Постанова № 13942609, 16.12.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 грудня 2010 р. (14:45) Справа №2а-7535/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., розглянувши за участю представників:

позивача Александрової К.О., довіреність № б/н від 30.09.2010 року,

відповідача Корницького М.М., довіреність № 2694/9/10-00 від 07.09.2010 року,

Абсеметової З.Н., довіреність № 1/9/10-00 від 11.01.2010 року,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки»

до Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Сакської обєднаної державної податкової інспекції в АР Крим № 0008161503/0 від 24.12.2008 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.12.2010 року, представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 ч.2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.ст. 1, 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи зазначене, відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим 14.11.1995 року проведено державну реєстрацію юридичної особи Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки», про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 038408 від 17.08.2007 року.

Відповідно до п. 2.2 статуту КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» (нова редакція), затвердженого 30.05.2007 року Міністром житлово-комунального господарства АР Крим та зареєстрованого 17.08.2007 року Виконавчим комітетом Сакської міської ради АР Крим, предметом діяльності підприємства є: забезпечення водою населення, підприємств, установ, організацій; відвід і очищення стічної води; здійснення капітального ремонту мереж і споруд; видобуток корисних копалин, у тому числі води.

Посадовими особами Сакської ОДПІ в АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку позивача щодо своєчасності сплати погодженої суми податкового зобовязання по збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету за 2004-2006 роки.

За результатами перевірки складено акт № 1886/1503/03347678 від 15.12.2008 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 15 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 року.

Суть порушення виявилась у несвоєчасній сплаті узгодженої суми податного зобовязання зі збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, а саме:

- податкові зобовязання згідно з розрахунком № 29633 від 23.10.2004 року, граничний строк сплати яких настав 19.11.2004 року, фактично сплачені 14.06.2007 року;

- податкові зобовязання згідно з розрахунком № 7287 від 22.04.2005 року, граничний строк сплати яких настав 19.05.2005 року, фактично сплачені 14.06.2007 року;

- податкові зобовязання згідно з розрахунком № 26907 від 27.10.2005 року, граничний строк сплати яких настав 19.12.2005 року, фактично сплачені 14.06.2007 року;

- податкові зобовязання згідно з розрахунком № 36762 від 04.02.2006 року, граничний строк сплати яких настав 19.02.2006 року, фактично сплачені 14.06.2007 року;

- податкові зобовязання згідно з розрахунком № 6410 від 18.04.2006 року, граничний строк сплати яких настав 19.05.2006 року, фактично сплачені 14.06.2007 року;

- податкові зобовязання згідно з розрахунком № 15598 від 27.07.2006 року, граничний строк сплати яких настав 1908.2006 року, фактично сплачені 14.06.2007 року, 18.06.2007 року, 20.06.2007 року.

З актом перевірки позивача ознайомлено, акт перевірки ним підписаний.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення, на підставі п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до позивача згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0008161503/0 від 24.12.2008 року застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 38127,61 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про його оскарження.

В ході судового розгляду справи було перевірено правомірність та правове обґрунтування прийняття Сакською обєднаною державною податковою інспекцією в АР Крим оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату узгодженої суми збору за геологорозвідувальні роботи і встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників на момент виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про систему оподаткування».

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» одним з видів загальнодержавних зборів є збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.

Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та порядок їх справляння встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету (далі - збір за геологорозвідувальні роботи), складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби на час виникнення було визначено Інструкцією про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої наказом Комітету України з питань геології і використання надр та Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 року № 105/309, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.07.1999 року № 474/3767 (далі по тексту Інструкція).

Пунктом 2.1. Інструкції було визначено, що платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надрокористувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння; з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння.

Згідно з п. 4.1 Інструкції нормативи збору за геологорозвідувальні роботи встановлені окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин і наведені у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 115 «Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 вказаної Постанови збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з надрокористувачів незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння.

Згідно з п. 2 Постанови збір за виконані геологорозвідувальні роботи в повному обсязі зараховується до державного бюджету і спрямовується на розвиток мінерально-сировинної бази.

Пунктом 5.1 Інструкції передбачено, що надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів.

За четвертий звітний квартал збір обчислюється виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин з урахуванням уточнених їх обсягів після закінчення року, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів.

Платники складають розрахунок збору за геологорозвідувальні роботи щоквартально.

Базовий податковий (звітний) період для збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, дорівнює календарному кварталу.

Розрахунки збору подаються надрокористувачами протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин (п.п. 6.1-6.2 Інструкції).

Згідно з п. 6.7 Інструкції органи державної податкової служби ведуть облік нарахованого і сплаченого збору за геологорозвідувальні роботи відповідно до встановленого порядку ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), що надходять до бюджетів та державних цільових фондів, за місцем податкової реєстрації платника (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби) або за місцезнаходженням родовища корисних копалин, а облік платників - відповідно до встановленого порядку обліку платників податків.

Контроль за своєчасністю і повнотою сплати збору за геологорозвідувальні роботи до державного бюджету здійснюють органи державної податкової служби, а контроль за правильністю обчислення збору здійснюють органи державного геологічного контролю та державної податкової служби шляхом проведення перевірок відповідних документів (п.8.1 Інструкції).

Згідно з п. 8.6 Інструкції документальні перевірки платників збору за геологорозвідувальні роботи здійснюються органами державної податкової служби за місцем реєстрації платника спільно з органами державного геологічного контролю та державного гірничого нагляду.

Платники збору за геологорозвідувальні роботи несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору до бюджету, а також правильність складання та своєчасність подання розрахунків органам державної податкової служби відповідно до чинного законодавства України.

Штрафні санкції та пеня застосовуються в порядку, встановленому чинним законодавством України.

