Ухвала суду № 139425933, 28.08.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1618/26

№ 1-кс/183/1241/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Самар

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання та зобов`язання слідчого провести слідчу дію, -

за участю: скаржника ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:

-cкасувати постанову слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 15 серпня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання потерпілого ОСОБА_3 від 14 серпня 2026 року про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12026042350000249 від 20.02.2026 р.;

-зобов`язати слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026042350000249, провести додатковий допит свідка ОСОБА_5 з метою встановлення фактичних обставин створення актів № 1 від 03.10.2025, № 2 від 06.10.2025 та № 3 від 17.10.2025, зокрема щодо осіб, які приймали рішення про їх складання, осіб, які безпосередньо їх складали, джерел первинних відомостей, способу їх фіксації та використання під час складання відповідних документів, а також обставин використання результатів виїзду та незавершеного опитування 03.10.2025;

-зобов`язати слідчого забезпечити належне процесуальне документування результатів додаткового допиту та долучення протоколу допиту до матеріалів кримінального провадження.

Скарга обґрунтована тим, що 14 серпня 2026 року ним як потерпілим у кримінальному провадженні № 12026042350000249 від 20.02.2026 було подано слідчому СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області клопотання № ХЕЙАС-015 про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_5 . Підставою для подання клопотання стало те, що під час допиту ОСОБА_5 11 серпня 2026 року не були встановлені істотні фактичні обставини створення документів, які мають безпосереднє значення для кримінального провадження. 15 серпня 2026 року слідчим СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції ОСОБА_4 винесено постанову про відмову у задоволенні клопотання. 17 серпня 2026 року супровідним листом Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області йому направлено зазначену постанову.

Вважає постанову слідчого необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню.

Так, 11 серпня 2026 року слідчим було проведено допит ОСОБА_5 , яка є начальником Управління соціального захисту населення Самарівської міської ради. Як випливає з протоколу допиту, слідчим було поставлено лише одне основне питання щодо того, на підставі чого складалися акти № 2 від 06.10.2025, № 1 від 03.10.2025 та № 3 від 17.10.2025. У відповідь ОСОБА_5 пояснила, що зазначені акти були складені робочою групою для підтвердження фактів та подій під час здійснення комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб, виконання рішення суду та подальшої звітності суду щодо виконання рішення. Таким чином, свідок фактично повідомила про мету та призначення документів, однак не назвала конкретної особи, яка прийняла рішення про їх складання, не повідомила, хто безпосередньо їх складав, не зазначила джерел первинної інформації та не повідомила, яким чином формувався зміст документів. Крім того, з протоколу допиту випливає, що 03.10.2025 опитування його було розпочато, але не завершено у зв`язку з погіршенням стану здоров`я та викликом бригади швидкої медичної допомоги. Водночас у подальшому, як повідомила свідок, робоча група здійснювала визначення ступеня індивідуальних потреб та використовувала результати виїзду 03.10.2025. Отже, необхідно встановити фактичне джерело відомостей, які були покладені в основу актів та подальшого висновку, особливо з огляду на те, що опитування 03.10.2025 не було завершене. Саме для встановлення цих фактичних обставин і було подано клопотання про додатковий допит.

У постанові від 15.08.2026 слідчий зазначив, що частина питань нібито спрямована на встановлення змісту та тлумачення нормативно-правових актів, визначення наявності чи відсутності правової підстави для складання актів та надання правової оцінки діям посадових осіб.

З цим не можна погодитися як з підставою для відмови у проведенні додаткового допиту в цілому. Переважна частина питань була спрямована не на отримання від свідка юридичного висновку, а на встановлення конкретних фактичних обставин: хто прийняв рішення про складання кожного акта; хто безпосередньо їх складав; де і коли вони були фактично складені; на підставі яких первинних відомостей; чи існували записи, нотатки, анкети та робочі матеріали; хто визначав зміст актів; які відомості були отримані від мене; які відомості були отримані шляхом спостереження; хто здійснював спостереження; як його результати були зафіксовані та використані при складанні документів. Зазначені питання є питаннями факту. Вони стосуються конкретних дій конкретних осіб, джерел інформації, способу її отримання, фіксації та перенесення до офіційних документів.

Тому твердження слідчого про те, що значна частина питань має виключно правовий характер, не відповідає змісту самого клопотання.

