Рішення № 139426663, 02.09.2026, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

м. Запоріжжя

Іменем України

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

02 вересня 2026 рокуСправа № 331/5626/26

Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Губанова Р.О.,

секретарки судового засідання Владиченко І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в заочному порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за договором.

Короткий зміст позову, рух справи.

30 червня 2026 року до Олександрівського районного суду міста Запоріжжя надійшов зазначений цивільний позов.

Узагальненими доводами позовної заяви є те, що 10.12.2021 між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений договір № 3222003, відповідно до якого відповідачка засвідчила, що ознайомилась з договором, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту та його умовами. Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 12800,00 грн, строк надання кредиту 30 днів з 10.12.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.01.2021 р., загальні витрати за кредитом складають 10112,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту 22912,00 грн., проценти за користування кредитом: 7680,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування; комісія за надання кредиту 2432,00 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово.

В подальшому, 26.07.2024 року було укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3222003. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 3222003.

Відповідачка не виконувала умов кредитного договору належним чином, внаслідок чого станом на момент подання позовної заяви утворилась заборгованість за договором № 3222003 від 10.12.2021 в сумі 39207,00 грн, яка складається з наступного: 11520,00 грн, заборгованість за тілом кредиту, 25255,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками на дату відступлення права вимоги, 2432,00 грн заборгованість за комісією.

Виходячи з наведеного, посилаючись на норми ст. ст. 512, 514, 516, 525, 598, 599, 610, 615, 625, 1050 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 39207,54 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою судді від 03.07.2026 відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

Копія ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі отримана відповідачкою 06.07.2026 відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Відповідачка у строк встановлений судом, не надала відзиву на позов, а також не надіслала до суду будь-яких заяв чи клопотань.

В судове засідання учасники справи не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представниця позивача у позовній заяві просив розглянути справу за її відсутності, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Фактичні обставини встановлені судом,

мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.

Судом встановлено, що 10.12.2021 відповідачка ОСОБА_1 уклала з ТОВ «МІЛОАН» договір про споживчий кредит № 3222003.

Відповідно до п.1.2 Договору сума кредиту становить 12800,00 грн., строк надання кредиту 30 днів з 10.12.2021, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.01.2022 (п. 1.4), загальні витрати за кредитом складають 10112,00 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 22912,00 грн., комісія за надання кредиту 2432,00 грн., проценти за користування кредитом: 7680,00 грн., які нараховуються за ставкою 2,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна базова процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6). Згідно з п.2.1 Договору кредитні кошти надаються шляхом переказу на картковий рахунок. Позичальник має право достроково повернути кредит або частково (п.2.4.2).

Пунктом 2.3.1.2. договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється за кількістю днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Згідно з п. 4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту, в якому містяться істотні умови договору, який підписала відповідачка електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Додатком №1 до договору про споживчий кредит № 3222003 від 10.12.2021 встановлено графік платежів за Договором, відповідно до якого сторонами погоджено термін кредитування (до 09.01.2022) суму кредиту (12800,00 грн) проценти (7680,00 грн).

Договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором R83133.

Згідно квитанції, виданої LIQPAY, згідно договору № 3222003 було здійснено платіж у сумі 12800,00 грн. на банківську картку № НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «МІЛОАН» заборгованість відповідачки складає 39207,00 грн, з яких: 11520,00 грн, заборгованість за тілом кредиту, 25255,00 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 2432,00 грн заборгованість за комісією.

26.07.2024 року було укладено договір факторингу № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «МІЛОАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 3222003.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 39207,00 грн, з якої: 11520,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 25255,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками та 2432,00 грн - комісія.

Окрім того, з розрахунку заборгованості за кредитним договором, виходить, що станом на 17.06.2026 загальна заборгованість відповідачки перед ТОВ «Факторинг Партнерс» становить 39207,00 грн, з яких: 11520,00 грн заборгованість за кредитом, 25255,00 грн проценти та 2432,00 грн - комісія.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з такого.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електрону форму. Договір укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмову вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за його домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України « Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання; іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилається іншій стороні цього договору ( п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Наявність або відсутність обставин та фактів встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України є письмові, речові і електронні докази, висновки експертів, показання свідків.