Аналогічні норми щодо встановлення відповідальності платників збору за геологорозвідувальні роботи передбачені п. 15 Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, та його справляння, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 115 від 29.01.1999 року.

Платники збору за геологорозвідувальні роботи мають право оскаржити дії посадових осіб відповідних органів у порядку, встановленому чинним законодавством України (п.9 Інструкції).

Позивач у судовому засіданні, оскаржуючи рішення відповідача про нарахування штрафних (фінансових) санкцій, наполягав на тому, що вказане рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а саме: застосовуючи фінансові санкції за несвоєчасну сплату збору за геологорозвідувальні роботи за ІІІ квартал 2004 року, І, ІІІ, IV квартали 2005 року та І, ІІ квартали 2006 року, відповідачем не були враховані положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій.

Розглянувши доводи позивача, суд дійшов висновку про їх невідповідність документам, наявним в матеріалах справи, та нормам чинного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема даних акту перевірки, суми збору за геологорозвідувальні роботи згідно з розрахунками № 29633 від 23.10.2004 року, № 7287 від 22.04.2005 року, № 26907 від 27.10.2005 року, № 36762 від 04.02.2006 року, № 6410 від 18.04.2006 року, № 15598 від 27.07.2006 року, стягнуті з позивача примусового на підставі рішення Господарського суду АР Крим.

Так, згідно з рішенням Господарського суду АР Крим від 12.02.2007 року по справі № 2-7/8364-2006 з КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» стягнуто збору за геологорозвідувальні роботи у розмірі 76255,23 грн., у тому числі згідно з розрахунком № 29633 від 23.10.2004 року за ІІІ квартал 2004 року в сумі 18798,52 грн., згідно з розрахунком № 7287 від 22.04.2005 року за І квартал 2005 року в сумі 14312,19 грн., згідно з розрахунком № 26907 від 27.10.2005 року за ІІІ квартал 2005 року в сумі 16418,53 грн., згідно з розрахунком № 36762 від 04.02.2006 року за IV квартал 2005 року в сумі 13398,23 грн., згідно з розрахунком № 6410 від 18.04.2006 року за І квартал 2006 року в сумі 25189,21 грн., згідно з розрахунком № 15598 від 27.07.2006 року за ІІ квартал 2006 року в сумі 26008,18 грн.

На підставі наказу Господарського суду АР Крим від 05.03.2007 року по справі № 2-7/8364-2006 Відділом державної виконавчої служби Сакського міського управління юстиції АР Крим було відкрито виконавче провадження.

В ході примусового виконання наказу Господарського суду АР Крим з боржника -

КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Саки» примусового стягнуто заборгованість, у тому числі 76255,23 грн. збору за геологорозвідувальні роботи, що підтверджується платіжними дорученнями № 794 від 12.06.2007 року на суму 41504,73 грн., № 2609 від 15.06.2007 року на суму 2800,00 грн., № 2608 від 15.06.2007 року на суму 10000,00 грн., № 802 від 18.06.2007 року на суму 7200,00 грн.

Кошти, сплачені за вказаними платіжними дорученнями, перераховані до Державного бюджету в рахунок погашення заборгованості позивача за геологорозвідувальні роботи 14.06.2007 року, 18.06.2007 року та 20.06.2007 року.

Враховуючи дату фактичної сплати відповідачем суми заборгованості за геологорозвідувальні роботи за ІІІ квартал 2004 року, І, ІІІ, IV квартали 2005 року та І, ІІ квартали 2006 року відповідачем було проведено розрахунок штрафних (фінансових) санкцій.

Що стосується строку застосування штрафних (фінансових) санкцій за геологорозвідувальні роботи, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, у тому числі такі адміністративно господарські санкції як штраф.

При цьому суд зауважує, що Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

В той час як штрафні (фінансові) санкції застосовані до позивача безпосередньо за порушення вимог податкового законодавства, а саме: несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання збору за геологорозвідувальні роботи.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності є Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закону №2181).

У ст. 1 Закону № 2181 наведені визначення податкового зобовязання та штрафних санкцій, а саме: податковим зобовязанням є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Під штрафними санкціями (штрафом) слід розуміти плату у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Порядок нарахування штрафних санкцій (штрафу) передбачався ст. 17 Закону № 2181. Так, відповідно до положень вказаної норми закону штрафні санкції накладаються контролюючими органами, а у випадку, передбаченому пунктом 17.2 цієї статті, самостійно нараховуються та сплачуються платником податків за порушення податкового законодавства у розмірах, визначених цією статтею.

Згідно з даними ату перевірки позивачем було порушено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: сплата узгодженої суми податкових зобовязань зі збору за геологорозвідувальні роботи за ІІІ квартал 2004 року, І, ІІІ, IV квартали 2005 року та І, ІІ квартали 2006 року фактично проведена у червні 2007 року.

На цьому факті наполягав відповідач та не заперечував проти цього відповідач.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Строки давності визначення податкового зобовязання, у тому числі нарахування штрафних (фінансових) санкцій були визначені у ст. 15 Закону № 2181.

Згідно з п.п. 15.1.1 п. 15. 1 ст. 15 цього Закону № 2181 за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем було порушено вимоги безпосередньо податкового законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з урахуванням строків, передбачених п.п. 15.1.1 п. 15. 1 ст. 15 цього Закону.

Відтак, суд вважає податкове повідомлення-рішення № 0008161503/0 від 24.12.2008 року таким, що прийнято Сакською ОДПІ в АР Крим правомірно, на підставі та в межах закону, у звязку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні, яке відбулось 16.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 21.12.2010 року.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

ВСТАНОВИВ:

Суддя Сидоренко Д.В.