Рішення № 139423916, 22.06.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/924/26

Провадження №2/930/988/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м.Немирів

Немирівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Войницької Т.Є.,

за участі секретаря судового засідання Шелест Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ФК «Єврокредит» звернулось до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 28055,90 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 27.12.2017 року між Акціонерним товариством «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 149-604-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів АТ «Мегабанк», розміщені на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір.

Відповідно до п. 1.1 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси банку готівкою (п. 1.2 кредитного договору).

АТ «Мегабанк» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення строкових платежів.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» був укладений Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

27.12.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до Додатку № 1 «Друкований Реєстр Боржників» до вказаного договору про відступлення прав вимоги серед інших, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за кредитним договором №149-604-850-2-17-Г від 27.12.2017 року.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 149-604-850-2-17-Г від 27.12.2017 року, станом на 03.09.2024 року заборгованість відповідача становить 28 055,90 грн., що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі простроченої) 15 840,32 грн, заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі простроченої) 73,70 грн., заборгованості по сплаті комісії (в тому числі простроченої) 12 141,88 грн.

Тому позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 055,90 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 11200,00 грн.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 21.04.2026 відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом в ухвалі зазначено, що відповідач протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття спрощеного позовного провадження у справі має право подати письмовий відзив разом з доказами, що обґрунтовують доводи його заперечень, який повинен відповідати положенням ст. 178 ЦПК України.

Станом на 22.06.2026 відзив на позов до суду не надійшов, у зв`язку з чим суд розглянув справу на підставі наявних у ній документів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2017 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №149-604-850-2-17-Г (з ануїтетними платежами), який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування позичальника та на сайті АТ «Мегабанк» www.megabank.ua, а також індивідуальної частини договору.

Відповідно до п. 1.1. кредитодавець надає кредитні кошти (кредит), в сумі та на умовах, визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору.

Згідно п. 1.2. кредит надається на споживчі цілі, а саме шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою.

Розділом 2 вказаного кредитного договору визначено наступні умови надання кредиту:

тип кредиту кредит;

кредит надається на строк з 27.12.2017 року до 25.12.2020 року включно;

загальний розмір кредиту 28 026,91 грн;

процентна ставка за користування кредитом, що нараховується на суму заборгованості (фіксована), % річних 15,00%;

орієнтовна реальна річна процентна ставка 101,361 %;

орієнтовна загальна вартість кредиту 61 050,21 грн;

розмір комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості, в % від суми кредиту сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця 2,5 %.

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, загальну вартість кредиту визначено в розмірі 61050,21 грн., до якої входить: 28026,91 грн. - сума кредиту за договором; 7098,51 грн. - проценти за користування кредитом; 25 924,79 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Встановлено, що кредитний договір №149-604-850-2-17-Г від 27.12.2017 року укладено в паперовій формі, містить власноручний підпис відповідача.

АТ «Мегабанк» свої зобов`язання за договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовому рахунку клієнта ОСОБА_1 , згідно якої останньому 27.12.2017 було видано позичкові кошти у розмірі 28026,91 грн.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

За приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого до ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право грошової вимоги до боржників, зокрема за кредитним договором №149-604-850-2-17-Г на загальну суму 28026,91 грн., з яких: 15 840,32 - сума кредиту за договором; 73,70 грн. - проценти за користування кредитом; 12 141,88 грн. комісія за обслуговування кредитної заборгованості, що підтверджується витягом з Додатку № 1 до Договору № GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03 вересня 2024 року.

27 грудня 2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» уклали Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги.

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до Договору № 1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 149-604-850-2-17-Г від 27.12.2017 року у розмірі 28 026,91 грн.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Таким чином, враховуючи положення вказаних статей, ТОВ «ФК Єврокредит» є новим кредитором у зобов`язанні з відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання в повному обсязі не виконав.

А тому вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками є обґрунтованими.

Згідно довідки розрахунку АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 149-604-850-2-17-Г від 27.12.2017 року становить 28 055,90 грн., з яких: заборгованість за кредитом 15 840,32 грн., заборгованість по сплаті відсотків 73,70 грн., заборгованість по сплаті комісії 12 141,88 грн.

Вирішуючи питання щодо правомірності врахування в рахунок заборгованості комісії за обслуговування кредитної заборгованості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Закон України «Про споживче кредитування» регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами (ст. 3 закону).

Частиною 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлена можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, згідно якої якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як убачається з матеріалів справи, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення комісії як плати за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Тобто позивач фактично встановив сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку що позовна вимога щодо стягнення з відповідача плати за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 12 141,88 грн. задоволенню не підлягає.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, у зв`язку із чим, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Єврокредит» слід стягнути заборгованість за кредитним договором №149-604-850-2-17-Г від 27 грудня 2017 року в розмірі 15 914,02 грн., з яких: : заборгованість за кредитом 15 840,32 грн., заборгованість по сплаті відсотків 73,70 грн.

За правилами статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору у розмірі 1 510,90 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України\).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником позивача надано наступні докази: копію Договору про надання правничої допомоги № 01-07/2024 від 01.07.2024; акт приймання передачі послуг з правничої допомоги№12100827, згідно якого загальна вартість наданої правничої допомоги склала 11 200 грн.

Водночас за змістом ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. ч. 3, 5, 9 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19.

Таким чином, з урахуванням принципів розумності, співмірності, пропорційності та справедливості, зважаючи на складність справи, характер виконаної адвокатом роботи, фактично витрачений адвокатом час на підготовку документів, а також враховуючи часткове задоволення позову, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст.2, 12, 13, 76, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст.3, 207, 509, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1046,1049,1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором № 149-604-850-2-17-Г від 27 грудня 2017 року в сумі 15 914,02 грн.

У решті позовних вимог-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 1510 грн. 90 коп. витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит», місцезнаходження: 49001, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, офіс 105, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т. Є. Войницька