Положеннями ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Щодо стягнення заборгованості по комісії, слід зазначити таке.

Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, проведений ТОВ «Мілоан», в частині нарахування комісії суд визнає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України № 1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз змісту Кредитного договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які встановлена щомісячна комісія. Отже, умови Кредитного договору, який укладений після набуття чинності Законом України № 1734-VIII, тобто після 10 червня 2017 року, щодо комісії, є нікчемними, відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України № 1734-VIII.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 122407044), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

З огляду на викладене, суд відхиляє позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 2432,00 грн.

Окрім того, сплачена відповідачкою комісія 10.01.2022 в розмірі 1280,00 грн підлягає зарахуванню на погашення заборгованості за процентами, відтак розмір заборгованості відповідачки за процентами становить: 25255,00 1280,00 = 23975,00 грн.

Щодо стягнення основної суми боргу та процентів, слід зазначити таке.

Суд частково відхиляє доводи позивача щодо стягнення заборгованості за процентами за період з 10.01.2022 по 04.03.2022 на загальну суму 21952,00 грн. за Кредитним договором, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, строк кредитування становить 30 днів, а отже останнім днем правомірного нарахування процентів за зазначеним договором є 09.01.2022, що додатково підтверджується вищезазначеним графіком платежів.

Належний та допустимий доказ пролонгації Кредитного договору, а саме оновлений графік платежів, передбачений п. 2.3 Кредитного договору, в матеріалах справи відсутні, позивач відповідних доводів у позовній заяві не наводить.

Зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто, позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Враховуючи викладене, суд визнає необґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування за Кредитним договором, а саме за період з 10.01.2022 по 04.03.2022.

Зазначене узгоджується із висновком Верхового Суду, викладеним у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 (реєстраційний номер рішення у ЄДРСР 110279633), що враховується судом у даній справі, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Таким чином, розмір заборгованості відповідачки за Кредитним договором становить 13543,00 грн, а саме: 11520,00 грн основна сума боргу; 2023,00 грн заборгованість за процентами.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

До позовної заяви додано платіжну інструкцію № 0664920054.1 від 25.06.2026, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 2662,40 грн.

Суд задовольнив позовні вимоги частково, на суму 13543,00 грн, що дорівнює 34,54 %.

Отже сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить: 2662,40 *34,54% = 919,59 грн.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.ч.2, 3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч.ч. 4 - 6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надано: договір № 02-07/2024 про надання правової допомоги; прайс-лист; заявка на надання юридичної допомоги № 1675 від 01.05.2026; витяг з акту № 36 про надання юридичної допомоги від 29.05.2026.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п.п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу, відповідно до вимог статей 137, 141 ЦПК України, суд вважає, що справа є незначної складності, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг доказів є невеликим, не потребував тривалого часу і не був складним для отримання представницею і судом, а тому суд вважає, що за умови задоволення позовних вимог в повному обсязі, сума витрат на правничу допомогу, що яка б підлягала стягненню з відповідача на користь позивача була би зменшена до 3000,00 грн. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 34,54% від згаданої суми витрат на професійну правничу допомогу, що дорівнює 1036,2 грн.

Інші документально підтверджені судові витрати в матеріалах справи відсутні.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 265, 268, 273, 280, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість на загальну суму 13543 (тринадцять тисяч п`ятсот сорок три) грн 00 коп.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС`витрати на сплату судового збору в сумі 919(дев`ятсот дев`ятнадцять) грн 59 коп. та 1036 (одна тисяча тридцять шість) грн 2 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Реквізити учасників справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, оф. 521, ідентифікаційний код: 42640371;

- відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

СуддяР.О. Губанов