Рішення № 139424888, 01.09.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/7422/26

Провадження № 2/750/3720/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

головуючого - судді - Григор`єва Р.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Коваленко В.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

06 липня 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівські області та отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки від 14.03.2023 № ФЧ61655 та щодо не нарахування та виплати індексації пенсії з 01.03.2023.

Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неналежного виконання судового рішення в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.10.2023 та не проведення перерахунку пенсії по інвалідності з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 24.10.2023 № ФЧ61655 про розмір грошового забезпечення.

Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неналежного виконання судового рішення в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку пенсії по інвалідності з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 02.10.2024 № ФЧ61655 про розмір грошового забезпечення.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області проведено позивачу перерахунок пенсії за період з лютого 2022 року по листопад 2023 року у сумі 164753 грн. 44 коп. Однак зазначена сума позивачу виплачена не була. Протиправними діями відповідача, що виразилися у тривалому невиконанні рішень та ухвал Чернігівського окружного адміністративного суду та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду, позивачу заподіяна моральна шкода, що полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів та соціальних зв`язків, значущому погіршенні стану здоров`я, психічних розладах, приниженні честі та гідності. У зв`язку з викладеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, визначено учасникам справи строк для подачі заяв по суті справи.

04.08.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що останній проти задоволення позову заперечує, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів причинно-наслідкового зв`язку між дією відповідача та душевними стражданнями чи погіршенням здоров`я позивача. Також Відповідач зазначає у відзиві, що позивачем необґрунтовано грошовий розмір моральної шкоди у сумі 100 000, адже дана сума не є співмірною та не відповідає критеріям розумності та справедливості. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

07.08.2026 позивачем через систему «Електронний суд» подано відповідь на відзив, в якому просить відхилити відзив, оскільки такий є необґрунтований та безпідставний. Розрахунок за період з лютого 2023 року по лютий 2024 року було проведено, проте виплати в сумі 11034, 02 не було проведено і строків та порядку виконання судового рішення не було вказано.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, через систему «Електронний суд» 20.08.2026 подав клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 24.12.2006 о 03.12.2020 отримував пенсію за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» в розмірі 74 % грошового забезпечення, з 04.12.2020 отримує пенсію у зв`язку з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання пов`язаного із виконанням обов`язків військової служби при випробуванні ядерної зброї відповідно до статті 21 Закону № 2262-ХІІ в розмірі 80 % грошового забезпечення.

Як зазначено в позовній заяві та доданих до неї додатках, Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії з 01.02.2022 на підставі довідки від 14.03.2023 № ФЧ61655 та щодо не нарахування та виплати індексації пенсії з 01.03.2023.

Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неналежного виконання судового рішення в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2023 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.10.2023 та не проведення перерахунку пенсії по інвалідності з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 24.10.2023 № ФЧ61655 про розмір грошового забезпечення.

Окремою ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо неналежного виконання судового рішення в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 грудня 2025 року визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо не проведення перерахунку пенсії по інвалідності з 01.02.2023 на підставі оновленої довідки від 02.10.2024 № ФЧ61655 про розмір грошового забезпечення.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області на виконання судового рішення було проведено перерахунок пенсії позивачу, однак виплата коштів на час розгляду справи судом не здійснена.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Право на судовий захист гарантується Конституцією України (ст. ст. 8, 56, 129-1), міжнародними договорами України і включає, у тому числі, і право на виконання судового рішення у розумний строк, яке реалізується за допомогою створення державою умов і забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку (ст. 129-1 Конституції України, пункт перший ст. 6 Конвенції).

Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у ст. ст. 1, 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням щодо кола осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об`єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

З урахуванням комплексного аналізу статей 3, 15, 16, 23, 1173 ЦК України компенсація за порушення права на виконання судового рішення у розумний строк як захід відповідальності держави має на меті відшкодування заподіяної немайнової шкоди фактом порушення процедурних умов, що забезпечують реалізацію цього права упродовж розумного строку, незалежно від наявності чи відсутності вини органів, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, інших державних органів та їх посадових осіб, хоча законом у цьому випадку передбачена умисна форма вини особи, що завдала моральної шкоди.

Розглядаючи вимоги про компенсацію, суд встановлює факт порушення права на виконання судового рішення в розумний строк, виходячи зі змісту судових актів та інших матеріалів справи з урахуванням правової та фактичної складності справи, поведінки заявника, ефективності та достатності дій суду або судді, що здійснюються з метою своєчасного розгляду справи, ефективності та достатності дій органів, організацій або посадових осіб, на які покладено обов`язок щодо виконання судових актів, характер дій та діяльності, спрямованих на своєчасне виконання судового акта, загальної тривалості провадження у справі і виконання судового акта.