У постанові слідчий прямо зазначив, що інша частина питань стосується осіб, які брали участь у роботі робочої групи, порядку проведення комплексного визначення, джерел отримання відомостей, первинних матеріалів, оформлення документів та конкретних дій окремих членів робочої групи. Таким чином, слідчий фактично визнав, що ці питання стосуються фактичних обставин кримінального провадження. Однак замість встановлення таких обставин слідчий зазначив, що вони можуть бути встановлені шляхом дослідження вже отриманих показань, відповідних документів та інших матеріалів кримінального провадження. Таке формулювання не містить конкретного обґрунтування відмови. Слідчий не зазначив, у яких саме вже отриманих показаннях містяться відповіді на поставлені питання; які саме свідки повідомили відомості про осіб, які складали акти; де містяться відомості про первинні матеріали; хто прийняв рішення про складання актів; хто безпосередньо їх складав; хто визначав їх зміст; яким чином результати незавершеного опитування 03.10.2025 були використані під час подальшого оформлення документів. Загальне посилання на можливість встановлення обставин «іншими процесуальними діями» не може замінювати конкретного мотивованого рішення щодо необхідності або відсутності необхідності проведення заявленої процесуальної дії.

Слідчий посилається на те, що відповідні свідки, які безпосередньо брали участь у проведенні комплексного визначення ступеня індивідуальних потреб, роботі робочої групи та складанні документів, вже були допитані. Однак сама по собі обставина допиту інших осіб не є достатньою підставою для відмови у додатковому допиті ОСОБА_5 . ОСОБА_5 була безпосередньо допитана як свідок та надала показання про обставини роботи робочої групи, складання актів № 1, № 2 та № 3, обставини виїздів 03.10.2025 та 17.10.2025, а також використання результатів виїзду 03.10.2025. Саме її показання містять відомості, які потребують уточнення.

Свідок повідомила, що 03.10.2025 опитування його не було завершено, а 17.10.2025 робоча група, не отримавши доступу до помешкання, прийняла рішення завершити визначення ступеня залежності методом безпосереднього спостереження з урахуванням результатів виїзду 03.10.2025. За таких обставин має істотне значення встановлення того, які саме відомості були фактично отримані 03.10.2025, ким вони були отримані, як були зафіксовані та яким чином надалі використані при складанні актів та висновку.

Подане потерпілим клопотання стосувалося саме додаткового допиту. Його метою не було повторне отримання вже наданих свідком показань. Метою було встановлення обставин, які під час первинного допиту не були з`ясовані. Первинний допит містив лише одне основне питання щодо підстав складання трьох актів. Натомість клопотання від 14.08.2026 було спрямоване на деталізацію фактичних обставин, які залишилися невстановленими. Необхідність додаткового допиту виникла саме внаслідок неповноти первинного допиту.

Стаття 220 КПК України передбачає обов`язок слідчого або прокурора розглянути клопотання потерпілого про виконання процесуальних дій у встановлений законом строк та задовольнити його за наявності відповідних підстав. У цьому випадку клопотання було конкретним, містило обґрунтування необхідності проведення процесуальної дії та конкретний перелік обставин, які необхідно встановити. Відмова не містить належного спростування необхідності встановлення цих обставин. Фактично слідчий не встановив відсутність необхідності у проведенні додаткового допиту, а лише зазначив, що відповідні обставини можуть бути встановлені іншими способами.

Відповідно до статті 110 КПК України постанова слідчого повинна бути вмотивованою. У цьому випадку постанова не містить індивідуальної оцінки фактичних питань, які були поставлені у клопотанні. Зокрема, не наведено відповіді на питання, чому немає необхідності встановити: хто приймав рішення про складання кожного акта; хто безпосередньо складав кожен акт; на підставі яких первинних відомостей складено кожен акт; де були зафіксовані первинні результати опитування та спостереження; чи існували робочі матеріали; хто визначав зміст документів; які саме відомості були отримані від мене 03.10.2025 до моменту припинення опитування; які відомості були отримані шляхом спостереження; як саме ці відомості були перенесені до актів та висновку. Ці питання мають безпосереднє значення для встановлення обставин створення документів, які є предметом кримінального провадження. Отже, постанова слідчого не містить достатнього мотивування саме щодо відмови у встановленні зазначених фактичних обставин.

Слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, однак така самостійність не звільняє його від обов`язку виконувати вимоги статей 2, 9, 22, 110 та 220 КПК України. У цьому випадку йдеться про отримання показань щодо конкретних фактів, які безпосередньо стосуються створення документів: хто; коли; де; яким чином; на підставі яких відомостей; за участю яких осіб; які саме відомості були використані; хто їх зафіксував; хто переніс їх до документів. Такі обставини можуть бути встановлені, зокрема, шляхом допиту осіб, які безпосередньо брали участь у відповідних подіях. Відмова у такому допиті за відсутності конкретного обґрунтування того, що відповідні обставини вже достовірно встановлені іншими доказами, призводить до необґрунтованого обмеження процесуальних прав потерпілого.

