Рішення № 139424135, 01.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23089/26

Провадження № 2/127/6350/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Іщук Т. П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №74522613 від 25 грудня 2021 року в розмірі 23472,36 грн. Свої вимоги мотивувало тим, що 25 грудня 2021 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №74522613 на умовах повернення позики в кінці строку позики на суму 14652,00 грн строком на 30 днів, а саме з 25 грудня 2021 року по 24 січня 2022 року. Даний вид договору передбачає його дистанційне укладення в електронній формі, надання позики безготівковим шляхом на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , повернення позики в кінці строку та сплату процентів як плати за користування отриманими коштами. Для отримання коштів відповідач самостійно пройшов процедуру реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі первісного кредитора, зазначив персональні та контактні дані, реквізити банківської картки, ознайомився з істотними умовами договору та паспортом споживчого кредиту, після чого підтвердив укладення договору шляхом введення електронного підпису одноразовим ідентифікатором hwK3eFchRO, який було направлено на фінансовий номер телефону відповідача: НОМЕР_2 .

02 листопада 2022 року між TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №029-021122, відповідно до умов якого TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило належне йому право вимоги до боржників, в тому числі і за договором позики №74522613 від 25 грудня 2021 року. В свою чергу, 17 грудня 2025 року ТОВ «Сіроко Фінанс» уклав з позивачем договір факторингу №17/12/25-01 відповідно до умов якого відступив право вимоги за спірним договором до позивача.

Позивач зазначає, що відповідач у встановлений договором строк позику не повернув та проценти за користування нею не сплатив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка становить 23472,36 грн, з яких: 14652,00 грн - основна сума боргу, 8820,36 грн - проценти за користування позикою, нараховані відповідно до умов договору.

Позивач також зазначає, що не заявляє до стягнення штрафу, пені, неустойки, інфляційні втрати та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України, а заявлена до стягнення сума складається з основної суми позики та процентів за користування коштами. При цьому, вказана сума заборгованості за цим договором не погашена ні на рахунок попереднього кредитора, ні на рахунок позивача. Крім того, позивач вважає, що станом на дату звернення до суду строк позовної давності за заявленими вимогами не пропущено. Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики №74522613 від 25 грудня 2021 року в розмірі 23472,36 грн, а також судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 липня 2026 року було відкрите спрощене позовне провадження у справі з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 610-611, 625, 628, 629, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Статтею 6 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно ч. 1ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною ( сторонами ).

Загальні правила щодо форми договору визначено в ст. 639 ЦК України, згідно із якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Уст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом, зокрема, заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ч. 1, 2ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, який є обов`язковим для врахування судом відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Судом установлено, що 25 грудня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 із використання веб-сайту https://mycredit.uа був укладений договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613.

Відповідно до його умов ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов`язується передати ОСОБА_1 у власність грошові кошти у розмірі 14652,00 грн шляхом перерахування на його банківський картковий рахунок, а останній зобов`язується повернути товариству таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Строк позики - 30 днів, останній день повернення позики 24 січня 2022 року. Базова процентна ставка/день - 1,99%. Знижена процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) становить 0,4975%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 443,3%. Орієнтовна загальна вартість позики 16838,81 грн.

Підписавши цей договір, відповідач підтвердив, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщений на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі(п. 5.2 договору).

Цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі(п.20 договору).

Як слідує з матеріалів справи вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на електронну пошту, на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору міститься код ідентифікатора відповідача hwK3eFchRO, що і є безпосередній підписом відповідача.

Відповідно до п. 3 договору, позикодавець надає позичальнику детальний перелік складових загальної вартості кредиту у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супровідних послуг кредитодавця, кредитного посередника(за наявності) та третіх осіб за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що зазначена у додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

В Додатку №1 до договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613 від 25 грудня 2021 року, який є невід`ємною частиною договору, визначено, що загальна вартість кредиту становить 16838,81 грн, з яких: сума кредиту - 14652,00 грн, сума нарахованих процентів за користування кредитом - 2186,81 грн.

Ідентифікаційна частина договору містять ідентифікуючі дані ОСОБА_1 , його електронну адресу, в тому числі зазначено номер електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 .

Матеріали справи також містять паспорт споживчого кредиту, підписавши який позичальник підтвердив: отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування; отримання всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов`язань за таким договором.