Оскільки сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду (порушення права на судовий захист), її відшкодування не залежить від вини органу або посадової особи. Особа, яка звернулася із заявою про компенсацію, не повинна доводити наявність цієї шкоди. Встановлення факту порушення права на виконання судового акта (рішення) в розумний строк є підставою для присудження компенсації.

Згідно з п. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у свої постанові від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц вказала, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд є органом, який забезпечує збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання, виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду. Отже, відповідно до покладених законом завдань і функцій, Пенсійний фонд України в особі уповноважених територіальних органів є суб`єктом владних повноважень у сфері нарахування та виплат пенсій та одночасно учасником цивільних правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої діями його підрозділів та посадових осіб.

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ЦПК України). Критерії оцінки судом наданих сторонами доказів визначені у ст. ст. 77-80 ЦПК України.

В ході судового розгляду даної справи обставини, на які посилався Позивач знайшли своє підтвердження доказами, які суд визнає належними і допустимими, оскільки вони логічно пов`язані між собою.

Судом, зокрема, встановлено, що діями Відповідача Позивачу спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях через порушення прав, неможливості реалізувати своє конституційне право на належний розмір пенсії. Крім того, Позивачу доводилося неодноразово звертатися до Відповідача з метою реалізації свого права на підвищення пенсії, що призводило до порушення звичайного способу життя Позивача. Тривале невиконання судових рішень викликало у нього відчуття несправедливості, зневіри у справедливість, моральну напругу, стурбованість тривалістю виконання судових рішень та невизначеністю термінів виконання.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди та відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і негативними наслідками для позивача.

Протиправність дій та бездіяльності відповідача щодо реалізації пенсійних прав позивача встановлена судовими рішеннями, які набрали законної сили, а неналежне виконання окремих із цих рішень додатково констатовано окремими ухвалами адміністративного суду.

За змістом статті 1173 ЦК України відповідальність держави за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, настає незалежно від вини такого органу.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є спричинення моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2021 року в справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року в справі № 686/13784/21).

У даній справі судом встановлено, що факт протиправної бездіяльності відповідача встановлено судовими рішеннями. Тривале невиконання та неналежне виконання судових рішень, необхідність неодноразового звернення позивача до органу Пенсійного фонду та до суду для захисту вже визнаного права, а також тривала невизначеність щодо фактичного отримання належних йому пенсійних виплат об`єктивно спричиняли позивачу психологічне напруження, розчарування та відчуття безпорадності, порушували звичайний уклад його життя та вимагали від нього додаткових зусиль для відновлення порушеного права.

Отже, суд вважає доведеними наявність моральної шкоди та причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і такою шкодою.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність механізму та порядку подальшого здійснення відповідних пенсійних виплат, у зв`язку з визнанням протиправною та нечинною постанови КМУ від № 14.07.2025 № 821, оскільки Держава в особі відповідача не може виправдовувати невиконання судового рішення недоліками законодавства чи відсутністю нормативної бази для реалізації завдань, покладених на державні органи чи відсутністю коштів (рішення ЄСПЛ у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлені Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Статтею 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.

Отже, протиправними діями Відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу належних сум пенсії порушено, гарантоване Конституцією та Законами України, Протоколом 1 до «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року, право Позивача на отримання та мирне володіння майном, що знайшло своє підтвердження належними та допустимими доказами.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує тривалість невиконання рішень суду - понад два роки.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує також характер порушеного права, тривалість порушення пенсійних прав позивача, неодноразовість встановлення судами протиправності бездіяльності відповідача, неналежне виконання судових рішень, необхідність докладання позивачем додаткових зусиль для відновлення своїх прав, тривалу невизначеність щодо отримання належних йому пенсійних виплат, а також характер спричинених цим душевних страждань.

Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 20 серпня 2025 року у справі № 295/977/24, згідно з яким психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав людини, навіть якщо вони не спричинили істотних наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння моральної шкоди.

Враховуючи наведене в сукупності, а також вимоги розумності, справедливості та співмірності, суд вважає, що грошове відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000 грн. є достатньою та справедливою компенсацією немайнових втрат позивача і водночас не призведе до його безпідставного збагачення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і судовий збір при подачі позову не сплачував, тому питання про розподіл судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (місцезнаходження: вул. П`ятницька, 83-а, м. Чернігів, ЄДРПОУ - 21390940) про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 6000 (шість тисяч) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Врешті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Р.Г. Григор`єв