Кримінальне провадження № 12026042350000249 здійснюється за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України, щодо обставин можливого підроблення невстановленими особами офіційного документа. За таких обставин спосіб створення відповідних документів, особи, які їх складали, джерела відомостей, що були внесені до документів, та обставини формування їх змісту мають безпосереднє значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Встановлення цих обставин має значення для перевірки достовірності документів, способу їх створення та ролі конкретних осіб у їх формуванні.

Таким чином, постанова слідчого від 15 серпня 2026 року про відмову у задоволенні клопотання від 14 серпня 2026 року:

-не містить належного обґрунтування щодо фактичних питань, які були поставлені у клопотанні;

-неправильно ототожнює значну частину фактичних питань із питаннями правової оцінки;

-не пояснює, якими саме доказами вже встановлено обставини, для з`ясування яких заявлявся додатковий допит;

-не зазначає, якими конкретними процесуальними діями ці обставини можуть бути встановлені;

-фактично не враховує, що первинний допит ОСОБА_5 не забезпечив встановлення обставин створення актів № 1, № 2 та № 3;

-не враховує необхідності з`ясування джерел інформації, використаної під час складання документів, особливо з огляду на те, що опитування 03.10.2025 не було завершене;

-перешкоджає повному та неупередженому встановленню обставин кримінального провадження.

Скаргу ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав повністю, надавши пояснення по суті скарги.

Слідчий СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, в телефонному режимі повідомив про неможливість участі у розгляді скарги через свою участь у невідкладних слідчих діях.

Слідчий суддя, вислухавши скаржника, дослідивши скаргу та додані матеріали, приходить до наступного висновку.

Встановлено, що СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026042350000249 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

14.08.2026 року потерпілий ОСОБА_3 звернувся до слідчого із клопотанням про проведення додаткового допиту свідка ОСОБА_5 в порядку ст.. 220 КПК України з наведенням 45 питань для свідка. Постановою слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 15.08.2026 року було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.

Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового провадження, зокрема: 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Відповідно до ч. 5 ст. 40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог кримінально процесуального закону, є самостійним у своїй процесуальній діяльності.

Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об`єктивних причин - надсилається їй.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається зокрема з: 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Аналізуючи оскаржувану постанову слідчого від 15.08.2026 року щодо вирішення клопотання про додатковий допит свідка приходжу до висновку, що постанова відповідає вимогам Закону, вона містить мотиви і обґрунтування прийнятого слідчим рішення про недоцільність на даний час проведення такої слідчої дії, з посиланням на відсутність для цього достатніх підстав та з посиланням на положення КПК України.

Так, слідчий навів мотиви з яких від відхилив клопотання потерпілого з наведенням аргументів щодо певних груп питань, які пропонував потерпілий, та прийшов до висновку про недоцільність повторного допиту свідка. Слідчим також дотримано строк розгляду клопотання, визначений ст. 220 КПК України. Тож достатніх підстав для скасування постанови слідчого не вбачаю.

Слідчий суддя звертає також увагу на те, що не дивлячись на право потерпілого оскаржувати дії, рішення або бездіяльність слідчого, положення ст.ст. 55,56 КПК України не наділяють потерпілого правом давати вказівки слідчому щодо проведення певних слідчих (розшукових) дій, їх порядок, черговість та спосіб проведення. В свою чергу, КПК України не наділяє слідчого суддю повноваженнями зобов`язувати слідчого провести ту чи іншу слідчу (розшукову) дію, а тим більше визначати порядок її проведення (час, місце, спосіб, коло учасників тощо).

Розглядаючи подібного роду скарги слідчий суддя наділений повноваженнями лише перевірити дотримання строків розгляду клопотань та надати оцінку прийнятому рішенню слідчого на предмет його вмотивованості і обґрунтованості з точки зору слідчого щодо порядку і способу досудового розслідування.

Оцінка ж правильності, ефективності проведення слідчим досудового розслідування до кола повноважень слідчого судді не входить це завдання прокурора чи керівника слідчого підрозділу. Це ж саме стосується і вирішення питань про доцільність, необхідність, черговість тощо проведення тих чи інших слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, оскільки в іншому випадку зобов`язуючи слідчого до проведення конкретних слідчих дій, діючи у такий спосіб слідчий суддя фактично підміняв би собою орган досудового розслідування, що є неприпустимим і суперечить загальним засадам кримінального процесуального законодавства. Тому, вимоги скаржника про зобов`язання слідчого провести допит (в тому числі додатковий) певного свідка також не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

В задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 15.08.2026 року про відмову у задоволенні клопотання про повторний допит свідка ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12026042350000249, внесеного до ЄРДР 20.02.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, та зобов`язання слідчого провести вказану слідчу дію, - відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 309 КПК України ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1