Отже між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання, зокрема передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 14652,00 грн, шляхом їх перерахування на платіжну картку відповідача НОМЕР_1 , номер платежу 02f486eb-a652-4fbe-b4db-e7989333bd70, про що свідчить довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» №КД-000153309/ТНПП від 17 квітня 2026 року.

02 листопада 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» було укладено договір факторингу №029-021122, відповідно до якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» права грошової вимоги за кредитними договорами, вказаними у реєстрах.

Відповідно до п.2.1.3 договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками реєстр прав вимоги є невід`ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги.

12 грудня 2022 року сторони договору факторингу підписали та скріпили своїми печатками реєстр прав вимоги №12/12/22. Відповідно до витягу з даного реєстру, ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право вимоги до відповідача за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613 від 25 грудня 2021 року на загальну суму 23472,36 грн, з яких: 14652,00 грн - сума заборгованості за тілом, 8820,36 грн - сума заборгованості по процентам за користування.

17 грудня 2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» було укладено договір факторингу №17/12/25-01, відповідно до якого ТОВ «Сіроко Фінанс» відступає (передає) ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» права вимоги, а останній набуває за плату клієнту фінансування (ціну договору) за відступлення прав вимоги у порядку та строки встановлені цим договором.

Відповідно до п.3.1.3 договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання цього договору та реєстру боржників до нього, після чого фактор стає кредитором щодо боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.

17 грудня 2025 року сторони договору факторингу підписали та скріпили своїми печатками сам договір та реєстр прав вимоги №17/12/25. Відповідно до витягну з реєстру прав вимоги, ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» набуло право вимоги до відповідача за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613 від 25 грудня 2021 року на загальну суму 23472,36 грн, з яких: 14652,00 грн - сума заборгованості за тілом, 8820,36 грн - сума заборгованості по процентам за користування.

Договори факторингу є правомірними, тобто такими, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ч.1 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Матеріали справи не містять доказів повідомлення боржника про заміну кредитора. Разом з тим, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 06 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.

Отже до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Колект» перейшло право кредитора за вищевказаним кредитним договором, що підтверджується дослідженими доказами.

Позичальник неналежно виконує умови кредитного договору.

З розрахунку суми заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», сформованого станом на 12 грудня 2022 року слідує, що загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613 від 25 грудня 2021 року становить 23472,36 грн, з яких: 14652,00 грн - тіло, 8820,36 грн - відсотки. При цьому, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснювалося з 25 грудня 2021 року по 24 лютого 2022 року за процентною ставкою 0,4975%, що становить 72,89 грн на день та з 25 квітня 2022 року по 22 червня 2022 року у розмірі 145,79 грн в день.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у своїй постанові від 12 січня 2021 року по справі № 462/5025/20, яка враховується судом при застосуванні відповідних норм права згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України.

Суд погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Дана сума заборгованості встановлена судом на підставі наданих доказів, а тому сума заборгованості по тілу кредиту підлягає стягненню.

Що стосується розміру заборгованості по відсоткам в сумі 8820,36 грн, то він є необґрунтований з огляду на наступне.

За умовами договору, проценти за договором позики нараховуються щоденно, включаючи дату отримання та повернення, на залишок позики (п. 4 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору, базова процентна ставка в день становить 1,99%. Знижена процентна ставка в день (застосовується у відповідності до умов Програми лояльності) становить 0,4975%.

Позика надавалось строком на 30 днів тобто з 25 грудня 2021 року по 24 січня 2022 року (п. 2 договору).

Згідно з п. 19 договору, інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 7.12 -7.16 Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) затверджених наказом ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» №14/05/21 від 14 травня 2021 року з метою недопущення наслідків понадстрокового користування позикою сторони домовились, що у разі якщо у позичальника на дату закінчення строку позики наявна заборгованість за договором позики і позичальником не оформлено пролонгацію, строк позики автоматично подовжується на один календарний день (далі автопролонгація). Строк автопролонгації обчислюється з дня, що слідує за днем закінчення строку позики. При автопролонгації змінюється кінцева дата строку позики та кінцева дата строку (терміну) дії договору позики на один календарний день. Проценти під час автопролонгації нараховуються за базовою процентною ставкою, вказаною в договорі позики. Позичальник не заперечує та погоджується, що автопролонгація може здійснюватися необмежену кількість разів та не потребує додаткового документального оформлення з боку сторін. Позичальник погоджується, що застосування повторної автопролонгації здійснюється за умови наявності непогашеної позики (її частини) та не потребує додаткової згоди позичальника. Подовження строку позики на умовах автопролонгації припиняється у разі якщо на протязі 90 автопролонгацій поспіль позичальником не погашено позику.

