати обтяжень для відповідача, який не був його стороною, не погоджував його умов і не мав можливості впливати на визначення розміру збитку. Під час підписання акту про врегулювання об`єктивної потреби в експертизі для встановлення розміру шкоди у позивача не існувало. Вказав, що заявлена сума це не реально понесені витрати, а гіпотетична, розрахункова вартість можливого ремонту, який згідно експертизи визнано економічно необгрутованим.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Суд погоджується з тим, що відповідач має нести відповідальність у випадку наявності різниці між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо прийняття поданих позивачем доказів, що підтверджують розмір фактичної вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, суд керується наступним.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1, 2 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77-80 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд вважає, що надані позивачем докази не підтверджують, що сума відновлення транспортного засобу позивача у зв`язку із ДТП яке відбулось з вини відповідача складає саме 304237,09 грн.

Так, наданий позивачем висновок експертного транспортно-товарознавчого дослідження № 17 щодо визначення матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ складеного 18.08.2025 не підтверджує понесені позивачем витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, а лише лише по оцінці скаладає 424144,92 грн., при цьому ринкова вартість автомобіля становить 175141,50 грн. Крім того, зазначено, що в даному випадку вартість матеріального збитку прирівнюється до дійсної ринкової вартості автомобіля, тому ремонтувати його економічно не доцільно.

Судом встановлено, що ремонт транспортного засобу позивачем не проводився.

Факт понесення збитків може бути підтверджений або квитанцією (в разі сплати готівкових грошей), або платіжним дорученням, або іншим законним способом, що підтверджує отримання ремонтним підприємством від позивача заявлених сум.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення відновлювального ремонту та фактичного понесення позивачем заявлених ним витрат, позивач повинен надати всі передбачені законодавством первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами, та які сукупно із іншими підтверджуючими доказами давали б можливість встановити об`єктивні обставини справи.

Проте, позивачем не надані належні докази дійсної оплати відновлювальних робіт автомобіля виконавцю таких робіт.

А тому, за відсутності візуального підтвердження відновлення автомобіля позивача та документального підтвердження здійснення оплати відповідної суми грошових коштів позивачем, неможливо встановити чи дійсно відновлювальний ремонт автомобіля позивача становить саме 424144,92 грн. як і неможливо встановити, чи взагалі здійснювався відновлювальний ремонт автомобіля позивача та чи відновлювались пошкодження отримані саме внаслідок вищевказаного ДТП.

При цьому, суд також зазначає, що відповідно до висновку, зробленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20: "За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

В даному випадку, експертний висновок від 18.08.2025 наданий позивачем підтверджує зазначене.

Натомість, згідно підписаного між страховиком ТДВ СК «Гардіан» та потерпілою ОСОБА_1 акту від 10.06.2025 року про врегулювання страхового випадку, сторони досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 20.12.2024 р., складає 123107,83 грн., а сума страхового відшкодування з урахуванням франшизи (3200 грн.) 119907,83 грн. Факт отримання вказаної суми підтверджується матеріалами справи та позивачем не заперечувався.

При цьому, доказів того, що позивач не погоджувався з сумою страхового відшкодування, чи звертався до страховика з проханням переглянути розмір оцінених матеріальних збитків та нарахованого страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і доказів того, що ТДВ СК «Гардіан» надавав йому відповідь про відмову у розгляді такого прохання.

Інших належних доказів, які б фактично підтвердили підстави на які, посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог в цій частині позивачем не надано.

Отже, виходячи з того, що сума матеріального збитку, на момент виплати визначалася між потерпілою особою та страховиком ТДВ СК «Гардіант», позивач погодився з виплатою, не заперечував проти її розміру; відсутні докази на підтвердження проведення позивачем відновлювального ремонту автомобіля саме на заявлену суму 424144,92 грн, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення різниці між сумою для відновлення автомобіля та страховою виплатою, у зв`язку з його недоведеністю.

Разом з тим, згідно з п. 12.1 статті 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Поняття «франшиза» міститься у п. 77 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування», відповідно до якої, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Отже, франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку.

Як встановив суд, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, сума франшизи за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності №ЕР-223009301, яка була також погоджена між позивачем та ТДВ СК «Гардіан» в акті від 10.06.2025 року становить 3200,00 грн. Доказів, що станом на час розгляду справи відповідач франшизу позивачу відшкодував матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми франшизи у розмірі 3200 грн 00 коп.

Щодо стягнення витрат на проведення транспортного-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу у розмірі 9600 грн. та витрат на послуги евакуатора пошкодженого транспортного засобу у розмірі 3200 грн. суд зазначає наступне.

Витрати на евакуацію пошкодженого транспортного засобу за своєю природою охоплюються поняттям майнової шкоди, заподіяної автомобілю, в розумінні ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і підлягали відшкодуванню страховиком у межах ліміту відповідальності.

На момент підписання акту про врегулювання страхової виплати об`єктивної потреби в проведенні експертного транспортно-товарознавчого дослідження у позивача не виникало, тому вимога щодо стягнення витрат на вказане дослідження не є реальними збитками у розумінні статті 22 ЦК України і не підлягає стягненню з відповідача.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями частин 1-3 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 31 грн. 40 коп.

Відповідачем у відзиві була заявлена вимога про стягнення з позивача на користь відповідача витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10000 грн., на підтвердження якої надав договір № 14/ц-1166-ЗП від 10.10.2025 про надання правничої допомоги, а також квитанцію про сплату ОСОБА_2 10000 грн. суми витрат, передбаченої договором про надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у Рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заяви про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача на користь позивача, а саме у розмірі 5000 (п`яти тисяч) грн., що відповідає критерію реальності та розумності, є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт і наданих адвокатських послуг.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву представника ОСОБА_1 адвоката Мурашка Ігоря Олександровича до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" про відшкодування шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 суму франшизи у розмірі 3200 грн. та 31,40 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 витрати на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Р. Піх