Рішення № 139423880, 01.09.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1070/26

Провадження № 2/132/1000/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 вересня 2026 року м. Калинівка

Калинівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Карнауха Н.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в місті Калинівці Хмільницького району Вінницької області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал»», подану в його інтересах представником позивача адвокатом Усенком Михайлом Ігоровичем, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 23.07.2018 між Акціонерним товариством «УКРСИББАНК» (далі АТ «УКРСИББАНК») та ОСОБА_1 укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківських рахунків фізичної особи та умови кредитування № 64612888000 № рах НОМЕР_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит на суму 30 000 грн на придбання товару та відкрито кредитну картку.

18.11.2020 АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №191, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 64612888000 № рах 26202965849415 від 23.07.2018.

Станом на дату подання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором складає 62 600,34 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 48 997,47 грн, заборгованість за відсотками становить 13 602,87 грн.

У зв`язку із порушеннями відповідачем умов кредитного договору позивачем надіслано відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов`язку та не повернув наданий йому кредит у строки, передбачені кредитним договором.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 64612888000 № рах 26202965849415 від 23.07.2018 у розмірі 62 600,34 грн, 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у прохальній частині позовної заяви подав клопотання щодо розгляду цивільної справи за цим позовом без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 правом подати відзив на позов не скористався.

Водночас до суду 04.05.2026 надійшла заява відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності та про відмову у задоволенні позову в повному обсязі на підставі статі 267 ЦК України, у зв`язку із тим, що сплив строк позовної давності.

До суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 19.05.2026 надійшли заперечення представником позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвоката Усенка Михайла Ігоровича на заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності. Згідно із цими запереченнями аргументи у клопотанні відповідача є безпідставними та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за невиконане зобов`язання, а сама заява є необґрунтованою, строк позовної давності продовжено на період карантину та зупинено під час дії воєнного стану.

Інших заяв, клопотань від сторін до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Представник позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» 30.03.2026 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

08.04.2026 судом отримано інформацію із Єдиного державного демографічного реєстру про адресу реєстрації місця проживання відповідача.

Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 09.04.2026 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ухвалою встановлено сторонам такі процесуальні строки: відповідачеві 15-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, а позивачу - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву; встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив та встановлено відповідачу право подати до суду заперечення на відповідь на пізніше п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Вказану ухвалу направлено сторонам таким чином: позивачу - на електронні адреси та до електронних кабінетів в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» позивача і його представника; відповідачу судом надіслано вказану ухвалу за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 рекомендованим поштовим відправленням.

Згідно з інформацією АТ «Укрпошта» відповідне поштове відправлення на ім`я ОСОБА_1 з ухвалою судді про відкриття провадження у цій справі відповідач отримав 30.04.2026.

Правом подати відзив відповідач ОСОБА_1 не скористався. До суду не надходило клопотань сторін про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін або загального позовного провадження.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 23.07.2018 між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку та умови кредитування №94612888000, № рах. НОМЕР_1 , за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в розмірі 30 000,00 грн зі сплатою 55 % річних за користування кредитом. Строк користування кредитом 24 місяці (а.с. 8 на звороті 9).

Підписавши анкету-заяву, паспорт споживчого кредитку, договір-анкету, відповідач погодився з умовами договору та зобов`язався його виконувати.

Між АТ «УКРСИББАНК» 17.09.2020 та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 191, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками АТ «УКРСИББАНК», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №94612888000, № рах. 26202965849415 від 23.07.2018 (а.с. 33 36 на звороті).

Таким чином, з наданих позивачем матеріалів вбачається, що внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань у відповідача наявна заборгованість у розмірі 62 600,34 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 48 997,47 грн, заборгованість за відсотками становить 13 602,87 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 32 на звороті).

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, докази відсутності заборгованості ним суду не подані.

V. Норми права, що регулюють спірні правовідносини, та оцінка суду.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, згідно із ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення ним взятих на себе зобов`язань, ознайомлення і згода відповідача з умовами кредитного договору, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідачем порушувались умови кредитного договору, кошти на повернення кредиту не сплачувались, що призвело до виникнення заборгованості.

Відповідач відзив на позов та будь-яких доказів на спростування суми заборгованості перед позивачем у зазначеному розмірі - не надав, обставини, на які посилається позивач як на підстави для задоволення позову, знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Отже, оцінивши кожний доказ з точки зору їх належності та допустимості, а сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, та оскільки судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо застосування строку позовної давності.

Відповідачем ОСОБА_1 до суду 04.05.2026 подано клопотання про застосування строку позовної давності та про відмову у задоволенні позову в повному обсязі на підставі статі 267 ЦК України, у зв`язку із тим, що сплив строк позовної давності тривалістю 3 роки (ст. 257 ЦПК України).

Аналізуючи вказане клопотання, суд дійшов такого висновку.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто, можливості реалізувати своє право в примусовому порядку шляхом направлення вимоги позичальнику або ж у судовому порядку.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Водночас ч. 5 ст. 267 ЦК України визначено - якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

В досліджуваному випадку слід звернути увагу суду на позицію Верховного Суду, яка була викладена в постанові по справі № 679/1136/21 від 07.09.2022: «У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12.03.2020 на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01.07.2023.

Тому, враховуючи практику застосування норм права Верховним Судом, в силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим.

Окрім того, 30.01.2024 набув чинності Закон України № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», яким внесено зміни до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а саме: перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупиняється на строк дії воєнного стану в Україні.

Так, відповідно вказаного положення на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Отже, з огляду на наведені положення законодавства, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності у цій справі не підлягає задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 662,40 грн необхідно стягнути на його користь з відповідача.

У поданому позові ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмір 8 000,00 грн.

У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із долученими до позовної заяви копіями документів між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025.

Обсяг виконаних робіт зазначено в акті № 456 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026, згідно із яким адвокатом Усенком М.І. надано ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» правову допомогу на загальну суму 8 000,00 грн.

Відповідно до детального опису наданих послуг до акту № 456 від 09.03.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 адвокатом надано позивачу такі послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором: 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи: 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції клієнта у справі: 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта: 3 год. 30 хв. Усього 6 год. 30 хв.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).

Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Частиною 3 ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23 виснувала, що у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

З урахуванням наведених норм права, обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатських послуг, суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу на суму 8 000,00 грн, вимога про стягнення яких зазначена у позовній заяві, є завищеним.

За таких обставин, суд визнає доведеним факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 250,00 грн, як такий, що є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), ціною позову та значенням справи для позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 10-13, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») заборгованість за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку та умови кредитування №994612888000, № рах НОМЕР_1 від 23.07.2018 у розмірі 62 600 (шістдесят дві тисячі шістсот) гривень 34 копійки, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 48 997,47 грн, заборгованість за відсотками становить 13 602,87 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал» (м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 250 (три тисячі двісті п`ятдесят) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники процесу:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит капітал», ЄДРПОУ 35234236, юридична адреса: м. Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Карнаух