Отже строк кредитування за кредитним договором, укладеним з відповідачем, з урахуванням умов автопролонгації, становить 120 днів.

Згідно п. 17 договору, якщо сума позики, зазначена в п.п. 2.1. п. 2 договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування позикою понад встановлений договором строк нараховується процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) в розмірі, визначеному п. 2 договору за кожен день такого користування.

Тобто умови договору позики передбачають різні умови нарахування відсотків.

Отже, датою повернення кредитних коштів є 23 квітня 2022 року.

Суд не вбачає підстав для нарахування вказаних відсотків в період з 24 квітня 2022 року, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 вказала, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Як зазначено вище, позика була надана відповідачу на строк з 25 грудня 2021 року по 23 квітня 2022 року. Водночас із розрахунку, складеного первісним кредитором, слідує, що проценти за користування позикою були нараховані після 23 квітня 2022 року, тобто з 25 квітня 2022 року по 22 червня 2022 року, а у період з 25 лютого 2022 року по 24 квітня 2022 року нарахування процентів не здійснювалося, оскільки в графі «проценти» зазначено «0».

Наведене свідчить про те, що первісний кредитор протягом зазначеного періоду не здійснював нарахування процентів за користування позикою, а відтак фактично не реалізував своє право на їх нарахування, у зв`язку з чим сума заборгованості за процентами становить 4519,18 грн (62 ? 72,89).

Крім того, як слідує з наданого розрахунку, проценти за період поза межами строку кредитування позивач нараховує саме як проценти за користування кредитом, а не як міру відповідальності відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас із вимогами про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України позивач до суду не звертався.

Суд також звертає увагу, що нарахування відсотків на підставі п. 17 договору позики, в даному випадку є необґрунтованим, зважаючи на обумовлення сторонами обмежень (зокрема щодо незастосування в період карантину).

Крім того слід звернути увагу, що за змістом п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України в період воєнного стану позивальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а отже нарахування відсотків за межами строку кредитування, в тому числі і в розмірі визначеному договором, є безпідставним.

Отже, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613 від 25 грудня 2021 року в сумі 19171,18 грн, з яких: 14652,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4519,18 грн - сума заборгованість за відсотками.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2174,53 грн судового збору (пропорційно розміру задоволених вимог з урахування понижуючого коефіцієнта), сплаченого за подання позовної заяви.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати, склад та розмір яких входить до предмета доказування в справі.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата ), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ст.137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року в справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|WestAlianceLimited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд повинен оцінити витрати сторони у справі на оплату правничої допомоги у сукупності з критеріями, на які звертає увагу Європейський суд з прав людини, ураховуючи реальні обставини їх понесення та необхідності таких трат. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 та ч.8 ст.141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року в справі №925/1137/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року в справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року в справі № 554/2586/ 16-ц.

Позивачем заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу та в їх підтвердження надано: договір про надання правової допомоги №ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року, заявка про надання правової допомоги №167 від 01 травня 2026 року, витяг з акту №167 про надання правової допомоги від 01 травня 2026 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП001256 від 27 лютого 2017 року, виданого на ім`я Богомолов В. В.

Відповідно до п.1.1 договору, клієнт доручає, а адвокат керуючись положеннями Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Цивільного кодексу України та іншими актами чинного законодавства України приймає на себе зобов`язання здійснювати на користь клієнта професійну правничу допомогу, у тому числі представництво інтересів клієнта в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед фізичними та юридичними особами.

Сторони в п.п. 4.1. визначили, що вартість правничої допомоги визначається сторонами за взаємною згодою відповідно до принципу свободи договору, передбаченого статтею 627 Цивільного кодексу України, та зазначається у відповідній заявці клієнта або додатковій угоді до цього договору.

Відповідно до заявки про надання правової допомоги № 167 від 01 травня 2026 року сторони погодили надання наданих правових (юридичних) послуг адвокатом по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : надання усної консультації (з вивченням документів) вартість 1 год 2000,00 грн, витрачено 2 год - 4000,00 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду вартість 1 год. 5000,00 грн, витрачено 1,60 8000,00 грн.

Аналогічні послуги та їх вартість зазначені у витягу з Акту про надання юридичної допомоги № 167 від 01 травня 2026 року.

Відповідно до платіжної інструкції № 1467 від 15 травня 2026 року ТОВ «ФК «Сіті Колект» перерахувало НПД ОСОБА_2 40000,00 грн, як оплату правової допомоги згідно договору ДО-20260202/001 від 02 лютого 2026 року.

Визначаючись з розподілом витрат на правничу допомогу та надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд зважає, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитними договорами, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг наданих доказів є невеликим, а формування позиції та підготовка матеріалів не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи. Водночас звертає увагу, що розмір витрат на правничу допомогу становить більше половини ціни позову, що не відповідає критеріям розумності та виправданості та є неспівмірною. Враховуючи складність справи та виконані роботи, результат розгляду справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об`єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.

Щодо відшкодування позивачу витрат, понесених внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками через ТОВ «Дірект Технолоджі» у сумі 381,74 грн, суд зазначає наступне.

Положеннями п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до судових витрат належать витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

На підтвердження розміру витрат, пов`язаних з підготовкою справи до розгляду, надано договір № ДТ-СК-30102025 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки і розсилки документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 30 жовтня 2025 року, укладеного між ТОВ «Дірект Технолоджі» та ТОВ «ФК "Сіті Колект» та додаток №3 від 28 січня 2026 року до договору №ДТ-СК-30102025 від 28 січня 2026 року.

Відповідно до п. 2.1 договору, у порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується, за дорученням (завданням) замовника надати останньому послуги/виконати роботи закупівлі матеріалів, підготовки документів для розсилки клієнтам замовника, включаючи упаковку листів в конверти, організацію поштової розсилки упакованих документів фізичним або юридичним особам, вказаним замовником в якості адресата (надалі - послуги/роботи), а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги/роботи і оплатити їх відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 4.1 договору, приймання-передача наданих послуг/виконаних робіт виконавцем здійснюється шляхом підписання акту приймання-передачі наданих послуг/виконаних робіт.

Відповідно до п. 4.5 договору, за фактом надання послуг/виконання робіт, передбачених в додатках до цього договору виконавець готує і направляє замовникові два примірник підписаних зі свого боку акту прийому-передачі наданих послуг/виконаних робіт, невід`ємною частиною якого є звіт про фактичне використання матеріалів (у кількісному вимірі за розрахунковий місяць). Перелік використаних фактично використаних матеріалів може міститися безпосередньо в акті прийому-передачі наданих послуг/виконаних робіт.

Встановлено, що позивачем до матеріалів справи долучено акт наданих послуг №193 від 25 травня 2026 року, з якого вбачається, що ТОВ «Сіті Колект» отримало від ТОВ «Дірект Технолоджі» послуги друку та відправці документів на загальну суму 191000,00 грн.

Разом із тим позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що понесені ним витрати на підготовку та направлення документів пов`язані саме з розглядом цієї справи.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «ФК «Сіті Колект» замовляло у ТОВ «Дірект Технолоджі» послуги щодо направлення документів боржнику ОСОБА_1 за договору позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 74522613 від 25 грудня 2021 року

Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що послуги, зазначені в Акті наданих послуг № 193 від 25 травня 2026 року, були надані саме у зв`язку з виконанням зобов`язань за вказаним договором позики та стосуються саме боржника ОСОБА_1 .

Таким чином, з наданого позивачем Акта наданих послуг № 193 від 25 травня 2026 року та вказаних доказів неможливо встановити, що зазначені в ньому послуги безпосередньо пов`язані з цією справою та були фактично понесеними позивачем у зв`язку з її розглядом.

Положеннями ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень і доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи викладене суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про стягнення витрат, пов`язаних з підготовкою та направленням документів боржнику у цій справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 628, 629, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України Законом України «Про електронну комерцію», ст. 81, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742) заборгованість за договором позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) №74522613 від 25 грудня 2021 року в розмірі 19171,18 грн, з яких: 14652,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 4519,18 грн - заборгованість за відсотками, а також 2174,53 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, м. Київ, проспект Соборності, 30-А,

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: